Рішення № 111455191, 31.05.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2023 р. Cправа № 902/281/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Зеленюк О.В.,

представників:

позивача - Гонти О.А.,

відповідача - Дмитренка П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Аветісяна Геворга Артуровича ( АДРЕСА_1 )

до: Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (с. Кинашів, Тульчинський район, Вінницька область, 23607)

про стягнення 268 388,5 грн,

В С Т А Н О В И В :

Фізичною особою-підприємцем Аветісяном Геворгом Артуровичем подано позов до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" про стягнення 2 126 523,52 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №5 від 18.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманої продукції, внаслідок чого Фізичною особою-підприємцем Аветісяном Геворгом Артуровичем заявлено до стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" 2 126 523,52 грн - пені.

Ухвалою суду від 01.03.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/281/23 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 28.03.2023.

Під час підготовчого провадження у справі, строк якого ухвалою від 28.03.2023 продовжено на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України з власної ініціативи суду, вчинено ряд процесуальних дій:

- учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 46-54, т. 1); позивачем - заперечення проти застосування позовної давності (а.с. 61-66, т. 1).

- протокольною ухвалою від 02.05.2023 в порядку ст. 46 ГПК України прийнято заяву позивача про зміну предмета позову, відповідно до якої Фізична особа-підприємець Аветісян Геворг Артурович просить стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" 268 388,5 грн, з яких: 94 075,32 грн - пені; 17 437,17 грн - 3% річних та 156 876,01 грн - інфляційних втрат.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію судового процесу та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.05.2023, про що постановлено відповідну ухвалу від 16.05.2023 у протокольній формі.

На визначений час у судове засідання 31.05.2023 з`явилися усі учасники справи.

Представниця позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну предмету позову.

Представник відповідача підтримав мотиви, викладені у відзиві на позовну заяву, разом із тим змінив процесуальну позицію щодо часткового визнання позову та просив у позові відмовити.

Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву зводиться до того, що розмір пені в силу Закону має обмежуватися подвійною обліковою ставкою НБУ та позивачем не враховано обмеження, встановлені ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Поряд з цим відповідач просить застосувати позовну давність в один рік до періодів, за які нараховано пеню, тому визнає позов частково в сумі 49 863,41 грн.

У запереченні проти застосування позовної давності позивач вказує, що оскільки дію карантину, встановлено з 12.03.2020, продовжено до 30.04.2023, а договірні відносини між Фізичною особою-підприємцем Аветісяном Геворгом Артуровичем та Приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" виникли 18.11.2021, то на дату звернення позивача з позовною заявою до суду у справі №902/281/23 позовна давність не сплила.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

18.11.2021 між Приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" (Покупець, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Аветісяном Геворгом Артуровичем (Постачальник, позивач) укладено Договір №5 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця асфальтобетон (надалі Товар) у кількості та в асортименті, відповідно до накладних, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити Товар на умовах даного Договору.

Загальна вартість Товару за Договором, що підлягає поставці, дорівнює 1 047 812,00 (один мільйон сорок сім тисяч вісімсот дванадцять гривень 00 копійок) Без ПДВ (п. 2.1. Договору).

Згідно із пп. 3.2., 3.5. Договору Постачальник зобов`язаний надати разом з Товаром товарну накладну. Датою поставки вважається дата, зазначена в накладній.

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунок за поставлений Товар здійснюється за фактом поставки протягом 15 днів з дати отримання Товару.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення Покупцем оплати за поставлену Постачальником партію товару, Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 1% від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення платежу.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 року, а у фінансовому вирішені - до повного розрахунку між Сторонами (п. 11.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу асфальтобетон на загальну суму 1 047 812 грн, що підтверджується обопільно підписаною та скріпленою печатками сторін накладною №5 від 18.11.2021.

Відповідач, в свою чергу, за поставлений Товар провів розрахунок кількома платежами відповідно до платіжних інструкцій:

- №252 від 14.04.2022 на суму 300 000 грн;

- №273 від 27.05.2022 на суму 100 000 грн;

- №337 від 30.06.2022 на суму 100 000 грн;

- №345 від 05.07.2022 на суму 100 000 грн;

- №367 від 15.07.2022 на суму 100 000 грн;

- №394 від 29.07.2022 на суму 100 000 грн;

- №430 від 15.08.2022 на суму 100 000 грн;

- №492 від 27.09.2022 на суму 147 812 грн.

Зарахування коштів у вищевизначених сумах та у вказані дати підтверджується також банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 18-23, т. 1).

Здійснення проплати відповідачем за поставлений Товар з простроченням і слугувало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду. Так, з урахуванням прийнятої судом заяви Фізичної особи-підприємця Аветісяна Геворга Артуровича про зміну предмета позову, позивач просить стягнути з відповідача 94 075,32 грн - пені; 17 437,17 грн - 3% річних та 156 876,01 грн - інфляційних втрат.

З огляду на встановлені обставини, суд враховує таке.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладений між сторонами Договір поставки №5 від 18.11.2021.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Факт поставки відповідачу обумовленого за Договором Товару підтверджено належним первинним документом - накладною №5 від 18.11.2021. Поряд з цим відповідач вартість поставленого асфальтобетону сплатив з простроченням, поза межами 15 днів з дати отримання Товару, як передбачено п. 5.1. Договору, позаяк остаточний розрахунок проведено лише 27.09.2022.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Поряд з цим, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" (за період прострочення з 06.12.2021 по 27.09.2022 на відповідні суми з урахуванням здійснених проплат) судом встановлено, що розрахунок позивача перебуває в межах розрахунку суду.

Отже, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 17 437,17 грн - 3% річних та 156 876,01 грн - інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Так, пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення Покупцем оплати за поставлену Постачальником партію товару, Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 1% від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення платежу.

Поряд з цим за приписами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та, зокрема, викладена в постановах: Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010.

Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, наведений у заяві про зміну предмета позову, судом встановлено, що у такому розрахунку вже враховано обмеження встановлені ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано). Також нарахування здійснено у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що вказує на безпідставність доводів відповідача в цій частині, які викладено у відзиві на позовну заяву.

Поряд з цим відповідно до п. 5.1. Договору розрахунок за поставлений Товар здійснюється за фактом поставки протягом 15 днів з дати отримання Товару.

Отримання Товару відповідачем підтверджується накладною №5 від 18.11.2021.

В силу приписів ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З урахуванням вказаних приписів останнім днем виконання зобов`язання щодо сплати вартості отриманого відповідачем Товару є 03.12.2021, а з 04.12.2021 таке зобов`язання є простроченим. Тому саме з 04.12.2021 розпочинається відрахування шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (обмеження встановлене ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 3 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено, що строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, шестимісячний строк, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України закінчується 04.06.2022. Водночас позивач починає нарахування неустойки з 06.12.2021, що є правом останнього, однак припинення такого нарахування закінчується саме 04.06.2022, а не 06.06.2022, що не враховано Фізичною особою-підприємцем Аветісяном Геворгом Артуровичем при здійсненні розрахунку.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" за період прострочення з 06.12.2021 по 04.06.2022 на відповідні суми з урахуванням здійснених проплат, суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування пені в сумі 93 187,91 грн.

Оскільки позивачем заявлено пеню в сумі 94 075,32 грн, то така складова позовних вимог в сумі 887,41 грн є заявленою безпідставно.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду про стягнення штрафних санкцій, то таке твердження не відповідає дійсності, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права (п. 8.10. постанови ВС КГС від 20.08.2020 у справі № 902/959/19).

Відповідно до пункту 1 частини другої статі 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

Разом з тим слушними є доводи позивача, що постановою КМУ від 11.03.2020 №211 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався та наразі триває (постановою від 25.04.2023 № 383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив карантин на всій території України до 30 червня 2023 року).

Згідно із Законом від 30.03.2020 №540-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п.12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст.ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Оскільки вказаний Закон опубліковано 02.04.2020 та він набрав законної сили з дня його опублікування, тому з 03.04.2020, тому відповідні строки як спеціальної, так і загальної позовної давності є продовженими. Поряд з цим правовідносини між сторонами виникли 18.11.2021 за фактом укладення Договору, тобто під час дії продовжених строків як спеціальної, так і загальної позовної давності, відтак строк позовної давності не сплив.

Окрім того, не знаходять свого підтвердження матеріалами справи усні доводи представника відповідача щодо впливу запровадженого воєнного стану в Україні на господарську діяльність Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" як форс-мажорної обставини, що звільняє від відповідальності за невиконання договірного зобов`язання.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує із умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів безпідставності стягнення 887,41 грн пені внаслідок неправильного нарахування.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому витрати на сплату судового збору в сумі 4012,52 грн покладаються на відповідача та такі витрати в сумі 13,31 грн (у частині помилкового нарахування пені) залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (с. Кинашів, Тульчинський район, Вінницька область, 23607, код ЄДРПОУ 03734412) на користь Фізичної особи-підприємця Аветісяна Геворга Артуровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 93 187,91 грн - пені; 17 437,17 грн - 3% річних; 156 876,01 грн - інфляційних втрат та 4 012,52 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

3. У стягненні з відповідача 887,41 грн пені відмовити, у зв`язку з чим судовий збір в сумі 13,31 грн залишити за позивачем.

4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_4; представниці позивача Гонти О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , представника відповідача Дмитренка П.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Повне рішення складено 12 червня 2023 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - АДРЕСА_1

3 - відповідачу - с. Кинашів, Тульчинський район, Вінницька область, 23607.