Вирок № 111408107, 08.06.2023, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/75/23Справа №447/895/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2023 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаїв Львівської області матеріали кримінального провадження № 12022141250000110, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2022 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України,

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5 ( у режимі відеоконференцзв`язку)

в с т а н о в и в :

Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Разом із цим, Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.

Пунктом 3 вказаного Указу визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Також, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 від 24.02.2022, передбачено, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних сил України та інших військових формувань, на території України оголошено загальну мобілізацію.

Згідно ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадянин України зобов`язаний з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Так, 26.03.2022 ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що на АДРЕСА_3 , де за результатами проведення Миколаївською територіальною позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 огляду ОСОБА_3 , такого визнано придатним до військової служби у військовий час за графами ТДВ (Таблицями додаткових вимог до стану здоров`я) « ІНФОРМАЦІЯ_1 », затвердженими наказом Міністра оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» №402 від 14.08.2008, про що медичною комісією складено довідку №47/1181 від 26.03.2022, та останній отримав повістку про виклик на 27.03.2022 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою відправлення для проходження служби у лавах Збройних Сил України.

27.03.2022 ОСОБА_3 прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою відправлення для проходження служби у лавах Збройних Сил України, в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , висловив свою незгоду з проведенням мобілізації та відмовився від відправки у війська, про що цього ж дня складено відповідний акт про відмову.

Таким чином, ОСОБА_3 умисно ухилився від призову під час мобілізації, тобто вчинив злочин, передбачений ст. 336 КК України.

Обвинувачений у судовому засіданні вину у вчиненому визнав, повідомив, що суть обвинувачення йому зрозуміла, однак від дачі показів відмовився. У вчиненому розкаявся та просив суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочині та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

У судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого: копія паспорта громадянина України; копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , копія тимчасового посвідчення військовозобов`язаного ОСОБА_3 , вимога про судимість обвинуваченого, згідно якої такий раніше не судимий; характеристика, видана 11.04.2022 начальником відділу організаційно-кадрової роботи Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, згідно якої на гр. ОСОБА_3 скарг від жителів м. Миколаєва не надходило; довідки, видані КНП «Миколаївська міська лікарня» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, про те, що ОСОБА_3 на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, довідка про взяття на облік № 1445 від 15.04.2022, згідно якої ОСОБА_3 тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_2 , повідомлення КНП "Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги" Запорізької обласної ради №1268 від 04.04.2022, згідно якої ОСОБА_3 під наглядом лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває; висновок спеціалізованої медичної наркологічної комісії № 25 від 27.04.2022, згідно якого у гр. ОСОБА_3 наявні розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю (синдром залежності), не рекомендовано застосовувати ст. 96 КК України.

Враховуючи викладене, суд, дослідивши письмові докази та матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочині за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і його дії вірно кваліфіковані за ст. 336 КК України ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який не працевлаштований, раніше не судимий, його вік, сімейний стан не одружений, наявність обставини, яка пом`якшує покарання щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Згідно з досудовою доповіддю ймовірність вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину повторно середня, ризик небезпеки для суспільства середній. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі можливе без ізоляції від суспільства.

Враховуючи вищенаведене,суд вважає,що ОСОБА_3 слід визнативинним увчиненні інкримінованогойому злочиніта призначитипокарання увиді позбавленняволі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання із випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбаченіст. 76 КК України.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 09.05.2023 щодо обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст. 377 КПК України якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

На підставі вказаної норми закону запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 у виді тримання під вартою слід скасувати, звільнивши його з-під варти у залі судового засідання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, судових витрат не понесено.

Керуючись ст.370,374, 377 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним увчиненні злочину,передбаченого ст.336КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, поклавши на нього наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 у виді тримання під вартою - скасувати, звільнивши його з-під варти у залі судового засідання.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1