Рішення № 111419047, 08.06.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4248/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2023 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Сливка І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (79000, м. Львів, пл.Ринок, 1; ЄДРПОУ 44448833) про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги мотивує тим, що 14 травня 2023 року ОСОБА_1 у мобільному додатку «ДІЯ», виявив, що у графі «Виконавчі провадження» з`явилася інформація про відкриття виконавчого провадження, а саме: № АСВП: 71358152. Ознайомившись із постановою про відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_1 дійшов до висновку, що 12 вересня 2022 року Управлінням безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради було видано постанову серії РАП №771015925 про стягнення з нього 600 грн 00 коп. штрафу за вчинення адміністративного правопорушення. Позивач вказує, що про наявність постанови та інших матеріалів даного адміністративного провадження ОСОБА_1 не знав і не міг знати, адже він не виявляв на лобовому склі свого авто будь-якого документу, ані в подальшому на адресу місця його проживання рекомендованим листом не надходило жодного документа, які стосувалися б адміністративої справи. Навіть про номер/серію га дату винесення даної постанови ОСОБА_1 дізнався лише із змісту матеріалів вищевказаного виконавчого провадження. ОСОБА_1 припускає, що правопорушення могло б стосуватися правил паркування, однак не погоджується із правомірністю накладання адміністративогох стягнення. Зазначає, що жодних фото чи відео-доказів перебування транспортного засобу ОСОБА_1 на паркувальних майданчиках міста Львова у період, в який було винесено оскаржувану постанову, без сплати вартості послуг надано позивачу не було. У зв`язку з цим просить позов задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18 травня 2023 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1ст. 205 КАС Українисуд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд встановив, що Управлінням безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради було винесено постанову серії РАП №771015925 від 12 вересня 2022 року про стягнення з позивача 600 грн штрафу за вчинення адміністративного правопорушення.

Позивач зазначає, що про наявність такої постанови та інших матеріалів даних адміністративного провадженяь він не знав і не міг знати, адже не виявляв на лобовому склі свого авто будь-якого документу, ані в подальшому на адресу місця його проживання рекомендованим листом не надходило жодних документів, які стосувалися б цієї адміністративної справи. Більше того, ОСОБА_1 вказує, що він навіть не є впевненим, за які саме правопорушення Управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради наклало на нього адміністративне стягнення, адже із змістом самої постанови останній ознайомлений не був, при цьому припускає, що правопорушення могло б стосуватися правил паркування, однак не погоджується із правомірністю накладання адміністративного стягнення.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Отже наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , в розумінніст. 251 КУпАП, відповідачем не надано.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні фото чи відео-докази перебування транспортного засобу ОСОБА_1 на паркувальних майданчиках міста Львова у період, в який було винесено оскаржувані постанови, без сплати вартості послуг за паркування. Більше того, Відповідачем не було надано жодних доказів того, що авто ОСОБА_1 перебувало на паркувальному майданчику більше дозволеного часу.

Не спростовані відповідачем і твердження позивача про те, що останній своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, вимогПравил дорожнього рухуне порушував.

14 травня 2023 року позивач звернувся із запитом до Управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради із проханням надати йому фото- та відеодокази вчинення даних правопорушень, проте станом на час розгляду справи, відповідь на запит відсутня.

Частиною 2ст. 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно дост. 62 Конституції Українивина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.ст. 73,76 КАС України належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметомдоказування єобставини,які підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. Сторонимають правообґрунтовувати належністьконкретного доказудля підтвердженняїхніх вимогабо заперечень. Достатнімиє докази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частина 2 цієї ж статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо вчинення позивачем адміністративних правопорушень, то слід зазначити, що у справі відсутні достатні докази, які б підтверджували дані обставини.

В судове засідання відповідач не з`явився і не довів порушення позивачемПравил дорожнього рухута правомірність прийнятих ним рішень по справі.

Позивач зазначає, що не вчиняв жодних порушень, зазначених в оскаржуваних постановах.

Докази, які б спростовували такі твердження позивача, суду не надано.

Свідки вчинення правопорушення відсутні, відсутні підтверджуючі матеріали фото-, кінозйомки чи відеозапису, які б дозволили переконатись у допущенні правопорушення позивачем, відсутні будь-які інші докази на підтвердження правопорушення.

Відтак, відповідач проігнорував необхідність доведення вини правопорушника.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність вини позивача і вважає, що оскаржувані ним постанови підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Окрім цього, суд вважає, що заяву позивача про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом слід задовольнити з наступних підстав.

Згідност. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Позивач зазначає, що про наявність постанови та інших матеріалів адміністративного провадження він не знав і не міг знати, адже не виявляв на лобовому склі свого авто будь-якого документу, ані в подальшому на адресу місця його проживання рекомендованим листом не надходило жодних документів, які стосувалися б цієї адміністративної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, причини пропуску процесуального строку для оскарження дій інспектора з паркування є поважними, адже до 08 травня 2023 року позивачу не було відомо про те, що на нього складено оскаржувану постанову.

Таким чином, суд вважає, що строк для звернення до суду з позовною заявою слід поновити.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1-2ст.134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно п. 1 ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Відповідно до п. 4 ч. 5 сг. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

01.11.2022 року між позивачем та адвокатом Ільківим М.М. був укладений договір про надання правової допомоги №б/н.

До матеріалів справи позивачем та адвокатом долучений розрахунок суми судових витрат, де зазначено, що адвокатом були надані послуги професійної правничої допомоги, а саме: вивчення матеріалів справи та фактичних обставин справи, підготовка та написання позовної заяви, участь у судових засіданнях.

Вартість наданих згідно вказаного детального розрахунку послуг становить 1000, 00 грн.

Разом з цим, в єдине судове засідання, після якого судом прийнято рішення у справі, позивач та його представник не прибули.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на позивача, згідно оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення накладено штраф у сумі 600 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, які перевищують суму накладеного стягнення, свідчать про неспівмірність вказаних витрат до ціни позову.

У відповідності до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Позиція Верховного Суду щодо зменшення заявлених витрат на правничу допомогу викладена у справі № 915/1654/19, а саме: суд може зменшити суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, тільки за клопотанням сторони, шляхом оцінки викладених доводів щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат, які можуть доводитись шляхом аналізу наданих адвокатами звітів (розрахунків) послуг з професійної правничої допомоги та актів виконаних робіт (виконання правничої допомоги) та їх співставлення з обставинами справи, поданими процесуальними документами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, а тому клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення.

Крім того, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме сплачений судовий збір, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно з вимогами ч.1ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст.19,62 Конституції України, ст. ст. 19,77,90,242,243,246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з даним позовом.

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №771015925 від 12 вересня 2022 року - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,8 грн.

Стягнути з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя І.Р.Волоско