Рішення № 111483470, 07.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2023Справа № 910/642/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Приватного підприємства "Дубекспо" (01004, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 5, корпус Б; код ЄДРПОУ 36203336)

до 1) Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 43005393)

2) Головного управління державної податкової служби у м. Києві (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Глазер-ЮН" (03164, місто Київ, вул. Г.Наумова, 33, кв. 2; код ЄДРПОУ 21563078)

про стягнення збитків та моральної шкоди,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Пасічник І.Ю.

Від відповідача-1: Бонка Р.М.

Від відповідача-2: Сметанюк Р.М.

Від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Дубекспо" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової служби України та Головного управління державної податкової служби у м. Києві про стягнення з Державної податкової служби України за рахунок усіх наявних коштів суми збитків, щодо бездіяльності по виконанню визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні у розмірі 17 360,00 грн та моральної шкоди за невиконання остаточного рішення суду у розмірі 6 500,00 грн; стягнення з Головного управління державної податкової служби у м. Києві за рахунок усіх наявних коштів моральної шкоди за винесення протиправних рішень комісії Головного управління державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації у розмірі 6 500,00 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.01.2023 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

20.01.2023 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/642/23 здійснювати у порядку загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 15.02.2023.

14.02.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з формуванням інформації для належного супроводження даної справи, яке потребує додаткового часу.

У засіданні суду 15.02.2023 представник відповідача-1 підтримав дане клопотання про відкладення розгляду справи, просив його задовольнити.

Представник позивача заперечень щодо задоволення даного клопотання не навів.

Третя особа участь свого представника у засідання суду 15.02.2023 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 відкладено підготовче засідання на 22.03.2023.

20.02.2023 засобами поштового зв`язку від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

17.03.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

21.03.2023 засобами поштового зв`язку від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

У засіданні суду 22.03.2023 представник відповідача-1 повідомив, що позивачем подано до суду аналогічний позов.

Представник позивача надав суду усні пояснення щодо поданого аналогічного позову.

Суд протокольною ухвалою від 22.03.2023 залишив відзив на позовну заяву відповідача-2 без розгляду, у зв`язку з пропуском строку на його подачу.

Третя особа участь свого представника у засідання суду 22.03.2023 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 відкладено підготовче засідання на 19.04.2023.

22.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

07.04.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 19.04.2023 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Третя особа участь свого представника у засідання суду 19.04.2023 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 судове засідання відкладено на 07.06.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 07.06.2023 підтримав заявлені позовні вимоги.

Присутні представники відповідачів у судовому засіданні 07.06.2023 проти задоволення позовних вимог заперечили в повному обсязі.

Представник Державної податкової служби України зауважив, що господарським судом помилково розглядається дана справа, оскільки аналогічний позов був раніше поданий і перебуває на розгляді у Верховному Суді.

Представник позивача звернув увагу суду на те, що провадження у справі за аналогічним позовом відкрито не було. Зокрема, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/14570/22 позов ПП «Дубекспо» був повернутий позивачу без розгляду. Ухвалою від 06.03.2023 у зазначеній справі апеляційну скаргу було повернуто Приватному підприємству «Дубекспо» без розгляду. Постановою Верховного Суду від 26.04.2023 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 910/14570/22 залишено без змін.

Таким чином, враховуючи, що на розгляді у господарського суду відсутня аналогічна права з такими ж сторонами і предметом, то перешкоди для розгляду даної справи відсутні.

07.06.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Глазер-ЮН" (далі-третя особа) звернулось до адміністративного суду із метою розблокування та реєстрації податкових накладних на користь Приватного підприємства «Дубекспо» (далі - позивач) у судовому порядку. Третьою стороною у адміністративній справі було Приватне підприємство «Дубекспо», яка є фінансово зацікавленою стороною, на користь якої повинні бути зареєстровані податкові накладні.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2022 року у справі № 640/32879/20 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.11.2020 № 2111563/21563078, від 05.11.2020 №2111564/21563078, від 05.11.2020 № 2111561/21563078, від 05.11.2020 № 2111565/21563078, від 05.11.2020 № 2111562/21563078; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Приватного акціонерного товариства «Глазер-Юн» № 1 від 07.07.2020, № 2 від 03.07.2020, № 3 від 06.07.2020, №4 від 07.07.2020, №5 від 08.07.2020 датою їх фактичного подання.

12.10.2022 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 640/32879/20 від 26.09.2022, виданого у зазначеній адміністративній справі.

12.10.2022 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні №70012012.

Державна податкова служба України листом № 9855/5/99-00-05-04-02-05 від 31.10.2022 повідомила відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про те, що вживаються заходи з виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/32879/20 в частині реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте механізм виконання судових рішень такої категорії потребує певного часу для його реалізації.

Постановою від 09.11.2022 року у виконавчому провадженні №70012012 на боржника - Державну податкову службу України було накладено штраф у сумі 5100,00 грн та надано додатковий термін для виконання рішення суду.

Постановою від 07.12.2022 у виконавчому проваджені №70012012 накладено штраф на боржника - Державну податкову службу України у розмірі 10 200,00 грн; зобов`язано боржника виконати рішення протягом десять робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

У подальшому виконавчою службою винесено постанову від 24.02.2023 про закінчення виконавчого провадження №7001201, судове рішення так і не було боржником виконано.

У зв`язку з тим, що боржником не вжито заходів щодо виконання рішення суду і законні вимоги державного виконавця не виконані, державним виконавцем до Національної поліції України та Офісу Генерального прокурора України надіслано повідомлення про кримінальне правопорушення №70012012/1-20.1 від 16.02.2023, в якому останній просив відкрити кримінальне провадження за фактом умисного невиконання посадовими/службовими особами державної податкової служби України вимог виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2022 № 640/32879/20.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що сума податкових накладних, які не зареєстровані податківцями всупереч судовому акту та постанови виконавця, складає 17360,00 грн, що є збитками, нанесеними позивачу Державною податковою службою України.

Крім того, серед іншого, позивач у позовній заяві зазначає, що підприємство зазнавало певних незручностей, як під час звернення по суду, так і після, через нерозв`язання спірної ситуації, витрачанням свого особистого часу на звернення до суду, у зв`язку з неможливістю захистити порушене право, що негативно позначилося на його діловій репутації та призвело до моральних страждань, керуючись установленими законом принципами розумності, виваженості та справедливості, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 6 500,00 грн, що, на думку позивача, є достатньою сумою компенсації, що не призведе до збагачення.

Таким чином, Приватне підприємство "Дубекспо" просить суд стягнути з Державної податкової служби України за рахунок усіх наявних коштів суми збитків, заподіяних бездіяльністю щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні у розмірі 17 360,00 грн, моральну шкоду за невиконання остаточного рішення суду у розмірі 6 500,00 грн, а також стягнути з Головного управління державної податкової служби у м. Києві за рахунок усіх наявних коштів моральну шкоду за винесення протиправних рішень комісії Головного управління державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, у розмірі 6 500,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» установлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Вказаним законом також визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Так, статтею 3 цього Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

У даному випадку неправомірність дій Державної податкової служби України та Головного управління державної податкової служби у м. Києві полягає у протиправному зупиненні реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.11.2020 № 2111563/21563078, від 05.11.2020 № 2111564/21563078, від 05.11.2020 № 2111561/21563078, від 05.11.2020 № 2111565/21563078, від 05.11.2020 № 2111562/21563078, що встановлено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2022 року у справі № 640/32879/20, яке набрало законної сили.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до пункту 114.1 статті 114 ПК України особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.

Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.

Суд відзначає, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) контролюючого органу (його посадових (службових) осіб) не є необхідним для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що вимога про стягнення коштів з державного бюджету з підстав порушення контролюючим органом прав платника податків може мати різну природу. В одних випадках вона є ефективним способом відновлення права платника (тобто, є способом захисту в публічно-правових відносинах), як наприклад, зазначено у висновку Великої Палати, викладеному в пунктах 71 та 74 постанови від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19, де йшлося про такий спосіб захисту права платника податків на отримання заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ. В інших випадках стягнення коштів з державного бюджету є результатом судового захисту позивача в деліктному зобов`язанні, коли порушене право вже не відновлюється та/або позивач одержує компенсацію наслідків порушення (як і в цій справі, де не йдеться про відновлення таким способом права позивача на отримання коштів з бюджету, оскільки він не має права на отримання цих коштів у межах податкових відносин в умовах, якби контролюючий орган не вчинив порушення).

Законний майновий інтерес покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ випливає з господарської операції, яку він, як платник податку, здійснює з іншим платником податку, від дій якого залежить, чи буде цей майновий інтерес реалізовано.

Цей майновий інтерес не має своїм джерелом окремі спеціальні умови господарського правочину між продавцем і покупцем. Він виникає в силу норм податкового законодавства внаслідок відповідної господарської операції між платниками податку.

Причинно-наслідковий зв`язок, як умова відповідальності держави за наслідки неправомірних рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу, простежується в розмірі дійсних втрат, пов`язаних з утратою майнового інтересу покупця на отримання права на податковий кредит з ПДВ.

При цьому не заперечується, що розмір шкоди, спричиненої втратою майнового інтересу покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ, може перевищувати суму податкового кредиту на положення пункту 114.3 статті 114 ПК України, який визначає, які втрати і витрати можуть становити шкоду, заподіяну протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, однак дійсний обсяг шкоди підлягає доведенню позивачем.

Саме лише зазначення у підпункті 114.3.2 пункту 114.3 статті 114 ПК України, що штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, можуть включатись до складу шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, не означає, що сплата контрагенту штрафних санкцій у будь-якому розмірі становить достатню причину для визнання того, що вони знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з такими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів з огляду на викладені вище висновки.

Отже, у цій справі, зіштовхнувшись із протиправною перешкодою з боку контролюючого органу для виконання продавцем необхідних дій, від яких залежало виникнення у покупця права на податковий кредит з ПДВ, продавець реалізовував своє право оскаржити рішення, дії (бездіяльність) контролюючого органу (посадових осіб) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України), тобто, усунути порушення закону з боку контролюючого органу, або міг вимагати відшкодування шкоди, спричиненої таким порушенням, якщо негативні наслідки порушення для нього вже настали.

Судом враховано, що Приватне акціонерне товариство "Глазер-ЮН" реалізувало своє право, як платника податків у податкових відносинах, і вчинило дії, спрямовані на відновлення майнового інтересу контрагента на одержання права на податковий кредит, зокрема - звернулось до адміністративного суду з позовом у справі № 640/32879/20.

Незважаючи на те, що судовим органом встановлено протиправність бездіяльності податкового органу і зобов`язано зареєструвати податкові накладні, проте Державною податковою службою України не вжито заходів щодо виконання рішення суду, законні вимоги державного виконавця щодо його виконання також боржником не виконані і до цього часу.

Господарським судом встановлено, що Державна податкова служба України тривалий час не реєструє податкові накладні Приватного акціонерного товариства «Глазер-Юн» № 1 від 07.07.2020, № 2 від 03.07.2020, № 3 від 06.07.2020, №4 від 07.07.2020, №5 від 08.07.2020 датою їх фактичного подання, які зобов`язана була зареєструвати в силу закону.

Більше того, при цьому податковий орган не виконує рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2022 року у справі № 640/32879/20, яке набрало законної сили, що також є порушенням закону і є неприпустимим для державного органу.

У судовому засіданні представник Державної податкової служби України пояснив суду, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2022 року у справі № 640/32879/20 ним не виконується, оскільки допущена описка щодо однієї з податкових декларацій. Проте представник не зміг навести, яка саме описка допущена і з яких підстав він не звернувся до адміністративного суду із заявою про виправлення описки, якщо така допущена. Також представники податкових органів не змогли пояснити, чому не зареєстровані інші чотири податкові накладні, якщо припустити, що у п`ятій допущена описка. Їх посилання про те, що рішення суду має виконуватися лише в цілому і одночасно, на нормах чинного законодавства не ґрунтується.

Варто зауважити, що господарський суд критично оцінює пояснення представників податкових органів щодо наведених підстав, з яких не виконується судове рішення. При цьому суд також враховує те, що позивачем заперечується факт допущення описки у податковій накладній.

Постановою від 09.11.2022 року у виконавчому провадженні №70012012 на боржника - Державну податкову службу України було накладено штраф у сумі 5100,00 грн та надано додатковий термін для виконання рішення суду. Постановою від 07.12.2022 у виконавчому проваджені №70012012 накладено штраф на боржника - Державну податкову службу України у розмірі 10 200,00 грн; зобов`язано боржника виконати рішення протягом десять робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

У зв`язку з тривалим невиконанням податковим органом судового рішення виконавчою службою винесено постанову від 24.02.2023 про закінчення виконавчого провадження №70012012.

Більше того, у зв`язку з тим, що Державною податковою службою України не вжито заходів щодо виконання рішення суду і законні вимоги державного виконавця щодо його виконання боржником не виконані, то державним виконавцем до Національної поліції України та Офісу генерального прокурора України надіслано повідомлення про кримінальне правопорушення №70012012/1-20.1 від 16.02.2023.

Дані обставини і встановлені вище факти є грубим порушенням Державною податковою службою України чинного законодавства України.

Разом з тим, у цій справі позивач не стверджує, що він зазнав інших втрат унаслідок протиправного рішення контролюючого органу. Рішенням суду в адміністративній справі було вирішено питання про існування підстав для зобов`язання контролюючого органу зареєструвати податкові накладні.

Отже, у контексті спірних правовідносин причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягав у тому, що внаслідок протиправних дій відповідача-1 з блокування реєстрації в ЄРПН податкових накладних третьої особи позивач втратив би можливість включити до складу податкового кредиту.

Застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 22, 1166, 1173 ЦК України, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17, підпункту 114.3.2. пункту 114.2 статті 114 та пункту 201.10 статті 201 ПК України, суд доходить висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем у публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.

Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.

Оскільки саме від продавця, який має законом визначений обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.

Оскарження рішення, дії або бездіяльності контролюючого органу як таке, що спрямоване на відновлення суб`єктивного права чи законного інтересу, і вимога про відшкодування шкоди, завданої втратою цього права чи інтересу, є зверненням до конкуруючих способів захисту, одночасно надати які суд не може.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №640/32879/20.

Таким чином, навіть встановивши, що у даній ситуації наявна протиправна бездіяльність державних податкових органів, яка є неприпустимою і порушує як норми чинного законодавства України, так і свідчить про невиконання податковими органами судового рішення, проте господарський суд не може задовольнити позов ПП «Дубекспо» про стягнення збитків та моральної шкоди, оскільки в межах адміністративної справи вже реалізоване право на захист і задоволено позов про зобов`язання зареєструвати податкові накладні.

Також, стосовно вимог позивача про стягнення з Державної податкової служби України моральної шкоди за невиконання остаточного рішення суду у розмірі 6 500,00 грн та стягнення моральної шкоди з Головного управління державної податкової служби у м. Києві у розмірі 6 500,00 грн, суд зазначає наступне.

Положеннями частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Отже, моральна шкода є втратою немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, натомість відшкодування моральної шкоди відбувається в майновій (грішми, іншим майном) або немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи).

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, в даному випадку, для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача.

Вимогу про відшкодування Державною податковою службою України моральної шкоди у розмірі 6 500,00 грн позивач пов`язує із створенням Державною податковою службою України ситуації по безпідставному невиконанню остаточного рішення, що полягає у реєстрації податкових накладних у ЄРПН № 1 від 01.07.2020, № 2 від 03.07.2020, № 3 від 06.07.2020, №4 від 07.07.2020, №5 від 08.07.2020 датою їх фактичного подання.

Вимогу про відшкодування моральної шкоди відповідачем-2 у розмірі 6 500,00 грн позивач пов`язує із створенням Головним управлінням державної податкової служби у м. Києві перешкод у господарській діяльності, що полягає у винесенні рішень комісії Головного управління ДПС у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.11.2020 № 2111563/21563078, від 05.11.2020 № 2111564/21563078, від 05.11.2020 № 2111561/21563078, від 05.11.2020 № 2111565/21563078, від 05.11.2020 № 2111562/21563078.

За твердженням позивача, тривала боротьба за свої права виснажує Пасічника І.Ю., завдає йому, як керівнику, душевних страждань, що викликало у нього знервованість, дискомфорт, почуття безперспективності витрачених зусиль і часу, зневіру в законності дій відповідача, який є державним органом. Позивач вважає, що відповідач безпідставно зволікав з завершенням виконавчих, не довивши його до логічного завершення. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність протиправної поведінки заподіювача та причинний зв`язок такої поведінки із негативними явищами, що потягли за собою завдання моральної шкоди позивачу.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивачем в матеріали справи не надано належних, достатніх та допустимих доказів в порядку статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України щодо заподіяння моральної шкоди юридичній особі, а не керівнику приватного підприємства.

Таким чином, позивачем не доведено наявності усіх загальних умов відповідальності, а відтак вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Приватного підприємства "Дубекспо" відмовити повністю.

Позивач - Приватне підприємство "Дубекспо" (01004, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 5, корпус Б; код ЄДРПОУ 36203336)

Відповідач-1 - Державна податкова служба України (04053, місто Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 43005393)

Відповідач-2 - Головне управління державної податкової служби у м. Києві (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011)

Третя особа - Приватне акціонерне товариство "Глазер-ЮН" (03164, місто Київ, вул. Г.Наумова, 33, кв. 2; код ЄДРПОУ 21563078)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.06.2023

Суддя І.О. Андреїшина