Рішення № 11148237, 09.09.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.09.2010 Справа № 3/127-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Корпорації "Енергоресурс-інвест", м. Львів

до :Комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго", м. Гола Пристань Херсонської області

про стягнення 45770 грн. 48 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Дуб О.Р.- дов.№587 від 10.08.2009 р.;

від відповідача: Жигалов Ю.С. представник дов. № 648/1-20 від 07.06.2010 р.

Корпорація «Енергоресурс-інвест»(позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Міськтеплокомуненерго»(відповідач) 38392,32 грн. основного боргу, 574,31 грн. –3% річних, 2879,42 грн. інфляційних втрат, 3924,43 грн. пені та судові витрати.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов (а.с.17) визнає позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Корпорацією «Енергоресурс-інвест»(позивач) та Комунальним підприємством «Міськтеплокомуненерго»(відповідач) укладено договір №18-7/09 від 15.07.2009 р. (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов'язується виготовити та поставити, а відповідач прийняти та оплатити теплогідроізольовані труби і елементи для теплових мереж (надалі –товар).

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі: за накладною №1013-11 від 13.10.2009 року (а.с.11) відповідач отримав товар на загальну суму 68392,32 грн.

Відповідно до п.5.2. Договору розрахунок за поставлену продукцію проводиться протягом 14 календарних днів від дати передачі товару згідно накладних.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач свої грошові зобов'язання виконав частково, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 38392,32 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо добровільної сплати основного боргу.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 68392,32 грн. основного боргу за Договором заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до п.9.2. Договору за порушення термінів оплати товару відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок пені має наступний вигляд:

Сума боргу, грн..Період простроченняКількість днів простроченняСума пені, грн..

68392,3228.10.09. по 25.02.2010 р.1214647,87

38392,3226.02.2010р. по 27.04.2010611315,33

Загальна сума5963,20 Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 28.10.2009 р. по 27.04.2010 р. в сумі 3924,43 грн. Кінцевою датою нарахування пені позивач визначив 27.04.2010 р. При перевірці судом суми нарахування пені, суд дійшов висновку, що вона складає 5963,20 грн. Оскільки позивач заявив меншу суму, то суд задовольняє позовні вимоги на заявлену суму в цій частині позовних вимог, тобто в сумі 3924,43 грн..

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Розрахунок річних та інфляційних втрат має наступний вигляд:

Сума боргу, грн..Період простроченняКількість днів простроченняЗагальна сума 3% річних, грн..Інфляційне збільшення суми боргу, грн..

68392,3228.10.2009 -25.02.2010121680,183966,75

38392,3226.02.2010-2704201061192,49230,25

Загальна сума872,624197,10

          При перевірці судом суми нарахування 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»), - суд дійшов до висновку, що 3% річних складають 872,67 грн., інфляційні - 4197,10 грн. Оскільки позивач заявив менші суми, то суд задовольняє позовні вимоги на заявлені суми в цій частині позовних вимог. Задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за період з 28.10.2009 р. по 27.04.2010 р. в сумі 574,31 грн. та інфляційні за період з жовтня 2009 р. по березень 2010 р. в сумі 2879,42 грн.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.          Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625 ЦК України, 175, 193 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Міськтеплокомуненерго»(75600, Херсонська область, м.Гола Пристань, вул..Покришева, 41, р/р 2600911246 Райффайзен Банк Аваль, МФО 352093, код ЄДРПОУ 21284482) на користь Корпорації «Енергоресурс-інвест»(79035, м.Львів, вул..Зелена, 131, р/р 260010127460 у Першій Львівській філії ВАТ «Кредобанк», МФО 325365, код ЄДРПОУ 30336890) 38392,32 грн. основного боргу, 3924,43 грн. пені, 2879,42 грн. збитків від інфляції, 574,31 грн. 3% річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 457,70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 13.09.2010 р.