Ухвала суду № 111491257, 07.06.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15333/23

Провадження № 1-кс/761/10218/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72023000420000014 від 16.02.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72023000420000014 від 16.02.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке вилучено 11.04.2023 у період часу з 07 год. 35 хв. по 11 год. 56 хв. під час проведення обшуку за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, на: мобільний телефон Sаmsung Galaxy S20FE в чохлі чорного кольору.

Клопотання мотивоване тим, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72023000420000014 16.02.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що службові особи АТ «Укртранснафта» (31570412) за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «Оілгаз Трейдинг» (44861554), ТОВ «Квімзі Інвестмент» (44854945), ТОВ «Геотехноком» (33597436), ТОВ «АНВ» (21880666), ТОВ «НПК «Хоум-Нет» (36410686), ТОВ «Алеста» (42232756), ТОВ «ВАЛ» (13471238), ТОВ «Високовольтна компанія» (39283348), ТОВ «Інноваційні технології ЛТД» (35567199), АТ «Інститут транспорту нафти» (00148429) в період часу з 2020-2023 заволоділи шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, коштами АТ «Укртранснафта» в особливо великих розмірах.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в період часу з 2020 по теперішній час, виконуючий обов`язки директора із закупівель АТ «Укртранснафта» ОСОБА_6 , діючи у змові з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , із залученням підконтрольних суб`єктів господарювання створили протиправний механізм отримання неправомірної вигоди за організацію та проведення конкурсних торгів на АТ «Укртранснафта», шляхом лобіювання безпосередньо афілійованої з ними комерційної структури та створення під неї тендерного проекту.

Так, ОСОБА_6 як керівник функціонального напрямку діяльності в АТ «Укртранснафта», акумулює всю інформацію щодо виробничих процесів та потреб функціональних підрозділів підприємства, за результатом аналізу якої, надає вказівки відповідним операційним менеджерам щодо необхідності створення заявок на конкретні товари та послуги.

У подальшому, після формування запланованих виробничих потреб підприємства ОСОБА_6 , з метою реалізації злочинних намірів, за посередництва ОСОБА_7 та ОСОБА_5 проводяться приховані зустрічі з окремими комерційними структурами з подальшим напрацюванням останніми технічних вимог товарної продукції та інших вимог тендеру під конкретного учасника із необґрунтованим завищенням ціни.

При цьому, ОСОБА_6 , використовуючи займану посаду, створює штучні перепони для конкурентів, затягує тендерні процедури, здійснює повторне оголошення для відхилення пропозицій компаній, які не включені до вказаної протиправної схеми.

Разом з цим, за вказівкою ОСОБА_6 , з метою просування підконтрольних підприємств для безперешкодної перемоги на конкурсних торгах АТ «Укртранснафта» та підписання прямих договорів без їх оголошення ОСОБА_7 створив та контролює ТОВ «Оілгаз Трейдинг» (44861554) і ТОВ «Квімзі Інвестмент» (44854945). Директора вказаних підприємств є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , відповідно, які є номінальними, а безпосередній контроль здійснює ОСОБА_7 .

Крім того, встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , які виступають власниками ТОВ «Геотехноком» (33597436) та ТОВ «АНВ» (21880666), використовують підконтрольного бухгалтера вказаних компаній ОСОБА_10 , для фінансового супроводу діяльності ТОВ «Оілгаз Трейдинг» та ТОВ «Квімзі Інвестмент».

Водночас, ОСОБА_6 особисто надає вказівки бухгалтеру ОСОБА_10 виводити кошти вищевказаних підприємств, шляхом проведення безтоварних операцій та штучно завищувати їх витратну частину, з метою подальшого заволодіння коштами АТ «Укртранснафта» в особливо великих розмірах.

Як зазначає прокурор в своєму клопотанні, що за наявною інформацією, ОСОБА_6 у змові з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 крім просування власних підприємств, системно отримують грошові кошти від представників наступних комерційних структур: ТОВ «НПК «Хоум-Нет» (36410686), ТОВ «Алеста» (42232756), ТОВ «ВАЛ» (13471238), ТОВ «Високовольтна компанія» (39283348), ТОВ «Інноваційні технології ЛТД» (35567199), АТ «Інститут транспорту нафти» (00148429) тощо.

Таким чином, в результаті запровадження вказаного механізму, в діях посадових осіб АТ «Укртранснафта» та вищевказаних компаній, які сприяли виснаженню фінансових ресурсів об`єкта критичної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу АТ «Укртранснафта», що призвело до заволодіння коштами АТ «Укртранснафта» в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Так, 11.04.2023 у період часу з 07 год. 34 хв. по 11 год. 21 хв. на підставіухвал слідчогосудді Шевченківськогорайонного судуміста Києвапроведено обшукза місцемреєстрації тафактичного проживання ОСОБА_10 ,за адресою: АДРЕСА_2 , за результатом якого виявлено та вилучено речі, що мають значення для кримінального провадження, а саме: ноутбук Lenovo фіолетового кольору Can ises 3(в), зарядний пристрій; мобільний телефон Samsung Galaxy M525G; флеш накопичувач синього кольору Sen 1 шт.; флеш накопичувач Trancend 2GB 1 шт.; флеш накопичувач Trancend 8GB 1 шт.; флеш накопичувач Apacer 16GB 1 шт.; флеш накопичувач синього кольору 2 шт.

Таким чином, з огляду на те, що вилучені речі містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, постановою детектива від 11.04.2023 вони визнані речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.

Відтак, з метою збереження речових доказів, прокурор просить накласти арешт на вищезазначене майно.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав у ньому викладених.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання та зазначив, що вилучені речі не мають жодного значення для даного кримінального провадження та на них не містить будь якої інформації, яка має значення для розслідування даного кримінального провадження.

Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора та адвоката, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов висновку про наступне.

Згідно зі ст. ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, зокрема, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається із матеріалів, які долучені до клопотання 11.04.2023 у період часу з 07 год. 34 хв. по 11 год. 21 хв. на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.04.2023 проведено обшук за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві спільної власності належить ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , під час якого виявлено та вилучено: ноутбук Lenovo фіолетового кольору Can ises 3(в), зарядний пристрій; мобільний телефон Samsung Galaxy M525G; флеш накопичувач синього кольору Sen 1 шт.; флеш накопичувач Trancend 2GB 1 шт.; флеш накопичувач Trancend 8GB 1 шт.; флеш накопичувач Apacer 16GB 1 шт.; флеш накопичувач синього кольору 2 шт.

Того ж дня постановою детектива зазначене речі, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженню.

При вирішенні питання про арешт вказаного у клопотанні майна, слідчий суддя має належним чином перевірити мету та правову підставу для такого арешту.

Разом із цим, на переконання слідчого судді, у клопотанні належним чином не доведено той факт, що вилучений ноутбук, мобільний телефон та флеш накопичувачі, про арешт яких просить прокурор, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та має значення речових доказів для даного кримінального провадження.

Також, слідчий суддя звертає увагу на суто формальний характер постанови детектива від 11.04.2023, копія якої долучена до матеріалів клопотання, яка також не містить посилання на конкретні критерії, визначені статтею 98 КПК України, яким нібито відповідає вилучене під час обшуку майно.

Більш того, матеріали клопотання не містять будь-яких даних, які б документально підтверджували той факт, що тимчасово вилучене майно є доказом кримінального правопорушення, за фактом якого здійснюється досудове розслідування.

Не містить клопотання прокурора і жодних доказів того, що такий обсяг втручання у власність ОСОБА_10 виправдовує завдання кримінального провадження.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 168 КПК України, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Так, в судовому засідання адвокат ОСОБА_4 зазначив, що доступ детектива до вилученого під час обшуку майна власником не обмежувався, він відразу повідомив детективу логіни та паролі для огляду інформації яка міститься на вилученій техніці. Вказане прокурором в судовому засіданні не спростовано.

Таким чином, посиланням прокурора на те, що у даному кримінальному провадженні призначена комп`ютерно-технічна експертиза даного мобільного телефону, і після її проведення буде встановлено чи міститься у вищезазначеній техніці інформація яка має значення для досудового розслідування, не заслуговують на увагу, оскільки орган досудового розслідування відразу під час проведення обшуку отримав доступ до даної техніки, крім того вилучена техніка вже досить тривалий час перебуває під контролем органу досудового розслідування, а відтак орган досудового розслідування мав змогу його її оглянути, скопіювати необхідну інформацію та повернути майно власнику.

Відтак, в ході судового розгляду слідчим суддею не встановлено, а прокурором не надано відомостей, які б свідчили, що ОСОБА_10 ймовірно причетна до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та вилучена техніка в ході проведення обшуку має значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, є засобами вчинення кримінального правопорушення, набутий протиправним шляхом та/або містить на собі сліди вчиненого злочину.

Враховуючи вищевикладене, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про відсутність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт тимчасового вилученого майна, а також недоведеність прокурором факту використання вказаного майна як доказу фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в межах якого здійснюється досудове розслідування, оскільки не може свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та не може бути підставою для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, у зв`язку із чим викликає сумнів в розумності і співрозмірності обмеження права власності з завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.

Виходячи з положень практики Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи постановлення судом незаконного рішення, тоді як ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що ст.1 Протоколу №1, яка спрямована на захист особи (фізичної та юридичної) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідних заходів для захисту права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22 червня 2004 року).

При цьому, у своїх висновках ЄСПЛ неодноразово наголошував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Протоколу №1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72023000420000014 від 16.02.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки прокурором не доведено, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор відповідає критеріям, визначеним у статті 98 КПК України, а також, що таке обмеженням права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а також не призведе до негативних наслідків для третіх осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72023000420000014 від 16.02.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України залишити без задоволення.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1