Рішення № 111492441, 12.06.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3258/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за адміністративним позовом

позивач ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ),

до

відповідач Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради

(79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ: 44448833)

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позиції сторінта учасниківсправи,заяви,клопотання, інші процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просить скасувати постанову головного-спеціаліста інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування Управління департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Шинкаренка Олександра Григоровича серії РАП №690227512 від 21.07.2022 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч 1 ст. 152-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 300 грн., провадження у справі закрити, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову покликається на те, що 03.05.2023 року із телефонного повідомлення Франківського ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ (м Львів) йому стало відомо про відкриття відносно нього виконавчого провадження, на підставі постанови головного-спеціаліста інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Шинкаренка Олександра Григоровича серії РАП №690227512 від 21.07.2022 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Згідно змісту наведеної постанови, позивач 05.07.2022 року, близько 13 год. 44 хв., будучи водієм транспортного засобу ВМW520D,д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив користування майданчиком для платного паркування за адресою: В1017, м. Львів, вул. Наливайка, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування.

Позивач не погоджується з даною постановою, вважає таке рішення інспектора протиправним, а притягнення до адміністративної відповідальності безпідставним. Так, позивач вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, зокрема неправильно зазначено його місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_2 та не описано обставин (в частині вулиці - адреси майданчика із нумерацією).

Позивач вважає, що інспектор діяв всупереч нормам Конституції України, КАС та КУпАП, що призвело до винесення протиправної постанови та безпідставного притягнення позивача до адміністративної відповідальності, чим порушено його права.

Позивач також вказує, що сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.

У зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги просить задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 09.05.2023 позивачу поновлено строк оскарження постанови інспектора, враховано його доводи щодо часу повідомлення про притягнення до відповідальності та відкрито провадження у адміністративній справі, справу вирішено розглядати за правилами встановленими статтею 286 КАС України.

08 червня 2023 року від представника відповідача (директора департаменту) на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх безпідставністю.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримав.

Відповідач, згідно відзиву, просив проводити розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст. 229 КАС України).

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Суд, дослідивши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступних доводів та мотивів.

Судом встановлено, що постановою головного-спеціаліста інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування Управління департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Шинкаренка Олександра Григоровича серії РАП №690227512 від 21.07.2022 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 грн.

Із оскаржуваної постанови вбачається, що 05.07.2022 року, близько 13 год. 44 хв., позивач будучи водієм транспортного засобу ВМW520D,д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив користування майданчиком для платного паркування за адресою: В1017, м. Львів, вул. Наливайка, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування.

Відповідно до абзацу 2 пункту 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, користувач зобов`язаний сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування.

Частиною 1 статті 152-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування.

Частина 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 8.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 передбачено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальникам.

Пунктом 33.5.43 ПДР передбачено дорожній знак 5.43 «Зона стоянки», який позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.

Відповідно до пункту 33.7.14 ПДР України, табличка 7.14 «Платні послуги» застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також із знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки на платній основі.

Згідно з пунктом 33.7.6.1 ПДР України таблички 7.6.1-7.6.7 «Спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку». Застосовуються із знаком 5.43 для позначення способу поставлення транспортного засобу на стоянці біля тротуару або з його використанням. Табличка 7.6.1 позначає, що всі транспортні засоби повинні бути поставлені на стоянку на проїзній частині вздовдж тротуару.

Вимогами абз.4п.4Правил паркуваннятранспортних засобівзатверджених постановоюКабінету МіністрівУкраїни від03.12.2009№ 1342визначено,що відведенімайданчики дляпаркування -майданчики дляпаркування,розміщені вмежах проїзноїчастини вулиці,дороги аботротуару таобладнані відповіднодо вимогцих Правилі Правилдорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Відповідно до п. 26 Правил паркування користувач зобов`язаний:

*поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху;

*сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування;

*у разі сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування через паркувальний автомат або шляхом придбання паркувального талона - розмістити у лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу платіжний документ у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки;

*після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.

Відповідно до вимог абз. 4 примітки до ст. 1521 КУпАП, під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

З наданих суду матеріалів фотофіксації до оскаржуваної постанови вбачається, що підтвердження оплати відсутнє протягом періоду часу більшого ніж 10 хвилин, про що зазначено на фото. Так, фото 1 додатку 2 було здійснено об 13 год. 33 хв. (про що зазначено у лівому верхньому куті на фото) на якому видно, що транспортний засіб ВМW 520D, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу, знаходиться на відведеному майданчику для платного паркування, код майданчика для платного паркування В1017, географічні координати: 49.8428726, 24.02426. На фото 2-4 додатку 2 видно, що о 13 год. 44 хв. транспортний засіб ВМW 520D, д.н.з. НОМЕР_2 , знаходиться на відведеному майданчику для платного паркування, код майданчика для платного паркування В1017, однак підтвердження оплати за послуги з користування майданчиком для платного паркування, згідно з даними АСКОП, відсутнє.

Фотофіксація правопорушення була здійснена відповідно до вимог ст. 142 КУпАП, з врахуванням місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та з прив`язкою до географічних координат. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення зазначена адреса вчинення правопорушення із вказівкою на індивідуальний код майданчика для платного паркування.

Стоянка транспортного засобу, який належить позивачу, на відведеному майданчику для платного паркування на вул. Наливайка (код майданчика для платного паркування В1017), починаючи з 13 год. 44 хв., у відповідності до вимог примітки до ст. 152-1 КУпАП, вважається неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування.

Отже, вказані докази засвідчують те, що 05 липня 2022 о 13:44, на транспортному засобі ВМW 520D, д.н.з. НОМЕР_2 , який, згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів, станом на дату винесення постанови, зареєстровано за позивачем, було здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Наливайка, код майданчика для платного паркування В1017, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування.

В цьому контексті варто відзначити, що позивач у поданій суду заяві взагалі не зазначає нічого про факт проведення ним оплати і не надає жодних доказів з цього приводу.

Згідно ст.68Конституції України,кожен зобов`язанийнеухильно додержуватисяКонституції Українита законівУкраїни,не посягатина праваі свободи,честь ігідність іншихлюдей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

З вищенаведеного вбачається наявність і встановлення події та складу правопорушення у діях позивача.

В свою чергу, судом встановлено, що на офіційному веб-сайті http://inspector.lviv.ua/ є доступними для ознайомлення матеріали фотофіксації до оскаржуваної постанови при введенні відповідних ідентифікаторів (номерний знак, номер документа). Крім цього, зазначені матеріали фотофіксації долучені відповідачем до матеріалів справи.

Частиною 1 ст.142 КУпАП встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Згідно ч. 3 ст. 2791 КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбаченечастинами першою,третьоютасьомоюстатті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки),частинами першою,другоютавосьмоюстатті 152-1цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену участині першійстатті 14-2цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену участині першійстатті 14-2цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з оскаржуваної постанови та відзиву, фотофіксація адміністративного правопорушення була проведена інспектором з паркування у відповідності до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів» №2262-VIII від 21.12.2017р.

Суд визнає надані відповідачем фотознімки належними та допустимими доказами у справі, які належним чином відображають обставини вчинення адміністративного правопорушення викладені у оскаржуваній постанові.

Твердження позивача про неналежне зазначення у постанові його адреси, як підстави для скасування постанови, суд вважає необґрунтованими та надуманими, адже постанова містить дані про місце проживання/перебування позивача - АДРЕСА_3 . В свою чергу, позивач, згідно його заяви проживає за адресою: АДРЕСА_3 , отже такі твердження містять ознаки надмірного формалізму. Крім того, наведена обставина жодним чином не впливає на кваліфікацію дій позивача та не спростовує факт вчинення правопорушення.

Стосовно твердження позивача про невідповідність оскаржуваної постанови вимогам ст. 283 КУпАП, слід відзначити наступне.

Відповідно до ч. 2-4 статті 283 КУпАП, постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначенихчастиною другоюцієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначенихчастинами другоюітретьоюцієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

З дослідженої судом оскаржуваної постанови встановлено, що така наведеним вимогам відповідає, зокрема вона містить дані про дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення; дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення; технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Щодо наведеної позивачем практики Галицького районного суду м. Львова, то така до уваги судом не приймається адже наведене судове рішення стосується інших правопорушень та подій, не містить жодних даних які мають відношення до даної справи, зокрема інкримінованого правопорушення та не встановлюють фактів які мають преюдиційний характер у даній справі.

Ухвалюючи рішення у справі, суд також враховує наступне.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

За змістом статті 210 КАС України до процесуальних обов`язків адміністративного суду віднесено з`ясування обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. У такий спосіб проявляється інформування учасників адміністративного процесу щодо порядку реалізації судового розгляду та змісту адміністративної справи. Ознайомлення зі змістом джерел доказів (засобів доказування) дає змогу належно встановити обставини адміністративної справи. Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов`язок встановлення фактичних обставин у конкретній справі законодавцем покладається саме на адміністративний суд, який насамперед має з`ясувати предмет спору та відповідно визначити обставини, які необхідно встановити для правильного його вирішення.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Виходячи зі змісту завдання адміністративного судочинства, принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі та можливості виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд адміністративної юрисдикції зобов`язаний не лише формально розглянути заявлені позовні вимоги, а й у комплексі дослідити обставини справи, надати їм відповідну правову оцінку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 245КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказах, висновків експертів, показів свідків.

Виходячи із норм викладених у ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи доводи позивача та відповідача, дотримуючись стандартів мотивування судами своїх рішень, суд у даній справі враховує позиції Європейського суду з прав людини неодноразово висловленої у відповідних рішеннях про те, що не можна тлумачити п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень.

Суд вважає, що здобуті та досліджені в ході розгляду у суді даної справи докази є достатніми для ухвалення законного рішення у справі та належної перевірки доводів учасників процесу, а також доказів у справі.

Відповідно дост. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку суть правопорушення наведена у постанові) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто в даному випадку версії Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.

Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. У розумінніКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.

Зважаючи на суть правопорушення, його характер, санкцію, наведені положення можуть бути застосовані і у даній справі.

Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Так, з досліджених під час судового розгляду матеріалів справи, зокрема оскаржуваної постанови, встановлено те, що така відповідає вимогам чинного законодавства, винесена з дотриманням встановленої процедури на підставі належних та допустимих доказів уповноваженою особою. Крім того, стягнення призначене органом який виніс постанову визначено в межах санкції відповідної статті КУпАП, з врахуванням фактичних обставин справи. Таке стягнення відповідає засадам його призначення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є правомірною та не підлягає скасуванню.

Зокрема, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, зокрема фотознімками.

Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим правопорушенням, не спростовані в ході судового розгляду, передбачені як джерела доказування чинним законодавством та зібрані у відповідності процесуальними нормами, відтак суд вважає, що при ухваленні оскаржуваної позивачем постанови про притягнення його до відповідальності факт вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення був доведений поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами.

За правилами ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладені доводи та мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є правомірною, а законні підстави для її скасування, як того просить позивач,відсутні, тому відсутні законні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 241-246,286 КАС України,суд,

ухвалив:

Позовну заяву залишити без задоволення.

Постанову головного-спеціаліста інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування Управління департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Шинкаренка Олександра Григоровича серії РАП №690227512 від 21.07.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч 1ст.152-1КУпАП залишити без змін.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури

Львівської міської ради

(79008, м. Львів, пл.. Ринок, 1, ЄДРПОУ: 44448833).

Повний текст судового рішення складений 12.06.2023 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький