Рішення № 11147051, 13.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.10 р.                     Справа № 14/35пд                               

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”,

ЄДРПОУ 00210602, м.Краматорськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрспецізоляція”,

ЄДРПОУ 30933831, м.Маріуполь

про визнання договору №28/941 від 21.05.2008р. недійсним

Головуючий суддя Левшина Г.В.          

                                                            Суддя                     Іванченкова О.М.

                                                             Суддя                     Лейба М.О.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрспецізоляція”, м.Маріуполь, про визнання недійсним договору від 21.05.2008р. №28/941.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невідповідність спірного договору вимогам закону, внаслідок недосягнення сторонами згоди щодо відповідальності підрядника за неналежну якість виконаних робіт.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 05.03.2010р. №1/05-03-10, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на узгодження сторонами всіх істотних умов спірного договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.837 Цивільного кодексу України договір, в якому одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, є договором підряду.

Як встановлено судом, 21.05.2008р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір №28/941, за умовами якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов’язання на свій ризик виконати визначену даним договором роботу за завданням позивача, тобто, договір підряду.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 4 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Як встановлено судом, відповідно до п.1.2 договору предметом підряду є: МОЦ. Модернізація токарного станку КЖ 16135 Ф1 інв.№34101 в КЖ 16135 Ф2.

Таким чином, за висновками суду, сторонами було погоджено предмет договору від 21.05.2008р. №28/941.

Одночасно, судом також встановлено факт узгодженості сторонами ціни договору від 21.05.2008р. №28/941.

Зокрема, згідно із ст.843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. При цьому, ціна у договорі підряду за приписом ст.844 Цивільного кодексу України може бути визначена у кошторисі.

Згідно з п.1.4 договору від 21.05.2008р. №28/941 ціна договору орієнтовно становить 82885,20 грн. з урахуванням ПДВ згідно кошторису на роботи.

За приписом ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як встановлено судом, в п.13.2 договору від 21.05.2008р. №28/941 сторонами вказано, що цей договір діє до 31.12.2008р.

Таким чином, за висновками суду, сторонами також було узгоджено таку істотну умову господарського договору як строк його дії.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Обгрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним договору від 21.05.2008р. №28/941 позивач посилається на неузгодженість сторонами такої умови вказаного договору як відповідальність підрядника за неналежну якість виконаних робіт.

Проте, за висновками суду, відповідальність підрядника за неналежну якість виконаних робіт не є істотною умовою договору підряду.

Статтею 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Господарським кодексом України, з врахуванням особливостей, передбачених господарським законодавством.

Приписами ст.ст.627, 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними при укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У главі 20 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів, згідно якого за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором, після чого сторони погоджують розбіжності, які виникли та договір підписується на взаємоузгоджених умовах.

З аналізу умов оспорюваного договору вбачається, що сторонами в договорі від 21.05.2008р. №28/941 узгоджені такі істотні умови договору як предмет, ціна, строк дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не направляв на адресу відповідача протокол розбіжностей стосовно свого непогодження із визначеними у договорі умовами. Тобто, в матеріалах справи відсутні докази, підтверджуючи незгоду позивача з умовами договору від 21.05.2008р. №28/941, які визначені сторонами.

Викладене свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору від 21.05.2008р. №28/941.

Крім цього, виходячи зі змісту ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, пространстві та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Тобто, наслідком неузгодження сторонами істотних умов договору є неукладення цього договору.

Одночасно, відсутність істотних умов не може бути підставою для визнання договору недійсним.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем підстав для визнання спірного договору від 21.05.2008р. №28/941 недійсним не вказано (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсним договору від 21.05.2008р. №28/941 підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрспецізоляція”, м.Маріуполь про визнання недійсним договору від 21.05.2008р. №28/941.

В судовому засіданні 13.09.2010р. оголошено повний текст рішення.

Головуючий суддя                               

Суддя Іванченкова О.М.

Суддя Лейба М.О.