Рішення № 111437797, 08.06.2023, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року м. Житомир справа № 240/4126/23

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Енд Делівері» до Житомирської митниці про визнання дій протиправними, скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Енд Делівері» звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 15.12.2022 № UA 101000/2022/000181/2;

- визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022 №UA101020/2022/022944 прийняту Житомирською митницею.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товару та вартість транспортних витрат, а недоліки на які посилається митниця не перешкоджали визначенню митної вартості товару. Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів. Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості у митниці були відсутні. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 20.02.2023 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 20.03.2023. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що 14.12.2022 до митного поста «Житомир-центральний» з метою імпорту товару «Поліпропіленові мішки», що ввозився на адресу ТОВ «ТРЕЙДІНГ ЕНД ДЕЛІВЕРІ», було подано митну декларацію №22UA101020045586U8 (UA101020/2022/045586). Митна вартість заявлена декларантом за основним методом на рівні 2,38 доларів США за кілограм. АСМО «Інспектор» згенеровано митні формальності за кодами 105-2, 106-2: «По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1) Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ. На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитолужби України № 476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України аналогічних товарів ТОВ «ТРЕЙДІНГ ЕНД ДЕЛІВЕРІ" (МД від 07.06.2022 №UA101020/2022/19517) та подібних товарів. В ході аналізу документів митного оформлення було встановлено, що вони містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Відповідач вважає оскаржувані позивачем рішення правомірними, а позовні вимоги безпідставними. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відділом документального забезпечення суду 20.03.2023 зареєстровано клопотання відповідача про повернення позову позивачу.

Відповідь на відзив надійшла до суду 27.03.2023. Заперечуючи викладені у відзиві обставини, позивач зазначає, що документи, які подавались позивачем під митного оформлення товару, містять чітку і зрозумілу інформацію про товар, в ціну та вартість перевезення, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти правильності її визначення декларантом.

Заперечення на відповідь на відзив надійшли до суду 25.04.2023

Протокольною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеної секретарем судового засідання до протоколу від 26.04.2023, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про повернення позовної заяви позивачу.

Ухвалою суду від 26.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16.05.2023.

Відділом документального забезпечення суду 29.05.2023 за вх. №37670/23 зареєстровано "повторне клопотання" представника Житомирської митниці про повернення позовної заяви.

Ухвалою суду залишено без розгляду повторне клопотання відповідача про повернення позову.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд протокольною ухвалою від 16.05.2023 постановив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Встановлено, що 29 серпня 2022 року між Господарським товариством "Езис Еркін" (Туркменістан) - продавець та ТОВ "Трейдинг енд Делівері" (Україна) - покупець уклали Договір №10. За умовами договору продавець зобов`язується продати, а Покупець прийняти і оплатити Товар, в кількості та за ціною, передбаченими в Специфікаціях (Додатках) до цього договору, що є невід`ємною його частиною. Найменування (асортимент) Товару, кількості, одиниця виміру, розміри, вага Товару погоджуються Сторонами та відображаються у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2. Договору). Загальна вартість договору складає 83 113,00 дол США.

З матеріалів справи вбачається, що з метою митного оформлення товару за вказаним вище контрактом, декларантом подано до митного оформлення митну декларацію 22UA101020045586U8. Вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною контракту.

Декларантом на підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товарів подано митному органу:

- договір купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару, № 10 від 29.08.2022;

- додаткова угода № 1 від 15.11.2022;

- специфікація № 1 від 15.11.2022;

- пакувальний лист № 10/1 від 14.11.2022;

- рахунок-фактура (інвойс) № Т/М-10/1 від 16.09.2022;

- автотранспортна накладна (CMR) № АА 0064221 від 15.Г1.2022;

- книжка МДП (TIR camet) №JX.85181679 від 15.11.2022;

- сертифікат про походження № TMUA279515329 від 15.11.2022;

- платіжне доручення №220919/000733742 від 19.09.2022;

- платіжне доручення № 221116/000795409 від 16.11.2022;

- платіжне доручення №221121/CRE/99381 від 21.11.2022;

- платіжне доручення № 221125/000804229 від 25.11.2022;

- довідка про транспортно-експедиційні витрати № 16/11/2022 від 16.11.2022;

- договір (контракт) про перевезення № 27/10-1 від 27.10.2022;

- лист від відправника, щодо заміни тягача від 13.12.2022.

Житомирською митницею 15.12.2022 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2022/000181/2 (а.с. 42-43), яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено обставини, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме: за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України аналогічних товарів ТОВ "ТРЕЙДІНГ ЕНД ДЕЛІВЕРІ" (МД від 07.06.2022 №UA101020/2022/19517) та подібних товарів.

Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару:

- відповідно до п.3.4 контракту від 29.08.22 №10 товар продається на умовах поставки FCA Ашгабат (Туркменістан). Разом з тим, згідно із відомостями в наданій довідці про транспортні витрати від 16.11.2022 №16/11/2022-1 зазначено про транспортування вантажу здійснювалось від м. Мари (Туркменістан), що підтверджується договором - заявкою про надання транспортних послуг від 27.10.2022 №27/10-1. Враховуючи викладене, у митного органу виникають обґрунтовані сумніви щодо місця, з якого здійснювалося транспортування оцінюваного транспортного засобу;

- довідка про транспортні витрати не містить інформацію про товар, що транспортувався, його опис, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), календарний період часу виконання перевезення. Таким чином, документ не містить достатніх відомостей, які свідчили б про те, що він стосуються перевезення сам оцінюваної партії товару;

- додатково наданий лист від ФОП ОСОБА_1 від 15.12.2022 №1512/2022 містить інформацію що фактичним місцем завантаження товару було м. Мари, що суперечить даним зазначеним в автотранспортній накладній Т/М-10/1 від 16.09.2022, п.3.4 контракту від 29.08.22 №10 в яких зазначено місце загрузки Ашгабат. Виходячи з зазначеного, витрати понесені на перевезення товару від м. Ашгабат до м. Мари до митної вартості не включені.

Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч, 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Договір-завка про надання транспортних послуг від 27.10.2022 №27/10-1 містить відомості про вартість вантажу (2660000 грн), що перевищує заявлену вартість до митного оформлення (1485160,55 грн). До митного оформлення долучено новий договір-завку про надання транспортних послуг від 27.10.2022 №27/10-1, тому у розпорядженні в митниці знаходиться два чинних договара-заявки на перевезення, які містять різну вартість вантажу прийнятий до перевезення, але однакову вагу товару, номер транспортного засобу, номер та дату договору;

- доповнення до контракту №1 від 15.11.2022 не скріплене печаткою продавця, що викликає обґрунтовані сумніви щодо дійсності правочину. Додатково надана комерційна пропозиція від 01.09.2022 не може бути використана як документ, що підтверджує митну вартість товару, оскільки вона не містить інформацію про умови поставки, умови оплати, що може вплинути на формування ціни реалізації товару;

- додатково надана комерційна пропозиція від 01.09.2022 не може бути використана як документ, що підтверджує митну вартість товару, оскільки вона не містить інформацію про умови поставки, умови оплати, що може вплинути на формування ціни реалізації товару.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника товару; висновок про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД від 03.12.2022 (№22UA500500044788U3) № UA500500/2022/044788 - 1. Поліпропіленовий мішок протиковзкий, розмір, см ; - 56x110- 100000 шт. - 200 місць, - 56x105 - 140000 шт. - 280 місць,- 50x75 - 100000 шт. - 100 місць. Всього: 340000 шт. Для цивільного використання. Торговельна марка - немає даних. Виробник - Індивідуальне підприємство "Метін", Туркменистан. Країна виробництва - ТМ. - 2,55 $/кг за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UА101020/2022/022944, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів. Причина: митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст. 52, 53 Миного кодексу України. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №UA101000/2022/000181/2 від 15.12.2022, дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того, це може прзвести до несплати встановлених законовдавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги ст. 266, 289, 293 МКУ і ст. 57 ПКУ (а.с. 44-45).

Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо транспортних витрат.

Для митного оформлення та на вимогу митного органу декларантом надано:

- довідку № 16/11/2022-1 про транспортні витрати (а.с. 39).

У довідці вказано, що транспортні послуги по перевезенню вантажу, автотранспортом Vоlvo державні реєстраційні номери якого НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) по маршруту м. Мари (Туркменістан) м/п Порубне Житомир (Україна), загальний кілометраж маршруту становить 5520 км, складають: м. Мари (Туркменістан) м/п Порубне: 279 750 грн, м/п Порубне Житомир (Україна): 31 083 грн, а всього: 310 833 грн без ПДВ.

- Лист-роз`яснення № 1512/2022 від 15.12.2022 (а.с. 40).

У листі містяться пояснення щодо довідки № 16/11/2022-1 від 16.11.2022, зокрема зазначено, що фактичне перевезення здійснювалось від місця завантаження м. Мари (Туркменістан) з замитненням в м. Ашгабат (Туркменістан), що на 372 км далі до м/п «Порубне» ніж від м. Ашгабат (Туркменістан) і відповідно витрати за даним маршрутом більші. Перевезення за маршрутом м. Мари (Туркменістан) Україна з вантажем «Поліпропіленові мішки» 238 900 шт здійснювалось автотранспортом Volvo ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) відповідно до CMR № АА 0064221 від 15.11.2022 та рахунку- фактури Т/М-10/1 від 16.09.2022, експортна декларація 07218/151122/0019933 від 15.11.2022.

Суд зазначає, що інформація, що міститься у листі - роз`ясненні 1512/2022 від 15.12.2022 дає можливість ідентифікувати товар, що транспортувався, його опис, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), календарний період часу виконання перевезення.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Таким чином суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму за транспортування товару.

Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником документи є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковити та безпідставними висновки відповідача, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Щодо висновку митного органу, що при митному оформленні митниці було надано два чинних договори на перевезення товару.

З матеріалів справи вбачаться наявність двох договорів - заявок №27/10-1 від 27.10.2022 про надання транспортних послуг (а.с. 38, 129).

У одному договорі - заявці №27/10-1 від 27.10.2022 вказано, що перевезення товару здійснюватиметься автомобілями: VOLVO FH НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; вартість вантажу 1485160,5518 грн (а.с. 38).

У іншому - перевезення товару здійснюватиметься автомобілями: VOLVO FH НОМЕР_1 , НОМЕР_2 вартість вантажу 2660000 грн (а.с. 129).

В матеріалах адміністративної справи міститься лист продавця, згідно договору №10 від 29.08.2022, у якому вказано: у зв`язку з технічною несправністю відбулась заміна седального тягача MAN НОМЕР_3 на сідальний тягач VOLVO FH НОМЕР_1 .

В листі-роз`ясненні № 1512/2022, який надавався відповідачу, містяться пояснення щодо договору-заявки № 27/10-1 від 27.10.2022. Вказано: договір-заявка №27/10-1 попередньо був складений на перевезення для двох транспортних засобів, відповідно вартість товару була вказана орієнтовно 2660000 грн. Через технічні причини було надано тільки один транспортний засіб, вартість вантажу склала 1485160,5518 грн на а/м НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , при складанні нового договору не всі пункти були виправлені. До листа-роз`яснення № 1512/2022 додаємо вірний договір-заявку (а.с. 40)

Отже, відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що митному органу до перевірки надано докази достовірності розміру декларування витрат на транспортування товару.

Щодо відсутності печатки на доповненні до контракту №1 від 15.11.2022.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що не скріплене печаткою продавця доповнення до контракту №1 від 15.11.2022 викликає у митного органу сумніви щодо дійсності правочину.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до приписів статті 58-1 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом.

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Із аналізу вказаних правових норм вбачається, що чинним законодавством не встановлено обов`язкового використання суб`єктом господарювання печатки.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відсутність печатки на доповненні до контракту №1 від 15.11.2022, за умови, що на ній наявний підпис уповноважених осіб сторін, не свідчить про недійсність правочину, а тому відсутні підстав для не прийняття до уваги наданого документу митним органом, як і інших документів, які містять печатку продавця.

Щодо не врахування додатково наданої комерційної пропозиції від 01.09.2022.

Відмовляючи у врахуванні комерційної пропозиції від 01.09.2022 відповідач зазначив в оскаржуваному рішенні, що вона не може бути використана як документ, що підтверджує митну вартість товару, оскільки вона не містить інформацію про умови поставки, умови оплати, що може вплинути на формування ціни реалізації товару.

Суд зауважує, що комерційна пропозиція це документ, що надсилається клієнту, щоб запропонувати приблизну вартість для певного набору товарів або послуг.

Чинним законодавством України не встановлено обов`язкових реквізитів для комерційної пропозиції, оскільки вона не є первинним документом чи правочином, а тому не є обов`язковим документом, який надається на підтвердження митної вартості товару.

Разом з тим, суд зазначає, що митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару: мішки пакувальні виготовлені з поліпропіленових стрічок полотняного плетіння: поліпропіленові мішки непросочені, без покриття, недубльовані, без вкладиша, без зображення, ширина: 55см-/+ 1см, довжина 105 см -/+1см, вага мішка 85 гр -/+ 2гр, колір зелений, торгівельна марка EZIZ ERKIN, виробник "EZIZ ERKIN" ХО, країна виробник ТМ були надані всі документи, які у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті, вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19 червня 2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31 січня 2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02 березня 2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено: Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД від 03.12.2022 (№22UA500500044788U3) № UA500500/2022/044788:

Поліпропіленовий мішок протиковзкий:

- розмір, см: - 56x110, - 56x105, 50x75 ;

- для цивільного використання;

- торговельна марка - немає даних;

- виробник - індивідуальне підприємство "Метін",

- країна виробництва - ТМ - 2,55 $/кг за одиницю.

Разом з тим, товаром згідно МД 22UA101020045586U8 є:

мішки пакувальні виготовлені з поліпропиленових стрічок полотняного плетення:

- поліпропіленові мішки без вкладиша, без зображення непросочені, без покриття, недубльовані;

- ширина: 55см -/+ 1см, довжина:105см -/+ 1см, вага мішка: 85 гр -/+ 2гр,

- колір: зелений,

-торгівельна марка EZIZ ERKIN,

- виробник "EZIZ ERKIN" ХО.

Отже, порівнювальні товари не є ідентичними, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку з цим, неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправної відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови № UA101020/2022/022944), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2022/022944 мотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості UA101020/2022/000181/2 від 15.12.2022, неправомірність якого знайшла підтвердження під час розгляду справи, а тому суд вважає, що картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Частиною 1. ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 5368,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

До суду 19.05.2023 надійшла заява представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19500,00 грн. До заяви додано копії: ордеру серії АЕ №1181298, договору №10/08 від 10 серпня 2022 року про надання правової допомоги акта від 19.05.2023 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №10/08 від 10.08.2022; докази направлення в електродний кабінет відповідача заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та додатки донеї.

Станом на дату розгляду адміністративної справи, заперечення відповідача щодо задоволення заяви позивача від 19.05.2023 до суду не надходили.

Разом з тим, в матеріалах адміністративної справи міститься клопотання відповідача, що надійшло до суду 20.03.2023 про зменшення витрат на правничу допомогу. У клопотання представник відповідача зазначає, що розмір витрат на правничу підлягає зменшення, оскільки розгляд справи відбувається за клопотанням адвоката Перевощикової Т.М. у режимі відеоконференції, за відсутності висновків по проведенню експертиз, відсутності виклику свідків, відсутності доказів про витребування адвокатом будь-яких документів, подання клопотань. Окрім того, адвокатом не надано доказів на підтвердження витраченого часу на виконання певного вид робіт: підготовки документів, складання позовної заяви, подання позову. Не надано доказів на підтвердження витрат майнового характеру, які адвокат поніс на друкування копій додатків до позовної заяви та позовної заяви та направлення їх стороні по справі. Також не надано належного доказу про отримання авансового платежу, відсутні докази про надані адвокатом та отриманні позивачем послуги (акт наданих послуг, тощо). Крім того, адвокатом Перевощиковою Т.М. не надано договору про надання правової допомоги №10/08 від 10.08.2022, яким визначаються її повноваження. Також, як уже зазначалось у відзиві на позовну заяву, адвокатом Перевощиковою Т.М. при складанні позовної заяві була невірно визначена ціна позову.

Суд, розглянувши заяву представника позивача та клопотання представника відповідача, зазначає наступне.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Водночас, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 540/2505/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата в додатковій постанові №910/12876/19.

Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі № 640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 18 травня 2022 року у справі № 640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі № 380/4759/21.

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України».

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі № 160/15983/20.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що міститься у постанові від 09 травня 2023 року у справі № 340/9009/21, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктами 4, 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво інтересів позивача у Житомирському окружному адміністративному суді здійснювала адвокат Перевощикова Тетяна Миколаївна згідно ордеру від 16.02.2023 серії АЕ №1181298.

Представником позивача до суду надано копію Договору №10/08 від 10.08.2022 про надання правової допомоги, сторонами якого є виконавець - адвокат Перевощикова Т.М. та клієнт - ТОВ "Трейдінг енд Делівері".

За умовами Договору №10/08 від 10.08.2022: вартість наданих послуг виконавцем, за період дії Договору визначається шляхом множення суми затраченого часу на вартість години роботи. Вартість за годину роботи визначається з розрахунку 1500,00 грн на одну годину правової роботи Клієнт сплачує грошові кошти виконавцю за надані послуги у готівковій формі протягом дев`яноста календарних днів з моменту підрисання сторонами Акту приймання передачі (п. 3 Договору).

У Акті від 19.05.2023 приймання - передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №10/08 від 10.08.2022 вказано: виконавець на виконання умов договору за період з 14.02.2023 по 19.05.2023 надавав правові послуги та випратив таку кількість годин, а клієнт прийняв їх у повному обсязі:

1. підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 15.12.2022 №UA101022/2022/000181/2, - час - 8 годин;

2. підготовка відповіді на відзив у справі №240/4126/23, - час - 2 години;

3. участь у судових засіданнях 03.04.2023, 26.04.2023, 16.05.2023, час - 3 години.

Вартість наданих послуг виконавця за період з 14.02.2023 по 19.05.2023 визначається шляхом множення суми затраченого часу в цей період на вартість за годину роботи. Вартість за годину роботи визначається з розрахунку 1500,00 грн. вартість наданих послуг виконавця за період з 14.02.2023 по 19.05.2023 складає 19500,00 грн без ПДВ.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін та зазначає наступне.

Тривалість судових засідань у адміністративній справі становить 1 година 01 хвилина, а не 3 години, як зазначає у Акті адвокат, оскільки тривалість судового засідання 03.04.2023 становить 15 хвилин ( з 11:19 по 11:34), 26.04.2023 - 24 хвилини (з 11:23 по 11:47), а 16.05.2023 - 22 хвилини (з 10:14 по 10:36).

Окрім того, відповідь на відзив містить пояснення та обґрунтування, ідентичні тим, що вказані у позовній заяві (за виключенням заперечень щодо клопотання представника відповідача щодо повернення позовної заяви).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Суд, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу та з урахуванням встановлених судом обставин, що стосуються витраченого адвокатом часу, дійшов висновку, що стягненню підлягають витрати в розмірі 14250,00 грн (8 годин на підготовку позовної заяви, 05 години на підготовку відзиву та 1 година - участь у судових засіданнях).

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Енд Делівері» (вул. Вознесенський узвіз, 23а, офіс.20, м. Київ, 04053. РНОКПП/ЄДРПОУ: 42940293) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25, м.Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44005610) РНОКПП/ЄДРПОУ: 44005610) про визнання дій протиправними, скасування рішення про коригування митної вартості товарів та Картки відмови в прийнятті митної декларації.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 15.12.2022 № UA 101000/2022/000181/2.

Визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022 № UA101020/2022/022944.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Енд Делівері» документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 5368 ( п`ять тисяч триста шістдесят вісім ) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Енд Делівері" документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14250 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук