Рішення № 111488965, 09.06.2023, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа362/1587/23

Провадження 2-а/362/32/23

РІШЕННЯ

Іменем України

"09" червня 2023 р. м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції і Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з даним позовом з вимогою скасувати постанову серії ЕАС № 6622842 від 03.03.2023 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його за ч. 5 ст. 121 КУпАП як протиправну.

Позов обґрунтовував тим, що постановою від 03.03.2023 інспектора 1 батальйону 6 роти патрульної поліції УПП у м. Києві Пилипенка Р.В. (далі - постанова) позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч 5 ст. 121 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. ОСОБА_1 вважає, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки вона винесена безпідставно, з істотним порушенням його прав та як така, що не відповідає обставинам справи, а саме оскаржувана постанова винесена без дослідження будь-яких доказів, при цьому працівником поліції проігноровано клопотання позивача реалізувати його право на отримання правової допомоги. Зауважує, що оскаржувана постанова не містить посилання на технічний засіб, яким здійснено відеозапис, а тому виключає прийняття цього відеозапису як належного доказу по справі.

Вказане в сукупності стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 23.03.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також суд залучив до участі у справі як другого відповідача Управління патрульної поліції у м. Києві (далі - УПП у м. Києві).

Відповідач подав відзив на позов, у якому наполягає на правомірності постанови. Ствердив про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, адже, позивач не заперечує факт керування транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки. При цьому, п. 2.3в ПДР України встановлює обов`язок водія на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними . А ч. 5 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, а тому вважає оскаржувану постанову обґрунтованою та законною.

Щодо посилань позивача про порушення його права на отримання правової допомоги пояснив, що працівники поліції не обмежували позивача у його правах, у тому числі, скористатися правом на правову допомогу, у ході розгляду цієї справи позивачу роз`яснено усі його права. Також відповідач ствердив, що процедура розгляду даної справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу відбулася з дотриманням всіх вимог нормативних актів.

На підтвердження правомірності постанови відповідач надав CD-диск із відповідним відеозаписом.

Вивчивши надані сторонами докази, суд установив таке.

Згідно з оскаржуваною постановою від 03.03.2023 серії ЕАС № 6622842 від 03.03.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, і накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень.

У постанові констатовано, що водій ОСОБА_1 03.03.2023 у м. Києві по бульвару Чоколівському, 44, керував транспортним засобом Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3в Правил дорожнього руху.

Справу про адміністративне правопорушення розглянуто інспектором 1 батальйону 6 роти патрульної поліції УПП у м. Києві Пилипенком Р.В.

Незгода позивача з указаною постановою та твердження останнього про порушення його прав цією постановою зумовили звернення до суду з позовом, що розглядається.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За правилом пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 2.3в Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними .

Диспозицією ч. 5 ст. 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

ОСОБА_1 у своєму позові не заперечує факту не користування пасками пасивної безпеки, що підтверджується і доданими відповідачем доказами в обґрунтування винесеної постанови.

Водночас сам факт визнання особою вини та її доведеності у порушенні Правил дорожнього руху не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення (див. постанову Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 177/525/17).

Поряд із цим, як вже зазначено, позивач наполягає на недотриманні з боку інспектора поліції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення а саме не роз`яснення йому його прав передбачених ст. 268 КупАП, та ігноруванні поліцейським його клопотання скористатися правовою допомогою і відкласти розгляд справи.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до частини третьої статті 286 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Відповідно до тексту постанови Верховного Суду від 17.05.2018, у справі №753/4366/17 вказано, що не спростовує здійсненого позивачем адміністративного правопорушення факт не надання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху роз`яснень, передбачених положеннями статей КУпАП. Ці недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 251 КУпАП обумовлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому в адміністративному судочинстві діє презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень, яка полягає в тому, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Згідно з ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають учасники справи (ч.3 ст.77 КАС України).

Відповідно до ст. 80 КАС України речовими доказами є зокрема електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Так, дослідивши долучені, як позивачем так і відповідачем відеозаписи, суд зауважує, що там зафіксовано спілкування ОСОБА_1 з працівником поліції. Позивач не заперечує, що керував автомобілем з непристебнутим ременем безпеки, вказує, що йому відомі його права і обов`язки. Після розгляду цієї справи і винесення поліцейським постанови, позивач заявляє клопотання надати можливість реалізувати його право на правову допомогу, а розгляд справи відкласти на іншу дату.

Таким чином, позивач заявив дане клопотання уже після завершення розгляду цієї справи поліцейським, а у ході розгляду цієї справи повідомляв поліцейському про обізнаність про свої права і обов`язки.

Водночас суд зазначає, що сама по собі відсутність в оспорюваній постанові посилання на технічний засіб, яким здійснено відеозапис, не свідчить про недопустимість відповідного відеозапису як доказу.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

За викладених обставин суд констатує наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, правомірність притягнення його до відповідальності згідно з оспорюванню постановою та, відповідно, відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

У силу ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити повністю.

Залишити без змін постанову від 03 березня 2023 року серії ЕАС № 6622842 про накладення адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень, винесену щодо ОСОБА_1 інспектором 1 батальйону 6 роти патрульної поліції УПП у м. Києві Пилипенком Р.В.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення.

Суддя В.М. Дорошенко