Ухвала суду № 111450339, 12.06.2023, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 206/1451/19

провадження 6/201/153/2023

УХВАЛА

12 червня 2023 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в особі головуючого -

судді Антонюка О.А.

з секретарем Храмцевич Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпро клопотання про зупинення провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Дніпровська міська рада, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов Максим Олександрович і ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа не підлягаючим виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 27 січня 2023 року звернувся до суду з заявою стосовно дій приватного виконавця в межах виконавчого провадження про визнання виконавчого листа не підлягаючим виконанню, вимоги скарги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення судового засідання, розглядаються клопотання, справа по суті не слухалася, виносилися ухвали.

В судове засідання від представника міськради надійшло клопотання про зупинення провадження до розгляду іншої справи за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_4 про стягнення коштів, тобто до розгляду іншої справи по спору про ці ж правовідносини сторін, фактично ті ж особи, в зв`язку з неможливістю розгляду цієї справи, факти та обставини тієї справи можуть мати преюдиційне значення при вирішенні цієї цивільної справи.

Представник міськради наполягав на задоволенні клопотання, приватний виконавець підтримав це клопотання, представник заявника заперечував проти цього клопотання, вказавши на його необгрунтваність через стислі строки розгляду та не можливість до його задоволення.

З`ясувавши думку учасників спору, перевіривши матеріали справи та клопотання сторони заінтересованої особи, суд вважає можливим задоволення даного клопотання про зупинення провадження, оскільки п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачено обов`язок суду зупинити провадження по справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

В провадженні суду дійсно перебувала цивільна справа № 206/1451/19 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів і витрат. По вказаній справі винесено рішення, яке набрало законної сили і по ньому виданий виконавчий лист. Зараза це рішення заявник оскаржує в Верховному Суді і в той же час ставить питання про визнання виконавчого листа, виданого в тій справі, не підлягаючим виконанню.

Згідно довідки суду від 02 лютого 2923 року вказана цивільна справа направлена до Верховного Суду для розгляду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2023 року визначено, що за відсутності основної цивільної справи місцевий суд не може розглянути скаргу про визнання виконавчого листва не підлягаючого виконанню і повинен вирішити питання про зупинення провадження в справі до розгляду Верховним Судом справи та подальшого її повернення до суду першої інстанції.

Справа Верховним Судом отримана, призначений розгляд, не розглянута.

Таким чином, предметом спору у цивільній справі, яке знаходиться в провадженні іншого суду є, крім іншого, з`ясування взагалі законності рішення, на підставі якого видано оспорюваний виконавчий лист, спірні правовідносини між в тому числі і цими ж сторонами, той же предмет спору; отже в разі можливого задоволення касаційної скарги буде виявлена не можливість видачі спірного виконавчого документу (в цій справі).

Пунктом 6 частини 1 статті 251 визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу заяви, позову), характер порушеного права заявника, позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з заявою, позовом, самостійно визначає у заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, заяву та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно доч.1-3 ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також суд зазначає, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, зупинення провадження в справі з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 рокуу справі «Юніон АліментаріяСандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).

Враховуючи викладене, вирішення окремо однієї справи може вплинути на результати розгляду іншої справи і завдати шкоди правам та інтересам іншої сторони, заявника або заінтересованих, третіх осіб. При таких обставинах суд вважає, що клопотання ґрунтується на вимогах закону, а тому підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 251, ст. 182, 222, 258-261, 352-354, 432 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Дніпровська міська рада, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов Максим Олександрович і ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа не підлягаючим виконанню зупинити.

Ухвала набрала законної сили 12 червня 2023 року.

Ухвалу в частині зупинення провадження може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -