Рішення № 111484103, 01.06.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2023м. ХарківСправа № 922/191/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера", м. Харків 3-і особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 ; 2) Приватний нотаріус ХМНО Х/о Машкова Світлана Леонідівна про визнання прав іпотекодержателя за участю представників:

позивача - Голубничий О.І. адвокат,

відповідача - не з`явився,

3-ї особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс", м. Київ звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера", м. Харків в якому просить:

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Поліс" (ідентифікаційний номер юридичної особи: 38994463) права іпотекодержателя за іпотечним договором № 15.59-00/08-ДІ01 від 16.01.2008 року, який зареєстрований в реєстрі за № 112 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л., стосовно нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 268,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 374073563101, власником та іпотекодавцем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Івера" (ідентифікаційний номер юридичної особи: 39029320), яке належить йому на підставі: акту приймання-передачі нерухомого майна, виданий 18.01.2016, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Івера" та ОСОБА_2 .

- визначити порядок виконання судового рішення шляхом звернення до будь-якого державного реєстратора з метою внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" як іпотекодержателя нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 268,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 374073563101.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 23.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/191/23 за правилами загального позовного провадження.

В підготовчому засіданні 09.02.2023 залучено до справи 3-х осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 ; 2) Приватного нотаріуса ХМНО Х/о Машкову Світлану Леонідівну.

24.04.2023 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій він просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (ідентифікаційний номер юридичної особи: 38994463) права іпотекодержателя за іпотечним договором №15.59-00/08-ДІ01 від 16.01.2008 року, який зареєстрований в реєстрі за № 112 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л., стосовно нерухомого майна, власником та іпотекодавцем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Івера" (ідентифікаційний номер юридичної особи: 39029320), а саме:

- нежитлових приміщень 1-го пов. №5-:-13 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720904463120, площею 92,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (підстава реєстрації: технічний паспорт, серії та номер: ТІ01:5988-5397-0854-0424, виданий 12.04.2023 року, видавник ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серії та номер: DT01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ);

- нежитлових приміщень підвалу № 1,2,3; 1-го пов №1,2,16 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720886463120, площею 179,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (підстава реєстрації: довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серії та номер: DT01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; технічний паспорт, серія та номер: П01:5986-0748-6707-4957, виданий 12.04.2023, видавник: ЄДЕСББ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" (ідентифікаційний код юридичної особи: 39029320) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (ідентифікаційний код юридичної особи: 38994463) сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Визначити порядок виконання судового рішення шляхом звернення до будь-якого державного реєстратора з метою внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" як іпотекодержателя нерухомого майна, а саме:

- нежитлових приміщень 1-го пов. №5-:-13 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720904463120, площею 92,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлових приміщень підвалу № 1,2,3; 1-го пов №1,2,16 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720886463120, площею 179,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 25.04.2023 задоволено заяву позивача про зміну предмету позову та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням даної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2023 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 01.06.2023 не з`явився. Про розгляд даної справи відповідач повідомлений належним чином.

Представники 3-х осіб в судове засідання 01.06.2023 не з`явилися.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, тому вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

16.01.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (надалі за текстом - "ПАТ "ВТБ Банк"; "Банк") та ОСОБА_1 (надалі за текстом -" ОСОБА_1 "/"Позичальник"/"Іпотекодавець"/"Боржник") був укладений кредитний договір №15.59-00/08-СК (надалі за текстом - "Кредитний договір"). Згідно вказаного правочину позичальник отримав від Банку грошові кошти у розмірі 213248,00 (двісті тринадцять тисяч двісті сорок вісім) доларів США 00 центів.

16.01.2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 15.59-00/08-ДІ01, який зареєстрований в реєстрі за № 112 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. (надалі за текстом - "Договір іпотеки"). Згідно з п. 1.3. зазначеного договору предметом іпотеки є нежитлова будівля літ. "А-1", загальною площею 268,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі за текстом "Предмет іпотеки"/"Нерухоме майно").

16.01.2008 року на підставі договору іпотеки в Державному реєстрі іпотек був зареєстрований запис про іпотеку від 16.01.2008 року за реєстраційним номером обтяження 5855610 (відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року з Державного реєстру іпотек: реєстраційний номер іпотеки: 6406219, 16.01.2008 14:12:57, надалі за текстом "Запис про іпотеку").

16.01.2008 року на підставі договору іпотеки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна була зареєстрована заборона на нерухоме майно від 16.01.2008 року за реєстраційним номером обтяження 5855597 (відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: реєстраційний помер обтяження: 6406170, 16.01.2008 14:08:51, надалі за текстом - "Запис про заборону").

В свою чергу, як вказує позивач, ОСОБА_1 не виконував належним чином зобов`язання передбачені кредитним договором.

23.12.2008 року ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Швидкін А.О.) у справі № Б- 39/203-08 заяву ФОП Васильєв О.Б. прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, введено мораторій па задоволення вимог кредиторів та накладено арешт на все майно.

30.12.2008 року постановою господарського суду Харківської області ФОП Васильєв О.Б. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

17.04.2009 року постановою Харківського апеляційного господарського суду залишеною в силі постановою ВГСУ від 22.07.2009 року, постанову господарського суду Харківської області від 30.12.2008р. по справі № Б-39/203-08 скасовано, провадження у справі про банкрутство припинено.

В постанові було зазначено наступне: "При таких обставинах, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді справи про банкрутство боржника не доведено обставин, що мають значення для справи, а саме: обставин безспірності грошових вимог кредиторів до боржника, неспроможності виконати свої зобов`язання перед кредиторами боржником - фізичною особою-підприємцем Васильєвим О.Б., які господарським судом визнані встановленими, що є підставою для скасування постанови господарського суду. Колегія суддів також вважає, що матеріалами справи не підтверджується факту, коли задоволення вимог боржником одного з кредиторів приведе до неможливості виконання вимог перед іншими кредиторами. У зв`язку з відсутністю доказів безспірності вимог кредиторів, неспроможності виконати свої зобов`язання перед кредиторами боржником - фізичною особою-підприємцем Васильєвим О.Б. суд першої інстанції не мав правових підстав для визнання боржника банкрутом, за таких обставин постанова підлягає скасуванню повністю, а провадження у справі № Б-39/203-08 - припиненню".

31.12.2010 року ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Усатий В.О.) у справі № Б-50/271-10 заяву ФОП Васильєв О.Б. прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та накладено арешт па все майно.

01.03.2011 року постановою господарського суду Харківської області ФОП Васильєв О.Б. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

06.10.2011 року постановою Харківського апеляційного господарського суду постанову господарського суду Харківської області від 01.03.2011 року по справі № Б-50/271-10 скасовано, провадження у справі про банкрутство припинено.

В постанові було зазначене наступне: "За таких обставин, колегія cуддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при розгляді справи про банкрутство боржника не доведено обставин, що мають значення для справи, а саме: обставин неспроможності боржником виконати свої зобов`язання перед кредиторами, що є підставою для скаcування постанови господарського cуду. У зв`язку з відсутністю належних доказів неспроможності виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами, господарський cуд не мав правових підстав для визнання боржника банкрутом, чим порушив вимоги чинного законодавства, а за таких обставин постанова підлягає скаcуванню повністю, а провадження у даній справі припинено."

21.06.2013 Виконавчим комітетом Харківської міської ради проведено державну реєстрацію змін до засновницького договору Повного товариства "Батура і Компанія", затвердженого рішенням загальних зборів учасників, протокол від 17.06.2013 №3, з якого вбачається, що учасником товариства є, зокрема, ФОП Васильєв О.Б.

11.12.2013 року ухвалою господарського суду Харківської області у справі № 922/4956/13 порушено провадження у справі про банкрутство Повного товариства "Батура і Компанія" за його заявою в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

24.12.2013 року постановою господарського суду Харківської області у справі №922/4956/13 визнано ПТ "Батура і Компанія" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

30.05.2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В., відповідно до ст. 75 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 30.05.2014 року і протоколу №7 про проведення відкритих торгів у формі аукціону, складеного Товарною біржею "Ресурс-інформ" від 30.05.2014 року, видано свідоцтво (зареєстровано в реєстрі за №859). яким посвідчується право власності Лісовця Максима Сергійовича (податковий номер - НОМЕР_1 на нерухоме майно, тип складається з: нежитлової будівлі літ. "А-1". загальною площею 268.5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яке було придбане ОСОБА_2 за 109069 (сто дев`ять тисяч шістдесят дев`ять) гривень 90 коп., що раніше належало Васильєву О.Б.

30.05.2014приватним нотаріусом ХМНО Макушевою Н.В., на підставі вищевказаного свідоцтва, вчинено запис про право власності № 5855590, зареєстровано право власності Лісовця М.С. на вищевказані приміщення.

Тобто, фактично іпотечне майно відчужено арбітражним керуючим без припинення іпотеки, без згоди іпотекодержателя з посиланням на здійснення процедури банкрутства.

30.10.2015 року ухвалою Господарського суду Харківської області по справі № 922/4956/13 було скасовано обтяження, накладені на майно, яке належить або раніше належало учаснику Повного Товариства "Батура О.В. і Компанія" ФОП Васильєву О.Б. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна:

номер запису про іпотеку 5855610, зареєстровано на підставі іпотечного договору № 15.59-00/08-ДІ01 від 16.01.2008 р. №112, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Машковою С.Л.;

номер запису про обтяження 5855597, зареєстровано на підставі іпотечного договору № 15.59-00/08-ДІ01 від 16.01.2008 р. №112, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Машковою С.Л.;

реєстраційний №6406170, зареєстровано 16.01.2008 приватним нотаріусом ХМНО Машковою С.Л. на підставі Іпотечного договору №15.59-00/08ДІ01, 112, 16.01.2008. Об`єкт обтяження: інше, нежитлова будівля літ. "А-1", загальною площею 268,5 кв.м, адреса Харківська обл. м. Харків, вул. Миру, буд. 38, номер РПВН 7131097;

Позивач вказує, що Лісовець М.С. набув права власності на вказане іпотечне майно незважаючи, а ні на наявність в реєстрі записів про іпотеку та обтяження, а ні на наявність інших обтяжень, зокрема:

номер запису про обтяження 5855608, зареєстровано на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.04.2012, 2011/1800/2012;

номер запису про обтяження 5855593, зареєстровано на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.03.2010 по справі № 2-489/10;

номер запису про обтяження 5855599, зареєстровано на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.03.2010 по справі № 2-489/10;

номер запису про обтяження 5855604, зареєстровано на підставі постанови про арешт майна боржника від 05.12.2012, 29535149, виданої державним виконавцем Дзержинського ВДВС ХМУЮ Мирною Т.В.;

реєстраційний № 11198261, зареєстровано 23.05.2011 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП25334189, 23.05.2011, державний виконавець Дзержинського ВДВС МУЮ Молотилова В.В. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно в межах суми боргу та виконавчого збору 23587,22 грн.;

реєстраційний № 10252754, зареєстровано 15.09.2010 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 21374012, 15.09.2010, Дзержинським ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно в межах суми боргу в розмірі 1596172,33 грн.;

реєстраційний №13340091, зареєстровано 05.12.2012 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника, 29535149, 05.12.2012, Дзержинський ВДВС ХМУЮ державний виконавець Мирна Т.В. Об`єкт обтяження: нежитлова будівля, нежитлові будівлі літ. А-1 загальною площею 268,5 кв.м, що знаходяться м. Харків, вул. Миру, буд. 38;

реєстраційний №9774766, зареєстровано 27.04.2010 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 18445850, 01.03.2010, Дзержинський ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно в межах суми 1486632,78;

реєстраційний №9605749, зареєстровано 11.03.2010 Шостою харківською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали справа №2-489/10, 01.03.2010 Дзержинський районний суд м. Харкова. Об`єкт обтяження: інше, літ. А-1 загальною площею 268,50 кв.м, адреса Харківська обл., м. Харків, вул. Миру, буд. 38;

реєстраційний №9982994, зареєстровано 29.06.2010 Шостою харківською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали 2-489/10,01.03.2010 Дзержинський районний суд м. Харкова. Об`єкт обтяження: інше, літ. "А-1", загальною площею 268,5 кв.м., адреса Харківська обл. м. Харків, вул. Миру, буд. 38, номер РПВН 7131097;

реєстраційний № 10250120, зареєстровано 15.09.2010 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 21362768, 15.09.2010 Дзержинським ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно в межах суми боргу в розмірі 1484902,78 грн.

реєстраційний № 10252592, зареєстровано 15.09.2010 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 21371696, 15.09.2010 Дзержинським ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно в межах суми боргу в розмірі 30,00 грн.;

реєстраційний № 10252602, зареєстровано 15.09.2010 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 21373281, 15.09.2010 Дзержинським ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно в межах суми боргу в розмірі 1700,00 грн.;

реєстраційний № 10252563, зареєстровано 15.09.2010 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови провідкриття виконавчого провадження, 21363640, 15.09.2010 Дзержинським ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно в межах суми боргу в розмірі 30,00 грн.;

реєстраційний № 10252607, зареєстровано 15.09.2010 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постановипровідкриття виконавчого провадження, 21372607, 15.09.2010 Дзержинським ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно в межах суми боргу в розмірі 1700,00 грн.;

реєстраційний № 10252728, зареєстровано 15.09.2010 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 21373897, 15.09.2010 Дзержинським ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно в межах суми боргу в розмірі 932796,79 грн.;

реєстраційний № 10252614, зареєстровано 15.09.2010 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 21373002, 15.09.2010 Дзержинським ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно в межах суми боргу в розмірі 30,00 грн.;

реєстраційний № 10750871, зареєстровано 25.01.2011 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА№047951, 25.01.2011, Дзержинський ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно в межах суми боргу за виконавчим документом 2000000,00 грн.

14.12.2015 року державним реєстратором Харківського районного управління юстиції Михайловою Яною Олександрівною, на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 30.10.2015 року у справі №922/4956/13 було припинено обтяження № 5855597, що було зареєстровано 16.01.2008 року на підставі іпотечного договору .№15.59-00/08-ДІ01, а також декілька інших обтяжень № 5855604, № 5855608, № 5855599 та № 5855593 щодо арешту нерухомого майна, які були накладені на підставі ухвал Дзержинського районного суду міста Харкова від 01.03.2010 року у справі № 2-489/10, від 03.04.2012 року у справі № 2011/1800/2012, постанови Дзержинського ВДВС ХМУЮ від 05.12.2012 року.

24.12.2015 року державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Кобиляцькою Анжелікою Анатоліївною було припинено іпотеку (запис № 5855610) на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 30.10.2015 року у справі №922/4956/13.

27.01.2016 року право власності на предмет іпотеки зареєстроване, як внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕРА" (код ЄДРПОУ - 39029320) на підставі акту приймання-передачі та оцінки майна до статутного капіталу від 18.01.2016 року (запис про право власності № 13072502).

04.04.2016 року постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі №922/4956/13 ухвала господарського суду Харківської області від 30.10.2015р. у справі №922/4956/13 скасована. Провадження у справі №922/4956/13 припинено.

18.11.2015 року між банком та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (надалі за текстом "позивач"/"ТОВ "Фінансова компанія "Поліс") був укладений договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №21МБ (далі за текстом - договір про відступлення права вимоги). Окрім того, також була укладена додаткова угода №1 від 27.11.2015 року до вказаного договору про відступлення права вимоги (надалі за текстом - "додаткова угода"). На підставі зазначених документів ТОВ "ФК "Поліс" стало новим кредитором у зобов`язанні, яке виникло на підставі кредитного договору, укладеного між банком та ОСОБА_1

01.12.2015 року між банком та ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" був укладений договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2225 (надалі за текстом "договір про відступлення прав за договорами іпотеки"). Відповідно до зазначеного вище договору банком були відступлені на користь ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" права вимоги до ОСОБА_1 за договором іпотеки.

Як вказує позивач, 10.04.2023 року з ДРРП зникає об`єкт нежитлової нерухомості в літ. "А-1" з реєстраційним номером: 374073563101, площею 268,50 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Миру, буд. 38 (тридцять вісім).

Натомість, з`являється 2 окремих об`єкта:

нежитлові приміщення 1-го пов. №5-:-13 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720904463120, площею 92,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (підстава реєстрації: технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:5988-5397-0854-0424, виданий 12.04.2023 року, видавник ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: DТ01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ);

нежитлові приміщення підвалу № 1,2,3; 1-го пов №1,2,16 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720886463120, площею 179,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (підстава реєстрації: довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: D01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:5986-0748-6707-4957, виданий 12.04.2023, видавник: ЄДЕСББ).

Позивач, з урахуванням норм статті 23 Закону України "Про іпотеку" вважає, що до ТОВ "Івера" - особи, яка стала набувачем іпотечного майна внаслідок ліквідаційної процедури та акту приймання-передачі, перейшли всі права та обов`язки іпотекодавця за договором іпотеки у тому обсязі і на умовах, що існували до набуття ними права власності на предмет іпотеки.

Враховуючи вищевикладені обставини, за твердженнями позивача, ТОВ "ФК "Поліс" змушене здійснювати захист своїх порушених та невизнаних майнових прав, як нового кредитора та іпотекодержателя, в судовому порядку, оскільки позбавлене можливості задовольнити свої вимоги за кредитним зобов`язанням ОСОБА_1 за рахунок предмета іпотеки.

Відтак, на думку позивача важливо звернути увагу на ряд обставин, які в своїй сукупності свідчать про наявність підстав для визнання за ТОВ "ФК "Поліс" прав іпотекодержателя.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані позивачем та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ТОВ "ФК "Поліс" стверджує, що на момент підписання договорів відступлення з отриманої від ПАТ "ВТБ Банк" інформації, зобов`язання ОСОБА_1 саме за вказаним кредитним договором не було виконано боржником перед первісним кредитором - а також, підтверджує той факт, що з моменту відступлення права вимоги, вказане зобов`язання не було виконане перед новим кредитором по момент звернення до суду з даною позовною заявою.

В частині 1 ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

В свою чергу, ч.1 ст. 575 ЦК України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України "Про іпотеку" містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

У відповідності до ч. 5 ст. 3 ЗУ "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 Цивільного кодексу України).

Таким чином, враховуючи факт не виконання позичальником своїх зобов`язань за даним кредитним договором перед первісним кредитором, а в подальшому перед новим кредитором, можна зробити висновок про те, що на даний момент ні кредитний договір, ні договір іпотеки не припинили свою дію.

24.12.2015 року державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Кобиляцькою Анжелікою Анатоліївною було припинено іпотеку (запис № 5855610) на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 30.10.2015 року у справі №922/4956/13.

Абзац 8 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачав, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Стаття 593 ЦК України та ст. 17 ЗУ "Про іпотеку" передбачають наступні підстави для припинення іпотеки: 1) припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; 2) реалізація предмета іпотеки відповідно до цього закону; 3) набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; 4) визнання іпотечного договору недійсним; 5) знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; 6) з інших підстав, передбачених Законом; 7) наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Як вже зазначалось, норми ЗУ "Про іпотеки" та ЦК України в питання припинення іпотеки у співвідношенні до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальними. З наведеного вбачається, що саме нормами ЗУ "Про іпотеку", ЦК України визначені підстави для припиненні іпотеки. Такий перелік підстав є виключним та не підлягає розширеному тлумаченню.

В свою чергу, в зазначених вище нормах права відсутня така підстава для припинення іпотеки, як скасування запису про іпотеки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у зв`язку з банкрутством іпотекодавця.

Зазначені вище твердження також повністю кореспондуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, який наявний у постанові від 29.05.2019 року по справі №668/9978/15-ц: "Отже, зняття обтяження за наведеними нормами законодавства про банкрутство не припиняє іпотеку, а обмежує право іпотекодержателя самостійно, поза межами ліквідаційної процедури, здійснювати дії із реалізації предмета іпотеки".

Також схожі висновки зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.06.2021 року у справі №922/2416/17: "7.3. виключення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку не є підставою для припинення іпотеки, оскільки така підстава не передбачена законом. 7.11. Як зазначено вище, виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною, відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки.. . Виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі".

Отже, скасування запису про іпотеку в процедурі банкрутства згідно судового рішення не припиняє дію іпотеки і така є чинною з моменту її первинної реєстрації у відповідних державних реєстрах.

04.04.2016 року постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі №922/4956/13 ухвала господарського суду Харківської області від 30.10.2015 року у справі про банкрутство №922/4956/13 скасована. Провадження у справі №922/4956/13 припинено.

Частина 1 ст. 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Пунктом 9 ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, що набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав па нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про скасування обтяження іпотекою нерухомого майна, на підставі якого з Єдиного реєстру заборон виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Єдиному реєстрі заборон, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису.

Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Єдиний реєстр заборон. Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, ухвалення судом рішення про скасування обтяжень нерухомого майна банкрута та виключення запису з Єдиного реєстру заборон, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності обтяження спірного нерухомого майна іпотекою на час його відчуження у процесі ліквідації іпотекодавця, таке обтяження є чинним з моменту його первинної реєстрації в цьому реєстрі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.06.2021 року у справі №922/2416/17 визначає:

"У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц (провадження №14-203цс19) сформульовано висновки, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення: у разі скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду; це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек; договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек. Близькі за змістом висновки сформульовані також у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року справі № 643/12557/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц."

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №922/2416/17 (пункт 7.22) зазначено, що "...скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення".

Відтак, судові рішення про скасування Запису про іпотеку в процедурі банкрутства є скасованими, в свою чергу, скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, а, отже, Запис про іпотеку вважається чинним та таким, що ніколи не втрачав свою дію з моменту його первинної реєстрації 16.01.2008 року в державному реєстрі іпотек.

Отже, судові рішення винесені в процедурі банкрутства про скасування запису про іпотеку не спричиняють припинення останньої, таке забезпечення вважається чинним весь час з моменту його первинної реєстрації. Судове рішення, на підставі якого Запис про іпотеку був вилучений - скасоване, що свідчить про те, що іпотека щодо попереднього предмету іпотеки не припинялася на підставі судових рішень з моменту її первинної реєстрації.

30.05.2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В., відповідно до ст. 75 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 30.05.2014 року і протоколу №7 про проведення відкритих торгів у формі аукціону, складеного Товарною біржею "Ресурс-інформ" від 30.05.2014 року, видано свідоцтво (зареєстровано в реєстрі за №8591, яким посвідчується право власності Лісовця Максима Сергійовича (податковий номер - НОМЕР_1 на нерухоме майно, що складається з: нежитлової будівлі літ. "А-1". загальною площею 268,5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яке було придбане ОСОБА_2 за 109069 (сто дев`ять тисяч шістдесят дев`ять) гривень 90 коп., що раніше належало ОСОБА_1

30.05.2014 року приватним нотаріусом ХМНО Макушевою Н.В., на підставі вищевказаного свідоцтва, вчинено запис про право власності № 5855590, зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вищевказані приміщення.

У відповідності до ч.1 ст.42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до складу ліквідаційної маси входять усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які воно забезпечує.

Таким чином, в межах ліквідаційної процедури підлягає продажу майно, яке є предметом застави (іпотеки) лише з метою задоволення вимог заставодержателя (іпотекодержателя).

Системний аналіз положень ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 19, ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також ч. 2 ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" дозволяє зробити висновок про те, що з моменту порушення справи про банкрутство права заставного кредитора обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно, а також після порушення провадження у справі про банкрутство пред`явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть відбуватися лише в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та в межах провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження. Отже, завданням процедури банкрутства є задоволення всіх вимог кредиторів боржника, зокрема, й скаржника, як заставодержателя майна боржника, і тільки в межах процедури банкрутства буде здійснюватися звернення стягнення на майно боржника тими способами, які допускає ЗУ "Про банкрутство". Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 04.12.2018 у справі № 916/2611/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

За частиною першою статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою, реалізації предмета застави. При цьому постанова суду про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури не є судовим рішенням про задоволення позову про звернення стягнення па предмет іпотеки.

В п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №922/2416/17 зазначено: "За загальним правилом продаж предмета застави (іпотеки) припиняє заставу (іпотеку) відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 593 ЦК України. Законом № 2343-ХІІ не передбачено інших наслідків щодо продажу предмета застави (іпотеки) у ліквідаційній процедурі у провадженні у справі про банкрутство. Відтак, у випадку продажу предметів застави (іпотеки) відповідно до законодавства про банкрутство застосовуються загальні наслідки припинення застави (іпотеки) згідно з пунктом 3 частини першої статті 593 ЦК України".

При цьому, Великою Палатою ВС у тій же постанові зроблено наступний висновок: "7.7. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право іпотеки припиняється у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, крім випадків придбання предмета іпотеки з порушенням установленого порядку реалізації недобросовісним набувачем.

Пункт 7.22. визначає, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення".

Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р (ІІ)/2021 у справі № 3-95/2020 (193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України, та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас, словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору, як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) "використовувала/використовували право на зло"; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом);

враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини с тривалими, або вона с учасником й інших аналогічних правовідносин).

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Отже, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому, суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (п. 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

Тому, за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень, особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).

На вказані висновки посилається Велика Палата Верховного суду у постанові від 15.06.2021 року у справі №922/2416/17. Додатково, вказана постанова визначає таке: ...при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. З огляду на приписи ч. 5 ст. 12 ЦК України, добросовісність набувача майна презюмується. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним потрібне встановлення наміру чи грубої необережності, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача (постанова Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 911/3312/17).

У справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно. Саме до такого висновку прийшла ВП ВС у постанові від 15.06.2021 року у справі №922/2416/17.

Як вже було встановлено судом, 30.05.2014 року приватним нотаріусом ХМНО Макушевою Н.В., на підставі вищевказаного свідоцтва, вчинено запис про право власності № 5855590, зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вищевказані приміщення. 14.12.2015 року державним реєстратором Харківського районного управління юстиції Михайловою Яною Олександрівною, на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 30.10.2015 року у справі №922/4956/13 було припинено обтяження № 5855597, що було зареєстровано 16.01.2008 року на підставі іпотечного договору №15.59-00/08-ДІ01. 24.12.2015 року державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Кобиляцькою Анжелікою Анатоліївною було припинено іпотеку (запис № 5855610) на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 30.10.2015 року у справі №922/4956/13.

Суд звертає увагу суду на те, що право власності на предмет іпотеки було набуте ОСОБА_2 за наявності в Державному реєстрі іпотек запису про іпотеку, який був припинений більше ніж через півтора року після набуття ним права власності на предмет іпотеки.

27.01.2016 року, після припинення іпотеки, право власності на предмет іпотеки зареєстроване, як внесок ОСОБА_2 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕРА" (код ЄДРПОУ - 39029320) на підставі акту приймання-передачі та оцінки майна до статутного капіталу від 18.01.2016 року (запис про право власності № 13072502).

Вказаний акт, як в ньому зазначено, був підписаний між учасником ТОВ "Івера" ОСОБА_2 та директором ТОВ "Івера" Лісовцем Денисом Сергійовичем.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України (у редакції від 01.01.2016 року - станом на день передачі майна ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ "Івера"), юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції від 01.01.2016 року) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

З`ясування заінтересованості, контролю, пов`язаності набувача майна з боржником (попередніми набувачами майна) у межах справи про банкрутство безпосередньо пов`язане з визначенням критерію добросовісності/недобросовісності набувача і це питання повинно досліджуватися за наявними у матеріалах справи доказами (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/201Ц).

Фактично, як вказано в акті приймання-передачі та оцінки майна до статутного капіталу ТОВ "Івера" ОСОБА_2 є учасником ТОВ, а тому зважаючи на вищевказане, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 був цілком і повністю обізнаний з наявністю іпотеки, незаконністю її припинення, ТОВ "Івера" також обізнане про всі зазначені факти.

Так, у п. 90.2 постанови від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21; про витребування майна внаслідок вибуття цього майна за фраудаторним правочином, Верховний Суд зробив висновок, що товариство "є господарюючим суб`єктом, який здійснює підприємницьку діяльність, а тому повинно проявляти щодо власних справ більше обачливості, ніж пересічний громадянин чи некомерційна організація. З цих причин ТОВ "Білд Коммерс Груп" повинно було поцікавитися попередньою долею майна, яке воно набуває, зважити на відповідність його оцінки для мети внесення до статутного капіталу ринковій вартості, співставити ціну майна при внесенні до статутного капіталу та при продажу з торгів тощо, що є стандартною діловою практикою при придбанні будь-яких цінних активів".

Близькі за змістом висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 922/634/19, згідно з якими набувач майна повинен проявити добросовісну та розумну обачність і дослідити історію вибуття майна у попередніх власників хоча б за останні три роки, що є "стандартною діловою практикою", зокрема, дізнатися про результати розгляду судових справ щодо долі спірного майна.

Також необхідно враховувати висновок Верховного Суду у постанові від 09.07.2021 у справі № 520/10188/17-ц про те, що набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Таким чином, обов`язок ТОВ "Івера" як суб`єкта господарювання поцікавитися та перевірити історію вибуття майна у попередніх власників за останні три роки зумовлений принципами господарської діяльності та принципами цивільних правовідносин, що підтверджується наведеними висновками Верховного Суду. Однак, такий обов`язок ТОВ "Івера" виконаний не був, що додатково вказує на його недобросовісність, як набувача спірного майна.

Також, на недобросовісність дій відповідача вказує, зокрема, те, що в процесі розгляду справи №922/191/23, 10.04.2023 року з ДРРП зникає об`єкт нежитлової нерухомості в літ. "А-1" з реєстраційним номером: 374073563101, площею 268,50 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Миру, буд. 38 (тридцять вісім).

Натомість, з`являється 2 окремих об`єкта:

нежитлові приміщення 1-го пов. №5-:-13 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720904463120, площею 92,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (підстава реєстрації: технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:5988-5397-0854-0424, виданий 12.04.2023 року, видавник ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: DТ01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ);

нежитлові приміщення підвалу № 1,2,3; 1-го пов №1,2,16 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720886463120, площею 179,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (підстава реєстрації: довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: D01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:5986-0748-6707-4957, виданий 12.04.2023, видавник: ЄДЕСББ).

Проте, в матеріалах справи містяться заяви відповідача про відкладення засідання та ознайомлення з матеріалами справи. З огляду на таке, суд приходить до висновку, що відповідач в повному обсязі був обізнаний про прийняті судом ухвали, а також про позицію позивача. Натомість, відповідач не зупинив здійснювати дії, що безпосередньо спрямовані на створення позивачу перепон у реалізації свого права, як іпотекодержателя.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року по справі № 390/34/17 зазначено наступне: "Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності".

Так, відповідач повинен утримуватися від дій, що вчинюються недобросовісно з метою перешкоджання позивачу у захисті своїх прав. При цьому, суд констатує, що такі дії відповідача є цілеспрямованими з урахуванням обізнаності з перебігом справи у господарському суді Харківської області. У даному випадку, відповідач здійснив дії, що не відповідають принципу добросовісності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2022 року по справі № 459/844/20 та у постанові від 29 червня 2022 року по справі № 639/6261/13-ц зазначено наступне:

"Застосування критеріїв добросовісності і зловживання правом під час судового розгляду перебувало предметом дослідження Верховного Суду у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 234/3341/15-ц (провадження № 61-30536св18). Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У зв`язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загально соціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу. Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання.

Так, від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій він просить суд: визнати за ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" (ідентифікаційний номер юридичної особи: 38994463) права іпотекодержателя за іпотечним договором №15.59-00/08-ДІ01 від 16.01.2008 року, який зареєстрований в реєстрі за № 112 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л., стосовно нерухомого майна, власником та іпотекодавцем якого є ТОВ "Івера" (ідентифікаційний номер юридичної особи: 39029320).

З огляду на вищевикладене та висновки Верховного Суду, суд встановив, що відповідач не утримався від здійснення дій, які є перешкодою позивачу реалізувати своє право щодо предмета іпотеки.

Слід зазначити, що відповідач вчинив ці дії цілеспрямовано, будучи обізнаним про дану справу. Відповідач мав усвідомлювати, що позивач має право реалізувати свої права за кредитним договором та договором іпотеки лише за наявності запису про іпотеку в Державному реєстрі. Відповідно до вищезазначеного, а також враховуючи ч.3 ст.13 ЦК України, означені дії відповідача не допускаються. Так, відповідач не міг не знати, що здійснюючи такі дії, він порушить права позивача, адже відповідач обізнаний про судовий процес та наявні між сторонами відносини.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 ч. 1 етапі 16 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц провадження № 14-203цс19) сформульовано висновки, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення; у разі скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду; це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек: договір іпотеки (права й обов`язки сторін залишаються чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек. Близькі за змістом висновки сформульовані також у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц.

Висновки з приводу відновлення дії іпотеки з моменту внесення первинного є і в постанові від 15.06.2021 року Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2416/17, зокрема: "Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню".

Проте, в даному конкретному випадку предмет іпотеки був реалізований в процедурі банкрутства. У зв`язку з цим, необхідно звернути увагу на пункти 7.21., 7.22. та 9.8. вказаної постанови, в яких зазначено наступне:

"7.21. З огляду на наведені у постанові в справі № 922/2416/17 мотиви, для забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити шляхом конкретизації від її висновку, викладеного у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, а також від аналогічного висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №6-1193цс15, і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц та від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц.

7.22. Означена конкретизація висновків полягає у такому: ... запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.

9.8. У випадку якщо позивач вважає, що іпотека є така, що залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя".

Також, ВП ВС у постанові від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20 зробила висновок про те, що державний реєстратор за таких умов не може вчинити дії щодо повторної державної реєстрації прав іпотеки без згоди власника предмета іпотеки, а тому повинен відмовити у повторній державній реєстрації.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

Таким чином, зважаючи на діюче українське законодавство та актуальну судову практику, звернення з позовною заявою про визнання прав іпотекодержателя та визнання майна предметом іпотеки є єдиним належним та ефективним способом захисту права іпотеки.

Зокрема, як зазначалося вище, між банком та ТОВ "ФК"Поліс" було укладено договір про відступлення права вимоги від 18.11.2015 року, додаткову угоду від 26.02.2016 року до даного договору, договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 01.12.2015 року, відповідно до яких банк передав, а ТОВ "ФК "Поліс" прийняв право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і кредитним договором, що укладений з ОСОБА_1 .

Юридичний факт укладення договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" надає останньому статус кредитора та іпотекодержателя. Такий договір є дійсним, що створює для осіб права та обов`язки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України вказано, що кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, ч. 1 ст. 24 ЗУ "Про іпотеку" передбачає, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Таким чином, банк відступив, а позивач набув прав іпотекодержателя на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 16.01.2008 року шляхом укладення відповідного договору в порядку ст. 512 ЦК України та ст. 24 ЗУ "Про іпотеку".

Враховуючи, що іпотека позивача є чинною та судом не встановлені підстави її припинення, те, що первісний кредитор не отримав задоволення своїх вимог у зв`язку із продажем на аукціоні предмета іпотеки, а також те, що запис про іпотеку був припинений на підставі ухвали суду, що в подальшому була скасована, на підставі практики Верховного Суду, зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року по справі № 922/2416/17, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання за ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" права іпотекодержателя за іпотечним договором №15.59-00/08-ДІ01 від 16.01.2008 року, який зареєстрований в реєстрі за № 112 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л., стосовно нерухомого майна, власником та іпотекодавцем якого є ТОВ "Івера", а саме:

- нежитлових приміщень 1-го пов. №5-:-13 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720904463120, площею 92,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (підстава реєстрації: технічний паспорт, серії та номер: ТІ01:5988-5397-0854-0424, виданий 12.04.2023 року, видавник ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серії та номер: DT01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ);

- нежитлових приміщень підвалу № 1,2,3; 1-го пов №1,2,16 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720886463120, площею 179,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Миру, буд. 38 (підстава реєстрації: довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серії та номер: DT01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:5986-0748-6707-4957, виданий 12.04.2023, видавник: ЄДЕСББ).

У позовній заяві позивач зазначає про необхідність визначення порядку виконання судового рішення шляхом звернення до будь-якого державного реєстратора з метою внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про ТОВ "ФК "Поліс" як іпотекодержателя нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

З означеної норми вбачається, що застосування механізму встановлення порядку виконання судового рішення є правом суду, а не обов`язком. При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: обов`язковість судового рішення. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Отже, незалежно від виду судочинства та предмету позову, судове рішення є обов`язковим до виконання, а його невиконання тягне передбачену законом відповідальність. У зв`язку з цим, підставою для встановлення порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Суд приходить до висновку, що позивач надав достатньо доказів того, що виконання рішення буде ускладнене без встановлення порядку його виконання.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення порядку виконання рішення суду по даній справі.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати (сплачений судовій збір), понесені позивачем, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 92, 98, 204, 216, 526, 546, 575, 591, 593, 599 Цивільного кодексу України; ст. 3, 17, 33 ЗУ "Про іпотеку"; ст. 23, 38, 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; ст. 3, 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції від 01.01.2016 року); ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс"(ідентифікаційний номер юридичної особи: 38994463) права іпотекодержателя за іпотечним договором №15.59-00/08-ДІ01 від 16.01.2008 року, який зареєстрований в реєстрі за № 112 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л., стосовно нерухомого майна, власником та іпотекодавцем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Івера" (ідентифікаційний номер юридичної особи: 39029320), а саме:

- нежитлових приміщень 1-го пов. №5-:-13 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720904463120, площею 92,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Миру, буд. 38 (підстава реєстрації: технічний паспорт, серіїї та номер: ТІ01:5988-5397-0854-0424, виданий 12.04.2023 року, видавник ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серіїї та номер: DT01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ);

- нежитлових приміщень підвалу № 1,2,3; 1-го пов №1,2,16 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720886463120, площею 179,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Миру, буд. 38 (підстава реєстрації: довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серіїї та номер: DT01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:5986-0748-6707-4957, виданий 12.04.2023, видавник: ЄДЕСББ).

Визначити порядок виконання судового рішення шляхом звернення до будь-якого державного реєстратора з метою внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" як іпотекодержателя нерухомого майна, а саме:

- нежитлових приміщень 1-го пов. №5-:-13 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720904463120, площею 92,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Миру, буд. 38;

- нежитлових приміщень підвалу № 1,2,3; 1-го пов №1,2,16 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720886463120, площею 179,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Миру, буд. 38.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" (Ідентифікаційний код юридичної особи: 39029320 м. Харків, 61045, пров. Отакара Яроша, 20, корп. 2, кв. 25) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (Ідентифікаційний код юридичної особи: 38994463 м. Київ, 01024, вул. Шовковична, буд. 42-44, оф. 13-В) сплачений судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Призначити судове засідання для вирішення питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу на "08" червня 2023 року о "10" годині "45" хвилин.

Засідання суду відбудеться в приміщенні господарського суду Харківської області за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи, 5, 8 під`їзд, 1-й поверх, зал № 113.

Позивачу надати до суду докази на підтвердження обсягу та виконання робіт по договору про надання правової допомоги.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "12" червня 2023 р.

СуддяЛ.В. Шарко