Рішення № 111462647, 03.02.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/52464/18-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Григоренко І.В.,

при секретарі судового засідання - Ситику Р.В.,

за участю:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 7 батальйону № 4 УПП в м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Троценка Богдана Тарасовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання дій незаконними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Інспектора роти № 7 батальйону № 4 УПП у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Троценка Богдана Тарасовича (далі - відповідач, Інспектор УПП в м. Києві ДПП Троценко Б.Т.), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції (далі - третя особа, УПП в м. Києві ДПП), в якому просить визнати дії Інспектора роти № 7 батальйону № 4 УПП у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Троценка Б.Т. щодо винесення постанови серії ЕАВ № 629018 від 28.09.2018 року відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення незаконними; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 629018 від 28.09.2018 року; провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 225,00 грн. закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 28.09.2018 року Інспектором УПП в м. Києві ДПП Троценком Б.Т. відносно нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 629018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 225,00 грн. Відповідно до вказаної постанови 28.09.2018 року о 14 год. 18 хв., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Bentley Bentayaga, номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, 3, 3.2.1, порушив п. 33 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а саме - порушення вимог дорожніх знаків. Позивач вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ПДР він не порушував, а у вказаний в постанові час знаходився в іншому місці. Крім того, постанова винесена з порушенням чинного законодавства та не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки в постанові неправильно вказана адреса особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; не відображена суть та обставини вчинення адміністративного правопорушення; відсутні посилання на будь-який технічний засіб.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2018 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків.

13.12.2018 року позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.12.2018 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 7 батальйону № 4 УПП в м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Троценка Богдана Тарасовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання дій незаконними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та судове засіданні для розгляду справи по суті призначено на 14.01.2019 року.

14.01.2019 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Ляшенка Ю.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.01.2019 року у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 205 КАС України, розгляд справи було відкладено до 03.04.2019 року.

21.01.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Моісеєнко О.М. надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, які підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

03.04.2019 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Ляшенка Ю.О. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

03.04.2019 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці та судове засідання призначено на 14.05.2019 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.05.2019 року у зв`язку із неявкою учасників справи та відсутністю відомостей про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 205 КАС України, розгляд справи було відкладено до 02.07.2019 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.07.2019 року у зв`язку із неявкою учасників справи та відсутністю відомостей про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 205 КАС України, розгляд справи було відкладено до 13.11.2019 року.

13.11.2019 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному та судове засідання призначено на 05.03.2020 року.

18.11.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Моісеєнко О.М. надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

20.02.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Ляшенка Ю.О. надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

04.03.2020 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Ляшенка Ю.О. надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

05.03.2020 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному та судове засідання призначено на 10.06.2020 року.

03.06.2020 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Литвиненка В.В. надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.

04.06.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Литвиненка В.В. надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2020 року заяву представника позивача - адвоката Литвиненка В.В. про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено та на підставі п. 3 ч. 2 ст. 205 КАС України, розгляд справи було відкладено до 03.09.2020 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.09.2020 року у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 205 КАС України, розгляд справи було відкладено до 10.12.2020 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2020 року у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 205 КАС України, розгляд справи було відкладено до 03.02.2021 року.

03.02.2021 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від позивача - адвоката Моісеєнко О.М. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

В судове засідання 03.02.2021 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, представник позивача у заяві від 03.02.2021 року просила розглядати справу за відсутності позивача та його представника.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з`явилися, а представник позивача у заяві від 03.02.2021 року просила розглядати справу за відсутності позивача та його представника, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 28.09.2018 року Інспектором роти № 7 батальйону № 4 УПП у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Троценком Б.Т. винесено постанову серії ЕАВ № 629018 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 грн. (далі - постанова серії ЕАВ № 629018 від 28.09.2018 року; а. с. 11).

Відповідно до постанови серії ЕАВ № 629018 від 28.09.2018 року, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Bentley Bentayaga, номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, 3, порушив вимоги дорожніх знаків 3.2.1, чим порушив п. 33 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а саме - порушення вимог дорожніх знаків та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП України, може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

При вирішенні адміністративного позову щодо оскарження дії суб`єкта владних повноважень суд, відповідно до положень ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно п. п. 1.1., 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Як визначено у п. 8.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Дорожній знак п. 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, означає порушення вимог дорожніх знаків.

Як визначено у ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати, зокрема, уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) (частина перша статті 44, статті 441, 461, 462, 51, 512, 513, 881, 89, 92, частина перша статті 106-1, стаття 106-2, частини четверта і сьома статті 121, частини третя і четверта статті 122, статті 122-2, 122-4, 122-5, частини друга і третя статті 123, стаття 124, частина четверта статті 127, статті 127-1, 130, частина третя статті 133, стаття 135-1, стаття 136 (про порушення на автомобільному транспорті), стаття 139, частина четверта статті 140, статті 148, 151, 152, 154, 155, 155-2 - 156-2, 159, 160, 162 - 162-3, 164 - 164-11, 164-15, 164-16, 165-1, 165-2, 166-14 - 166-18, 172-4 - 172-9, 172-9-2, 173 - 173-2, 174, стаття 1751 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, 178 - 181-1, 181-3 - 185-2, 185-4 - 185-9, 186, 186-1, 186-3, 186-5 - 187, 188-28, 188-47, 189 - 195-6, статті 204-1, 206-1, 212-6, 212-7, 212-8, 212-10, 212-12, 212-13, 212-14, 212-19, 212-20).

Як передбачено ч. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП.

Частиною 2 розділу ІІІ Інструкції, передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

За нормами ч. ч. 9, 10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частина 1, 2 розділу ІV Інструкції, передбачає, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Змістом вказаної статті визначено, які відомості мають міститися у постанові.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях позивача адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Так, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що постанова серії ЕАВ № 629018 від 28.09.2018 року винесена з порушенням чинного законодавства та не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки в постанові неправильно вказана адреса особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; не відображена суть та обставини вчинення адміністративного правопорушення; відсутні посилання на будь-який технічний засіб.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху та правомірності винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 629018 від 28.09.2018 року відповідач не надав.

Крім того, судом враховано те, що представник позивача неодноразово зверталася до із запитами до відповідача з приводу надання копії відеозапису вчиненого адміністративного правопорушення, проте згідно листа Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції № 93-аз/41/11/2/02-2019 від 30.01.2019 року інформація, що зафіксована з використанням нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками поліції має обмежений термін зберігання, а саме 30 діб, тому на час звернення представника позивача запитувана інформація відсутня (а. с. 96).

Як визначено у ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а відтак сумніви з приводу відсутності вини позивача відсутні, оскільки наявні у справі докази, а саме постанова, не дають підстав вважати про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року, у якому вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при винесенні постанови серії ЕАВ № 629018 від 28.09.2018 року не було дотримано порядку розгляду та не з`ясовані всі обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративні правопорушення.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що відповідач своє рішення не обґрунтував та прийняв його передчасно, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню, із скасуванням оскаржуваної постанови, оскільки з наведених обставин вбачається відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП у діях позивача.

Щодо позовної вимоги про закриття провадження в адміністративній справі відносно позивача суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Беручи до уваги, що суд дійшов до висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, то справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Щодо позовної вимоги про визнання дій Інспектора роти № 7 батальйону № 4 УПП у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Троценка Б.Т. щодо винесення постанови серії ЕАВ № 629018 від 28.09.2018 року незаконними, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 286 КАС України визначено виключний перелік способів захисту порушеного права особи, які можуть бути застосовані судом та серед яких відсутній такий спосіб як визнання незаконними дій суб`єкта владних повноважень.

Отже, застосування вищевказаних способів захисту у вигляді скасування спірної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення є достатнім для відновлення порушеного права та законного інтересу позивача.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Як визначено у ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як визначено у ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяв

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, витрати, пов`язані з розглядом справи, становлять 5 000,00 грн. (витрати на професійну правничу (правову) допомогу).

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача додано до позовної заяви: копію договору про надання правової допомоги № 29НП від 15.06.2018 року (далі - Договір про надання правової допомоги № 29НП від 15.06.2018 року), укладеного між Адвокатським об`єднанням «Адвокати та медіатори України», особі голови Ляшенка Ю.О. (далі - Виконавець) та Моісеєнком Ю.М. (далі - Клієнт); копію додатку № 3 (Завдання № 3) від 02.07.2018 року до Договору про надання правової допомоги № 29НП від 15.06.2018 року; копію акту виконаних робіт № 2 від 13.11.2018 року до Договору про надання правової допомоги № 29НП від 15.06.2018 року; копію квитанції № 23 від 13.11.2018 року на суму 14 645,00 грн.; копію квитанції № 0.0.11833308484.1 від 13.11.2018 року на суму 12 000,00 грн.

Як визначено у п. п. 1.1. Договору про надання правової допомоги № 29НП від 15.06.2018 року, Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе доручення надавати Клієнту правову допомогу на умовах, передбачених цим Договором, за виставленим Завданням для Виконавця.

Відповідно до п. 1 додатку № 3 (Завдання № 3) від 02.07.2018 року до Договору про надання правової допомоги № 29НП від 15.06.2018 року, Сторони погодили, що на виконання п. п. 1.1. Договору про надання правової допомоги № 29НП від 15.06.2018 року Клієнт доручає Виконавцю надавати Клієнту правову допомогу, яка полягає у написанні та поданні адвокатських запитів, написанні та поданні адміністративних позовів про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, позовних заяв, заяв та вчинення інших процесуальних дій.

Так, згідно акту виконаних робіт № 2 від 13.11.2018 року до Договору про надання правової допомоги № 29НП від 15.06.2018 року, Виконавець, з однієї сторони, та Клієнт, з іншої сторони, склали цей акт виконаних робіт про те, що Клієнту було надано правову допомогу на підставі Завдання № 3, яка полягає у підготовленні та поданні до Печерського районного суду м. Києва адміністративного позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 629018 від 28.09.2018 року - 5 000,00 грн. Клієнт підтверджує, що послуги за цим актом виконаних робіт надано якісно, в повному обсязі та в строк, встановлений Договором про надання правової допомоги № 29НП від 15.06.2018 року. У Клієнта претензій до якості наданих послуг не має.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 року у справі № 815/4300/17 та від 11.04.2018 року у справі № 814/698/16.

Відтак, враховуючи документально надані докази наданих правничих послуг, суд дійшов висновку, що вимоги про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням ст. 139 КАС України, підлягають задоволенню в розмірі 5 000,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 122, 126, 251, 268-272, 284, 286, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, ч. 4 розділу І, ч. ч. 2, 9, 10 розділу ІІІ, ч. ч. 1, 2 розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, ст. ст. 2, 6, 77, 90, 159, 268-272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Інспектора роти № 7 батальйону № 4 УПП в м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Троценка Богдана Тарасовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання дій незаконними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі- задовольнити частково.

Постанову серії ЕАВ № 629018 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, від 28.09.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відповідно до п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНКОПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Інспектор роти № 7 батальйону № 4 УПП в м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Троценко Богдан Тарасович (адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 9).

Третя особа: Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції (адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 9, ЄДРПОУ 40108646).

Апеляційні скарги на судове рішення можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Шостого апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 03.02.2021 року.

Суддя І.В. Григоренко