Рішення № 111466371, 12.06.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2023 року Київ№ 320/4373/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2017 по 23.02.2022;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2017 по 23.02.2022 в сумі 404 228, 80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 2016 по 2017 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Проте відповідач протиправно не здійснював нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку. Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.12.2021 у справі № 320/12626/21, зокрема зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити гр. ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2014 по 2017 роки включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. На виконання рішення суду відповідачем 23.02.2022 виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, тобто з порушенням строку, у зв`язку із чим він має право на середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 20.05.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання (у порядку письмового провадження).

Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволенні позову просив відмовити. На обґрунтування заперечень посилався на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, оскільки питання проходження служби військовослужбовцями та виплати їм грошового забезпечення регулюється окремим законодавством. Крім цього, відповідач зазначив про неспівмірність заявленого розміру середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення розміру заборгованості.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та їх застосування сторонами, судом встановлено такее.

Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_3 .

Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 27.12.2017 № 295 (по стройовій частині) старшого сержанта ОСОБА_1 , коменданта споруд (начальника ЗКП) взводу комунального господарства комендантської роти, відповідно до пункту «и» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», звільненого з військової служби згідно наказу командувача Національної гвардії України від 22.12.2017 № 185 о/с у запас у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, без права носіння військової форми одягу, без виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з 27.12.2017 та направлено на військовий облік до Білоцерківського ОМВКА Київської області та зарахування до військово-оперативного резерву першої черги Військової частини НОМЕР_1 .

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.12.2021, що набрало законної сили 31.01.2022, у справі № 320/12626/21 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати гр. ОСОБА_1 компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 по 2017 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити гр. ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2014 по 2017 роки включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що відповідачем на виконання цього рішення суду, 23.02.2022 здійснено перерахування позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки в сумі 9 471, 88 грн., що підтверджується копією виписки по картковому рахунку.

Уважаючи, що зі сторони відповідача мало місце порушення строків розрахунку при звільненні, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані Законом України від 20.12.1991 № 2011 «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (далі Закон № 2011).

Відповідно до статті 1-2 Закону № 2011, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до пункту 242 Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Із аналізу викладеного вбачається, що при звільненні з військової служби та виключенню зі списків особового складу військової частини з військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, без проведення остаточного з ним розрахунку, можливе лише за його письмовою згодою.

Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно із частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.

Водночас, такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Із аналізу зазначених норм трудового законодавства випливає, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2020 у справі № 320/1263/19.

Таким чином, не проведення з вини відповідача виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 у справі № 6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені належні від підприємства суми, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Ураховуючи, що письмовими доказами, наявними в матеріалах справи підтверджується виключення позивача зі списків особового складу військової частини 27.12.2017 та проведення остаточного розрахунку з ним відбулося лише 23.02.2022, суд доходить висновку, що відповідачем порушено приписи статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, суд уважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачеві середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 28.12.2017 по 23.02.2022.

Доказів проведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за затримку у виплаті грошової компенсації, суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що згідно з пунктом 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Так, обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи-підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно особової картки на грошове забезпечення позивача, за останні два місяці, що передують звільненню - жовтень-листопад 2017 року, позивачу нараховано за липень 16 222, 78 грн., отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача розраховується наступним чином: (8105,76 грн. + 8117,02 грн.) /61 (кількість днів в жовтні та листопаді 2017 року) = 265, 95 грн.

Таким чином, сума середньомісячного заробітку позивача за прострочений період складає 403 978, 05 грн., виходячи з наступного розрахунку (265,95 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) * 1519 (кількість днів затримки з 28.12.2017 по 23.02.2022 включно).

Водночас, суд звертає увагу, що в порівнянні з виплаченою позивачу сумою компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та індексації грошового забезпечення в розмірі 9 471, 88 грн., суму середнього заробітку за не проведення вчасного розрахунку при звільненні в розмірі 403 978, 05 грн., не можна вважати співмірною, оскільки вона значно перевищує суму такої компенсації.

Так, застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, із чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Відтак, при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18, де викладена правова позиція щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні з середнім заробітком за час затримки розрахунку, суд зазначає таке.

Істотність частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні з середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 9 471, 88 грн. (частка компенсації за невикористані календарні дні відпустки) / 403 978, 05 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку ) х 100 = 2,34 %.

Отже сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 2,34 % становить: 265,95 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) х 2,34 % = 6,22 грн.; 6,22 грн. х 1 519 (днів затримки розрахунку) = 9 448, 18 грн.

Таким чином, виходячи з принципу справедливості та співмірності, суд доходить висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 9 448, 18 грн., із урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно з середнім заробітком, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.09.2020 у справі № 260/348/19.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Як передбачено підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Відповідно до абзацу 5 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Ураховуючи те, що обов`язок щодо нарахування, утримання та сплати податку з суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), суд уважає, що визначення суми податку на доходи фізичних осіб та інших передбачених законом податків, зборів покладається саме на відповідача.

Таким чином, у цьому випадку підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у сумі 9 448, 18 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом статті 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.12.2017 по 23.02.2022.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 28.12.2017 по 23.02.2022 у розмірі 9448, 18 грн. (дев`ять тисяч чотириста сорок вісім гривень 18 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.