Рішення № 111462730, 09.11.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/50725/20-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Григоренко І.В.,

при секретарі судового засідання - Ситику Р.В.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, Слобожанська митниця Держмитслужби), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Слобожанської митниці Держмитслужби від 17.11.2020 року у справі про порушення митних правил № 0843/80700/20.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 22.09.2020 року митним постом «Куп`янськ-Центральний» Слобожанської митниці Держмитслужби відносно нього складено протокол про порушення митних правил № 0843/80700/20. У подальшому, 17.11.2020 року Слобожанською митницею Держмитслужби на підставі протоколу про порушення митних правил № 0843/80700/20 від 22.09.2020 року винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0843/80700/20, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 481 Митного кодексу України (далі - МК України) та накладено на останнього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності; відлік строку порушення митного режиму тимчасового ввезення повинен був здійснюватися відповідачем саме з дати початку порушення митного режиму, тому позивач не є особою, яка допустила порушення митного режиму тимчасового ввезення; необізнаність позивача щодо порушення митних прав сталася внаслідок протиправних дій третіх осіб.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2020 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.11.2020 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження в справі адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил та судове засіданні для розгляду справи по суті призначено на 16.04.2021 року.

04.01.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому останній просив долучити до матеріалів справи копію листа ТОВ «Рейлтранслогістік» від 03.01.2021 року за вих. № 03/01-02; копії митних декларацій №UA7010/2018/009416 та № UA7010/2018/009749.

14.01.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому останній просив долучити до матеріалів справи копію наказу від 23.10.2018 року № 31-К про вступ на посаду генерального директора; роздруківку з відкритих реєстрів про внесення змін до ЄДРПОУ в частині зміни відомостей про керівника ТОВ «Рейлтранслогістік».

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.04.2021 року у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 205 КАС України, розгляд справи було відкладено до 06.07.2021 року.

22.06.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява, в якій останній зазначає інформацію щодо розгляду Печерським районним судом м. Києва судових справ, ухвалених на його користь.

02.07.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи його відсутності.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.07.2021 року у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 205 КАС України, розгляд справи було відкладено до 23.09.2021 року.

23.09.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Пічул Ю.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.09.2021 року у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 205 КАС України, розгляд справи було відкладено до 09.11.2021 року.

09.11.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Пічул Ю.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

В судове засідання 09.11.2021 року представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 09.11.2021 року не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, одержане останнім 27.09.2021 року.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з`явилися, а представник позивача у заяві від 09.11.2021 року просила розглядати справу за відсутності позивача та його представника, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейлтранслогістік» (далі - ТОВ «Рейлтранслогістік») у 2015 році були ввезені на митну територію України вагони у митному режимі тимчасового ввезення. Строк тимчасового ввезення вагонів неодноразово продовжувався і востаннє Харківською митницею ДФС 24.04.2018 року була оформлена додаткова митна декларація типу «ІМ31ДМ» № UA807010/2018/005089 на продовження строку тимчасового ввезення вагонів № № 55655955, 66068909 до 31.07.2018 року.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.07.2018 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 20.09.2018 року, (справа № 761/27352/18) у межах кримінального провадження № 22016000000000091 накладено арешт на вагони, у тому числі, на вагони № № 55655955, 66068909 шляхом заборони відчужувати, розпоряджатись та/або користуватись вагонами (а. с. 15 - 21; 22 - 27).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.08.2018 року (справа № 761/30379/18), було визначено порядок зберігання речових доказів - вагонів, у тому числі вагонів № № 55655955, 66068909, відповідно до якої вказані вагони були передані в управління до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2020 року (справа № 761/5708/20) скасовано арешт з вагонів, у тому числі, вагонів № № 55655955, 66068909, що були раніше ввезені ТОВ «Рейлтранслогістік» у митному режимі тимчасового ввезення (а. с. 28 - 32).

22.09.2020 року митним постом «Куп`янськ-Центральний» Слобожанської митниці Держмитслужби відносно складено ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил № 0843/80700/20 (а. с. 9 - 11).

17.11.2020 року Слобожанською митницею Держмитслужби на підставі протоколу про порушення митних правил № 0843/80700/20 винесено постанову у справі про порушення митних правил № 00837/00843/20, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 481 МК України та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а. с. 12 - 13).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено у ч. 4 ст. 481 МК України, перевищення строку тимчасового ввезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, за межі митної території України більше ніж на двадцять діб, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 20 ч. 1 ст. 4 МК України, митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Частиною першою ст. 103 МК України передбачено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення за письмовою заявою власника цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним митним органом (ч. 3 ст. 108 МК України).

Відповідно до ст. 112 МК України, митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у разі конфіскації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили.

Так, відповідно до додаткової митної декларації «ІМ31ДМ» № UA807010/2018/005089 від 24.04.2018 року строк тимчасового ввезення вагонів № № 55655955, 66068909 продовжено до 31.07.2018 року (а. с. 14).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.07.2018 року у межах кримінального провадження № 22016000000000091 накладено арешт на вагони, у тому числі, на вагони № № 55655955, 66068909 шляхом заборони відчужувати, розпоряджатись та/або користуватись вагонами.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2020 року (справа № 761/5708/20) скасовано арешт з вагонів, у тому числі, вагонів № № 55655955, 66068909.

Відповідно до ч. 4 ст. 108 МК України, якщо товари, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, не можуть бути своєчасно вивезені за межі митної території України внаслідок накладення на них арешту, перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється на час арешту.

Згідно ч. 2 ст. 532 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Частиною першою ст. 400 КПК України передбачено, що подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

У разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, у тому числі порядок її виконання (п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що ухвала про арешт майна підлягає обов`язковому виконанню та має набрати законної сили. Кожна з цих подій (виконання ухвали та набрання законної сили) відбувається в якісь дати (-у). Діючі норми КПК України не передбачають особливих умов набрання законної сили для ухвал про арешт майна, ніж загальні умови, що визначені у ч. 2 ст. 532, ч. 1 ст. 400 КПК України. Тобто, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Проте, п. 4 ч. 6 ст. 100 КПК України визначає окрему процедуру виконання ухвали про арешт майна вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зокрема, майно, що визнане речовим доказами, вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб передаються за рішенням слідчого судді або суду до АРМА.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», у разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів, а відповідно до частини першої ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном. Тобто, тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді, суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (арешт майна у визначенні, що надане у ч. 1 ст. 170 КПК України), здійснюється через обов`язковість його виконання (ч. 1 ст. 400 КПК України), зокрема, через встановлені законодавством процедури, у тому числі, визначені у ч. 6 ст. 100 КПК України, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Суд зазначає, що судове обмеження права особи відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися майном, здійснюється через визначений в ухвалі про арешт майна порядок виконання арешту та через саме виконання процедури арешту слідчим органом, прокурором. Наявність лише ухали про арешт майна без здійснення дій щодо її виконання у спосіб (порядок), зазначений в ухвалі, не забезпечує а ні ціль арешту - збереження такого майна, а ні мету арешту - обмеження особи в користуванні, розпорядженні або відчуженні майном.

Реалізація обмеження особи у праві відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися майном залежать від властивостей майна або його вартості та здійснюється в кожному окремому випадку у різний спосіб. Арешт майна, тобто позбавлення особи права відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися майном вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється через процедуру передачі такого майна в управління до АРМА з подальшим зверненням АРМА до державних реєстраторів із заявами щодо обтяження отриманого в управління майна (рухомого або нерухомого) або реалізації відповідного майна.

З огляду на матеріали справи, ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.07.2018 року (справі № 761/27352/18) про арешт вагонів була оскаржена в апеляційному порядку та набрала законної сили лише 20.09.2018 року, тобто з дати оголошення судом апеляційної інстанції ухвали за результатами розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.08.2018 року (справа № 761/30379/18) було визначено порядок виконання ухвали про арешт вагонів від 23.07.2018 року слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва шляхом передачі вагонів в управління до АРМА.

Суд зазначає, що дата 13.08.2018 року (проголошення ухвали слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва від 13.08.2018 року у справі № 761/30379/18 щодо передачі вагонів в управління до АРМА) та дата 20.09.2018 року (дата набрання законної сили ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.07.2018 року у справі № 761/27352/18) настали пізніше ніж дата - 31.07.2018 року, до якої ТОВ «Рейлтранслогістік» було продовжено митний режим тимчасового ввезення вагонів у митній декларації, тому датою порушення митного режиму тимчасового ввезення вагонів № № 55655955, 66068909 є 31.07.2018 року.

У постановах Верховного Суду від 28.04.2020 року у справі № 822/973/17 та від 15.05.2020 року у справі № 361/6571/16-а зроблено правовий висновок про те, що триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Початковим моментом порушення може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що датою початку порушення митного режиму є 31.07.2018 року, продовження ж порушення митного режиму тимчасового ввезення вагонів відбулось з 02.03.2020 року, а саме - дати проголошення ухвали слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2020 року у справі № 761/5708/20 про скасування арешту з вагонів.

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «Рейлтранслогістік» до 31.07.2018 року не подавало для оформлення митним органом належну митну декларацію на продовження митного режиму тимчасового ввезення вагонів або на реекспорт вагонів з України.

Вказані обставини свідчать про наявність єдиного триваючого з 31.07.2018 року порушення митного режиму тимчасового ввезення вагонів, яке з 02.03.2020 року лише продовжилося.

Дата 31.07.2018 року, що вказана у митній декларації в якості кінцевої дати, до якої був продовжений митний режим тимчасового ввезення, була встановлена безпосередньо митним органом і митний орган був обізнаний з 31.07.2018 року про дату початку порушення митного режиму, а саме - 31.07.2018 року.

Згідно ч. 1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.

У даному випадку шестимісячний строк для накладення відповідачем адміністративного стягнення за порушення митного режиму тимчасового ввезення вагонів на особу, яка допустила таке порушення, обчислювався з 31.07.2018 року, тобто з дати, коли відповідач став обізнаним про порушення митного режиму тимчасового ввезення вагонів, та закінчився через шість місяців.

Відповідно до ст. 491 МК України, підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Як визначено у ч. 1 ст. 531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як визначено у ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд критично ставиться до доводів позивача щодо порушення третіми особами його прав, оскільки захист прав позивача, порушених третіми особами, не є предметом даного спору. Позивач не надав належних доказів тих обставин, на які він посилається щодо порушення третіми особами його прав та на яких позивач додатково ґрунтує свої доводи щодо відсутності його вини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Також при вирішенні цієї справи суд бере до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року, у якому вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених в постанові у справі про порушення митних правил, оскільки наявні у справі докази не дають підстав вважати про вчинення позивачем порушення митних правил, передбачених ч. 4 ст. 481 МК України.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що відповідач своє рішення не обґрунтував та прийняв його передчасно, а тому позов підлягає задоволенню, із скасуванням оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил № 0843/80700/20 від 17.11.2020 року.

Як визначено у ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені в якості судових витрат лише витрати по сплаті судового збору в розмірі 878,80 грн., що підтверджується меморіальним ордером № МВ78403854 від 17.11.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби підлягає судовий збір у розмірі 878,80 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 103, 108, 112, 264, 467, 481, 531 Митного кодексу України, ст. ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 79, 90, 159, 165, 241-246, 268-272, 286, п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - задовольнити.

Скасувати постанову Слобожанської митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил № 0843/80700/20 від 17.11.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 4 ст. 481 Митного кодексу України з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 80 коп.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Слобожанська митниця Держмитслужби, адреса: 61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, ЄДРПОУ 43332958.

Апеляційні скарги на судове рішення можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення учасниками справи до Шостого апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 09.11.2021 року.

Суддя І.В. Григоренко