Рішення № 111484095, 13.06.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/861/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до ОСОБА_1 простягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету заборгованість з орендної плати в розмірі 21.819,68 грн, а також стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача в частині оплати орендної плати на підставі договору оренди від 01.08.2018 №6552-Н.

07.03.2023 на виконання приписів частини сьомої статті 176 ГПК України суд звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківської області із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1

12.04.2023 на адресу господарського суду надійшла відповідь на запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 з урахуванням малозначності справи №922/861/23 в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 18.04.2023 року, через Електронний кабінет.

Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі вручено не було та остання була повернута за зворотною адресою, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).

При цьому, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).

Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвал на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) був укладений Договір оренди від 01.08.2018 №6552-Н (далі - Договір). Згідно з його умовами орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - кім. №8 (площею 45,63 кв. м), кім. №9 (площею 21,34 кв. м) та частину коридорів №1 (площею 3,12 кв. м), №3 (площею 7,77 кв. м), №4 (площею 5,35 кв. м), №7 (площею 7,64 кв. м), розміщені на першому поверсі 2-поверхової будівлі "Будівля їдальні - корп. №50, інв. №37018, (№МПВАДО050), загальною площею 90,85 кв. м, за адресою: м. Харків, вул. Рудика, 8 (надалі - Майно), що перебуває на балансі Державного науково-виробничого підприємства "Об`єднання Комунар". Майно передається в оренду з метою розміщення складу продуктів харчування.

Згідно з пунктом 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу і становить без ПДВ за базовий місяць - червень 2018 - 3.125,00 грн.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - в розмірі 70%; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 30% (пункт 3.6. Договору).

Цей Договір укладено строком на 2 роки та 11 місяців, що діє з 01.08.2018 до 01.07.2021 (пункт 10.1. Договору).

На підставі Акту приймання-передачі орендованого майна від 01.08.2018 (додаток №1 до Договору) позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне зберігання Майно.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання зі сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість перед Державним бюджетом за період з листопада 2020 по липень 2021 у сумі 21.819,68 грн.

17.01.2023 позивач надіслав на адресу відповідача лист від 17.01.2023 №20-05-00191, в якому просив погасити заборгованість перед державним бюджетом з орендної плати. Натомість, відповідача відповіді на лист не надав, заборгованість за Договором не оплатив.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність на підставі власного рішення, про що в Реєстрі внесений запис від 29.12.2022.

ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі господарської юрисдикції - позивачами і відповідачами - можуть бути і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.

Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, тож спір належить до господарської юрисдикції (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18).

Згідно з частиною першою статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні визначення містить норма статті 759 ЦК України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, орендоване Майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється дія спеціального закону, а саме Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Частиною першою статті 17 вказаного Закону передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Умовами пункту 3.6. Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - в розмірі 70%; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 30%.

З матеріалів справи, а саме розрахунку заборгованості, судом встановлено, що заборгованість відповідача зі сплати орендної плати, яка повинна перераховуватися до Державного бюджету, становить 21.819,68 грн.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 21.819,68 грн до суду не подано.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості - суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету заборгованості з орендної плати в розмірі 21.819,68 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2.684,00 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Державного бюджету (отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/22080200, код ЄДРПОУ отримувача: 37874947, рахунок №UA088999980313090094000020649, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.) заборгованість з орендної плати в розмірі 21.819,68 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, Театральний майдан, буд. 1, код ЄДРПОУ 44223324, р/р UA788201720343120001000156774, МФО 820172, ДКС України) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.684,00 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "13" червня 2023 р.

СуддяН.С. Добреля