Рішення № 111466282, 12.06.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2023 року Справа № 320/9322/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватне підприємство «Будпостач» до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Будпостач» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, код ЄДРПОУ 24267110, далі ПП «Будпостач», підприємство) із позовом до Черкаської митниці (18007, м. Черкаси, вул. Дашковича Остафія, буд. 76, код ЄДРПОУ 44005652) (далі відповідач, митниця) про визнання протиправним та скасування рішення від 02.11.2022 №UA 902080/2022/000006/1 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу належну кількість документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей про ціни, що фактично були сплачені. У процедурах контролю за митною вартістю товарів предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, надані до митниці документи не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте митницею, протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.

11.04.2023, ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем 25.04.2023 надано до суду відзив на позовну заяву, в якому наполягає на законності та обґрунтованості спірного рішення, вимоги до заявлення митної вартості товарів, подання до такої підтверджуючих документів визначені ст. 52 та ст. 53 МК України, при цьому за наявності встановлених розбіжностей, ч. 3 ст. 52 МК України передбачає подання до митного органу на його вимогу додаткових документів. Контроль та право упевнюватись у достовірності або точності заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості передбачено ст. 54 МК України. Отримавши від позивача МД №22UA9020808044264U6 від 01.11.2022 на товар №2 та перелік документів, визначених у МД, митницею встановлено, що числове значення заявленої декларантом митної вартості документально не підтверджено та декларантом не надано у повному обсязі відомості щодо усіх обов`язкових складових митної вартості чим порушено ч.2.2 ст. 52, ч. 2 ст. 53, ч 2 ст. 58 МК України у зв`язку з чим застосування основного методу визначення митної вартості товару є неможливим. Митний орган визначив митну вартість товарів за резервним методом, за наявною у митниці ціновою інформацією щодо товарів з подібними характеристиками (Товар №1 на рівні 10,02 дол.США/кг) та в результаті проведеної консультації, шляхом послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів, останню визначено за резервним методом за відомостями взятими з МД від 26.10.2022 №UA100060/2022/159126, дії митниці свідчать про їх правомірність та законність прийнятого спірного рішення, просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановивши позицію відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07 листопада 2018 року між позивачем (покупець) та компанією JINHUA BOSEN TOOLS C.O LTD (Китай) (продавець) було укладено контракт №1131, відповідно до якого продавець продає, а покупець оплачує і отримує товари ручні інструменти та приналежності в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту.

14 лютого 2022 року для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

24 лютого 2020 року для перевезення товарів до України позивач був уклав з компанією ТОВ «Мерск Україна Лтд (Одеса) (далі перевізник) договір експедирування №UA00072711 на забезпечення організації з перевезення зовнішньоторговельних вантажів та їх зберігання.

09 червня 2022 року продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та проформу інвойс №BS176 на товари у двох контейнерах на загальну суму 70 923,78 дол. США.

31 серпня 2022 року для перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Галеон Форвардінг» договір №31/08-22 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

05 вересня 2022 року продавець надав позивачу комерційний інвойс BS176 для оплати товару за ціною 70 923,78 дол. США., пакувальний лист до комерційного інвойсу BS176 на товари у двох контейнерах №HASU4795690 та №MSKU9614371, а також комерційну пропозицію, у якій заявив про надання знижки до ціни за обсяг поставки по інвойс та за гарантійний ремонт товарів.

09 вересня 2022 року для ввезення із Китаю до України митними органами Китаю оформлені митні декларації:

- № 31012022 051637 7951 на товари у контейнері №HASU4795690 за ціною 34 045,20 дол. США;

- № 31012022 051637 7941 на товари у контейнері №MSKU9614371 за ціною 36 878,58 дол. США.

Всього на загальну суму 70 923,78 дол. США.

13 вересня 2022 року продавець передав товари у двох контейнерах №HASU4795690 та №MSKU9614371 перевізнику для доставку в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент CWDN20220902A.

23 вересня 2022 року на товари вказані в комерційному інвойсі, був виписний сертифікат походження №СС22МА29QYPH10016.

06 жовтня 2022 року на підставі контракту від 07.11.2018 №1131 позивач платіжним дорученням №676 перерахував продавцю кошти за товари, у розмірі 70 923,78 дол. США., що відповідає ціні товарів, зазначеній у проформі інвойсі, комерційному інвойсі та у митних деклараціях Китаю, перевірені та досліджені судом у справі.

14 жовтня 2022 року через обставини доставки контейнерів із товарами у різний час вбачається за комерційним інвойсом № BS176 виписана позивачем специфікація на товари по кожному контейнеру:

- №1 на товари у контейнері №MSKU9614371 за ціною 36 878,58 дол. США., яка відповідає ціні на товари, зазначені у митній декларації Китаю №31012022 051637 7941;

- №2 на товари у контейнері №HASU4795690 за ціною 34 045,20 дол. США, яка відповідає ціні на товари, зазначені у митній декларації Китаю №31012022 051637 7951.

Всього на загальну суму 70 923,78 дол. США, що досліджено та перевірено судом під час перевірки документів, наявних у справі.

17 жовтня 2022 року для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписано рахунок фактуру (інвойс) №5653178352, експедитор ТОВ «Меркс Україна Лтд» рахунок фактуру №5653178354, та 25.10.2022 перевізник ТОВ «Галеон Форвардінг» рахунок фактуру №2505 та експедитор ТОВ «Олим А.С.» рахунок фактуру №СФ-0001543.

25 жовтня 2022 року на підтвердження витрат транспортування товару експедитор ТОВ «Меркс Україна Лтд» виписано позивачу довідку про транспортні витрати №25 щодо перевезення товарів у двох контейнерах, перевізник ТОВ «Галеон Форвардінг» довідку про транспортні витрати б/н, експедитор ТОВ «Олим А.С.» довідку про транспортні витрати №1543.

Відповідно до товарно-транспортної накладної CMR від 26.10.2022 № 5690 товари у контейнері HASU4795690 були доставлені до Черкаської митниці.

1 листопада 2022 року позивач подав відповідачу митну декларацію UA902080/2022/804264 (ІМ 40 ДЕ) Додаток №25 для митного оформлення товарів, ввезених у контейнері №HASU4795690 та зазначених у специфікації №2, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 34 045,20 доларів США.

Таким чином, декларування здіснено за наслідками поставки товару за одним контейнером №HASU4795690 за ціною 34 045,20 дол. США. щодо поставки товару з пластмаси, захисних окулярів з відповідними характеристиками та у кількості згідно супровідних документів.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №UА902080/2022/804264 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації.

Вказані документи відображені також у картці відмови в митному оформленні №UA902080/2022/000124, виписаної митницею, а саме:

- Контракт від 07.11.2018 №1131 між позивачем та компанією JINHUA BOSEN TOOLS CO.,LTD (Китай) з додатками;

- Комерційний інвойс від 05.09.2022 № В176;

- Комерційну пропозицію від 05.09.2022 №2 до комерційного інвойсу від 05.09.2022 № В176;

- Специфікацію від 14.10.2022 №2 до комерційного інвойсу від 05.09.2022 №В176;

- Платіжне доручення від 06.10.2022 №676 про оплату товарів;

- Сертифікат походження товару від 23.09.2022 №С22МА29QYPH10016;

- Коносамент від 13.09.2022 № CWDN20220902A;

- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;

- Договір від 14.02.2022 № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);

- Договір від 31.08.2022 №31/08-2022 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні між позивачем і ТОВ «Галеон Форвардінг»;

- Рахунки - фактури від 17.10.2022 №5653178352 та №5653178354, а також від 25.10.2022 №2505 та №СФ-0001543 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг;

- Довідки про вартість транспортних послуг ТОВ «Мерск Україна ЛТД» від 25.10.2022 № 25 та ТОВ «Галеон Форвардінг» від 25.10.2022 №б/н;

- Товарно транспортна накладна CMR від 26.10.2022 № 5690.

01 листопада 2022 року відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №894 131, у якому зобов`язав декларанта надати додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продаж оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

01 листопада 2022 року позивач надіслав повідомлення про відсутність підстав для надання додаткових документів.

02 листопада 2022 року Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA902080/2022/000006/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів (окуляри) за резервним методом на рівні 10,02 дол США за кг.

Як вбачається зі змісту гр.33 оскаржуваного рішення, в порядку здійснення митного контролю на підставі та відповідно до ч. 5 ст. 54, ч. 1,4 статті 337, 320 Митного кодексу України встановлено, що декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару (вартість товару що базується на ціні що фактично сплачена або підлягає сплаті) та не надано відомостей щодо усіх складових митної вартості, надані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Зокрема, митницею вказано, що:

Відповідно до розділу 3 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 07.11.2018 № 1131 (далі контракт) зазначено, що покупець здійснює оплату за товар на умовах що вказані в рахунках-проформах та/або інвойсах (в інвойсі від 05.09.2022 №85176 зазначено умови оплати «кредит на 30 днів від дати коносаменту»). Комерційною пропозицією від 05.09.2022 запропоновано знижку в розмірі (1447,42 доларів США) не більше 10% від вартості всієї поставки за передплату. До митного оформлення подано банківський платіжний документ що підтверджує оплату за товар станом на 06.10.2022, отже умови надання знижки описані в п. 3.7 контракту не виконані.

Відповідно до умов п.5.1 договору транспортного перевезення укладеного між ПП «Будпостач» та ТОВ «Галеон форвардінг» від 31.08.2022 №31/08-2022 вартість послуг згідно даного договору визначається кожного разу окремо та вказується в кожній окремій Заявці на відповідне перевезення, однак до митного оформлення зазначений документ не було подано, отже у митного органу відсутня інформація щодо всіх витрат понесених покупцем до митного кордону України.

Відповідно до інформації що зазначена у міжнародній автотранспортній накладній (далі CMR) перевізником зазначено «Viking-Trans LTD», однак у митного органу відсутня інформація на яких умовах та на підставі якого договору здійснювалось міжнародне перевезення з порту вивантаження до митного кордону України.

Відповідно до рахунку транспортних витрат від 25.10.2022 №СФ0001543 та довідки транспортних витрат від 25.10.2022 № 1543 надано інформацію щодо вартості витрат за межами митної території України («оформлення документів в п. Констанца, Румунія»), однак до митного оформлення не було подано договір транспортного перевезення на підставі якого було виставлено рахунок та довідку транспортних витрат ТОВ «ОЛИМП А.С.».

Подані до митного оформлення рахунок від 17.10.2022 №5653178352 та довідка транспортних витрат від 25.10.2022 №25 на містить повної інформації щодо складових транспортних витрат згідно п.п.2.2, п.п. 4.5, 6.3.1 договору транспортного перевезення від 14.02.2022 №00072649 що був укладений між «Мaersk A/S» та ПП «Будпостач».

Частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною угоди на застосовується якщо відсутня хоча б одна із складових митної вартості. Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України зазначено, що митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у випадку якщо декларантом не подано документи ч.2-4 ст. 53 Митного кодексу України, та у разі відсутності у цих документах усіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості. Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів імпортуються не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості на підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка с обов`язковою при її обчисленні. У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також, повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару у тому числі на усунення виявлених обставин.

01.11.2022 декларантом повідомлено, що надати документів немає змоги та про відсутність у Декларанта цінової інформації щодо митної вартості ідентичних та подібних товарів.

З урахуванням норм ч.6 ст. 255 Митного кодексу України, термін для надання додаткових документів припиняється 01.01.2022, та відповідно митницею приймається рішення з врахування документів наданих до митного оформлення станом на 01.11.2022.

Отже, митницею здійснено контроль правильності визначення митної вартості товару з урахуванням документів наданих до митного оформлення до 01.11.2022 (18 год 8 хв), за результатом встановлено, що на даний момент декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару що базується на ціні що фактично сплачена або підлягає сплаті, не надано відомостей щодо усіх складових митної вартості, а надані до митного оформлення документи містять розбіжності а саме: Відповідно до розділу 3 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 07.11.2018 №1131 (далі - контракт) зазначено, що покупець здійснює оплату за товар на умовах що вказані в рахунках-проформах та/або інвойсах (в інвойсі від 05.09.2022 NIDS176 зазначено умови оплати «кредит на 30 днів від дати коносаменту»).

Комерційною пропозицією від 05.09.2022 запропоновано знижку в розмірі (1447,42 доларів США) не більше 10% від вартості всієї поставки за передплату.

До митного оформлення подано банківський платіжний документ що підтверджує оплату за товар станом на 06.10.2022, отже умови надання знижки описані в п. 3.7 контракту не виконані.

Відповідно до умов п.5.1 договору транспортного перевезення укладеного між ПП «Будпостач» та ТОВ «Галеон форвардінг» від 31.08.2022 №31/08-2022 вартість послуг згідно даного договору визначається кожного разу окремо та вказується в кожній окремій Заявці на відповідне перевезення, однак до митного оформлення зазначений документ не було подано, отже у митного органу відсутня інформація щодо всіх витрат понесених покупцем до митного кордону України.

Відповідно до інформації що зазначена у міжнародній автотранспортній накладній (далі СМR) перевізником зазначено «Viking-Trans LTD», однак у митного органу відсутня інформація на яких умовах та на підставі якого договору здійснювалось міжнародне перевезення з порту вивантаження до митного кордону України.

Відповідно до рахунку транспортних витрат від 25.10.2022 №СФ-0001543 та довідки транспортних витрат від 25.10.2022 №1543 надано інформацію щодо вартості витрат за межами митної території України («оформлення документів в п. Констанца, Румунія»), однак до митного оформлення не було подано договір транспортного перевезення на підставі якого було виставлено рахунок та довідку транспортних витрат ТОВ «ОЛИМП А.С».

Подані до митного оформлення рахунок від 17.10.2022 №5653178352 та довідка транспортних витрат від 25.10.2022 № 25 не містить повної інформації щодо складових транспортних витрат згідно п.п. 2.2, п.п. 4.5, 6.3.1 договору транспортного перевезення від 14.02.2022 №00072649 що був укладений між «Maersk A/S» та ПП «Будпостач».

Частиною 2 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною угоди не застосовується якщо відсутня хоча б одна із складових митної вартості.

Отже, враховуючи зазначене, числове значення заявленої декларантом митної вартості документально не підтверджено та декларантом не надано усіх відомостей щодо складових митної вартості, чим порушена норми ч. 2.2 ст. 52, ч. 2 ст. 53, ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України та у зв`язку з чим застосування основного методу визначення митної вартості є неможливим.

Відповідно до ч. 2.2 ст. 52 Митного кодексу України зазначено, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості які повинні базуватись на об`єктивних документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України зазначено, що митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у випадку якщо декларантом не подано документи ч.2-4 ст. 53 Митного кодексу України, та у разі відсутності у цих документах усіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості. Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. В разі якщо, митна вартість не може бути визначена за основним методом визначення митної вартості, то при цьому застосовується послідовно кожний наступний метод.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультації між митницею та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 Митного кодексу України. Під час таких консультацій митниця і декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

На виконання вимог ч. 5, 6 ст. 55, ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України та з метою обґрунтованого вибору методу та визначення основи митної вартості товару між декларантом та митницею проведено процедуру консультації. В ході проведення консультації встановлено, що у декларанта та у митного органу відсутня цінова інформація щодо митних вартостей ідентичних товарів що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості відповідно до положень ст. 59 Митного кодексу України. Водночас, у митниці наявна цінова інформація щодо митної вартості (Товар №1 - 10,02 USD/кг) подібного товару оформленого у митному відношенні за резервним методом. Отже, в результаті проведеної консультації, шляхом послідовного використання можливості застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено за резервним методом, відповідно до положень ст. 64 Митного кодексу України.

При коригуванні за основу взято митну вартість (Товар №1 10,02 USD/кг) товару оформленого у митному відношенні за МД від 26.10.2022 №UA100060/2022/159126.

02 листопада 2022 року Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA902080/2022/000124.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 статті 4 Митного Кодексу України (далі - МК України), органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс (ч. 3 статті 54 МК України).

Відповідно до ч. 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 статті 55 МК України).

Згідно з ч. 8 вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч. 9 статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15, у постанові від 21.02.2020 у справі №813/1229/16, у постанові від 27.01.2022 у справі №200/6431/20-а.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено, що узгоджується із висновками Верховного Суду викладені у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16.

Водночас, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17.

Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Враховуючи вказану вище правову позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, за якою судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд враховуючи практику Верховного Суду та положення ст. 53 Митного кодексу України зазначає, що зауваження відповідача стосовно невиконання умов п. 3.7 Контракту від 07.11.2018 №1131 щодо оплати товарів на умовах, що вказані в інвойсах від 05.09.2022 №BS176, враховуючи пропозицію від 05.09.2022 щодо застосування знижки в розмірі 1447,42 дол. США за передоплату. Враховуючи наявність платіжного документа про оплату за товар станом на 06.10.2022, спростовується саме умовами вказаного Договору щодо оплати 30 днів кредиту від коносаменту та платіжним дорученням від 06.10.2022 на суму 70 923,78 дол. США, суд не вбачає обставин застосування знижки, оскільки за наявними у справі документами позивачем не було здійснено передоплату, що є основною підставою для застосування знижки. Та, вказана інформація спростовує позицію відповідача про не підтвердження визначеної позивачем ціни митної вартості товарів наданими до митного органу документами, а також такі твердження не були підставами для витребовування додаткових документів за наявності таких, що спростовують позицію митниці.

Щодо умов п.5.1 Договору укладеного із ТОВ «Галеон форвадінг» від 31.08.2022 №31/08-2022 стосовно вартості послуг, що має бути визначена у окремій Заявці на кожне перевезення, відповідно відсутня інформація щодо витрат понесених покупцем до митного кордону України, суд зазначає, що згідно довідки б/н від 25.10.2022 на транспортні витрати, вартість доставки контейнера до кордону визначена 63 080,84 грн., яка додана до ціни товарів при визначені митної вартості.

Суд застосовує висновки Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 щодо узагальнення практики застосування судами положень МК України за даною категорією справ «Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватись розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи) а тому довідка про транспортні витрати є допустим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.», тому твердження відповідача щодо не виконання позивачем умов Договору із ТОВ «Галеон форвадінг» від 31.08.2022 №31/08-2022 спростовані, довідка б/н від 25.10.2022 на транспортні витрати надана, належних та достатніх доказів відповідачем щодо своїх тверджень викладених у спірному рішенні до суду не надано.

З вказаної у спірному рішенні інформації за міжнародною автотранспортною накладною де перевізником зазначено «Viking-Trans LTD» та у митного органу відсутня інформація на яких умовах та на підставі якого договору здійснювалось міжнародне перевезення з порту вивантаження до митного кордону України, суд зазначає, що така інформація не може свідчити про наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів, чи відомостей до ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, як підстава для витребування документів за ч. 3 ст. 53 МК України.

Також, суд звертає увагу на п. 1.1 Договору із ТОВ «Галеон форвадінг» від 31.08.2022 №31/08-2022 за яким, перевізник ТОВ «Галеон форвадінг» взяв на себе зобов`язання виконувати перевезення вантажів позивача та за п. 6.10 вказаного Договору погоджено, що у випадку покладання виконання свого зобов`язання на третю особу, відповідальність за невиконання зобов`язання третьою особою несе сторона Договору, відповідно було передано зобов`язання з перевезення вантажу позивача «Viking-Trans LTD» (м. Одеса), при цьому автотранспортна накладна СМR5690 виписана при перевезенні товарів автомобільним транспортом від порту Константа (Румунія) до України, до митниці було надано довідку від 25.10.2022 б/н за якою вартість доставки контейнера за маршрутом Константа (Румунія) Орлівка (Україна) визначена у сумі 63 080,84 грн., що додано до ціни товарів при визначенні митної вартості. Вказані відомості не спростовані відповідачем належними та достатніми доказами.

Щодо відсутності Договору на транспортне перевезення з ТОВ «Олимп А.С.» є достатнім доказом про наявність розбіжностей в заявленій декларантом митній вартості товарів за спірним предметом спору, надана довідка про транспортні витрати від 25.10.2022 №1543 та рахунок фактура №СФ-0001543 на суму послуг 14 627,44 грн. є допустимими та достатніми доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів, що як наслідок не свідчить про правомірність застосування митницею ч. 3 ст. 53 МК України.

За обставинами поставки товару, придбаного позивач також вбачається, що за Договором транспортного перевезення укладеного з «Мaersk A/S» від 14.02.2022 №00072649, за пунктами 2.2, 4.5 та 6.3.1 узгоджено відповідно плату (фрахт) та інші належні ставки та збори за тарифами лінії (п.2.2), зобов`язання сплати (фрахту) супутні перевезенню роботи за наявності таких (п.4.5) та у випадках, якщо з вини замовника відбувається простій контейнера, замовник оплачує додаткову плату за простій та за понаднормове використання контейнера. Зауваження митниці до складових, вказаних у довідці від 25.10.2022 №25 необґрунтовані, не конкретизовані, які саме відомості не вказані та мають бути вказані, та така позиція не є підставою для застосування ч. 3 ст. 53 МК України та не доведено такі вчинені дії належними та достатніми доказами.

Суд також враховує зазначення позивачем обставини відсутності страхування товарів, відповідно документи страхові не подавались до митниці, імпорт товарів не підлягав ліцензуванню, тому ліцензія також не була подана, митна декларація не подавалась за відсутності ознак для цього, що визначено в ч. 5 та 6 ст. 52 МК України, серед вказаних поданих документах, також були надані комерційна пропозиція від 05.09.2022 та сертифікат походження товарів від 23.09.2022 №С22МА29QYPH10016.

Також, суд зазначає, що по поставці товару за Договором від 07.11.2018 №1131 за контейнером MSKU9614371, що зазначені у Специфікації №1, перевозились за прайс листом від 09.06.2022, комерційного інвойсу від 05.09.2022 №ВS176 були поставлені через Черкаську митницю 02.11.2022 та оформлені відповідачем без жодних застережень та без коригування за митною декларацією №22UА902080804272U2 за ціною 36 878,58 дол. США.

Суд звертає увагу відповідача, що позиція за предметом оскарження має бути обґрунтована в межах предмету спору, та не має підтверджуватись додатковими обґрунтуваннями, що не були покладені в основу спірного рішення.

Відповідно, щодо відомостей у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA902080/2022/000006/1 від 02.11.2022 про те, що «на вимогу митного органу не подано увесь перелік документів, що підтверджують митну вартість товару, які перелічені та про що зазначено вище, судом встановлено відсутність підстав для витребування останніх, такі твердження не знайшли свого обґрунтування за наслідками вирішення спірних правовідносин судом. Усі необхідні документи надані позивачем до митної декларації та їх перелік та наявність відображено також у картці відмові.

Отже, враховуючи вищевикладене, зазначені відповідачем п. 33 спірного рішення обставини, не свідчать про наявність розбіжностей, що впливають на митну вартість та наявність підстав для витребування додаткових документів.

Як встановлено судом, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Частинами 1 - 4 статті 60 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі №815/4686/16.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Суд вважає необґрунтовану позицію відповідача щодо застосування резервного методу з підстав відсутності інформації у митного органу та декларанта про ідентичні товари, оскільки такі висновки спростовуються наданими декларантом до МД документами, та застосування відповідачем митної декларації від 26.10.2022 №UA100060/2022/159126 не є доказом правомірності таких дій, оскільки позивач здійснював декларування 01.11.2022, показники та відповідні цінові визначення та характеристики товарів є змінними на економічній платформі, застосування саме відомостей з вказаної декларації не підтверджує правомірність дій по застосуванню резервного методу при визначенні митної вартості товару, згідно наявних у справі документів позивач надавав до митного органу відомості з мережі Інтернет щодо вартості подібних товарів та відповідачем не взято до уваги надані документи, суду не надано пояснень не взяття наданої інформації до перевірки та її застосування.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту (за основним методом).

Висновки відповідача про самостійне обрання позивачем митної вартості товару та надання митному органу не увесь перелік запитуваних документів, спростовано висновками суду, а заявлені у спірному рішенні виявлені розбіжності у поданих позивачем документах не впливають на визначену ним ціну товару.

Окремо суд звертає увагу, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов`язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що має бути сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в вантажних митних деклараціях.

Суд зауважує, що за приписами ст. 8, 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, але при цьому суд обмежений приписами ч. 5 ст. 77 КАС України, відповідно до якої суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, положеннями ст.77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суд наголошує, що відповідач не навів та не надав до суду належних та достатніх доказів в обґрунтування правомірності прийнятого спірного рішення у справі у відповідності до ст. 77 КАС України.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами своєї позиції та правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 143, 241-243, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Будпостач» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, код ЄДРПОУ 24267110) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 02.11.2022 №UA 902080/2022/000006/1 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-е, кім. 314, ЄДРПОУ 24267110) сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (18007, м. Черкаси, вул. Дашковича Остафія, буд. 76, код ЄДРПОУ 44005652).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.