Рішення № 111451303, 08.06.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9401/22

Провадження № 2/344/614/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Дементьєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитором спадкодавця, стягнення судових витрат

В С Т А Н О В И В:

Представник акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитором спадкодавця, стягнення судових витрат, посилаючись на те, що ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ « ПРИВАТБАНК» та підписала заяву б/н від 15.10.2009 року. Відповідно було відкрито кредитний рахунок. Відповідач отримала кредитну карту. В подальшому розмір кредиту збільшився до 48 000 грн., що підтверджується Довідкою про зміну кредитного ліміту. Позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі. Відповідач зобов`язалася здійснювати погашення кредиту та процентів шляхом внесення коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Позивачем 04.06.2021 року була направлена претензія кредитора до Першої Івано-Франківської нотаріальної контори, та 01.07.2021 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємцем померлого позичальника є ОСОБА_1 . 27.07.2021 позивачем до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, однак ніяких дій не було виконано. Станом на дату смерті позичальника перед банком за кредитним договором №б/н від 15.10.2009 становить 8 009,42 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, щодо винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилися, представник позивача подав заяву, в якій щодо позовних вимог запиречив, з підстав наведених у відзиві.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення з боржника заборгованості.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до кредитного договору б/н від 15.10.2009 року отримала в ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с.43).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 ( а.с. 59).

На день смерті позичальника ОСОБА_2 її заборгованість перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» становила 8 009,42 грн. (а.с.20-21).

24.05.2021 року Банком була направлена претензія до Першої Івано-Франківської, на яку 18.06.2021 року надано відповідь, зі змісту якої вбачається, що після смерті ОСОБА_2 заведена спадкова справа. Спадкоємцем за законом до майна померлої є дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.61,62).

27.07.2021 АТ КБ « Приватбанк» надіслало лист-претензію ОСОБА_1 ( а.с. 63). Доказів отримання такої адресатом - не надано.

Позивач, посилаючись на ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань по задоволенню вимог кредитора, звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормамиЦивільного кодексу України(даліЦК України) щодо договірних правовідносин та спадкування, а правовідносини, що виникли між банком і боржником, яка померла, після її смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника, що вирішуються в порядку положеньст. 1282 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно змісту ст. ст.526,526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зіст. 608 ЦК Українизобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Частиною першоюстатті 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ст. ст.1216,1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 1220 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третястатті 46 цього Кодексу).

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 та 1282ЦК України.

Відповідно дост. 1281 ЦК Україниспадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (ч. 1ст. 1282 ЦК України).

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку, визначеномуст. 1282 ЦК України.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Як визначено ст. ст.12,81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Згідно з принципом диспозитивності, визначеним уст. 13 ЦК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Приймаючи до уваги положення наведених норм, суд зазначає, що при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року (справа № 306/2000/16-ц), яку суд враховує при вирішенні цієї справи.

За чинним законодавством спадкоємці, що прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов`язання в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Отже, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини. Аналогічні роз`яснення надані в абз. 2 п. 32 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положенняст. 1282 ЦК Україниспадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Оскільки позичальник ОСОБА_2 померла, то відповідати перед позивачем на підставі ст. ст.1281,1282 ЦК Україниза борги спадкодавця мають спадкоємці у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Як вбачається з копії завіреної належним чином спадкової справи після померлої ОСОБА_2 , із заявою про прийняття спадщини звернулася відповідач ОСОБА_1 .

Разом з тим, матеріали спадкової справи не містять відомостей щодо видачі відповідачам свідоцтв про право на спадщину.

Як вбачається зі справи, позивач зі свого боку не надав суду жодних відомостей, які б дали можливість визначити вартість успадкованого відповідачем майна, щоб вирішити, в яких межах спадкоємець зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора, чи достатня для цього вартості спадкового майна.

АТ КБ «ПриватБанк», як позивач, зобов`язаний довести, що саме відповідач є спадкоємцем померлого, прийняв після нього спадщину та зобов`язаний довести вартість майна, прийнятого спадкоємцем у спадщину.

Всупереч ч.1ст. 81 ЦПК Українистороною позивача не надано суду доказів вартості майна, одержаного у спадщину, визначеного його ринковою вартістю на час відкриття спадщини, що унеможливлює стягнення, оскільки, як уже зазначалось, спадкоємець зобов`язаний задоволити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Враховуючи викладене, у зв`язку з недоведеністю позивачем позовних вимог у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.10,12,19,81, 141,258-260,263-265,274-279, 354,355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитором спадкодавця, стягнення судових витрат відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 12.06.2023 року.

Суддя Пастернак І.А.