Рішення № 11147326, 25.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.08.10 р.                     Справа № 39/176                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіної Н.С.

при секретарі судового засідання Волобуєвій А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Красносільське”, с. Красне

про: стягнення 119831,62 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Лихвар В.В. – за довіреністю, Беседіна Г.О. – за довіреністю;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Красносільське”, с. Красне, про стягнення 119831,62 грн., з яких 72910,89грн. – курсова різниця, 29097,73грн. – пеня, 3815,11грн. – 3% річних, 14007,89грн. –індекс інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу № 48/36 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 13.02.2008 р., додаток № 1 до договору купівлі-продажу № 48/36 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 13.02.2008 р., додаток № 2 до договору купівлі-продажу № 48/36 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 13.02.2008 р., рішення господарського суду Донецької області від 16.03.2009 р., наказ від 02.09.2009 р., банківські виписки по рахунку, розрахунок.

Відповідач через канцелярію суду надав заперечення на позовну заяву, згідно яких зазначив, що заборгованість за рішенням господарського суду від 16.03.2009 р. по справі № 39/21 погашена ним в повному обсязі. Період погашення заборгованості був затягнутий, у зв’язку з тим, що останній припадав на кризу в Україні, що на думку відповідача, підтверджує Указ Президента України „Про невідкладні заходи з посилення фінансово-бюджетної дисципліни та мінімізації негативного впливу світової фінансової кризи на економіку України”.

Додатково надав клопотання № 157 від 12.08.2010 р., згідно якого просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 29097,73 грн., 3% річних у розмірі 3815,11грн., індексу інфляції в розмірі 14007,89грн., адвокатських витрат в розмірі 7000,00грн., курсової різниці в розмірі 72910,89грн., у зв’язку з погашенням заборгованості в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.03.2009 р. по справі № 39/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ до Відкритого акціонерного товариства „Красносільське”, с. Красне, про стягнення основного боргу в сумі 140000грн.00коп., пеню в сумі 3686грн.38 коп., 3% річних в сумі 459грн.42коп., штрафу в сумі 8974грн.65коп., інфляції в сумі 2121рн.85коп., в редакції заяви про уточнення позовних вимог: позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ задоволений частково, з Відкритого акціонерного товариства “Красносільське” с. Красне на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” м. Київ стягнуто основний борг в сумі 140000,00грн., пеню в сумі 3676,59грн., 3% річних в сумі 459,42грн., інфляцію в сумі 2121,85грн., штраф в сумі 8974,65грн., витрати за державним митом в сумі 1552,33грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112,52грн., витрати на адвокатські послуги в сумі 2000,00коп.

Означеним рішення господарського суду встановлено, що

13.02.2008 р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” м. Київ (Продавець), та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством “Красносільське” с.Красне (Покупець), був укладений договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 48/36, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно даного Договору Продавець на умовах відстрочення платежу зобов’язався передати, а Покупець прийняти та оплатити засоби захисту рослин (Товар), асортимент, кількість, ціна яких, визначаються у додатках та/або документах відпуску Товару, що є невід’ємною частиною даного Договору.

На виконання умов Договору позивач згідно видаткових накладних № РН-СЛ00109 від 03.04.2008 р., № РН-СЛ00115 від 07.04.2008 р., № РН-СЛ00261 від 25.04.2008 р., № РН-СЛ00353 від 07.05.2008 р., № РН-СЛ00426 від 26.05.2008 р., № РН-СЛ0463 від 30.05.2008 р., № РН-СЛ0498 від 13.06.2008 р., № РН-СЛ0528 від 01.07.2008 р., № РН-СЛ0553 від 24.07.2008 р., № РН-СЛ0580 від 05.09.2008 р., поставив відповідачеві Товар на загальну суму 274907грн.92коп.

Поставлений згідно зазначених видаткових накладних Товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯМУ № 361458 від 03.04.2008 р., серії НБК № 276962 від 22.04.2008 р., № 277012 від 30.05.2008 р., № 277014 від 13.06.2008 р., № 277025 від 01.07.2008 р., № 277048 від 24.07.2008 р., № 277089 від 05.09.2008 р., прийнято уповноваженими особами відповідача, що підтверджується підписом останніх на вказаних накладних, скріплених печаткою підприємства.

Положення п. 5.3 Договору визначають конкретні терміни оплати Продавцем Товару, а саме

30% в строк до 21.03.2008 р.

70% в строк до 01.11.2008 р.

На момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 140000грн.00коп. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно приписів ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи –є преюдиціальними та не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення господарського суду у справі № 39/21 в силу приписів ч. 4 ст. 85 ГПК України набрало законної сили 19.05.2009 р., з винесенням постанови Донецького апеляційного господарського суду, є чинним, та виходячи з встановленого ст. 4-5 ГПК України, та гарантованого п. 5 ст. 124 Конституцію України, принципу обов’язковості судових рішень, є обов'язковим до виконання на всій території України.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Красносільське”, с. Красне, про стягнення 119831,62 грн., з яких 72910,89грн. – курсова різниця, 29097,73грн. – пеня, 3815,11грн. – 3% річних, 14007,89грн. –індекс інфляції, у зв’язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов’язання з оплати вартості поставлених за договором купівлі-продажу № 48/36 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 13.02.2008 р. товарів.

Оцінивши в сукупності викладені позивачем в позовній заяві обставини та представлені в їх обґрунтування докази, господарський суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ, підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, укладений сторонами договір купівлі-продажу № 48/36 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 13.02.2008 р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.03.2009 р. встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання з оплати товарів, поставлених за договором купівлі-продажу № 48/36 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 13.02.2008 р.

Виходячи з представлених суду доказів, відповідач протягом січня-грудня 2009 р. здійснив погашення заборгованості за договором купівлі-продажу № 48/36 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 13.02.2008 р., допустивши прострочення його виконання.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що за невиконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Пункт 8.2 Договору визначає, що за прострочення виконання зобов’язання Покупець зобов’язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого Товару за кожен день прострочення.

У відповідності до розділу 8 Договору сторони погодили порядок застосування штрафних санкцій. Так, за змістом п. 8.3 Договору сторони відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним Договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

Положення ст.ст. 259 ЦК України, ст. 232 ГК України носять диспозитивний характер.

За приписом ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на встановлений ст. 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положення ч.3 ст.6 ЦК України встановлюють, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин.

Договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 48/36 від 13.02.2008 р. підписаний повноважними представниками сторін без зауважень та заперечень, підписи представників сторін скріплені печатками Товариств.

У відповідності з рішенням господарського суду від 16.03.2009 р. по справі № 39/21 частково задоволені вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 3686,38грн., нарахованої за період з 18.11.2008 р. по 25.12.2008 р. на загальну суму заборгованості в сумі 147547,15грн.

В межах даного позову позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 29097,73грн., нарахованої за період з 26.12.2008 р. по 29.12.2009 р., з урахуванням поступового зменшення суми основного боргу.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання на користь позивача з оплати вартості поставленого товару, беручи до уваги положення п.п. 8.1, 8.2, 8.3 Договору, а також приписи ст. 232 ГК України, вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання відповідача щодо сплати основного боргу за отриманий товар, ґрунтуються на умовах договору купівлі-продажу № 48/36 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 13.02.2008 р.

Згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Виходячи з представлених суду платіжних документів відповідач погасив заборгованість перед позивачем лише 30.12.2009 р.

Згідно заявлених позовних вимог у справі № 39/176, при здійсненні розрахунку 3% річних, а також суми, на яку збільшилась заборгованість за договором з урахуванням індексу інфляції, позивач визначив період з 26.12.2008 р. по 29.12.2009 р. щодо 3% річних, та з січня по листопад 2009 р. Розрахунок здійснений з урахування часткового погашення відповідачем заборгованості та не суперечить викладеним в листі № 62-97р від 03.04.1997 р. рекомендаціям Верховного суду України щодо застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Арифметично перевіривши представлений позивачем розрахунок 3% річних в сумі 3815,11грн., нарахованих за період з 26.12.2008 р. по 29.12.2009 р., та індексу інфляції в сумі 14007,89грн. – за період з січня по листопад 2009 р., з урахування поступового зменшення боргу, господарський суд дійшов висновку, що позовні також підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 72910,89 грн. курсової різниці з посиланням на умови додатків № 1 від 13.02.2008 р. та № 2 від 26.05.2008 р. до Договору, в яких сторони узгодили, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання Договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують наступну формулу S = (А1/А2)*В, де S – ціна на момент проплати, В – ціна на момент підписання, А2 – курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А1 – курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Відповідно до статті 245 ЦК України однією з обов’язкових умов договору поставки є ціна продукції (товарів).

У вирішенні спору, пов’язаного із стягненням заборгованості за договором поставки, суд виходить з тих умов відповідного договору які містять погоджену сторонами ціну (а отже й загальну суму договору, визначену на підставі такої ціни).

З урахуванням зазначеного суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення суми боргу з урахуванням збільшення ціни вже проданого товару у зв’язку зі зміною курсу долара США не узгоджується з вимогами постанови КМ України від 18.12.1998р. № 1998 “Про удосконалення порядку формування цін”, що фактично ця сума є збитками кредитора, вимоги по стягненню яких, ним не заявлялась. Позивач повинен довести, що збільшення курсу іноземної валюти (долара США) по відношенню до гривні привело до виникнення збитків за рахунок курсової різниці в заявленій сумі.

З огляду на наведене в позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” м. Київ в цій частині слід відмовити.

Позивачем з посиланням на положення ст. 44 ГПК України заявлено до стягнення витрати на оплату адвокатських послуг в сумі 7000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2010 р. між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Незалежна юридична компанія” (Виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № 139/05/10.

Згідно вказаного договору, Виконавець зобов’язався надати Замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між Замовником та ВАТ “Красносільське” (код ЄДРПОУ 05394765), які виникли на підставі Договору № 48 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 13.02.2008 р. з приводу нарахування курсової різниці та стягнення штрафних санкцій з ВАТ “Красносільське”, підготовки та подання від імені Замовника до Господарського суду Донецької області позовної заяви про стягнення штрафних санкцій, які будуть нараховані Виконавцем згідно чинного законодавства та умов даних Договорів, представництві інтересів Замовника у Господарському суді Донецької області під час розгляду справи за вказаним позовом.

Правова допомога за цим Договором вважається надаваною та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін Акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги (п. 1.2 Договору).

На виконання умов Договору, Виконавець надав, а позивач прийняв надання послуг та виконання робіт обумовлених в п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № 139/05/10 від 14.05.2010 р., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 14.06.2010 р.

В матеріалах справи міститься довіреність ТОВ “ТРИДЕНТА АГРО” на ім’я Бонталаба В.В., який згідно свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 3280 від 24.04.2008 р. та на підставі наказу № 5 від 08.01.2008 р. по особовому складу здійснював представництво інтересів позивача в суді.

Позивач, в свою чергу, на виконання п.п. 3.1, 3.2 Договору, згідно платіжного доручення № 641 від 14.05.2010 р. здійснив оплату наданих юридичних послуг та виконаних юридичних робіт в сумі 7000,00 грн.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи та визначаючи роль представника позивача у всебічному, повному та об’єктивному розгляді справи № 39/176, суд вважає заявлену суму витрат на надання правової допомоги в сумі 7000,00 грн. істотно завищеною. Враховуючи вказане, а також беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, відсутність доказів стосовно тривалих відряджень представника, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат на надання правової допомоги, який має бути стягнений з відповідача, сумою в 700,00 грн. Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про припинення провадження у справі господарський суд зазначає наступне.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Отже визначальними умовами застосування положень наведеної вище норми є

наявність рішення господарського суду або іншого органу.

тотожність суб’єктного складу сторін, предмету позовних вимог та їх правових підстав.

Не дивлячись на те, що суб’єктний склад сторін у справах № 39/21 та № 39/176 є однаковим, їх предмет є різним.

Так в межах справи № 39/21 Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” були заявлені вимоги (в редакції заяви про уточнення позовних вимог) щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 140000грн.00коп. за договором № 48/36 від 13.02.2008 р., а пені в сумі 3686грн.38 коп., 3% річних в сумі 459грн.42коп., штрафу в сумі 8974грн.65коп., інфляції в сумі 2121рн.85коп., нарахованих на суму заборгованості за період з 18.11.2008 р. по 25.12.2008 р.

Предметом розгляду справи № 39/176 є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” про стягнення з відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Красносільське”, 72910,89грн. – курсової різниці, 29097,73грн. – пені, 3815,11грн. – 3% річних, 14007,89грн. –індексу інфляції, нарахованих за період з 26.12.2008 р. по 29.12.2009 р., у зв’язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов’язання з оплати вартості поставленого товару за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 48/36 від 13.02.2008 р.

З огляду на наведене, заявлене відповідачем клопотання про припинення провадження у справі № 39/176 є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” м. Київ – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Красносільське” с. Красне на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” м. Київ пеню в сумі 29097,73грн.грн., 3% річних в сумі 3815,11грн., інфляцію в сумі 14007,89грн., витрати за державним митом в сумі 469,21грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 92,41грн., адвокатські витрати в сумі 700,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Триденна Агро” надлишково сплачене державне мито в сумі 201,68грн.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя