Рішення № 111411791, 08.06.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 540/5152/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Херсонської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної шкоди, у вигляді неотриманої частини заробітної плати, яка завдана фізичній особі актом, що визнаний неконституційним,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Херсонської обласної прокуратури, в якому позивач просить:

стягнути з Держави України в особі Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме: посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.07.2015 р. по 14.03.2021 р. у розмірі 1759860,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 1997 року по 08.04.2021 року позивач працював в органах прокуратури.

З 01.07.2015 року позивач обіймав посаду керівника прокуратури.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), що є підставою відповідно до частини 3 статті 152 Конституції України для відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі актами і діями, що визнані неконституційними.

У зв`язку з цим, на переконання позивача, заробітна плата нараховувалася та виплачувалася у обсягах значно менших, ніж це передбачено чинним законодавством.

З метою відшкодування завданої матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати позивач звернувся до Херсонської обласної прокуратури із запитом щодо розміру його посадового окладу та клопотанням про перерахунок розміру посадового окладу.

У відповідь прокуратурою повідомлено, що заробітна плати позивачу нараховувалась відповідно до окладів займаних посад на підставі постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року зі змінами, а підстав для відшкодування неотриманої частини заробітної плати на теперішній час не встановлено.

Позивач вважав, що бездіяльністю Держави України в особі Херсонської обласної прокуратури порушено право власності позивача на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованої частиною 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру", статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Процесуальні дії

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №460/5939/20.

Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 року №11/0/9-22, відповідно до ч.7 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», змінено територіальну підсудність судових справи Херсонського окружного адміністративного суду та визначено суд, якому визначається територіальна підсудність справи - Одеський окружний адміністративний суд.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023 року, адміністративну справу №540/5152/21 передано на розгляд судді Потоцькій Н.В.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 року прийнято до провадження справу №540/5152/21 в порядку загального позовного провадження.

Станом на 23.03.2023 обставини, які визначені в ухвалі Херсонського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року, та які стали підставою для зупинення провадження по справі, а саме розгляд Верховним Судом справи №420/5939/20, відпали, оскільки постанова в даній справі прийнята 21.01.2023 року.

04.10.2021 року за вх. №20508/21 до Херсонського окружного адміністративного суду (в подальшому до Одеського окружного адміністративного суду 05.04.2023 року за вхід.№10585/23) надійшов відзив на позовну заяву, в обгрунтовання якого зазначено, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року №80-VIII та Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VIII прийняті пізніше Закону України 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», а тому з 2015 року норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.

Також відповідач наголошує, що у рішенні Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26 березня 2020 року відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення. Натомість у резолютивній частині рішення чітко вказано, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, до визнання Конституційним Судом неконституційними окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, у відповідача не виникло підстав обраховувати посадовий оклад позивача, з урахуванням приписів статті 81 Закону України "Про прокуратуру".

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_1 за період з 01.07.2015 року по 08.04.2021 року працював на наступних посадах:

з 01.07.2015 по 30.11.2015 на посаді прокурора Каланчацького району Херсонської області;

з 01.12.2015 по 14.12.2015 на посаді прокурора Каланчацького району Херсонської області;

з 15.12.2015 по 05.09.2017 на посаді керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області;

з 06.09.2017 по 16.12.2020 на посаді керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області;

з 17.12.2020 по 14.03.2021 на посаді прокурора Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області;

з 15.03.2021 по 08.04.2021 на посаді прокурора окружної прокуратури.

07.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся із запитом до Херсонської обласної прокуратури про надання інформації про розмір посадового окладу, який був встановлений для ОСОБА_1 за час перебування його на посадах прокурора в органах прокуратури за період з 01 липня 2015 року по час звільнення з органів прокуратури за кожний місяць окремо.

Листом від 19.07.2021 року за №27-118вих-21 Херсонська обласна прокуратура повідомила ОСОБА_1 , що у період з 01.07.2015 року по 14.03.2021 року розмір посадового окладу встановлювався відповідно до постанови КМУ від 31.05.2012 року №505.

Розмір посадового окладу у період з 15.03.2021 року по 08.04.2021 року встановлювався відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».

28.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся із клопотанням до Херсонської обласної прокуратури в якому просив здійснити перерахунок розміру посадового окладу за час перебування його на посадах прокурора в органах прокуратури Херсонської області за період з 01 липня 2015 року по 04 квітня 2021 року та виплатити матеріальну шкоду, у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме: посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 04 квітня 2021 року.

Листом від 04.08.2021 року за №21-321вих-21 Херсонська обласна прокуратура, з посиланням на норми законодавства, повідомила ОСОБА_1 , що здійснити перерахунок заробітної плати за період з 01.07.2015 р. по 14.03.2021 року включно у відповідності до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» не можливо.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, згідно висновків Верховного Суду, сформованих у постанові від 31.05.2023 року по справі №540/5635/21, наявні правові підстави для відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

Так, вказана постанова містить наступні висновки, які і застосовуються судом під час вирішення даного юридичного спору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 14 березня 2018 року у справі №825/575/16, від 19 березня 2020 року у справі №806/3314/17, від 09 вересня 2020 року у справі №807/1171/16, від 27 жовтня 2020 року у справі №826/18228/16, Суд зазначив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року № 80-VIII та Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII прийняті пізніше Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, а тому у 2015 році норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону. Відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено Постановою № 505.

Крім того, у постановах від 14 вересня 2021 року у справі № 320/1874/19, від 18 серпня 2022 року у справі № 200/2499/21-а, від 20 жовтня 2022 року у справі № 320/13773/20 Верховний Суд звернув увагу на те, що зміни до Постанови № 505, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, законами про Державний бюджет України на відповідні періоди не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», а тому відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. Відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом України «Про прокуратуру».

У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 Конституційний Суд України указав на те, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Подібний висновок також висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2020 року у справі №4819/49/19, згідно з яким рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення (за винятком тих випадків, якщо інше встановлено Конституційним Судом України безпосередньо у тексті ухваленого рішення).

У Рішенні від 26 березня 2020 року №6-р/2020, на яке посилається позивач, Конституційний Суд України визначив, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Крім того, Верховний Суд уважає, що 25 вересня 2019 року набув чинності Закон №113-ІХ.

Здійснюючи системний аналіз приписів Закону № 113-ІХ, Верховний Суд у постановах від 14 липня 2022 року у справах № 160/13767/20, № 240/1984/21, від 28 липня 2022 року у справі № 620/1338/21, від 09 серпня 2022 року у справі № 240/15182/21, від 11 серпня 2022 року у справі № 120/3931/21-а, від 18 серпня 2022 у справі № 200/2499/21-а, від 08 вересня 2022 року у справі № 360/931/21 та інших, дійшов висновків про те, що на період, тобто до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до Постанови №505. Водночас ті прокурори, які переведені на посаду прокурора до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ.

Положеннями пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації.

Тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону №113-IX.

У постановах від 30 червня 2021 року у справі № 826/17798/14, від 26 травня 2022 року у справі № 540/1268/21 та інших Верховний Суд вказував, що з набранням чинності (16 січня 2020 року) постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів» (далі - Постанова № 1155), яка втратила чинність 05 червня 2021 року, не всім прокурорам України воднораз збільшили посадові оклади, а тільки тим, кого після атестації перевели на посади прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур (відповідно до Закону № 113-ІХ). Цей процес був триваючим, тому виникали ситуації, коли протягом одного періоду прокурори отримували заробітну плату відповідно до різних нормативно-правових актів (відповідно до постанови №505 і постанови №1155).

Стосовно застосування Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 необхідно зазначити, що відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, сформульованої у цьому Рішенні (абзац одинадцятий підпункту 2.2 пункту 2), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.

Таким чином, Конституційний Суд України дав тлумачення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, яка водночас відповідно до іншого Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 указує на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.

Конституція України, як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 21 вересня 2021 року у справі № 160/6204/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №560/4176/19, від 26 листопада 2021 року у справі №200/14545/19-а та інших, віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання прокурорів. Таке оцінювання було визначено на законодавчому рівні та стосувалося без винятку усіх прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати в органах прокуратури.

Тобто, Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020, на яке посилається позивач, стосується приписів статті 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Основного Закону України та пов`язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування статті 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами у редакції Закону №113-ІХ без обмежень у цій справі, пов`язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в «новоутворені»/«оновлені» прокуратури (відповідно до Закону № 113-ІХ).

Тож за висновком Верховного Суду у вказаних справах, до прокурора, який не пройшов успішно атестацію та не переведений за її наслідками на посаду в Офіс Генерального прокурора, обласну чи окружну прокуратури, застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: постанови № 505.

Також суд зазначає, що на переконання позивача, спір у цій справі виник у зв`язку із бездіяльністю органу прокуратури, щодо неналежного розрахунку з позивачем заробітної плати, з якою позивач пов`язує завдання йому матеріальної шкоди.

З цього приводу у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі №440/557/21, суд зауважив, що недоотримана частина заробітної плати, не може вважатися матеріальною шкодою (збитками) у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2023 року у справі № 200/7984/21 Суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень частини третьої статті 152 Конституції України через недоведення позивачкою наявності майнової шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між нею та протиправною бездіяльністю відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 2-9, 14, 90, 242-246, 250, 255, 291, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Херсонської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної шкоди, у вигляді неотриманої частини заробітної плати, яка завдана фізичній особі актом, що визнаний неконституційним відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Держава Україна в особі в особі Херсонської обласної прокуратури (адреса: 73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33, фактична адреса: 65082, м. Одеса, вул. Софіївська, 19, електронна пошта: sekretariat@kherson.gp.gov.ua, код ЄДРПОУ: 04851120)

Головуючий суддяПотоцька Н.В.

.