Рішення № 111411762, 08.06.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5424/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 06 квітня 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 у якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19 вересня 2018 року.

2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19 вересня 2018 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що його було звільнено з військової служби 19.09.2018, проте грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік виплачено не було.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою судді 07 квітня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 08 квітня 2022 року було зупинено провадження у справі №420/5424/22 до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Ухвалою суду від 09.05.2023 було поновлено провадження у справі №420/5424/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

15.05.2023 до суду надійшов (вх..№15560/23) відзив військової частини НОМЕР_1 з проханням відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Позивач, отримавши в грудні 2015 року статус учасника бойових дій, мав додаткову пільгу, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Але, в той же час, оскільки позивач в спірному періоді продовжував перебувати на військовій службі, він не мав можливості скористатися цією пільгою, оскільки пункт 19 статті 10-1 Закону № 2011-XII забороняє додаткові відпустки військовослужбовців під час особливого періоду. Що стосується грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, то слід розуміти, що стаття 10-1 Закону № 2011-XII передбачає лише один вид додаткової відпустки - військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я. Саме дні невикористаної цієї додаткової відпустки відповідно до п. 14 ст.10-1 Закону № 2011-XII у разі звільнення військовослужбовця підлягають грошової компенсації. Що стосується додаткової відпустки учасникам бойових дій, то вона Законом № 2011-XII не передбачена, як і не передбачена виплата грошової компенсації за цю відпустку у разі звільнення зі служби військовослужбовця. Тобто, на цей час при звільненні з військової служби виплата компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій чинними нормативно-правовими актами не передбачена. Оскільки позивач не мав права на вказану додаткову відпустку під час проходження військової служби в особливий період, він також не має права на отримання грошової компенсації за її невикористання. Наказ про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідачем не видавався. Проведення виплати цієї компенсації можливе лише після внесення відповідних доповнень до Закону № 2011-XII та внесення відповідних змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.05.2019 № 109, згідно якого позивач підлягав розрахунку та виключенню із списків особового складу частини і всіх видів забезпечення. Отже, з викладеного вище протиправність, наявність якої є підставою для задоволення адміністративного позову, в бездіяльності військової частини НОМЕР_1 відносно позивача - відсутня.

15.05.2023 до суду надійшла відповідь (вх..№15560/23) представника позивача адвоката Компанієць А.В., на відзив військової частини НОМЕР_1 в якій зазначено наступне. Згідно із п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. При цьому, факт наявності з 2015 року у позивача статусу учасника бойових дій визнаються учасниками справи, зокрема у заявах по суті справи, а тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 78 КАС України не підлягають додатковому доказуванню. З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з невикористанням позивачем, який є учасником бойових дій додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018 роки. У випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551- ХІІ (пункт 34 постанови Великої плати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року по справі № 620/4218/18). Оскільки грошова компенсація відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018 позивача передбачена нормами законодавства та відповідачем така роки компенсація не нарахована та не виплачена, бездіяльність відповідача у не проведенні таких дій є протиправною. Щодо посилань відповідача у відзиві на листи/ роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України слід зазначити, що виплата компенсації за невикористані дні відпустки чітко визначена нормами діючого законодавства, а тому обмеження реалізації цих норм не може відбуватися за листами/ роз`ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України, оскільки вказані документи не є нормативно-правовими актами та мають лише та виключно рекомендаційний характер. В той час, як відповідач у відповідності до ст. 19 Конституції України повинен діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Наказом №212 від 19.09.2018 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) наказано старшого прапорщика ОСОБА_1 , техніка групи обслуговування вертольотів та двигунів авіаційно-технічного загону вертолітної ескадрильї, звільненого наказом командира 11 окремої бригади армійської авіації (по особовому складу) від 03 вересня 2018 року № 38-РС з військової служби у запас відповідно до підпункту «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232 ХІІ, з 19 вересня 2018 року виключити зі списків особового складу частини, всіх видів та направити для зарахування на військовий облік до Херсонського об`єднаного міського військового комісаріату Херсонської області (а.с.5).

Виплатити щомісячну премію в розмірі 94% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 12% посадового окладу, окладу за військовим званням та вислуги років. Виплатити вихідну допомогу при звільненні за 19 років календарної вислуги. Виплатити грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна згідно довідки № 30 від 17.09.2018 в сумі 41965 гривень 11 копійка. (сорок одна тисяча дев`ятсот шістдесят п`ять гривень 11 копійка). Утримати грошову компенсацію за п`ятнадцять діб використаної щорічної відпустки за 2018 рік (а.с.5).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 10.12.2015, ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

При звільненні з військової служби ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 не була виплачена компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Такі обставини відповідачем визнаються, а отже не потребують доказуванню в силу вимог ч.1 ст. 78 КАС України, зокрема, відповідач зазначає, що позивач не мав права на вказану додаткову відпустку під час проходження військової служби в особливий період, відповідно він також не має права на отримання грошової компенсації за її невикористання. Наказ про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідачем не видавався.

Невиплата позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період за 2015-2018 роки й стало підставою для звернення до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-ХІІ, учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Як передбачено п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надається право одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до ст.16-2 Закону України «Про відпустки», учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно п.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом 3 п.14 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до п.17-19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Суд зазначає, що визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України».

Як передбачено приписами ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Також, приписами ст.1 Закону України «Про оборону України» визначено особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски.

Водночас, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Тому, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, зокрема, в частині отримання компенсації.

Згідно п.181 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), щорічні додаткові відпустки можуть бути використані одночасно зі щорічною основною відпусткою або в інший строк з урахуванням побажання військовослужбовців та інтересів військової служби. Їх тривалість не впливає на тривалість щорічної основної відпустки. У разі переміщення військовослужбовця по службі невикористана ним відпустка (частина відпустки) надається за новим місцем військової служби.

За змістом п.40 Положення №1153/2008, у разі переміщення по службі військовослужбовця з однієї військової частини до іншої для дальшого проходження військової служби дія контракту про проходження військової служби не припиняється. Окремі умови контракту за новим місцем служби можуть бути переглянуті та засвідчені підписами сторін контракту.

Згідно п.3 розділу XXXI «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260), у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2019 у зразковій адміністративній справі № 620/4218/18.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що виплата компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбачена особам, які саме звільняються з військової служби, що, саме по собі, унеможливлює використання вказаної додаткової відпустки військовослужбовцем в майбутньому. При цьому, суд зазначає, що в даному випадку «первинним» правом є саме отримання відпуски, натомість отримання компенсації за її не використання є правом «вторинним», яке особа набуває при звільненні зі служби.

Повертаючись до обставин даної справи, позивач ОСОБА_1 звільнений з військової служби наказом командира 11 окремої бригади армійської авіації (по особовому складу) від 03.09.2018 №38-РС, посилання на який міститься в наказі №212 від 19.09.2018 (а.с.5) та дана обставина визнається сторонами, а отже не потребує доказуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що на момент звільнення ОСОБА_1 , відповідачем протиправно не проведено з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ за спірні роки.

За приписами ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв`язку з чим позов слід задовольнити.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19 вересня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19 вересня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

СуддяОлена СКУПІНСЬКА