Рішення № 111471924, 12.06.2023, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

12.06.2023 2/394/72/23

405/594/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2023 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді: Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

за участі прокурора: Карась Ю.В.

відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом Кропивницької окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Кіровоградської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» до ОСОБА_1 про стягнення витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілого,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Кропивницької окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Кіровоградської обласної ради, звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілого, посилаючись на те, що відповідно до вироку Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07.06.2021 року який набрав законної сили 27.07.2021 року, ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 121 КК України і призначено покарання у виді п`яти років шести місяців позбавлення волі.

Судом встановлено, що 13.03.2021 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на фоні раніше виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт. В ході словесного конфлікту у ОСОБА_1 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 повалив на підлогу ОСОБА_2 , після чого взяв до руки металеву трубу (стійку від пляжного зонту) та хаотично почав наносити численну кількість ударів по голові, корпусу тіла та кінцівкам останнього, в результаті чого спричинив ОСОБА_2 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №242 від 26.04.2021 року, тілесні ушкодження у вигляді: а) черепно-мозкової травми: забою головного мозку легкого ступеню, субарахноїдального крововиливу; та згідно консультативного висновку лікарів-рентгенологів - перелому тім`яної та скроневої кісток зліва з переходом на основу черепу в ділянку середньої черепної ямки; гематом м`яких тканин обличчя; ран м`яких тканин голови: потиличної ділянки справа, тім`яної ділянки справа, тім`яної ділянки зліва, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень; б) гематоми грудної клітини по передній поверхні, лівій лопатці; в) закрита тупа травма кінцівок: лівому плечі, обох кистей рук, множинні гематоми на гомілці.

В подальшому ОСОБА_1 взяв під руки ОСОБА_2 та виніс на вулицю за межі недобудови, залишив останнього та зник з місця вчинення злочину.

Отже, коли в результаті злочинних дій ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_2 з 14.03.2021 року по 22.03.2021 року перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», на його лікування закладом витрачено кошти в сумі 12201,68 грн. (8 л/дн. х 1 525,21 грн. = 12201,68 грн.), тому саме така сума повинна бути стягнута з відповідача на користь КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради». Вказаний розрахунок підтверджено листом Кіровоградської обласної лікарні від 04.01.2022 за №02/01-16/06.

При цьому, ОСОБА_1 кошти на лікування потерпілого в добровільному порядку медичному закладу не відшкодовано.

Згідно інформації Кіровоградської обласної ради від 17.01.2022 року №01-35/128-1 обласна рада до суду з позовною заявою про стягнення витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 не зверталася.

Керівник Кропивницької окружної прокуратури просить суд стягнути з відповідача на користь КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» витрати, понесені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від злочину в сумі 12201,68 грн. /а.с.1-10/.

Прокурор Карась ЮліяВолодимирівна в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» в судове засідання не з`явився, надіслав суду заяву, в якій розгляд справи просив проводити за його відсутності /а.с.90/.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, але його неявка не є перепоною для розгляду цивільного позову.

Заслухавши учасників цивільного провадження та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Ч. 2 ст. 4 ЦПК України вказує, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

За таких обставин, суд вважає, що прокурор належним чином звернувся в інтересах держави до компетентного суду.

Ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Крім того, ч. 3 ст. 28 ЦПК України визначено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує на те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до п`яти років шести місяців позбавлення волі на строк.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислюється з моменту затримання, тобто з 27 травня 2021 року.

Запобіжним заходом обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.

Стягнено з ОСОБА_1 накористь державипроцесуальні витратиу кримінальномупровадженні назалучення експертадля проведенняекспертизи урозмірі 980грн.70коп. /а.с.12-13/.

Ч. 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зазначеним вироком встановлено, що неправомірними протиправними кримінальними діями відповідача було заподіяно тілесні ушкодження гр. ОСОБА_2 , а тому зазначені обставини не підлягають доказуванню.

Зі світлокопії інформації, наданої Комунальним некомерційним підприємством «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» від 04.01.2022 року вбачається, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні комунального некомерційного підприємства «Кіровоградської обласної лікарні Кіровоградської обласної ради» з 14.03.2021 року по 22.03.2021 року, тобто вісім ліжко-днів. Вартість лікування по фактичним витратам склала без вартості медикаментів, придбаних хворим за власні кошти, виходячи з вартості одного ліжко-дня у нейрохірургічному відділенні: 8 л/дн. х 1525,21 грн. = 12201,68 грн. Також зазначена розшифровка вартості одного ліжко-дня у нейрохірургічному відділенні /а.с.14/.

Вирішуючи даний цивільний позов, суд застосовує наступні норми матеріального права.

Ч. 1 ст. 1 ЦК України вказує, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно частин 1 та 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

У частинах 1 та 2 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

П. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України вказує, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно частин 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частино 1 та 3 ст. 1206 ЦК України визначено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Статтею 5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначено, що державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу особам, які її потребують за станом здоров`я, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

У ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначено право на охорону здоров`я.

Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров`я медичної допомоги, до якої належать: екстрена медична допомога; первинна медична допомога; спеціалізована медична допомога; паліативна допомога ст. 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я».

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» реалізація державної політики охорони здоров`я покладається на органи виконавчої влади.

Згідно статті 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.

Рівень фінансового забезпечення охорони здоров`я розраховується на підставі науково обґрунтованих нормативів.

Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.

Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я - бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.

Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров`я та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення.

Так, згідно з п.п. а, г ч. 8 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України та аналогічно - з районного бюджету (п.п. а, б, в ч. 3 ст. 89 Бюджетного кодексу України) належать видатки на первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції); інші програми в галузі охорони здоров`я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, тому неповернення коштів, витрачених на лікування потерпілої особи від злочинних посягань, призводить до порушень державних інтересів у вигляді фінансових втрат та недоотримання коштів на інші визначені бюджетним законодавством потреби.

Відповідно до ст. 90 Бюджетного кодексу України, видатки на фінансування лікарні обласного значення (КНП «Кіровоградська обласна лікарня») здійснюються за рахунок коштів обласних бюджетів.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» роз`яснено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

П. 2 зазанченого Порядку передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку стягнуті в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

На підставі викладеного, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» витрат на стаціонарне лікування громадянина ОСОБА_2 , як потерпілого від злочинних дій ОСОБА_1 (відповідача у справі), в сумі 12201,68 грн., оскільки витрати підтверджуються належними доказами.

На підставівикладеного такеруючись ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 1, 11, 15, 16, 22,1166, 1206 ЦК України, Законом України«Основи законодавства України про охорону здоров`я», постановою Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат», ст.ст.2,4, 5, 13, 27, 28,82,263, 264, 265ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов Кропивницької окружноїпрокуратури в інтересах держави, в особі Кіровоградської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Комунальне некомерційнепідприємство «Кіровоградськаобласна лікарняКіровоградської обласноїради» до ОСОБА_1 про стягнення витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілого задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційногопідприємства «Кіровоградськаобласна лікарняКіровоградської обласноїради» нарозрахунковийрахунок НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк» філія у м. Кропивницькому МФО 305299, код ЄДРПОУ 01994942, 12201 /дванадцятьтисяч двістіодну/ грн. 68 коп., витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 .

Ідентифікаційні дані учасників:

Кропивницька окружна прокуратура Кіровоградської області, місце знаходження вул. Є.Чикаленка, 11 м. Кропивницький.

Кіровоградська обласна рада, місце знаходження Площа Героїв Майдану, 1 м. Кропивницький, код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 22223982.

Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», місце знаходження проспект Університетський, 2/5 м. Кропивницький, код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 01994942.

ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 ЦПК України.

Копію даного рішення негайно після постановлення направити сторонам.

Повний текст рішення виготовлено 13 червня 2023 року.

Суддя: