Рішення № 111470782, 27.03.2023, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 202/2866/18

(2/199/615/23)

РІШЕННЯ

Іменем України

27.03.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Свержевської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 встановились фактичні відносини з приводу надання послуг згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради №526 від 20 квітня 1995 року про розподіл плати за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», абоненту відкрито особовий рахунок.

Споживач зобов`язаний оплатити послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати комунальних послуг.

Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 , на ім`я якої відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на 31.01.2018 року складає 15131,88 грн., з яких: сума основного боргу - 11864 грн. 24 коп.; інфляційне збільшення суми боргу - 2765,78 грн.; розмір 3% річних 501,86 грн., яку позивач просить солідарно стягнути з відповідачів, а також стягнути з відповідачів судові витрати у сумі 1762,00 грн..

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2018 року позов Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, - задоволено та солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради суму заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення в розмірі 15131 (п`ятнадцять тисяч сто тридцять одна) гривня 88 копійок з яких: 11864,24 коп. сума основного боргу; 501,86 грн. сума 3% річних; 2765,78 грн. інфляційне збільшення, а також 1762,00 гривень витрат по сплаті судового збору, а всього 16893 (шістнадцять тисяч вісімсот дев`яносто три) гривні 88 копійок.

Ухвалою суду від 07.11.2022 року заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.11.2018 року, ухвалене по справі за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, скасовано та призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 30.11.2022 року закрито провадження по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, у частині позову Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, у зв`язку із смертю відповідача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Чебикін С.В. надав до суду відзив, у якому значив, що відповідно до позовних вимог позивач просить суд стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення у квартирі АДРЕСА_2 , за період з 01 січня 1999 року до 31 січня 2018 року.

Утім, відповідно до відмітки у паспорті відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 він був знятий із реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та 03.12.2002 року зареєстрував своє постійне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_3 .

Також, представник відповідача зазначив, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , у жовтні 2002 року була продана матір`ю відповідача ОСОБА_4 .

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 вибув із вказаної квартири не на тимчасовий період, та не перебував із позивачем у договірних відносинах, відтак не мав обов`язку повідомляти позивача про тимчасову відсутність за місцем проживання.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 у жовтня 2002 року вибув із місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у той час як позивач звернувся до суду із позовом у травня 2018 року, тобто більше ніж через 15 років, у зв`язку із чим позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01 січня 1999 року до 31 січня 2018 року.

Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, причину неявки суду не повідомила, заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, а також відзив на позов до суду не надала, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, його представник адвокат Чебикін С.В. надав до суду заяву у якій провести розгляд справи за його відсутності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, щоКомунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради є комунальним унітарним комерційним підприємством, яке надає послуги водопостачання та водовідведення.

Згідно з довідкою про розрахунок заборгованості з надання послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5 (3 особи), та станом на 31.01.2018 року заборгованість складає 11864 грн. 24 коп. (а.с.4-6).

При цьому, загальна заборгованість передКомунальним підприємством «Дніпроводоканал»складає 15131,88 грн., з яких: сума основного боргу - 11864 грн. 24 коп.; інфляційне збільшення суми боргу - 2765,78 грн.; розмір 3 % річних 501,86 грн., яку позивач просить солідарно стягнути з відповідачів, а також стягнути з відповідачів судові витрати у сумі 1762,00 грн..

Відповідно достатті 68 ЖК України, статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пунктів 6,14 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, власники квартир (наймачі) - споживачі комунальних послуг зобов`язані належним чином та вчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Пунктом 5 частини 3 статті 20Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно частини 2 статті 32Закону «Про житлово-комунальні послуги», розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 21липня 2005 року №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі Правила №630) (у редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції), які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Згідно з п.п. 17,18 Правил надання послуг з централізованого опалення №630 послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з п. 21 Правил №630 у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до частини 1ст.64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно зістаттею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з положеннями ст.68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно довимог ст.67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтею 1Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» визначено, що споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.

Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістомЗакону України «Про житлово-комунальні послуги», проживаючи та/або зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі ст.ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із наданих на запит суду відділом обліку та моніторингу інформації ГУ ДМС України в Дніпропетровській області відомостей вбачається, що відповідач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , документована без реєстрації (а.с.11).

Відповідно до інформації, наданої відділом обліку та моніторингу інформації ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 03.12.2002 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Також, згідно з копією паспорта громадянина України відповідача ОСОБА_2 07.10.2002 року знятий із реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.57).

Таким чином, судом не встановлено наявних між сторонами оформлених письмових договорних відносин у сфері житлово-комунальних послуг щодо надання послуг із водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищезазначене, позивачем не надано, а судом не встановлено будь-яких належних та достатніх доказів на підтвердження факту користування чи проживання відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за якою позивачем надаються житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення та обліковується борг, який позивач просить стягнути з відповідачів, а отже і доказів споживання відповідачем таких послуг.

Крім цього, як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 07.10.2002 року знятий із реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.57), а тому не є користувачем комунально-житлових послуг за вказаною адресою..

Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення розрахована на трьох осіб (згідно з визначеними тарифами) за адресою: АДРЕСА_1 , де відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ОСОБА_5 , та станом на 31.01.2018 року складає 15131,88 грн., з яких: сума основного боргу - 11864 грн. 24 коп.; інфляційне збільшення суми боргу - 2765,78 грн.; розмір 3 % річних 501,86 грн.

Враховуючи встановлені обставини фактичного непроживання відповідачів за вказаною адресою, де відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на іншу особу, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування заборгованості, оскільки позивачем подано до суду розрахунок заборгованості згідно з визначеними тарифами на трьох осіб.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до положень ст.ст.12,13 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ч.1 ст.76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.

Відповідно до ст.ст. 77-78 ЦПК України суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач в поданій позовній заяві не навів обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення заборгованості з відповідачів та не надав суду належних та допустимих доказів у розумінніст.81 ЦПК України, які б підтверджували, що відповідачі дійсно користувались у зазначений період відповідним послугами та несуть солідарну відповідальність щодо заявлених позовних вимог й наданий розрахунок заборгованості розрахований на трьох осіб згідно визначених тарифів, що взагалі позбавляє суд можливості провести правильний розрахунок щодо належного відповідача по справі.

Щодо посилання представника відповідача ОСОБА_2 про застосування строківпозовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два видипозовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальноїпозовної давностіпочинається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

Початок перебігупозовної давностіспівпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зістаттею 266 ЦК Українизі спливомпозовної давностідо основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до ч.4ст.267 ЦК Україниспливпозовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, відмова у задоволенні позову з підстав пропуску строкупозовної давності, є самостійною підставою, яка застосовується лише до обґрунтованого позову. Якщо позов є необґрунтованим, суд має відмовити у його задоволенні лише з цієї підстави.

За таких обставин, підстав застосування строкупозовної давностіу даному спорі суд не вбачає.

З урахуванням встановлених обставин справи та враховуючи принцип справедливості, добросовісності, розумності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору з відповідача не стягуються та покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,12,76-81,83,141,258,259,265,268,272-273,352-355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя