Рішення № 111437806, 08.06.2023, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року м. Житомир справа № 240/4456/23

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирської митниці у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № UA 101020/2023/000006/1 від 27.01.2023.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що з метою митного оформлення ввезеного на територію України автомобіля, а саме: марка-VOLVO; модель-ХС6О; номер кузова - НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення-2014 p.; модельний рік виготовлення-2014 p.; дата першої реєстрації - 29.04.2014; країна виробництва - Швеція, було подано митну декларацію 23UA101020002637U5, в якій зазначено митну вартість за основним методом і ціною договору в сумі 82000 SEK. На підтвердження вартості автомобіля було подано документи, які спростовують доводи відповідача, що до митного оформлення не подані документи що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Поданий декларантом до митниці пакет документів не містить розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар та підтверджує правильність визначення митної вартості за основним методом і спростовує наявність належних підстав для коригування митної вартості. Вважає оскаржуване рішення відповідача протиправним. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 10.03.2023 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 05.04.2023. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що за результатами перевірки було встановлено, що документи, подані для митного оформлення, не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Вказує, що при перекладі примітки зробленої у фактурі/інвойсі № 0070/EGM206 18.01.2023 вбачається що «автомобіль з несправним двигуном. Проте, позивачем/декларантом в жодному документі не зазначено, яким чином та за допомогою чого прибув на територію України автомобіль марки VOLVO. Самостійно чи на лафеті. Зазначає, що додатково надані документи, вказуємо, що вони не можуть бути взяти до уваги, тому що: - в експортній декларації країни відправлення №PL23301010E0091234 від зазначено, що країною відправлення є PL (Польша), (графа 15), проте в фактурі/інвойсі №0070/EGM206 від 18.01.2023 та електронній митній декларації №23UA101020002637U5 від 26.01.2023 (графа 15) зазначено «країна відправлення «Швеція»; - в платіжному документів не зазначено:отримувача коштів (продавця) вантажу (транспортного засобу (Легковий автомобіль: марка - VOLVO; модель - ХС60); рахунок на який направлені кошти в розмірі 8050,00 USD, рахунок № НОМЕР_2 є відмінний від банківських реквізитів, які зазначені в фактурі/інвойсі; платником є ОСОБА_2 , а не власник автомобілю Яблонський Олег; в платіжному документі відсутні повноваження Миколи Чадюка, як уповноваженої особи покупця ОСОБА_1 ; сплата у розмірі 8050,00 USD є відмінною від розміру оплати, - зазначеної у фактурі/інвойсі 82000.00 SEK. Відповідач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України декларантом не надані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відділом документального забезпечення суду 05.04.2023 зареєстроване клопотання відповідача про відхилення доказів, наданих позивачем. У клопотання відповідач вказує, що декларантом до митного оформлення не було надано: копії довідки про завершення вибраних операцій на рахунку від 25.01.2023; копії шведського транспортного агентства - свідоцтва про завершення вибраних операцій на рахунку від 25.01.2023; копії свідоцтва про реєстрації, частина 1, номер документа 1033934233.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Щодо клопотання відповідача про відхилення доказів, наданих позивачем. У клопотання відповідач вказує, що декларантом до митного оформлення не було надано: копії довідки про завершення вибраних операцій на рахунку від 25.01.2023; копії шведського транспортного агентства - свідоцтва про завершення вибраних операцій на рахунку від 25.01.2023; копії свідоцтва про реєстрації, частина 1, номер документа 1033934233, суд зазначає наступне.

Надані позивачем документи, про які вказує відповідач у своєму клопотанні є офіційним перекладом документів, що були надані до митного оформлення, а саме:

- довідка про завершення вибраних операцій на рахунку від 25.01.2023 (вказано номер рахунку: НОМЕР_3 ): інформація про надання її оригіналу міститься у МД 23UA101020002796U0 (з коригуванням) за кодом 3002 (а.с. 15);

- копія свідоцтва про реєстрації, частина 1, номер документа 1033934233, виданого Шведським транспортним агентством: інформація про надання її оригіналу міститься у МД 23UA101020002637U5 (код 2800 та 7017);

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для неврахування наданих позивачем офіційних перекладів документів, при розгляді адміністративної справи.

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2023 з метою митного оформлення товару: легковий автомобіль: марка-VOLVO; модель-ХС6О; номер кузова - НОМЕР_1 ; кількість місця - 5, призначення для перевезення пасажирів на дорогах загального користування; робочий об`єм циліндрів двигуна - 1969 см.3; двигун - н/в; тип двигуна - дизельний, що був у користуванні, тип кузова - універсал; колісна форма 4х2; календарний рік виготовлення-2014 p.; модельний рік виготовлення-2014 p.; дата першої реєстрації - 29.04.2014; країна виробництва - Швеція позивачем до митного органу подано МД №23UA101020002637U5.

Вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною контракту.

Декларантом на підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товарів подано митному органу:

- копію інвойсу (фактура) від 18.01.2023 №0070/EGM206;

- копію рахунок-фактуру від 18.01.2023;

- копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 ;

- копію довідки про транспортні витрати від 26.01.2023;

- копію довіреності від 18.01.2023, реєстраційний номер №220;

- копію митної декларації країни відправника №23РЕ301010Е009234 від 25.01.2023.

Додатково декларантом надано:

- експортну декларацію країни відправлення №23РL301010Е0091234 від 25.01.2023;

- платіжний документ №47 1160 2202 2222 2225 5643 2795 від 25.01.2023

Житомирською митницею 27.01.2023 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2023/000006/1, яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено обставини, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме:

1. документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме:

- у довідці про транспортні витрати не зазначено місце відправлення товару, маршрут слідування, таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України складовою митної вартості;

- за наданим рахунком-фактурою № 0070/EGM206 від 18.01.2023 набуто право власності на товар (Легковий автомобіль; марка - VOLVO; модель - ХС60; номер кузова - НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення-2014 p.; модельний рік виготовлення-2014 p.; дата першої реєстраціі - 29.04.2014 р.;) Згідно із даним документом покупець взяв на себе зобов`язання прийняти транспортний засіб і оплатити ціну придбання. Товар фактично переданий у розпорядження покупця та знаходиться на митній території України. Таким, чином є підстави вважати, що на момент митного оформлення сторони виконали один перед одним свої зобов`язання: продавець передав товар покупцю, а покупець оплатив товар. Частиною 1 ст. 368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

2.Опрацювавши додатково подані митному органу документи, а саме:

- експортна декларація країни відправлення № 23PL301010E0091234 від 25.01.2023 не може бути взяти до уваги так як країною відправлення згідно рахунку-фактури та митної декларації зазначено «Швеція», а експортна декларація була видана в «Польщі»;

- платіжний документ якій додатково наданий №47116022020000000556432795 від 25.01.2023 не містить всіх відомостей, щодо оплати за товар, а саме в платіжному документі не зазначено отримувача (продавця) вантажу (транспортного засобу (Легковий автомобіль: марка - VOLVO; модель - ХСбО; номер кузова - НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення-2014 p.; модельний рік виготовлення-2014 p.; дата першої реєстраціі-29.04.2014 p.). Також в платіжному документі зазначено, що за вантаж здійснює оплату громадянин « ОСОБА_3 п- т GB813250 виданий 1827 від 21.01.2022 р.» хоча в платіжному документі зазначено та сама особа але вказано номер паспорта інший.

За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, декларантом, митним органом прийнято картку відмови №UА101020/2023/000100, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів. Причина: митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом у графі 45 декларації невірно розрахована митна вартість товару №1, та вона не підтверджена документально, а вибраний метод її визначення не відповідає умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, чим порушено вимоги ст. 52, 53 цього Кодексу. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №UA101020/2023/000006/1 від 27.01.2023, дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того, це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги cт. 266, 289, 293 МКУ.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2023/000006/1 від 27.01.2023 протиправним, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається зі змісту пункту 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA101020/2023/000006/1 від 27.01.2023, то підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості товару є, зокрема, висновок митниці, що платіжний документ якій додатково наданий №47116022020000000556432795 від 25.01.2023 не містить всіх відомостей, щодо оплати за товар, а саме в платіжному документі не зазначено отримувача (продавця) вантажу (транспортного засобу (Легковий автомобіль: марка - VOLVO; модель - ХС60; номер кузова - НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення-2014 p.; модельний рік виготовлення-2014 p.; дата першої реєстраціі-29.04.2014 p.). Також в платіжному документі зазначено, що за вантаж здійснює оплату громадянин « ОСОБА_3 п- т GB813250 виданий 1827 від 21.01.2022 р.» хоча в платіжному документі зазначено та сама особа але вказано номер паспорта інший.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до приписів пунктів 3 та 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Судом досліджено копію рахунку - фактури №0070/ЕGМ206 від 18.01.2023 який було надано до митного органу при митному оформленні транспортного засобу та у якому вказано: продаж транспортних засобів на експорт VOLVO; D+ХС6О; рік випуску 2014, VIN номер - НОМЕР_1 , при оплаті вказуйте реєстраційний номер НОМЕР_5 ; авто продається з несправним двигуном без гарантії; кількість 1; ціна 82000,00 шведських крон. Сторонами у рахунку - фактурі вказано: К&S ВіІ АВ та ОСОБА_4 (а.с. 33)

У платіжному документі від 25.01.2023, додатково наданому на вимогу митного органу декларантом та встановлено, що він містить наступну інформацію: ОСОБА_3 , власник закордонного паспорта № НОМЕР_6 ; валютний рахунок у доларах США номер 47 1160 2202 0000 0005 5643 2795 від 25.01.2023 здійснена дебетова операція за рахунком - фактурою №0070/ЕGМ206, VOLVO; D-ХС6О; рік випуску 2014, VIN - НОМЕР_1 , на суму 8050,00 доларів США.

Отже, платіжний документ містить посилання на рахунок - фактуру №0070/ЕGМ206, який у свою чергу має інформацію щодо продавця та покупця транспортного засобу, ідентифікатор такого товару та суму, сплачену за товар (з урахуванням конвертації валюти).

Отже, до митного оформлення декларантом надано належні докази, які підтверджують факт оплати вартості транспортного засобу VOLVO; D-ХС6О; рік випуску 2014, VIN - НОМЕР_1 в розмірі 82000,00 шведських крон, інформацію про продавця та покупця транспортного засобу.

Щодо відмінностей у номерах та серії паспорту, що належать ОСОБА_3 , суд зауважує, що чинним законодавством України не встановлено заборони мати декілька закордонних паспортів громадянам України.

Окрім того, вказана обставина не впливає на числові значення вартості товару.

Щодо висновку митного органу, що у довідці про транспортні витрати не зазначено місце відправлення товару, маршрут слідування, таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України складовою митної вартості.

Суд зауважує, що до митного органу декларантом надано довідку про транспортні витрати від 26.01.2023 у якій вказано: транспортні витрати по доставці легкового автомобіля марки VOLVO; модель ХС6О; номер кузова - НОМЕР_1 , за маршрутом SЕ - до кордону України складають 100 EUR (а.с. 61).

Положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надана довідка про транспортні витрати від 26.01.2023 є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах

Враховуючи викладене, суд вважає помилковими та безпідставними висновки відповідача, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті, вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19 червня 2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31 січня 2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02 березня 2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дата та номер вказаної вище митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, коригування митної вартості визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, [передбачених ч. З ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого [товару за МД від 17.11.2022 № UA UA400040/2022/040567 (Легковий автомобіль марки VOLVO, модель ХС60; ідентифікаційний номер ТЗ (номер кузова/шасі) НОМЕР_7 ; загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5; призначення - пасажирський (для перевезення людей); тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів 1969 см.куб., потужність 133 кВт; бувший у використанні, календарний р.в. 2014, модельний р.в. 2015. Торговельна марка VOLVO. Виробник VOLVO, Швеція.) і складає - 142379,2 SEK/ шт. за одиницю.

Однак, митним органом не враховано, що транспортний засіб, рішення про коригування митної вартості якого оскаржується у даному позові, має несправний двигун, колісну форму 4х2, тип кузова - універсал.

Вказані особливості транспортного засобу, митна вартість якого скорегована оскаржуваним рішенням, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

У ході розгляду справи, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

Щодо інших аргументів відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, то вони судом до уваги не беруться, оскільки вони не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Частиною 1. ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 5368,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25,Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправним та скасування рішення.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 27 січня 2023 року № UA101020/2023/000006/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 2117( дві тисячі сто сімнадцять ) гривень 23 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук