Рішення № 111438298, 09.06.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2023 р. справа № 300/2168/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №349744 від 30.03.2023, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі по тексту також - відповідач, Відділ державного нагляду (контролю) в області, контролюючий орган) про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №349744 від 30.03.2023 (надалі по тексту також - оскаржувана постанова).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, з порушенням норм матеріального права, правової процедури та невірного встановлення фактичних обставин, 30.03.2023 прийнято постанову №349744 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 гривень. За доводами ФОП ОСОБА_2 основним видом його діяльності за КВЕД є роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах (47.72). У власності позивача перебуває транспортний засіб марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Позивачу стало відомо про складення відповідачем акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.03.2023, згідно якого останнім виявлено порушення ФОП ОСОБА_2 статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 за №340 (надалі по тексту також Положення №340), в частинні не забезпечення водія індивідуальною контрольною книжкою водія або копією графіка змінності водіїв). На думку позивача, контролюючий орган безпідставно застосував до нього адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 гривень, оскільки він не є перевізником, не надає жодних послуг з перевезення вантажів, не наймав на роботу громадянина ОСОБА_3 та не є його роботодавцем. В свою чергу, товарно-транспортна накладна №23/301/1 від 01.03.2023, за змістом якої автомобільним перевізником зазначено "Власний транспорт", водій ОСОБА_3 , замовник ФОП ОСОБА_4 , вантажовідправником ФОП ОСОБА_5 , свідчить про те, що позивач не є перевізником. Така товарно-транспортна накладна у розумінні статей 908, 909 Цивільного кодексу України (надалі по тексту також ЦК України) і статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (замовником, вантажовідправником).

Окрім вказаного, за аргументами позивача, транспортний засіб марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , тип - фургон малотонажний - В, має повну масу 3 500 тон, а тому за приписами Положення №340 індивідуальна контрольна книжка водія не вимагається, оскільки відповідна книжка є обов`язковим документом для водіїв, які керують транспортним засобом, повна маса яких понад 3 500,00 гривень. Виходячи з вище викладеного, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №349744 від 30.03.2023 є протиправною, незаконною і підлягає скасуванню. Просив позов задовольнити повністю.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 28.04.2023 відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.16).

На виконання вимог ухвали суду від 28.04.2023 позивач направив заяву від 03.05.2023 із письмовими поясненнями від 14.03.2023, реєстрацію яких у канцелярії суду здійснено 08.05.2023 (а.с.25-28).

Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 28.04.2023 подав письмові пояснення щодо обставин справи від 12.05.2023 та відповідні письмові докази, які надійшли до суду 15.05.2023 (а.с.31-37, 38-43).

Також відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 22.05.2023, який 15.05.2023 зареєстрований в суді із відповідними доказами (а.с.44-64-83).

Відповідач не погоджується з доводами ФОП ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини. Так, посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в області 02.03.2023 на підставі направлення на перевірку №016013 від 27.02.2023 на автодорозі Н-18 "Івано-Франківськ-Тернопіль", 12 км., с. Клубівці, проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень вантажів. В ході здійснення рейдової перевірки посадовою особою відповідача зафіксовано порушення, а саме: відсутність у водія транспортного засобу ОСОБА_3 індивідуальної контрольної книжки водія або графіка змінності водія. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Положення №340, за яке передбачена відповідальність абзацом 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом контролюючим органом прийнято постанову №349744 від 30.03.2023. Відповідач заперечує доводи позивача стосовно того, що останній не є перевізником, оскільки під час перевірки 02.03.2023 водій транспортного засобу надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіля державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно якого власником транспортного засобу був ОСОБА_1 . При цьому, відповідно до положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" вбачається, що документ, який засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, для автоперевізника є обов`язковим документом для здійснення перевезень вантажів. Як наголосив відповідач, власник транспортного засобу в разі тимчасової передачі права користування транспортним засобом іншій фізичній особі зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах ним використовується такий транспортний засіб (договір оренди та/або тимчасовий реєстраційний талон). Жодних документів які б підтверджували передачу вказаного транспортного засобу в законне користування іншим особам не було у водія під час перевірки. Також відповідач зауважив, що транспортний засіб, належний позивачу, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу має повну масу 3 500 тон, та відповідно до пункту 6.1 Положення №340 не має обов`язку бути обладнаним діючим та повіреним тахографом, проте згідно пункту 6.3 того ж Положення №340 має обов`язок щодо ведення індивідуальної контрольної книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв. У зв`язку з вищезазначеним 02.03.2023 щодо транспортного засобу позивача здійснювалась перевірка дотримання Положення №340 в частині наявності у водія індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв, а не дотримання вимог Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджену наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 за №385 (надалі по тексту також Інструкція №385), тому посилання позивача в позовній заяві на Інструкцію №385 є недоречним. За наведених підстав просив відмовити в задоволенні позову.

Позивач в свою чергу подав відповідь на відзив від 19.05.2023, реєстрацію якої здійснено в суді 22.05.2023 (а.с.84-85). Позивач вкотре наголосив на тому, що він не є перевізником і не надає жодних послуг з перевезення вантажів, а належний йому транспортний засіб марки RENAULT MASTER має повну масу 3 500 тон, для якого індивідуальна контрольна книжка водія не вимагається. Крім того відзначив, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу, в силу вимог пункту 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (надалі по тексту також Правила дорожнього руху), може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Щодо тимчасового реєстраційного талону, то такий видається за бажанням власника та не є обов`язковим.

Відповідач направив на адресу суду заперечення на відповідь на відзив від 25.05.2023, який надійшов у суд 29.05.2023, (а.с.88-93), де заперечуючи доводи позивача відзначив, що встановлення факту наявності, чи відсутності, будь-яких правових відносин між водієм та перевізником не впливає на встановлення особи перевізника та виходить за межі повноважень посадових обов`язків співробітників Укртрансбезпеки. А тому, посилання позивача на те, що він не є суб`єктом правопорушення, оскільки не перебував з водієм в трудових відносинах, є безпідставними та не обґрунтованими. ФОП ОСОБА_1 є зареєстрованим суб`єктом господарювання, та повинен нести відповідальність на підставі статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" як автомобільний перевізник, незалежно від того як ним здійснювалось перевезення вантажу на договірних умовах чи для власних потреб (за власний рахунок). Думка позивача, що вимоги пункту 6.3 Положення №340 поширюється виключно на вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон, є помилковою, оскільки названа норма не містить такої вказівки, тому відповідно поширюється на усі транспортні засоби, дозволена максимальна маса, яких не перевищує 3,5 тон.

Відповідач наполягає на застосування у спірних правовідносинах правових висновків із застосування норм права Верховного Суду, зокрема:

- щодо кваліфікування саме власника транспортного засобу, а не водія, який ним керує, перевізником за умови передачі його без виготовлення тимчасового реєстраційного талону (постанови від 22.12.2021 у справі №420/3371/21 і від 19.03.2020 у справі №823/1199/17);

- щодо обов`язковості оформлення і видачі/отримання тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" (постанова від 20.12.2018 у справі №804/8740/16).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов і відповіді на відзив, письмових заперечень, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області, відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок в період з 27.02.2023 по 05.03.2023, затвердженого 22.02.2023 і на підставі направлення на рейдову перевірку від 27.02.2023 за №016013, здійснено 02.03.2023 на автодорозі Н-18 "Івано-Франківськ-Тернопіль" 12 км рейдову перевірку транспортного засобу марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень вантажів (а.с.38, 39).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , пред`явленого водієм в ході проведення перевірки, такий автомобіль належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.11).

Під час рейдової перевірки посадовими особами відповідача із представлених водієм документів, зокрема, товарно-транспортної накладної №23/301/1 від 01.03.2023 (а.с.10) встановлено, що перевезення вантажу (взуття) в кількості 1 217 коробок, вартістю 447 607,00 гривень, здійснювалось за допомогою транспортного засобу марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 . Вантажовідправником виступає ФОП ОСОБА_4 , а вантажоодержувачем визначено "магазини м. Городенка, м. Снятин, м. Кіцмань, м. Заставна, м. Заліщики, м. Чортків, м. Тернопіль". Пункт навантаження: "склад Косів", пункт розвантаження "магазини м. Городенка, м. Снятин, м. Кіцмань, м. Заставна, м. Заліщики, м. Чортків, м. Тернопіль". Автомобільний перевізник "Власний транспорт". Водій ОСОБА_3 (а.с.10).

Транспортним засобом марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 керував водій ОСОБА_3 , на підставі посвідченням водія серії НОМЕР_3 .06.2022 (а.с.41).

За результатами перевірки складено акт від 02.03.2023, в якому зафіксовано порушення вимог статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: не забезпечення водія індивідуальною контрольною книжкою водія або копією графіка змінності водіїв, чим порушено пункту 6.3. Положення №340 (а.с.9). Дане порушення встановлено у відношенні до ФОП ОСОБА_1 , як перевізника.

Зі змістом акту від 02.03.2023 водій ознайомлений, додатково надавши пояснення про те, що таке порушення не вчиняв, і з таким актом не погоджується (а.с.9).

Відповідач листом від 05.03.2023 за №13901/27/24-23 повідомив позивача про дату розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що призначена до розгляду на 30.03.2023 (а.с.68).

Повідомлення отримане позивачем 09.03.2023, свідченням чого є наявне в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №76492 0003289 8 (а.с.68).

ФОП ОСОБА_1 подав до відповідача заперечення від 14.03.2023 з обґрунтуванням відсутності підстав притягнення його до відповідальності (а.с.74).

Втім, відповідачем, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №349744 від 30.03.2023, згідно якої постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 гривень (а.с.69). Вказана постанова направлена відповідачем на адресу позивача листом від 30.03.2023 за №20877/27/24-23, та отримана останнім особисто 11.04.2023, про що вказує наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №76492 0004571 0 (а.с.70).

Не погоджуючись із рішенням відповідача, вважаючи його таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, та без наявності на те обґрунтованих підстав, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, ставлячи вимогу про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №349744 від 30.03.2023.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 за №2344-ІІІ (надалі по тексту також Закон №2344-ІІІ), Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (надалі по тексту також Порядок №1567) і Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 за №340.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 за №2344-III.

Нормативне регулювання статті 6 Закону України "Про автомобільні транспорт" свідчить, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Згідно із змісту абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 за №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103 (надалі по тексту також Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі по тексту також Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека в силу вимог підпунктів 2, 19 пункту 5 Положення №103 відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення №103).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. (пункт 12 Порядку №1567).

Як регламентовано пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Приписами пункту 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, поряд з іншим, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище по тексту судового рішення, 02.03.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області, відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок на автодорозі Н-18 "Івано-Франківськ-Тернопіль" 12 км проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень вантажів (а.с.38, 39). За наслідками проведення відповідачем такої перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: не забезпечення водія індивідуальною контрольною книжкою водія або копією графіка змінності водіїв, чим порушено пункту 6.3. Положення №340, про що складено акт від 02.03.2023 (а.с.9).

Основними доводами позивача щодо протиправності оскаржуваної постанов є:

- "безпідставне віднесення ФОП ОСОБА_1 до кола перевізників, оскільки останній не є автомобільним перевізником, не надає послуг із перевезення вантажу, та відсутні будь які трудові відносини із водієм";

- "відсутність законодавчо встановленої вимоги щодо надання індивідуальної контрольної книжки водія, оскільки належний позивачу транспортний засіб має повну масу 3 500 тон".

В частині доводів позивача про помилкове віднесення відповідачем його до кола перевізників та допущеного порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", суд враховує наступне.

Положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Таке застосування коментованих положень закону відповідає правовим висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, нормами Закону №2344-III визначено обов`язок для автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти саме в момент проведення перевірки контролюючому органу, визначені законодавством документи.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Як уже відзначалось судом вище по тексту судового рішення, під час перевірки 02.03.2023 водій транспортного засобу ОСОБА_3 надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіля, державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно якого власником транспортного засобу є ОСОБА_1 .

Також, згідно представленої водієм, під час проведення перевірки, товарно-транспортної накладної №23/301/1 від 01.03.2023, перевезення вантажу (взуття) здійснювалось водієм ОСОБА_3 за допомогою транспортного засобу марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 (належного позивачу), при цьому автомобільним перевізником зазначено "Власний транспорт" (а.с.10).

Із матеріалів адміністративної справи слідує, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований суб`єктом господарювання, основним видом діяльності якого за КВЕД є "роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах" (47.72), крім того "вантажний автомобільний транспорт" (КВЕД 49.41) (а.с.76).

Актом перевірки і товарно-транспортною накладною засвідчено, що за допомогою транспортного засобу марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , в момент перевірки здійснювалося перевезення вантажу (взуття) в кількості 1 217 коробок, вартістю 447 607,00 гривень за маршрутом "магазини м. Городенка, м. Снятин, м. Кіцмань, м. Заставна, м. Заліщики, м. Чортків, м. Тернопіль".

Вказане засвічує, що предмет перевезення (взуття в коробках) співпадає із основним видом діяльності якого за КВЕД, який здійснює позивача, зокрема - "роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах" (47.72).

Згідно пояснень позивача, громадянин ОСОБА_3 позичив в нього транспортний засіб марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.4).

У досліджуваному випадку не встановлено наявність у водія відповідного зареєстрованого у встановленому порядку право на здійснення господарської діяльності як фізична-особа підприємець, в тому числі за КВЕД 47.72 та/або КВЕД 49.41

Вище наведені судом обставини не заперечуються позивачем.

В даному випадку, слід врахувати, що згідно абзацу 5 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Крім того, відповідно до пункту 6.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.08.2010 за №379 (надалі по тексту також Інструкція №379) за письмовою заявою власника ТЗ - фізичної особи, зразок якої наведено в додатку 14 до цієї Інструкції, про надання права керування цим ТЗ іншій фізичній особі (за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) працівниками Центру оформляється та видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до _ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ № ___". Заява подається власником ТЗ особисто або уповноваженою ним особою.

Згідно з пунктом 6.3. цієї Інструкції №379, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до _____ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ № ______". Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона.

Таким чином, власник транспортного засобу в разі тимчасової передачі права користування транспортним засобом іншій фізичній особі зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах ним використовується такий транспортний засіб (договір оренди та/або тимчасовий реєстраційний талон).

Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів того, що автомобіль марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на 02.03.2023, тобто на час проведення рейдової перевірки, дійсно був переданий позивачем у встановленому порядку в користування ОСОБА_3 та перебував у володінні (користуванні) цієї особи на законних підставах (договори оренди/позики, акти здачі-приймання транспортного засобу, тимчасовий реєстраційний талон тощо) позивачем не надано та такі у матеріалах справи відсутні.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №804/8740/16 (адміністративне провадження №К/9901/18154/18).

02.03.2023 здійснювалось перевезення вантажу (взуття), що підтверджує здійснення ОСОБА_1 перевезення вантажу в межах власної господарської діяльності. В даній ситуації власник транспортного засобу, є одночасно і автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажу. Таким чином, ОСОБА_3 під час даного перевезення виступав водієм транспортного засобу, а не перевізником, доказів протилежного позивач не надав

Попри вказане, слід відзначити, що наявність чи відсутність трудових відносини між водієм та перевізником, не впливають на відсутність порушення законодавства про автомобільний транспорт з боку позивача, оскільки чинним законодавством не встановлено, що перевізником визнається виключно особа, котра перебуває в трудових відносинах з водієм.

Суд відзначав уже, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, а водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Таким чином, встановлення факту наявності, чи відсутності, будь-яких правових відносин між водієм та перевізником: по-перше, не впливає на встановлення особи перевізника; по-друге, виходить за межі повноважень посадових обов`язків співробітників Укртрансбезпеки.

А тому, посилання позивача на те, що він не є суб`єктом правопорушення, оскільки не перебував з водієм в трудових відносинах, є безпідставними та необґрунтованими.

На переконання суду, позивач допускає хибне твердження, що передача водію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на підставі пункту 2.2. Правил дорожнього руху робить водія автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

Так у подібних правовідносинах Верховний Суд дійшов наступних висновків:

- "…у даному випадку саме позивач, який є власником спірного транспортного засобу є перевізником і, відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів" (постанова від 22.12.2021 у справі №420/3371/22);

- "…оскільки відповідачем в ході перевірки встановлено факт здійснення водієм перевезень на транспортному засобі, який належить позивачу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, без оформлення документів передбачених Законом України "Про автомобільний транспорт", то оскаржувані постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт є правомірними та не підлягають скасуванню" (постанова від 19.03.2020 у справі №823/119/17);

- "…попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції №379 та пункту 16 Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містить імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України "Про автомобільний транспорт". Тому з огляду на наведене, правове регулювання та в аспекті спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів про правомірність спірних постанов в цій частині" (постанова від 20.12.2018 у справі №804/8740/16).

Суд не заперечує можливість передачі права керування транспортним засобом на підставі положень пункту 2.2. Правил дорожнього руху право, втім у випадку саме використання такого автомобіля для цілей вантажного перевезення, що є доведеним у спірному випадку, то власник такого транспорту повинен бути обізнаний про дію Закону України "Про автомобільний транспорт" та про наслідки і відповідальність, яка визначена у випадку недотримання положень такого Закону.

Є неприпустимим свідома передача власником вантажного автомобіля для керування ним з метою фактичного перевезення вантажів, не з`ясовуючи мети та цілі використання.

Така поведінка не може виправдовувати власника транспортного засобу та відповідно звільняти його від відповідальності, встановленої Законом України "Про автомобільний транспорт".

Окремо суд погоджується із доводами представника відповідача, що з 01.10.2021, у зв`язку із внесенням змін до положень статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", приписи даної статті закону вже не розмежовують, які саме повинні бути перевезення вантажу, зокрема, на договірних умовах чи для власних потреб.

Суд враховує й те, що згідно фотографії транспортного засобу, здійсненого в ході спірної перевірки (а.с.71), і належного позивачу (RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 ), передня частина автомобіля (на капоті) містить зображення із записом/написом "мережа магазинів взуття "Sandalino", яка, згідно публічних даних Інтернет, є мережею магазинів взуття та аксесуарів (https://sandalino.ua/).

Позивач, як фізична особа-підприємець, яка вправі здійснювати господарську діяльність за КВЕД "роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах" (47.72), крім того "вантажний автомобільний транспорт" (КВЕД 49.41), жодним чином не спростував те, що належний йому транспортний засіб із зображенням інформації "мережа магазинів взуття "Sandalino" не здійснював перевезення товару, яким є взуття.

Документів, які б засвідчували хто саме є належним, на переконання ФОП ОСОБА_1 , перевізником у спірному випадку (із урахуванням необхідності наявного зареєстрованого статусу суб`єкта господарської діяльності, оформленої товарно-транспортної накладної за участю такого суб`єкта тощо), позивач суду не надав.

ОСОБА_1 в розумінні глави 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, є зареєстрованим суб`єктом господарювання та в силу вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", будучи власником транспортного засобу (вантажного автомобіля), повинен нести відповідальність як автомобільний перевізник, незалежно від того як позивач здійснював перевезення вантажу на договірних умовах чи для власних потреб.

Отже, в даному випадку саме позивач, який є власником транспортного засобу марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , є перевізником і, відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, незалежно від того хто керував таким автомобілем.

В частині посилань позивача на те, що належний йому транспортний засіб марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , має повну масу 3500 тон, для якого індивідуальна контрольна книжка водія не вимагається, то суд вважає твердження такими, що суперечать Положенню №340, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.2-1.3. Положенню №340 це положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктами 6.1. і 6.3. Положення №340 визначено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Отже, виходячи із коментованих вимог Положення №340 на вантажні автомобілі повною масою 3,5 тон і менше не поширюється, обладнання їх тахографом не обов`язкове. Проте, відповідно пункту 6.3 вказаного Положення водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Думка позивача, що вимоги пункту 6.3 Положення №340 поширюється виключно на вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон, є помилковою, оскільки названа норма не містить такої вказівки, тому відповідно поширюється на усі транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3,5 тон.

В силу вимог пункту 6.1 Положення №340 позивач не має обов`язку щодо обладнання транспортного засобу марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , діючим та повіреним тахографом, проте згідно пункту 6.3 Положення №340 позивач має обов`язок, щодо забезпечення ведення індивідуальної контрольної книжки водія або наявності копії графіка змінності водіїв, оскільки чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Під час рейдової перевірки відповідачем встановлено відсутність у водія транспортного засобу індивідуальної контрольної книжки водія або графіка змінності водія, наявність яких перевіряється разом іншими обов`язковими документами після зупинки транспортного засобу.

Відсутність індивідуальної контрольної книжки, графіка змінності водія під час перевірки не заперечував сам водій транспортного засобу ОСОБА_3 . Тобто, позивачем не доведено відсутність правопорушення.

Діюче законодавство чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія під час перевезення вантажів передбачених документів становить склад правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

В котре суд наголошує, що власник транспортного засобу, передаючи право керування вантажного автомобіля іншим особам, які фактично здійснюють вантажне перевезення, повинен усвідомлювати про настання відповідальності, встановленої Законом України "Про автомобільний транспорт". В такому випадку наслідки такої відповідальності у даній справі мають саме для власника транспортного засобу, а у випадку введення водія чи іншої особи/суб`єкта в оману власника, в тому числі щодо цілей і мети використання вантажного автомобіля, то такі питання між вказаними особами вирішуються поза межами даного публічно-правового спору, та містять приватно-правовий характер. Власник автомобіля не позбавлений можливості в установленому порядку ініціювати питання по відшкодування водієм відповідної шкоди, втрат чи штрафі, які такий власник поніс внаслідок дій водія.

Так в силу вимог статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За таких обставин непред`явлення водієм індивідуальної контрольної книжки або графіка змінності водія посадовим особам відповідача під час проведення рейдової перевірки є підставою для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені перевіркою порушення у відношенні до позивача правомірно застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 гривень та прийнято оскаржувану постанову від 30.03.2023 за №349744.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).

Суд вжив всіх заходів на з`ясування обставин, які мають значення для даної справи, в тому числі витребував додаткові пояснення і докази з власної ініціативи.

Представлені відповідачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 30.03.2023 за №349744, є правомірною, прийнятою обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

В сукупності вказаного вище, суд робить висновок про не обґрунтованість адміністративного позову, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач за подання до суду адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 1 073,60 гривень згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН2758568 від 19.04.2023 (а.с.1).

Так як позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 не підлягають до задоволення то судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень.

Сторонами не подано будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач Державна служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код юридичної особи 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150; вул. Тополина, 3, с. Угорники, Івано-Франківськ місто, Івано-Франківська область, 76492).

Суддя Чуприна О.В.