Рішення № 111496855, 13.06.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2023 року Київ№ 320/5754/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач) в особі представника адвоката Отцевича Є.Ю. звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вищого адміністративного суду України (далі відповідач, ВАСУ), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною відмову Вищого адміністративного суду України в особі голови ліквідаційної комісії Романківа Ігоря Петровича у видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладена у листі № 23/7-14/23 від 31.01.2023;

- зобов`язати відповідача видати позивачу, як судді у відставці, передбачену пунктом 1 Розділу ІІ, пунктом 2 Розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними управліннями Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20.03.2017 № 5-1), довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі положень статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», обчисленого з базового посадового окладу судді Верховного Суду у розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно відмовлено у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до ухвали від 20.03.2023 судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що оскільки ВАСУ не припинено, ліквідаційна процедура триває, судді ВАСУ перебувають у штаті цього суду, їх не було переведено або призначено на посади суддів, створених на підставі Закону № 1402-VІІІ та Конституції України, то їхні гарантії, зокрема щодо отримання суддівської винагороди, визначаються відповідно до положень Закону № 2453-VІ, як це передбачено пунктом 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ. Неможливість видачі довідки із зазначенням іншого, ніж обрахованого відповідно до Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів», посадового окладу, ВАСУ обґрунтував тим, що він не є судом касаційної інстанції у розумінні Закону № 1402-VІІІ, у зв`язку із чим видати позивачеві довідку із зазначенням посадового окладу, що передбачений Законом № 1402-VІІІ для суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, не вбачається можливим. У зв`язку з тим, що ВАСУ перебуває в стані ліквідації, за таких обставин гарантії суддів ВАСУ, які вийшли у відставку визначаються Законом № 2453-VІ, а розмір їх щомісячного довічного грошового утримання визначається відповідно до положень статті 141 цього Закону, обчислення якого здійснюється, виходячи з розміру суддівської винагороди, встановленої статтею 133 Закону № 2453-VІ з урахуванням положень пункту з розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». На думку відповідача, той факт, що судді ВАСУ не вийшли у відставку до початку процедури припинення суду та перебувають у його штаті, не здійснюючи правосуддя з 15.12.2017, у той час, як позивач вийшов у відставку 11.07.2016 під час діяльності ВАСУ, не є чинником, що впливає на визначення розміру суддівської винагороди судді цього суду та на відмінність в обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді ВАСУ у відставці. У зв`язку із цим відповідач уважає, що відсутні правові підстави для видачі позивачеві спірної довідки.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та наділений адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 .

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 05.07.2016 № 1434-VІІІ позивача було звільнено з посади судді ВАСУ, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови ВАСУ від 11.07.2016 № 487-к позивача відраховано зі штату суду, у зв`язку зі звільненням його у відставку відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 05.07.2016 № 1434-VІІІ.

Із урахуванням викладеного, з 05.07.2016 позивач є суддею ВАСУ у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Із матеріалів справи слідує, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, яким визнано неконституційними положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», позивач в особі його представника із метою реалізації свого права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, передбаченого положеннями частини четвертої статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», 20.01.2023 звернувся до ВАСУ із запитом № 02/01/23 від 20.01.2023 про надання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, передбаченої пунктом 1 розділу ІІ, пунктом 2 розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20.03.2017 № 5-1), виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі положень статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», обчисленого з базового посадового окладу судді Верховного Суду у розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

У відповідь на запит, ВАСУ в особі голови ліквідаційної комісії Романківа І.П. листом № 23/7-14/23 від 31.01.2023 відмовив позивачу у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, посилаючись на те, що Законом № 1402-VIII закріплено порядок визначення посадового окладу як складової частини суддівської винагороди виключно для судів першої, апеляційної інстанцій, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду, а Вищий адміністративний суд України не є вищим спеціалізованим судом та/або судом касаційної інстанції у розумінні положень Закону № 1402-VІІІ, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах у справах № 826/13355/17, № 826/14879/17, № 826/12993/17, № 826/13405/17. На думку відповідача, оскільки частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VІІІ не визначений базовий розмір посадових окладів суддів ліквідованих Вищих спеціалізованих судів (як судів касаційної інстанції) й діяльність таких судів цим законом не передбачена, а пункт 7 розділу XII Закону № 1402-VІІІ визнаний неконституційним лише в частині Верховного суду України, то для видачі довідки суддям Вищого адміністративного суду України у відставці із зазначенням посадового окладу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до Закону № 1402-VІІІ немає підстав.

Крім того, згідно з листом Верховного Суду від 17.01.2023 № 6/0/20-23 у відповідь на адвокатський запит від 09.01.2023 № 01/01/23 (вх. № 3/0/19-23 від 11.01.2023) щодо надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за відповідною посадою станом на 01.01.2023 зазначено, що ОСОБА_1 на посаді судді Верховного Суду не перебував, Верховний Суд не має правових підстав для видачі запитуваної довідки, оскільки з 05.07.2016 позивач є суддею ВАСУ у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Із урахуванням викладеного зазначено, що відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку від 25.01.2008 № 3-1, довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці видається судом (його правонаступником), в якому працював суддя у відставці до звільнення з посади.

Не погоджуючись із відмовою ВАСУ в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладена у листі № 23/7-14/23 від 31.01.2023, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечення права кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон №1402-VIII).

Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VI, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом із цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, зокрема для отримання довічного грошового утримання з такого розміру суддівської винагороди суддя мав успішно пройти кваліфікаційне оцінювання та відпрацювати відповідний період (три роки) після проходження такого кваліфікаційного оцінювання на посаді судді.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, зі змінами.

У цьому рішенні Конституційний Суд України зазначив, що судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватись автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно із частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, із 19.02.2020, тобто наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача, як судді, який вийшов у відставку та отримує довічне грошове утримання виникло право (правова підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII та право звернутись за отриманням нової довідки про розмір суддівської винагороди з урахуванням розміру базового посадового окладу, як судді касаційної інстанції в розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Суд зазначає, що розмір посадового окладу, який на цей час врахований позивачу для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, є значно меншим від 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2023 року.

При цьому розмір довічного грошового утримання судді у відставці позивача є непропорційно меншим від розмірів довічного грошового утримання інших суддів у відставці, які після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 отримали нові довідки про розмір суддівської винагороди з урахуванням збільшених розмірів посадового окладу.

Питання призначення та перерахунку зазначених виплат врегульовані Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891 (далі - Порядок № 3-1).

Згідно з вимогами пунктів 3, 4 розділу ІІ Порядку № 3-1, звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 3-1 передбачено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Згідно з вимогами Порядку № 3-1, а саме Додатку 2 цього Порядку, довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці видається органом, в якому працював суддя у відставці до звільнення з посади.

Відповідно до пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Вищий адміністративний суд України припиняє свою діяльність та ліквідується у встановленому законом порядку. Днем початку роботи Верховного Суду відповідно до рішення Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 визначено 15.12.2017.

Як установлено судом та не заперечується учасниками справи, 15.12.2017 ВАСУ припинив свою процесуальну діяльність та розпочав процедуру ліквідації.

З огляду на те, що позивача звільнено у відставку з посади судді касаційної інстанції та відраховано зі штату Вищого адміністративного суду України, та станом на момент звернення із заявою про видачу нової довідки про розмір грошового забезпечення вказаний суд не ліквідовано, то саме цей суб`єкт владних повноважень має відповідати за відновлення порушених прав позивача та надати запитувану довідку.

Слід зазначити, що не врегулювання на законодавчому рівні питання видачі довідок про розмір суддівської винагороди у випадку ліквідації такої судової установи як ВАСУ, не може бути перешкодою в отриманні для суддів, які звільнились у відставку до моменту припинення діяльності цього суду, довідок про розмір суддівської винагороди, виходячи з базового посадового окладу судді Верховного Суду, адже фактично вказані суди (Вищий адміністративний суд України та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду) є однією ланкою судів касаційної інстанції.

Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 зробив висновок, що встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

За таких обставин, неузгодженість чинного законодавства в частині прирівняння посад суддів вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду, не є підставою для відмови в наданні довідки, адже позивач має гарантоване статтею 142 Закону № 1402-VIII право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді.

Зважаючи на те, що позивач вийшов у відставку з посади судді, то повинен отримувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя.

Твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують висновків суду та встановлені під час розгляду справи фактичні обставини.

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 13.03.2023 у справі № 640/10223/21, Верховний Суд вже розглядав справу з подібними правовідносинами, позивачем у якій також виступав суддя ВАСУ у відставці.

Так у постанові від 16.02.2023 у справі № 640/26846/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: «… голова ліквідаційної комісії будь-якої юридичної особи, зокрема й суду, не діє від власного імені, а у відносинах з іншими особами, у тому числі з судом та учасниками справи, представляє відповідну юридичну особу та виступає в суді від її імені.

Натомість позивач подав адміністративний позов, уважаючи, що відповідачем має бути саме голова ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Соловйова Л.В. Суд першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнив.

Згідно із частиною третьою статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи; суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (речення перше частини четвертої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України).

Велика Палата зауважує, що суд першої інстанції мав звернути увагу на те, що позов спрямований на зобов`язання вчинити юридично значимі дії саме Вищого адміністративного суду України, а не голови його ліквідаційної комісії, яка діє як представник юридичної особи. У матеріалах справи відсутня інформація про те, що суд першої інстанції пропонував замінити первісного відповідача належним, а позивач не надав згоди. При цьому суд задовольнив позов саме до голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України, тобто вирішив питання про обов`язок саме цього суду.

Вказане порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.».

Такі висновки Верховного Суду підлягають застосуванню під час вирішення і цієї справи.

У підсумку, з урахування зазначеного у сукупності, суд доходить висновку про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходив із такого.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2147, 20 грн. згідно з квитанцією від 13.03.2023 № 14.

Суд, керуючись частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 2147, 20 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Вищого адміністративного суду України в особі голови ліквідаційної комісії Романківа Ігоря Петровича у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладена у листі № 23/7-14/23 від 31.01.2023.

Зобов`язати Вищий адміністративний суд України в особі голови ліквідаційної комісії Романківа Ігоря Петровича видати ОСОБА_1 , як судді у відставці, передбачену пунктом 1 Розділу ІІ, пунктом 2 Розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними управліннями Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20.03.2017 № 5-1), довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі положень статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», обчисленого з базового посадового окладу судді Верховного Суду у розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2147, 20 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вищого адміністративного суду України (код ЄДРПОУ: 33235788; місцезнаходження: 01029, м. Київ, вул. Князів Острозьких (Московська), буд. 8, корпус 5).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.