Рішення № 111466311, 12.06.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2023 року № 320/1904/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доУправління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Управління соціального захисту Бориспільської міської ради Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту Бориспільської міської ради Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни;

- зобов`язати Управління соціального захисту Бориспільської міської ради Київської області встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

Позовні вимоги обгрунтовано безпідставною відмовою позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення на підставі поданих ним документів, які, на його думку, належним чином підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань цивільної оборони.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 відкрито провадження у справі №320/1904/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 24.03.2023 відповідачем вказано про те, що викладені позивачем у позовній заяві неможливо підтвердити, у зв`язку з чим дії Управління відповідають діючому законодавству України з питань встановлення статусу інваліда війни відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Згідно частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої, другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 14.09.2022 та вкладкою до нього.

Згідно із експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороб та інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 29.07.2022 №13037 захворювання позивача пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач звернувся до Управління соціального захисту Бориспільської міської ради Київської області із заявою від 10.11.2022 щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Листом від 14.11.2022 №5-6225 Управління соціального захисту Бориспільської міської ради Київської області відмовило позивачу у наданні статусу інваліда війни, посилаючись на те, що в наданих документах немає відомостей про залучення його до складу формувань Цивільної оборони .

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правовий статус ветеранів війни забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них та визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до положень пункту дев`ятого частини другої статті 7 Закону №3551-XII до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-XII) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Таким чином, особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належать до інвалідів війни.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовано Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення №302).

Згідно із пунктом 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 3 Положення №302 передбачено, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни» та нагрудний знак «Ветеран війни інвалід».

Абзацом 2 пункту 7 Положення № 302 встановлено, що «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Згідно із пунктом 10 Положення №302 «посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській катастрофі, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111-1976, наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР №90 від 06.06.1975 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та №92 від 29.06.1976 (Настанова по організації та веденню Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об`єкті народного господарства), розпорядження начальника ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 №01, від 30.04.1986 №02, від 19.05.1986 №52), Цивільна оборона організовувалася за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувалися в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, які мали мобілізаційний припис та жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що факт залучення громадян до складу формувань цивільної оборони не потрібно встановлювати, оскільки відповідно до норм законодавства, що діяло на момент аварії на Чорнобильській АЕС, на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях до складу цивільної оборони в обов`язковому порядку зараховувалось все працездатне населення.

Слід врахувати, що позивач став інвалідом внаслідок захворювань, пов`язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наявними доказами у справі, зокрема, Експертним висновком від 29.07.2022 №13037, посвідченням про відрядження від 03.05.1986 №634.

Таким чином, суд вважає, що позивачем до Управління соціального захисту Бориспільської міської ради Київської області було подано всі необхідні документи на підтвердження того, що він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримав інвалідність внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, тому має право на встановлення статусу інваліда війни із видачею відповідного посвідчення.

При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

Така ж правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2017 у справі № К/800/11747/17.

З огляду на зазначене, відмова відповідача у встановленні позивачу статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення є необґрунтованою та такою, що порушує право позивача на одержання вказаного статусу та пов`язаного з ним соціального захисту.

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем як суб`єктом владних повноважень суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення, суд зазначає таке.

Зі змісту частин другої, четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У такому випадку суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд зазначає, що позивачем надано як відповідачу, так і суду докази наявності підстав для встановлення йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, передбачених пунктом дев`ятим частини другої статті Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

При цьому суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу положень Закону України «Про судовий збір», на підтвердження чого матеріали справи містять копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 14.09.2022, питання щодо розподілу судових витрат вирішенню не підлягає.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Управління соціального захисту Бориспільської міської ради Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни.

3. Зобов`язати Управління соціального захисту Бориспільської міської ради Київської області встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області (ідентифікаційний код: 03190797, місцезнаходження: 08302, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, 4).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.