Ухвала суду № 111440251, 09.06.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

09 червня 2023 року Справа № 520/12339/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі 520/12339/22

У С Т А Н О В И В :

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі 520/12339/22 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з 70% грошового забезпечення та обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії при здійсненні перерахунку пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ХОТЦК та СП від 19.07.2021 року №ФХ-111322. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83 % грошового забезпечення з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ХОТЦК та СП від 19.07.2021 року №ФХ-111322 без обмеження граничним (максимальним) розміром з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.

Позивачем в порядку ст.383 КАС України подано заяву про

визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, вчинених на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 520/12339/22. зокрема - у виплаті чергового періодичного платежу - пенсії за травень 2023р. в обмеженому розмірі, а саме у зменшенні основного розміру пенсії, що підлягає виплаті в розмірі 83% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, з 26781,76 грн до 22176.98 грн;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 520/12339/22. зокрема - обмеженні основного розміру пенсії, що підлягає виплаті в розмірі 83% грошового забезпечення в сумі 26781,76 грн. сумою 22176,98 грн.;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати детальний розрахунок пенсії за травень 2023р із зазначенням причини обмеження виплати сумою 22176,98 грн замість основного розміру пенсії, що дорівнює 26781.76 грн. та вказати підстави утримання недоплаченої суми 4604.78 грн.;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату недоплаченої суми пенсії за травень 2023р. в сумі 4604,78 грн.;

установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області п`ятиденний строк для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, шо сприяли порушенню закону при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 520/12339/22. а також доказів виплати недоплаченої суми пенсії за травень 2023р. в сумі 4009.53 грн.;

надіслати копії окремої ухвали до Харківської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

В обґрунтування заяви зазначено, що позивач отримав пенсію за травень в розмірі 22176,98 грн, тобто в обмеженому розмірі. Це означає, що рішення суду не виконано належним чином. У довідці № 1624 від 12.05.2023р. про розмір пенсії на 01 травня 2023р., зазначено, що основний розмір пенсії в розмірі 83% грошового забезпечення з урахуванням індексації дорівнює 26781,76 грн, але виплачено 22176.98 грн. що на 4604.78 грн менше. Тобто, на виконання рішення суду про виплату пенсії в розмірі 83% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром відповідач повинен виплатити у травні 2023р. 26781,76 грн., але виплата обмежена сумою 22176.98 грн з урахуванням максимального розміру. Таким чином, відповідачем на виконання рішення суду вчинено протиправні дії - виплату здійснено з обмеженням, з урахуванням максимального розміру, виплачена сума не відповідає відсотковому розміру 83%, внаслідок неналежного виконання рішення фактично вчинено крадіжку належних мені грошових коштів в сумі 4604.78 грн.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 2 статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч. 4 ст. 383 КАС України).

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена (ч. 5 ст. 383 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Суд зазначає, що зі змісту ч.ч. 2-4 ст. 383 КАС України вбачається, що до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду висуваються наведеними нормами певні вимоги і в разі невідповідності такої заяви цим вимогам заява підлягає поверненню заявнику.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 383 КАС України у такій заяві зазначаються документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» врегульовано, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

При цьому, подана у даній справі в порядку статті 383 КАС України заява до передбаченого ч. 2 ст. 3 Закону «Про судовий збір» вичерпного переліку заяв за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.

З системного аналізу викладених положень, вбачається, що на позивача покладено обов`язок сплати судового збору за подання відповідної заяви до суду як процесуальним законодавством, так і Законом України «Про судовий збір».

Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача закріплених у статті 5 Закону «Про судовий збір» пільг позивач не надав.

Таким чином, позивачем, в порушення вимог п. 9 ч. 2 ст. 383 КАС України, не надано документ про сплату судового збору, підстав для звільнення його від сплати судового збору не зазначено.

Аналогічні висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку ст. 383 КАС України відображені в постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №807/220/18, від 25.06.2020 у справі №0240/2226/18-а.

Також, у заяві мають бути зазначені відомості (інформація) про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження (пункти 7, 8 частини другої статті 383 КАС України).

За наслідками аналізу наведеної норми можна зробити висновок, що звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.

Крім того, згідно з практикою Верховного Суду, звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови від 21 березня 2019 року у справі № 805/1458/17-а, від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18).

Аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі № 260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі № 200/5793/20-а.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції») говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття129), суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон № 1404-VIII.

Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).

Як вбачається зі змісту поданої позивачем заяви завником не додано відомостей про хід виконавчого провадження. Заявник вказує, що він не звертав виконавчий лист до виконання.

Суд звертає увагу, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.

Указана стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Зміст конкретних обставин, хронологія та послідовність дій позивача не дають підстав дійти висновку, що останній в повному обсязі виконав вимоги частини другої статті 383 КАС України, які б зобов`язували суд прийняти до розгляду подану заяву та за наслідками її розгляду ухвалити відповідне рішення. У контексті викладеного можна узагальнити, що звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, коли останній не використав можливість виконання рішення суду на підставі Закону № 1404-VIII, - є передчасним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2021 по справі №9901/235/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з вимогами абз. 2 ч. 5 ст. 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Таким чином, суд приходить до висновку про повернення заяви заявнику.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241-243, 248, 256, 382, 383 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Зоркіна Ю.В.