Рішення № 111463523, 09.06.2023, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/879/23

Провадження № 2/306/386/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2023 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю: секретаря судового засідання Стеблей А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Свалявської міської ради про визнання права власності на майно за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1990 року вона вільно та безперешкодно користується житловим будинком АДРЕСА_1 . Зазначає, що даний будинок у 1963 році та ні за ким не зареєстрований. Вказує, що на сьогоднішній день вона продовжує використовувати даний житловий будинок вже протягом більше 20 років, добросовісно та безперервно володіє та користується вищевказаним нерухомим майном, доглядає за таким та утримує його, і на даний час споруда нікому не належить. Тому просить суд визнати за нею право власності на вищевказане нерухоме майно.

Сторони у судове засідання не з`явилися. Подали заяви про розгляд справи у їх відсутності. Позивачка позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні. Представник Свалявської міської ради просила розгляд справи проводити у її відсутності, щодо задоволення позову не заперечила (а.с. 28, 31).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до нотаріально засвідченої спільної заяви ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_3 , останні ствердили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно та добросовісно володіє житловим будинком АДРЕСА_1 , починаючи з 1990 року і по теперішній час (а.с. 7).

На вищевказаний гараж, позивачкою виготовлено Технічний паспорт від 19.03.2023 року, інвентаризаційна справа №68/2023, згідно якого такий складається з «А» - житловий будинок, «Б» - котельня; «В» - літня кухня, «Г» - вбиральня, «Д» - гараж, «1-2 огорожа. Його вартість, згідно довідки №34 від 16.03.2023 року, становить 97540,00 грн (а.с. 8-13).

За приписами ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 згаданого Кодексу визначено право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: зокрема, визнання права.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 року № 475/97-ВР, передбачено право фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно дост. 316 ЦК України- правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно дост. 328 ЦК Українивизначено - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», - при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК України).

Відповідно до пункту 14 Постанови ВССУ виходячи зі змісту частини першої ст.344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Згідно паровоговисновку викладеногов постановіКЦС ВСвід 22.02.2021року (справа№607/21758/19), аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном якпідстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до

статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Для нерухомого майна тривалість володіння складає десять років.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Враховуючи те, що позивачка добросовісно, безтитульно заволоділа, відкрито та безперервно користується спірним житловим будинком більше двадцяти років, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , право власності на такий ні за ким не зареєстровано, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Керуючись ст. ст. 12, 18, 81, 247, 258, 263, 265, 273, 353 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 316, 328, 344 ЦК України, Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 доСвалявської міськоїради провизнання прававласності намайно занабувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканкою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець

09.06.2023 року