Вирок № 111407428, 08.06.2023, Галицький районний суд м. Львова

Єдиний державний реєстр судових рішень

461/4258/18

1-кп/461/33/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2023 м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8

обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13

захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

ОСОБА_18 , ОСОБА_19

ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,

ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові об`єднані кримінальні провадження № 12018140050001335, 12018140050002726, 12018140000000160 за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Білобожниця Чортківського району Тернопільської області, громадянки України, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судима, зокрема вироком Галицького районного суду м. Львова від 29 червня 2017 року за ч.2 ст.332 КК України до 05 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням із призначенням іспитового терміну 01 рік,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 332 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, який зареєстрованому та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, зокрема, вироком районного суду у м, Лєску Республіки Польща,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.146, ч. 3 ст. 332 КК України,

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Баку, Республіка Азербайджан, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , одруженого, в силу ст. 89 КК раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187, ч.2 ст.146 КК України,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Озеряни Борщівського району Тернопільської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч, 2 ст.187, ч.2 ст.146 КК України,

ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженця с. Лавриків Жовківського району Львівської області, який не працює, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Щодо обвинувачення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_24 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

ОСОБА_9 , діючи повторно, маючи умисел на організацію незаконного перетину державного кордону України, добре розуміючи порядок перетину кордону, в листопаді 2017 року, вступила в злочинну змову із ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , метою яких було незаконне переправлення осіб через державний кордон України. З цією метою, ОСОБА_9 , в кінці січня 2018 року, зустрілася в м.Львові із невстановленими особами, які замовили переправлення через державний кордон України трьох громадян Демократичної Республіки В`єтнам, а саме: ОСОБА_28 ( ОСОБА_29 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_30 ( ОСОБА_31 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_32 ( ОСОБА_33 ), ІНФОРМАЦІЯ_7 . В ході зустрічі учасники обумовили час та місце прибуття іноземних громадян в м. Львів - 21 лютого 2018 року, з метою їх подальшого перевезення в Турківський район Львівської області, неподалік с. Шандровець, для переправлення 23 лютого 2018 року через державний кордон України в напрямку Республіки Польща поза пунктом пропуску, за винагороду в сумі 7500 доларів США.

З метою забезпечення незаконного перетину кордону, ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_25 , 21 лютого 2018 року, приблизно о 12 годині, зустріла в м. Львові громадян Демократичної Республіки В`єтнам, яких невстановленою особою було перевезено з м. Одеси до м. Львова на автомобілі марки «Volkswagen», зеленого кольору. В подальшому, 22 лютого 2018 року у вечірній час, в м. Львові, ОСОБА_9 спільно із ОСОБА_25 , посадили їх в автомобіль марки «Volkswagen T5», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, який належить ОСОБА_34 , та почали рух в Турківський район Львівської області з метою переправлення вказаних осіб поза пунктом пропуску через державний кордон України в напрямку Республіки Польща. Прибувши на раніше обумовлене місце на території Турківського району Львівської області неподалік с. Шандровець, ОСОБА_9 із ОСОБА_25 передали вказаних громадян, ОСОБА_35 який, за домовленістю з ОСОБА_9 , виконував функцію провідника та переправив останніх через державний кордон України до Республіки Польща, провівши їх пішки по лісистій місцевості поза пунктом пропуску. Рухалися вони приблизно 6 годин та 23.02.2018 на території Республіки Польща їх зустрів ОСОБА_27 на автомобілі марки «Mitsubishi», який здійснив перевезення зазначених трьох громадян В`єтнаму по території Республіки Польща до м. Варшава, отримавши при цьому від ОСОБА_26 , гроші в сумі 100 доларів США та 8000 гривень. У подальшому, автомобіль марки «Mitsubishi» із ОСОБА_27 та громадянами В`єтнаму ОСОБА_28, ОСОБА_30 та ОСОБА_32 затримано працівниками правоохоронних органів Республіки Польща.

Вироком 6-го кримінального відділу в справах нерезидентів зі штаб - квартирою в Устриках Дольних районного суду м.Лєску Республіки Польща від 18.06.2018, ОСОБА_27 за вчинення злочинів, передбачених ст.264 §3 КК Республіки Польща у сукупності зі ст.264 §2 КК Республіки Польща, засуджено до покарань у виді позбавлення волі на строк 1 рік та позбавлення волі на строк 4 місяці. На підставі ст.69 §1 і §2 КК Республіки Польща та ст.70 §1 КК Республіки Польща для виконання накладеного на обвинуваченого ОСОБА_27 покарання у виді позбавлення волі, встановлено випробувальний термін 2 роки.

Таким чином, даними умисними діями, які виразилися в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями, вчиненому повторно, щодо кількох осіб, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, ОСОБА_9 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.

В подальшому ОСОБА_9 , зрозумівши, що для отримання значних незаконних прибутків, необхідна більш досконала форма злочинної діяльності, посягаючи на суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів, порушуючи встановлений Законом України «Про прикордонний контроль», Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та п. 2 Правил перетинання державного кордону України громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, порядок перетинання державного кордону України, маючи на меті організовувати на систематичній основі незаконне переправлення груп, нелегальних мігрантів через державний кордон України з Республікою Польща, в другій половині лютого 2018 року, в м. Львові організувала стійку групу, до складу якої увійшли ОСОБА_26 , ОСОБА_10 , а також до злочинної діяльності при необхідності залучалися інші невстановлені особи. Всі учасники організованої групи були об`єднані єдиним планом з розподілом функцій та ролей, спрямованих на досягнення цього плану, також були обізнані про дії кожного з них та схвалювали їх, мали єдиний намір на особисте збагачення шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України поза пунктами пропуску, усвідомлювали, що приймають участь у злочинній діяльності, чітко виконували відведені їм функції.

ОСОБА_9 , як організатор злочинної групи, після залучення достатньої кількості осіб для спільної злочинної діяльності, а саме вчинення тяжких злочинів, пов`язаних з незаконним переправленням осіб через державний кордон України поза пунктами пропуску, розробила план злочинних дій, який був доведений до відома учасників організованої групи, які надалі діяли згідно нього, забезпечувала дотримання загальних правил поведінки та конспірації кожного з учасників, розподіляла функції та завдання, взаємозв`язок між учасниками, стабільність і безпеку існування злочинної групи, координувала та приховувала їх злочинну діяльність, тим самим безпосередньо займалася організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України поза пунктами пропуску, визначивши можливі місця перетину державного кордону України з Республікою Польща, через лісисту місцевість неподалік с. Шандровець Турківського району Львівської області, поза встановленими пунктами пропуску, отримувала кошти в якості винагороди за вчинення злочинів, безпосередньо від замовників, які розподіляла між членами організованої групи у відповідності до виконаних функцій, а також використовувала для задоволення потреб, які виникають у зв`язку з злочинною діяльністю.

ОСОБА_10 , в складі організованої групи, діяв як виконавець, згідно розподілу функцій та узгодженого плану дій, виконував функцію перевізника, а саме, зустрічав нелегальних мігрантів на території Республіки Польща, яких попередньо незаконно переправили через державний кордон України поза пунктами пропуску, та після зустрічі на своєму автомобілі доставляв їх до м. Варшава, а також особисто на своєму автомобілі перевозив нелегальних мігрантів з м. Львова до місця незаконного переправлення їх через державний кордон України поза пунктами пропуску, дотримуючись правил конспірації, допомагав приховувати злочинну діяльність.

ОСОБА_26 , в складі організованої групи, діяв як виконавець, згідно розподілу функцій та узгодженого плану дій, виконував функцію, як перевізника так і провідника, тобто маючи достатні знання прилеглої території поблизу державного кордону України з Республікою Польща, а саме маршрутів перетину кордону через лісисту місцевість неподалік с. Шандровець Турківського району Львівської області поза встановленими пунктами пропуску безпосередньо забезпечував переправлення нелегальних мігрантів до Республіки Польща, дотримуючись правил конспірації, допомагав приховувати злочинну діяльність.

ОСОБА_9 , повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою отримання незаконних прибутків, посягаючи на суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів, створила стійку організовану групу, до якої окрім ОСОБА_26 залучила ОСОБА_10 . Реалізуючи попередньо узгоджений план злочинної діяльності, з відома та згоди інших членів організованої групи, в середині лютого 2018 року, зустрілася в м.Львові із невстановленими досудовим слідством особами, які замовили переправлення громадянина Республіки Ірак через державний кордон України. В ході зустрічі обумовили час та місце прибуття вказаної особи - 14.03.2018 в Турківський район Львівської області неподалік с.Шандровець для подальшого незаконного переправлення його через державний кордон України в Республіку Польща, поза пунктом пропуску, за винагороду в сумі 10 тисяч доларів США.

Організувавши в такий спосіб незаконний перетин кордону, ОСОБА_9 , діючи в складі організованої групи, доручила ОСОБА_26 здійснити перевезення на своєму автомобілі марки «Volkswagen Golf», темно-зеленого кольору, громадянина Республіки Ірак ОСОБА_36 ( ОСОБА_37 ), ІНФОРМАЦІЯ_8 , з м.Києва в Турківський район Львівської області неподалік с.Шандровець. ОСОБА_26 , виконуючи доручення ОСОБА_9 , на своєму автомобілі марки «Volkswagen Golf», темно-зеленого кольору, поїхав в м. Київ, де зустрівся на раніше обумовленому місці із невстановленою слідством особою на ім`я ОСОБА_38 , яка передала йому для перевезення громадянина Республіки Ірак. 14.03.2018 ОСОБА_26 перевіз його на даному автомобілі з м. Києва до Турківського району Львівської області неподалік с. Шандровець, з метою незаконного переправлення поза пунктом пропуску через державний кордон України в Республіку Польща. Прибувши на раніше обумовлене місце на території Турківського району Львівської області неподалік с.Шандровець, ОСОБА_26 , проводячи громадянина Республіки Ірак ОСОБА_37 пішком по лісистій місцевості, переправив його поза пунктом пропуску через державний кордон України до Республіки Польща. Після їх пересування по території Республіки Польща, 14.03.2018 протягом близько 6 годин, згідно спільного плану, останніх зустрів ОСОБА_10 на автомобілі марки «Volkswagen Golf» червоного кольору, який посадив громадянина Республіки Ірак у вказаний автомобіль та маючи намір отримати від організатора групи грошову винагороду повіз його до м.Варшава Республіки Польща. В подальшому, автомобіль марки «Volkswagen Golf», червоного кольору, із ОСОБА_10 та громадянином Республіки Ірак ОСОБА_37 було затримано правоохоронними органами Республіки Польща за незаконний перетин державного кордону Республіки Польща та сприяння у такому перетині.

Вироком 6-го кримінального відділу у справах нерезидентів зі штаб - квартирою в Устриках Дольних районного суду м.Лєску Республіки Польща від 07.08.2018 року, ОСОБА_10 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ст.18 §3 КК Республіки Польща у сукупності зі ст.264 §2 ККРеспубліки Польща до покарань у виді позбавлення волі на строк 8 місяців та позбавлення волі на строк 6 місяців. На підставі ст.69 § 1 і §2 КК Республіки Польща та ст.70 §1 КК Республіки Польща, для виконання накладеного на обвинуваченого ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі, встановлено випробувальний термін 2 роки.

Данимиумисними діями, які виразилися в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями, вчиненому повторно, з корисливих мотивів, організованою групою, ОСОБА_9 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.

Крім того, ОСОБА_9 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою отримання незаконних прибутків, посягаючи на суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів, наприкінці лютого 2018 року, зустрілася в м. Львові із ОСОБА_39 , який згідно попередньої домовленості на прохання ОСОБА_9 повідомив, що підшукав чотирьох іноземних громадян Туреччини та Іраку для незаконного переправлення їх через державний кордон України поза пунктом пропуску за винагороду у 8 тисяч доларів США, обумовивши в ході зустрічі час та місце незаконного перетину кордону неподалік с.Шандровець Турківського району Львівської області. Згідно домовленості члени організованої групи 17 березня 2018 року повинні були переправити через державний кордон України в напрямку Республіки Польща поза пунктом пропуску трьох громадян Туреччини та одного громадянина Іраку.

Діючи згідно спільно розробленого плану та за вказівкою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на своєму автомобілі марки «Volkswagen Passat», сірого кольору, разом з останньою, 16 березня 2018 року, приблизно о 23 годині 15 хвилин, в м.Львові зустрівся на раніше обумовленому місці із особою, яка повинна була передати йому чотирьох іноземних громадян, а саме зі ОСОБА_39 (який діяв на умовах конфіденційного співробітництва в межах контролю за вчиненням злочину). Діючи, згідно спільного злочинного плану, який був доведений всім учасникам організованої злочинної групи, ОСОБА_9 порадила ОСОБА_40 , щоб він поселив нелегальних мігрантів, які мають на меті перетнути кордон в напрямку Республіки Польща в хостелі чи квартирі в м.Львові, після чого ОСОБА_41 поселив їх в хостелі «YellowHouse», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 109.

У подальшому, ОСОБА_9 , організовуючи незаконне переправлений осіб через кордон, повідомила про це інших членів організованої групи, а саме ОСОБА_10 , про те, що він повинен перевезти чотирьох іноземних громадян на своєму автомобілі марки «Volkswagen Passat», сірого кольору, до Турківського району Львівської області неподалік с.Шандровець, де їх мав зустріти ОСОБА_26 , який згідно спільного плану в цей час повинен прибути на своєму автомобілі з м. Львова до місця незаконного переправлення через державний кордон, та в подальшому, виконуючи функцію провідника, переправити нелегальних мігрантів по лісистій місцевості поза пунктом пропуску державного кордону України до Республіки Польща.

ОСОБА_9 в свою чергу повинна була перебувати у м. Львові разом із ОСОБА_39 , та після підтвердження того, що іноземні громадяни знаходяться на території Республіки Польща, отримати грошові кошти в сумі 8000 доларів США від нього.

Однак, під час готування до злочину ОСОБА_9 , змінивши свій злочинний план, доручила ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , які не були обізнані в повному об`ємі з діяльністю організованої групи, отримати грошові кошти від ОСОБА_42 до початку переправлення нелегальних мігрантів через кордон.

ОСОБА_41 , в свою чергу, не погодившись на умови зміни злочинного плану, відмовився передавати кошти до початку переправлення нелегальних мігрантів через кордон, після чого ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 заволоділи грошовими коштами, які були у ОСОБА_42 в сумі 8000 доларів США та іншим його майном, а саме мобільними телефонами, шкіряною сумкою з особистими речами.

У подальшому, ОСОБА_9 з ОСОБА_10 , виконуючи заплановане, з метою доведення злочину до кінця, направилися до місця, де знаходилися нелегальні мігранти, а саме до хостелу «Yellow House», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 109, та використовуючи телефон ОСОБА_42 , переконували громадян Туреччини та Іраку продовжити спільні дії для подальшого їх незаконного переправлення через державний кордон України поза пунктом пропуску в Республіку Польща.

Однак, іноземні громадяни відмовилися виконувати вимоги ОСОБА_9 та повідомили, що будуть діяти виключно згідно вказівок ОСОБА_42 , оскільки боялися їх викриття правоохоронними органами.

Після цього, ОСОБА_9 та члени організованої злочинної групи ОСОБА_10 і ОСОБА_26 , перевіривши грошові кошти, які вони забрали у ОСОБА_42 в якості винагороди за незаконне переправлення осіб через кордон і встановивши, що вони є несправжніми (виготовлені як імітаційні засоби для використання в умовах контролю за вчиненням злочину), були затримані працівниками правоохоронних органів.

Даними умисними діями, які виразилися в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями, вчиненому повторно, щодо кількох осіб, з корисливих мотивів, організованою групою, ОСОБА_9 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.

ОСОБА_10 , в період часу з лютого по березень 2018, діючи в складі організованої групи із ОСОБА_9 та ОСОБА_26 , відповідно до розробленого ОСОБА_9 злочинного плану, виконуючи відведену йому роль виконавця, реалізовуючи спільний злочинний умисел, 16 березня 2018 року вчинив незаконне переправлення чотирьох громадян Туреччини та Іраку через державний кордон України поза пунктами пропуску неподалік с. Шандровець Турківського району Львівської області на територію Республіки Польща та керівництво їх діями.

Даними умисними діями, які виразилися у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, керівництві такими діями, щодо кількох осіб, повторно, з корисливих мотивів, організованою групою, ОСОБА_10 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.

ОСОБА_24 , маючи спільний із ОСОБА_9 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та невстановленими досудовим розслідуванням особами умисел на переправлення нелегальних мігрантів поза пунктом пропуску через державний кордон України до Республіки Польща, знаючи що ОСОБА_9 виконуючи роль організатора зустрілася в м. Львові із невстановленими особами, які замовили переправлення трьох громадян Демократичної Республіки В`єтнам ОСОБА_28 ( ОСОБА_43 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_30 ( ОСОБА_44 ), ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_32 ( ОСОБА_45 ), ІНФОРМАЦІЯ_11 , через державний кордон України, обумовивши в ході зустрічі час та місце прибуття в м. Львів та в подальшому їх необхідно буде переправити через державний кордон України в напрямку Республіки Польща поза пунктом пропуску через державний кордон України. При цьому, між ОСОБА_9 та невстановленими особами було обумовлено прибуття трьох громадян Демократичної Республіки В`єтнам в м. Львів на 21.02.2018, а в подальшому їх прибуття в Турківський район Львівської області неподалік с. Шандровець, для подальшого переправлення їх через державний кордон України в напрямку Републіки Польща поза пунктом пропуску через державний кордон України на 23.02.2018.

ОСОБА_24 достовірно знаючи, що ОСОБА_9 в такий спосіб організувала незаконний спосіб незаконне переправлення осіб через державний кордон України, 21.02.2018 приблизно о 12:00 год. разом з ОСОБА_9 зустрів в м. Львові трьох громадян Демократичної Республіки В`єтнам, а саме: ОСОБА_28 ( ОСОБА_43 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_30 ( ОСОБА_44 ), ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_32 ( ОСОБА_45 ), ІНФОРМАЦІЯ_11 , яких було привезено з м. Одеси до м. Львів на автомобілі марки «Volkswagen» зеленогокольору невстановленою особою, та в подальшому 22.02.2018 у вечірній час в м. Львові, ОСОБА_24 спільно із ОСОБА_9 посадили їх в автомобіль типу мікроавтобус білого кольору, за кермом якого перебував ОСОБА_24 та почали рух в Турківський район Львівської області, з метою переправлення вказаних осіб поза пунктом пропуску через державний кордон України в напрямку Республіки Польща. Прибувши на раніше обумовлене місце на території Турківського району Львівської області неподалік с. Шандровець трьох громадян Демократичної Республіки В`єтнам ОСОБА_9 із ОСОБА_24 передали ОСОБА_26 , який виконував функцію провідника та проводячи останніх пішком по лісистій місцевості переправив їх поза пунктом пропуску через державний кордон України до Республіки Польща. Рухалися вони приблизно 6 годин та 23.02.2018 на території Республіки Польща їх зустрів ОСОБА_27 на автомобілі марки «Mitsubishi», який посадив їх у вказаний автомобіль, отримавши при цьому від ОСОБА_26 який виконував функцію перевідника, гроші в сумі 100 доларів США та 8000 гривень, та повіз по території Республіки Польща в м. Варшава.

В подальшому автомобіль марки «Mitsubishi» із ОСОБА_27 та трьома громадянами Демократичної Республіки В`єтнам ОСОБА_28 ( ОСОБА_43 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_30 ( ОСОБА_44 ), ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_32 ( ОСОБА_45 ), ІНФОРМАЦІЯ_11 , було затримано правоохоронними органами Республіки Польща.

Даними умисними діями, які виразилися в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_24 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 332 КК України.

Правова позиція сторони захисту обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 зводиться до їх невинуватості з огляду на те, що по відношенню до обвинувачених, щодо інкримінованих їм дій, мала місце провокація злочину, докази у кримінальному провадженні були здобуті з грубим порушенням норм чинного законодавства.

Обвинувачена ОСОБА_9 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332КК України не визнала, відмовилась від надання показань.

Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332КК України не визнав, відмовився від надання показань.

ОСОБА_24 , в судовому засіданні надав наступні показання. Оскільки він раніше був знайомий з обвинуваченою ОСОБА_9 та мав дружні стосунки, остання звернулася до нього з проханням відвезти її знайомих в місто Старий Самбір Львівської області. У нього у власності був пасажирський автомобіль і за умови компенсації йому пального, він на це погодився. В обумовлені ОСОБА_9 дату та час він під*їхав на вул.Тунельну (біля вул.Чорновола), де з будинку вийшли іноземці, 2 чи 3 людини(чоловіки чи жінки не пам*ятає) і сіли до нього в машину разом з ОСОБА_9 . Після чого вони разом поїхали до м.Старий Самбір, на в*їзді до якого ОСОБА_9 та інші вийшли, а іноземці пересіли до іншої машини. ОСОБА_9 в дорозі тільки зазначила, що це її знайомі. Йому не відомо було куди вони їдуть, оскільки йому нічого не пояснювали і він не задавав зайвих питань. До міста Львова він повернувся разом з ОСОБА_9 .

Незважаючи на процесуальну позицію обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , їх вина у вчиненні злочинів в межах висунутого обвинувачення за встановлених судом обставин підтверджується сукупністю досліджених фактичних даних, що містяться у документах (матеріалах, які містяться на носіях інформації, протоколах процесуальних дій з додатками до них, а також носії інформації, на яких вони зафіксовані тощо), показах свідків, які є процесуальними джерелами доказів та якими підтверджуються фактичні обставини (події) вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень:

- даними, які містяться в повідомленні про виявлення кримінального правопорушення від 26 лютого 2018 року, з якого вбачається, що оперативно-розшуковим управлінням Західного регіонального управління було отримано інформацію щодо здійснення протиправної діяльності пов`язаної з незаконним переправленням осіб через державний кордон України на ділянці Західного регіонального управління, зокрема, в межах Львівської області. Так, в ході роботи за оперативно-розшуковою справою встановлено, що громадянин Королівства Норвегії, спільно у змові з іншими особами, створили канал та здійснили незаконне переправлення трьох громадян В`єтнаму через державний кордон України до Республіки Польща в межах Львівської області;

- показаннями свідків ОСОБА_28 (ОСОБА_43) та ОСОБА_30 (ОСОБА_44), ОСОБА_46 ( ОСОБА_47 ) від 24 лютого 2018 року, допитаних в порядку ст. 225 КПК України в судовому засіданні, які повідомили що вони прибули на автомобілі з Росії до України близько місяця тому. Спочатку вони проживали у м. Одеса у незнайомого їм чоловіка. В подальшому, не знайомий їм чоловік на зеленому автомобілі привіз їх до м. Львова, де їх зустріли інші невідомі чоловік та жінка. Свідки зазначили, що зможуть впізнати вказаних чоловіка та жінку за необхідності на фото. Свідки повідомили, що перебували у Львові один день, та в подальшому їх на білому мікроавтобусі (де з ними перебувала жінка, та сама, що й зустріла їх у Львові), а згодом на зеленому автомобілі (в супроводі невідомого чоловіка) привезли до державного кордону України. Сам державний кордон України з республікою Польща проходили вночі пішки через ліс в супроводі невідомого чоловіка. Після перетину кордону у Польщі їх на сірому автомобілі зустрів невідомий чоловік. Через деякий час автомобіль разом з ними було затримано представниками правоохоронних органів республіки Польща;

- показаннями свідка ОСОБА_37 ( ОСОБА_36 ), від 20.03.2018 року, допитаному в порядку ст. 225 КПК України в судовому засіданні, який повідомив що прибув до України, а саме до м. Київ близько 3 тижнів тому з особою на ім`я ОСОБА_48 . В подальшому, його з ОСОБА_49 невідомий чоловік (якого в разі необхідності він зможе впізнати) привіз їх до державного кордону України з республікою Польща. Спочатку вони утрьох йшли пішки. Сам державний кордон ОСОБА_48 не перетнув, а залишився в Україні. В Польщі його з водієм зустрів невідомий чоловік на чорній машині. В подальшому їх затримали представники правоохоронних органів республіки Польща;

- даними, які містяться в протоколі від 21 березня 2018 року, з яких вбачається, що серед осіб, які пред`являлись для впізнання, свідок ОСОБА_37 , за участю перекладача ОСОБА_50 , впізнав за рисами обличчя обвинуваченого ОСОБА_10 ;

- даними, що містяться у вироку районного суду у м. Лєску Республіки Польща від 27 лютого 2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_26 разом з ОСОБА_51 та ОСОБА_52 організував нелегальний перетин українсько-польського кордону трьом громадянам В*єтнаму і перетнув кордон разом з ними, чим порушив ст. 264 параграфи 2 і 3 КК у зв`язку з ст. 11 параграфу 2 КК Республіки Польща;

- даними, що містяться у вироку районного суду у м. Лєску Республіки Польща від 18 червня 2018 року, з якого вбачається, що ОСОБА_27 організував нелегальний перетин українсько-польського кордону трьом громадянам В*єтнаму і перетнув кордон разом з ними, чим порушив ст. 264 параграфи 2 і 3 КК Республіки Польща;

- даними, що містяться у вироку районного суду у м. Лєску Республіка Польща від 27 лютого 2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_26 14 березня 2018 року разом з ОСОБА_53 допомогли одному іракцеві нелегально перетнути українсько-польський кордон, чим порушили ст. 18 параграфу 1 і 3 КК у зв`язку з ст. 264 параграф 2 КК Республіки Польща;

- даними, що містяться у вироку районного суду у м. Лєску Республіка Польща від 07 серпня 2018 року, з якого вбачається, що ОСОБА_10 14 березня 2018 року в Соколиках у змові з іншою невстановленою особою сприяв незаконному перетину державного кордону між Україною та Республікою Польща та 14 березня 2018 року спільно з іншою невстановленою особою, всупереч законодавству перетнув польсько-український кордон, чим порушив ст. 18 параграфу 3 та ст. 264 параграфу 2 КК Республіки Польща;

- даними, які містяться в протоколах від 01 березня 2018 року, з яких вбачається, що серед осіб, які пред`являлись для впізнання, свідок ОСОБА_46 , за участю перекладача ОСОБА_54 впізнав за рисами обличчя обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_24 ;

- даними, які містяться в протоколах від 01 березня 2018 року, з якого вбачається, що серед осіб, які пред`являлись для впізнання свідок ОСОБА_55 за участю перекладача ОСОБА_54 за рисами обличчя впізнав ОСОБА_24 та ОСОБА_9 ;

- даними, які містяться в протоколах від 01 березня 2018 року, з яких вбачається, що серед осіб, які пред`являлись для впізнання, свідок ОСОБА_30 за рисами обличчя, впізнав ОСОБА_9 та ОСОБА_24 ;

- даними, які містяться в протоколі прикордонно-представницької зустрічі від 23 лютого 2018 року, за результатами якої Держава Україна зобов`язалась прийняти від республіки Польща трьох громадян В`єтнаму (ОСОБА_108, ОСОБА_56 ) та одного громадянина України, які незаконно перетнули державний кордон України;

- даними, які містяться: в актах про прийому-передачі осіб від 24 лютого 2018 року; протоколах про адміністративне затримання від 24 лютого 2018 року; протоколах про адміністративне правопорушення №197468, 197470, 197469 відносно ОСОБА_108, ОСОБА_46, ОСОБА_30 відповідно, з яких вбачається, що такі були затримані за незаконний перетин державного кордону України в Республіці Польща поза пунктом пропуску на напрямку 294 прикордонного знаку;

- даних, які містяться в постановах Турківського районного суду Львівської області від 27 лютого 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_46 , ОСОБА_108 та ОСОБА_30 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП;

- даними, які містяться в рішеннях Мостиського районного суду Львівської області від 28 лютого 2018 року про затримання громадян Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_46, ОСОБА_108, ОСОБА_30 , - з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк визначений ч.11 ст.289 КАС України, який є достатнім для виконання судового рішення, але не більше шести місяців;

- даними, які містяться в постановах Турківського районного суду Львівської області від 19 березня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_57 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП;

- даними, які містяться в рішенні Мостиського районного суду Львівської області від 28 лютого 2018 року, про затримання громадянина ОСОБА_58 , до вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на строк, визначений ч.11 ст.289 КАС України, достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців;

- даними протоколу виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів від 15 березня 2018 року, з якого вбачається, що слідчим ОСОБА_59 , в межах досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140000000160 від 26.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України здійснено виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів, а саме: несправжніх друкованих сувенірних грошових купюр номіналом по 100 (сто) доларів США кожна в кількості 80 (вісімдесят) штук на загальну суму 8000 (вісім тисяч) доларів США. Вказаним способом надруковано 80 несправжніх грошових купюр номіналом 100 доларів США кожна з серією та номером: «SUVENIR 0000 І В2», на загальну суму 8000 доларів США;

- даними, що містяться у протоколі ідентифікації та помічені несправжніх (імітаційних) засобів від 16 березня 2018 року, з якого вбачається, що в приміщенні службового кабінету №64 СУ ГУ НП у Львівській області, за адресою: м. Львів, вул. Степана Бандери, 1, було оглянуто несправжні (імітаційні) засоби, які імітують автентичні грошові купюри номіналом по 100 (сто) доларів США кожна в загальній кількості 79 (сімдесяти дев`ять) штук на загальну суму 7900 доларів США та одну купюру номіналом 100 доларів США серії LB №43110279V. Несправжні (імітаційні) засоби номіналом по 100 доларів США мають ідентичні маркування «Suvenir 0000 І В2». Вказані імітаційні засоби виготовлені ОРУ ЗРУ ДПС України, а також одна купюра номіналом 100 доларів США серії LB №43110279V, надана ОСОБА_39 для проведення слідчих, розшукових та процесуальних дій у кримінальному провадженні за №12018140000000160 від 26.02.2018. Згідно пояснень ОСОБА_42 8000 доларів США йому необхідно передати ОСОБА_9 , ОСОБА_34 та ОСОБА_26 за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України. Пачку з імітаційними засобами та паперовий конверт, в яких вони знаходяться з усіх боків було оброблено спецхімпрепаратом «Промінь - 1», що в ультрафіолетовому світлі світиться світло-зеленим кольором та при дотику до них залишають сліди аналогічного кольору. Несправжні (імітаційні) засоби, які імітують грошові кошти в сумі 7900 доларів США та одну купюру номіналом 100 доларів США серії LB №43110279V, яку надав ОСОБА_41 передано останньому для подальшого використання їх під час проведення заходів з підтвердження фактичних даних протиправної діяльності ОСОБА_9 , ОСОБА_60 та ОСОБА_26 ;

- даними, які містяться в протоколі про хід проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 26 березня 2018 року, де за зафіксовано розмову обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та особи на ім`я ОСОБА_61 щодо грошових коштів;

- даними, які містяться в протоколі за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 04 квітня 2018 року, з якого вбачається розмова по абонентському номеру « Водафон » НОМЕР_2 , стосовно громадянина Королівства Норвегії ОСОБА_63 ;

- даними, які містяться в протоколі про хід проведення негласних (слідчих) розшукових дій від 14 березня 2018 року, в якому зафіксовано розмову обвинуваченої ОСОБА_9 , та осіб на ім`я ОСОБА_64 та ОСОБА_61 , де ОСОБА_9 обговорює з останніми умови незаконного переправлення осіб через державний кордон України, зокрема, обговорюють роботу органів прикордонної служби Республіки Польща щодо протидії незаконному перетину кордону; помилки, яких припустились при організації незаконного перетину кордону громадянами В`єтнаму та нові способи організації незаконного переправлення через кордон іноземців;

- даними, які містяться в скріншотах текстових повідомлень з програмного забезпечення «Telegram», яке використовує гр. ОСОБА_9 на, на особистому мобільному терміналі, обліковий запис якого прив`язаний до її номеру мобільного телефону НОМЕР_3 , з яких вбачається що ОСОБА_9 контактувала з « ОСОБА_65 », « ОСОБА_66 », « ОСОБА_67 », « ОСОБА_68 », « ОСОБА_69 » стосовно умов незаконного переправлення осіб через державний кордон України. Зокрема, ОСОБА_9 обговорює з контактом « ОСОБА_64 » бронювання готелю для осіб, що бажають незаконного перетнути кордон України, умови незаконного перетину кордону в лісистій місцевості в супроводі особи на ім`я « ОСОБА_70 »;

- даними, які містяться в протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 01 червня 2018 року, за номером мобільного телефону НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_26 , з яких вбачається, що останній спілкувався з ОСОБА_9 стосовно умов та оплати виконання ним переправлення через кордон іноземців;

- даними, які містяться в протоколі про результати проведення негласних слідчих (розшукових)дій від 26 березня 2018 року, в якому зафіксовано розмову обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та особи на ім`я ОСОБА_61 , які обговорювали спільний план по незаконному переправленню іноземців через державний кордон України;

- даними, які містяться в протоколі про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 27 березня 2018 року, з якого вбачається, що здійснювалось зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру мобільного телефону НОМЕР_3 (оператора стільникового зв`язку ПрАТ «Київстар»), яким користується ОСОБА_9 , з якого вбачається, що остання обговорює з учасниками організованої групи умови, технічні засоби переправлення іноземців через державний кордон України та в подальшому повідомляє їх, що надані ОСОБА_39 грошові кошти в розмірі 8000 доларів, - є сувенірами;

- даними, які містяться в протоколі за результатами проведення візуального спостереження від 27 березня 2018 року (з фототаблицями), з якого вбачається, що 15 березня 2018 року у м. Львові, по вул. Під Дубом № 7Б (вхід у торговий центр Форум Львів») о 17 год. 25 хв. перебувала ОСОБА_9 . О 17 год. 26 хв. до ОСОБА_9 підійшов невідомий чоловік арабської зовнішності. Чоловік та ОСОБА_9 після розмови о 17 год. 32 хв. вийшли із торгового центру «Форум» Львів». Невідомий чоловік пішов у напрямку вул. Куліша, а ОСОБА_9 підійшла до поруч припаркованого автомобіля-таксі «Ваз 2110», сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_5 , сіла у автомобіль на пасажирське сидіння, після чого вказане таксі рушило в напрямку вул. Куліша. О 19 год. 46 хв. спостережувана приїхала на АДРЕСА_7 , де розрахувавшись із водієм таксі, зайшла у 5 під`їзд вказаного будинку(точну адресу встановити не вдалось), а автомобіль-таксі «Ваз 2110» сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_5 , поїхав у напрямку вул. Богдана Хмельницького. О 20 год. 26 хв. з 5 під`їзду вказаного будинку вийшла ОСОБА_9 та жінка віком 25-30 років, яка була опізнана як громадянка ОСОБА_71 . У цей час, поруч із під`їздом зупинився автомобіль «Мерседес 220 Е», синього кольору, ДНЗ Республіки Польша НОМЕР_6 , за кермом якого знаходився ОСОБА_12 . О 20 год. 27 хв. спостережувані розпрощались. При цьому, ОСОБА_71 зайшла у вказаний під`їзд, а ОСОБА_9 привітавшись із ОСОБА_12 сіла на пасажирське сидіння у автомобіль, після чого спостережувані поїхали у напрямку, вул. Богдана Хмельницького. О 20 год. 47 хв. спостережувані приїхали на пл. Митну, зупинившись на зупинці громадського транспорту та включивши аварійні вогні почали курити сигарети та на когось очікувати. О 20 год. 54 хв. у салон, до спостережуваних підсів невідомий чоловік, після чого вказані особи рушили у напрямку Винниківського базару;

- даними, які містяться в протоколі за результатами проведення візуального спостереження від 27 березня 2018 року(з фототаблицями), з якого вбачається що у м. Львові на вул. Зелена, 109 знаходиться вхід у хостел «Yellow House». О 01 год. 25 хв. візуально було помічено як зі сторони вул. Керченської до вказаного будинку з тильної сторони під`їхав та зупинився автомобіль «Daewoo Lanos», сірого кольору ДНЗ НОМЕР_7 . О 01 год. 26 хв. із вказаного автомобіля вийшла ОСОБА_9 . Чоловік, який був упізнаний як громадянин ОСОБА_13 та чоловік, який був упізнаний як громадянин ОСОБА_10 . О 01 год. 28 хв. ОСОБА_12 сів у автомобіль на місце пасажира, а ОСОБА_13 за кермо. ОСОБА_10 та ОСОБА_9 сіли на заднє сидіння та не виходячи із вказаного автомобіля почали на когось очікувати. О 02 год. 10 хв. вони рушили у напрямку вул. Зеленої. О 02 год. 18 хв. ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 на вказаному автомобілі заїхали на територію АЗС «ОККО» (м. Львів, вул. Зелена, 283), де стали під заправку газом. З автомобіля вийшов ОСОБА_13 та зайшов у приміщення АЗС для розрахунку, а ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишились очікувати у автомобілі. О 02 год. 28 хв. із вказаного приміщення вийшов ОСОБА_13 підійшов до автомобіля «Daewoo Lanos», сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_7 , сів за кермо та поїхали у напрямку кільця із перетином вул. Зеленої, вул. Луганської та вул. Пасічної. О 02 год. 56 хв. спостережувані на автомобілі «Daewoo Lanos», сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_7 приїхали та припаркувались за інформаційним вказівником «Древній град» (Львівська область, 7-мий км., Київської траси, траса Львів-Київ НІ7). Згодом ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вийшли із автомобіля та всі разом почали оглядати кювет, підсвічуючи мобільними телефонами. О 03 год. 25 хв. спостережувані сіли у автомобіль «Daewoo Lanos». сірого кольору, днз НОМЕР_7 та поїхали у напрямку м. Львів. О 03 год. 32 хв. ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 приїхали на вул. Грінченка, де припаркувались поруч із зупинкою громадського транспорту, не виходячи із автомобіля, почали на когось очікувати. О 03 год. 34 хв. спостережувані виїхали на вказаному автомобілі у напрямку вул. Богдана Хмельницького та о 03 год. 46 хв. вищевказані особи приїхали на вул. Грінченка, 10А та когось очікували. Поруч з 5 під`їздом вищевказаного будинку був припаркований автомобіль «Мерседес 220Е», синього кольору, ДНЗ Республіки Польша НОМЕР_6 . О 04 год. 00 хв. із автомобіля «Daewoo Lanos», сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_7 вийшов ОСОБА_12 , підійшов до поруч припаркованого автомобіля «Мерседес 220Е», синього кольору, днз Республіки Польша НОМЕР_6 , сів за кермо та поїхав у напрямку вул. Богдана Хмельницького, а спостережувані на автомобілі «Daewoo Lanos», сірого кольору, поїхали у напрямку вул. Мазепи. О 04 год. 09 хв. ОСОБА_72 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 заїхали на територію АЗС «ОККО» (місто Львів, вулиця Замарстинівська, 174). Не виходячи із автомобіля почали на когось очікувати. О 04 год. 14 хв. з вказаного автомобіля вийшов ОСОБА_10 та підійшов до поруч припаркованого автомобіля «Wolksvagen Passat В5», білого кольору, днз Республіки Польша НОМЕР_8 , завівши вказаний автомобіль повернувся у автомобіль «Daewoo Lanos», сірого кольору. О 04 год. 20 хв. на вказану АЗС заїхав автомобіль патрульної поліції міста Львова, ДНЗ НОМЕР_22 разом із слідчо-оперативною групою для здійснення слідчих дій;

- даними, які містяться в висновку судових експертів №4973/4974/4975/4976 комісійної криміналістичної експертизи відеозвукозапису у кримінальному провадженні №12018140000000160 від 16 жовтня 2018 року, з якого вбачається, що у звукозаписах розмов на наданому для дослідження оптичному диску DVD-RW «Kodak» інв. № ПО у файлах, вказаних в п. 1.4.1 дослідницької частини, серед інших зафіксоване висловлювання ОСОБА_9 . Висловлювання ОСОБА_9 в текстовому змісті цих розмов, який в основному відповідає викладеному в протоколі про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 27 березня 2018 року № 5/478, позначені як "М.О.С.".

У звукозаписах розмов на наданому для дослідження оптичному диску DVD-RW «Kodak» інв. № ПО у файлах, вказаних в п. 1.4.1 дослідницької частини, ознак монтажу (в тому числі порушень неперервності записів) не виявлено.

У звукозаписі розмови на наданій для дослідження карті пам`яті micro SD "Team" інв. № 103 у файлі з атрибутами "2018 Березень 16, 02:18:28 - 03:14:22 205 МБ Стерео 86 01 7Е" серед інших зафіксоване висловлювання ОСОБА_9 . Висловлювання ОСОБА_9 в текстовому змісті цієї розмови, який в основному відповідає викладеному в протоколі про хід проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 26 березня 2018 року № 5/477, позначені як "М.О.С.", за винятком окремого висловлювання.

У звукозаписі розмови на наданій для дослідження карті пам`яті micro SD "Team" інв. № 103 у файлі з атрибутами "2018 Березень 16, 02:18:28 - 03:14:22 205 МБ Стерео 86 01 7Е" ознак монтажу (в тому числі порушень неперервності запису) не виявлено.

Встановити в категоричній формі наявність/відсутність ознак монтажу у вищевказаних звукозаписах розмови не виявляється можливим у зв`язку з відсутністю відповідної методики, зареєстрованої в МЮ України;

- даними протоколу обшуку від 17 березня 2018 року, відповідно до якого було проведено невідкладну слідчу дію - обшук автомобіля марки DAEWOO LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_7 та особистий обшук ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 . За результатом обшуку було вилучено наступні предмети, а саме: змиви з пальців та долонь рук гр. ОСОБА_13 ; гумові рукавиці, в яких проводились змиви та проводився особистий обшук ОСОБА_13 ; змиви з пальців та долонь рук ОСОБА_10 ; рукавиці, в яких проводились змиви з долонь та пальців рук ОСОБА_10 ; чорна сумка, в якій знаходиться національний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий на ім`я ОСОБА_10 ; рукавиці, в яких проводився особистий обшук ОСОБА_10 ; змиви з пальців та долонь рук ОСОБА_9 ; гумові рукавиці, в яких проводились змиви з долонь та пальців рук ОСОБА_9 ; паспорт громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_9 ; два договори із ломбарду «Скарбниця» №№ 18008810, 485-18006475 від 10.03.2018 року, згідно яких ОСОБА_9 є позичальником; мобільний телефон марки «Айфон 6S», серійний номер: НОМЕР_9 ; гумові рукавиці, в яких проводився особистий обшук ОСОБА_9 ; мобільний телефон марки «Номі»; паперовий конверт в якому знаходяться 79 купюр номіналом по 100 доларів США; чорна чоловічу сумку, схожу на шкіряну, в якій знаходились чотки; мобільний телефон марки «Samsung GT- Е1050» білого кольору; мобільний телефон марки «Samsung Duos» білого кольору, прямокутної форми скрейдж-картка від сім-картки мобільного оператора «Водафон Україна»; скейдж-карту від сім-картки мобільного оператора «Водафон»; гумові рукавиці, в яких проводився огляд автомобіля марки «DAEWOO LANOS»;

- допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_73 , вказала, що у березні, 4 роки назад, приблизно о 3-4 годині ночі вона була залучена в якості понятої під час обшуку автомобіля. Повідомила, що в ту ніч вона гуляла з подругою ОСОБА_74 в районі ТЦ

« Спартак». Біля АЗС «Окко» їх зупинив поліцейський та попросив бути понятими. Свідок зазначила, що процес обшуку фіксувався на відео, права та обов`язки понятих їм з подругою роз`яснили працівники поліції. Вказала, що в автомобілі знаходились троє чи четверо людей. В ході обшуку було виявлено та вилучено гроші, мобільні телефони, один пістолет. Речі, які вилучались працівниками поліції, поміщались в спеціальні пакети. Свідок повідомила, що бачила як безпосередньо обшукували автомобіль, а чи обшукували людей вона не пам`ятає. Крім того, вказала, що її прізвище у протоколі обшуку працівники поліції зазначили неправильно. При цьому підпис на всіх аркушах протоколу належить їй. ОСОБА_73 додатково повідомила, що весь процес обшуку тривав близько двох годин та закінчився близько п`ятої години ранку, після чого її та подругу працівники поліції відвезли в районний відділ поліції для закінчення здійснення формальних процедур;

- допитана в в судовому засіданні свідок ОСОБА_75 вказала, що вночі весною 2018 року вона гуляла з подругою ОСОБА_76 біля вул. Міртової у м. Львів. Поблизу АЗС до них підійшов працівник поліції та попросив бути понятими при обшуку автомобіля. Свідок зазначила, що процес обшуку фіксувався працівником поліції на відео. В ході обшуку працівники поліції відшукали та вилучили мобільні телефони, сімкарти, гроші, які упакували в спецпакети. Вилучені в ході обшуку речі демонстрували їй та її подрузі. Вилучені у ході обшуку грошові кошти, вона сприйняла як справжні. Свідок зазначила, що дані протоколу обшуку відповідають тому, що вона безпосередньо бачила. Наявність помилок у у її прізвищі у протоколі обшуку пояснила тим, що скоріше за все не надавала працівникам поліції свої документи. Зазначила, що гроші та телефони працівниками поліції вилучались поблизу передніх сидінь автомобіля, сімкарти поблизу задніх сидінь. Після проведення обшуку, її з подругою, працівники правоохоронних органів відвезли в районний відділ поліції, де вона прочитала та підписала протокол;

- даних які містяться в висновку експерта №1725/1731/1732 криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин від 22 травня 2018 року, з якого вбачається, що на поверхнях ватного косметичного диска, наданого в якості зразка спеціальної хімічної речовини "Промінь-1", (позначений слідчим, як взірець спеціальної хімічної речовини «Промінь-1»), є нашарування спеціальної хімічної речовини із зеленувато-жовтою люмінесценцією.

На поверхнях ватного косметичного диска із змивами з правої руки гр. ОСОБА_13 (пакет №1), є нашарування спеціальної хімічної речовини "Промінь-1" із зеленувато-жовтою люмінесценцією.

Спеціальна хімічна речовина "Промінь-1" із зеленувато-жовтою люмінесценцією, що виявлена на поверхнях ватного косметичного диска із змивами з правої руки гр. ОСОБА_13 (пакет №1), має спільні родові ознаки із зразком спеціальної хімічної речовини "Промінь-1", наданим для дослідження.

На поверхнях ватного косметичного диска із змивами з лівої руки гр. ОСОБА_13 (пакет №2), є нашарування спеціальної хімічної речовини "Промінь-1" із зеленувато-жовтою люмінесценцією.

Спеціальна хімічна речовина "Промінь-1" із зеленувато-жовтою люмінесценцією, що виявлена на поверхнях ватного косметичного диска із змивами з лівої руки гр. ОСОБА_13 (пакет №2), має спільні родові ознаки із зразком спеціальної хімічної речовини "Промінь-1", наданим для дослідження.

На поверхнях двох полімерних рукавиць, в яких було проведено змиви з правої та лівої руки гр. ОСОБА_13 (пакет №3), нашарувань спеціальних хімічних речовин не має.

На поверхнях двох полімерних рукавиць, в яких було проведено поверхневий обшук гр. ОСОБА_13 (пакет №4), нашарувань спеціальних хімічних речовин не має.

На поверхнях ватного косметичного диска із змивами з правої руки гр. ОСОБА_10 (пакет №5), є нашарування спеціальної хімічної речовини "Промінь-1" із зеленувато-жовтою люмінесценцією.

Спеціальна хімічна речовина "Промінь-1" із зеленувато-жовтою люмінесценцією, що виявлена на поверхнях ватного косметичного диска із змивами з правої руки гр. ОСОБА_10 (пакет №5), має спільні родові ознаки із зразком спеціальної хімічної речовини "Промінь-1", наданим для дослідження.

На поверхнях ватного косметичного диска із змивами з лівої руки гр. ОСОБА_10 (пакет №6), є нашарування спеціальної хімічної речовини "Промінь-1" із зеленувато-жовтою люмінесценцією.

Спеціальна хімічна речовина "Промінь-1" із зеленувато-жовтою люменісценцією, що виявлена на поверхнях ватного косметичного диска із змивами з лівої руки ОСОБА_10 (пакет №6), має спільні родові ознаки із зразком спеціальної хімічної речовини "Промінь-1", наданим для дослідження.

На поверхнях двох полімерних рукавиць, в яких було проведено змиви з правої та лівої руки гр. ОСОБА_10 (пакет №7), нашарувань спеціальних хімічних речовин не має.

На поверхнях двох полімерних рукавиць, в яких було проведено поверхневий обшук гр. ОСОБА_10 (пакет №8), нашарувань спеціальних хімічних речовин не має.

На поверхнях ватного косметичного диска із змивами з правої руки гр. ОСОБА_9 (пакет №9), є нашарування спеціальної хімічної речовини "Промінь-1" із зеленувато-жовтою люмінесценцією.

Спеціальна хімічна речовина "Промінь-1" із зеленувато-жовтою люмінесценцією, що виявлена на поверхнях ватного косметичного диска із змивами з правої руки гр. ОСОБА_9 (пакет №9), має спільні родові ознаки із зразком спеціальної хімічної речовини "Промінь-1", наданим для дослідження.

На поверхнях ватного косметичного диска із змивами з лівої руки гр. ОСОБА_9 (пакет №10), є нашарування спеціальної хімічної речовини "Промінь-1" із зеленувато-жовтою люмінесценцією.

Спеціальна хімічна речовина "Промінь-1" із зеленувато-жовтою люмінесценцією, що виявлена на поверхнях ватного косметичного диска із змивами з лівої руки гр. ОСОБА_9 (пакет №10), має спільні родові ознаки із зразком спеціальної хімічної речовини Промінь-1", наданим для дослідження.

На поверхнях двох полімерних рукавиць, в яких було проведено змиви з правої та лівої руки гр. ОСОБА_9 (пакет №11), нашарувань спеціальних хімічних речовин не має.

На поверхнях двох полімерних рукавиць, в яких було проведено поверхневий обшук гр. ОСОБА_9 (пакет №12), нашарувань спеціальних хімічних речовин не має.

На поверхнях: сімдесяти дев`яти банкнот /з двох сторін/ імітаційних із зображенням доларів США номінальною вартістю 100 $ «Suvenyr», паперового конверта /зовнішні та внутрішні поверхні/, вилучених в салоні автомобіля марки «DaewooLanos» реєстраційний номер НОМЕР_7 (пакет №13), під переднім пасажирським сидінням, є нашарування спеціальної хімічної речовини "Промінь-1" із зеленувато-жовтою люмінесценцією.

Спеціальна хімічна речовина "Промінь-1" із зеленувато-жовтою люмінесценцією, що виявлена на поверхнях сімдесяти дев`яти банкнот /з двох сторін/ імітаційних із зображенням доларів США номінальною вартістю 100 $ «Suvenyr», паперового конверта зовнішні та внутрішні поверхні/ (пакет №13), має спільні родові ознаки із спеціальною хімічною речовиною "Промінь-1", що виявлена на поверхнях двох ватних косметичних дисків із змивами з правої та лівої рук гр. ОСОБА_13 (пакети № 1,2) та із зразком спеціальної хімічної речовини "Промінь-1", наданим для дослідження.

Спеціальна хімічна речовина "Промінь-1" із зеленувато-жовтою люмінесценцією, що виявлена на поверхнях сімдесяти дев`яти банкнот /з двох сторін/ імітаційних із зображенням доларів США номінальною вартістю 100 $ «Suvenyr», паперового конверта /зовнішні та внутрішні поверхні/ (пакет №13), має спільні родові ознаки із спеціальною хімічною речовиною "Промінь-1", що виявлена на поверхнях двох ватних косметичних дисків із змивами з правої та лівої рук гр. ОСОБА_10 (пакети № 5, 6) та із зразком спеціальної хімічної речовини "Промінь-1", наданим для дослідження.

Спеціальна хімічна речовина "Промінь-1" із зеленувато-жовтою люмінесценцією, що виявлена на поверхнях сімдесяти дев`яти банкнот імітаційних із зображенням доларів США номінальною вартістю 100 $ «Suvenyr», паперового конверта має спільні родові ознаки із спеціальною хімічною речовиною "Промінь-1", що виявлена на поверхнях двох ватних косметичних дисків із змивами з правої та лівої рук гр. ОСОБА_9 (пакети № 9, 10) та із зразком спеціальної хімічної речовини "Промінь-1", наданим для дослідження.

На поверхнях двох полімерних рукавиць, в яких було проведено обшук автомобіля «DaewooLanos» р.н. НОМЕР_7 (пакет №15), є нашарування спеціальної хімічної речовини "Промінь-1" із зеленувато-жовтою люмінесценцією.

Спеціальна хімічна речовина "Промінь-1" із зеленувато-жовтою люмінесценцією, що виявлена на двох полімерних рукавиць, в яких було проведено обшук автомобіля «DaewooLanos» р.н. НОМЕР_7 (пакет №15), має спільні родові ознаки із зразком спеціальної хімічної речовини "Промінь-1", наданим для дослідження.

Суд вважає за необхідне зазначити, що всі докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально - процесуального закону, вони є допустимими, та такими, що в сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_24 діянь, інкримінованих їм стороною обвинувачення. Всі пов*язані з письмовими та речовими доказами процесуальні документи відповідають вимогам КПК України.

Крім того, з показань ОСОБА_42 , допитаного в межах об*єднаного кримінального провадження, з дотриманням вимог КПК України, вбачається, що у лютому 2018 року він мав телефонну розмову з ОСОБА_9 щодо можливості організації переправлення іноземців через кордон України та Республіки Польща. Вказана розмова була продовжена між ними у м. Львові в ході особистої зустрічі в кафе. Після цього, потерпілий повідомив поліцію про існування наведених злочинних намірів ОСОБА_9 . На початку березня 2018 року він мав ще одну зустріч з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , яка відбувалася в автомобілі біля готелю та у ході якої обговорювалися питання можливості незаконного переправлення осіб через державний кордон, вартість послуг та кількість таких осіб. В той момент ОСОБА_41 конкретно нічого не обіцяв та повторно звернувся до поліції. На наступний день розмова продовжилась з ОСОБА_12 та водієм ОСОБА_10 . Вони домовились про те, що 15 березня 2018 року мають намір організувати перетин кордону іноземцями, отримавши за свої послуги 8 тис. доларів США. Однак, 16 березня ОСОБА_9 повідомила потерпілого телефоном, що ввечері до нього приїдуть ОСОБА_64 ( ОСОБА_77 ) та ОСОБА_78 ( ОСОБА_79 ). Приблизно о 12 год. ночі останні приїхали до ОСОБА_42 , який сів до них в автомобіль. ОСОБА_12 був за кермом, а ОСОБА_10 та потерпілий на задньому сидінні. Обвинувачені хотіли подивитися та перерахувати грошові кошти, які отримав потерпілий для передачі вже після закінчення всіх обумовлених ними дій. Серед цих грошових коштів було 100 доларів США реальні, а решта - імітаційні, які він отримав у слідчому відділі поліції. В машині зазначені обвинувачені говорили по телефону з ОСОБА_9 , яка координувала їх дії та говорила: «заберіть у нього сумку з грошима». З ОСОБА_9 говорив телефоном і потерпілий, якому надавали слухавку, оскільки за попередньо досягнутою домовленістю треба було лише показати гроші, а не віддавати їх. ОСОБА_9 по телефону, після здійснення дзвінка на його вимогу зазначила, щоб потерпілий віддав грошові кошти, а вони зі свого боку виконають усі свої зобов*язання. Коли обвинувачені побачили грошові кошти, які він їм показав, вони почали погрожувати потерпілому з вимогою їх віддати. ОСОБА_10 дістав металічну палку та наніс йому декілька ударів: по голові та по ногах. Телефон ОСОБА_42 був заблокований та відібраний обвинуваченими. На прохання вийти з автомобіля, йому було відмовлено, двері машини замкнено. Після цього вони поїхали вказаним автомобілем десь по місту Львову. Коли зупинилися, біля них був другий автомобіль, в якому знаходилася ОСОБА_9 з іншим невідомим чоловіком. Замість ОСОБА_10 на заднє сидіння автомобіля сів ОСОБА_13 , а за кермом - далі сидів ОСОБА_12 , і вони поїхали у невідомому напрямку. Під час поїздки ОСОБА_13 силою тримав потерпілого в автомобілі, а ОСОБА_12 розвертаючись з переднього сидіння - наніс два удари по обличчю. Коли автомобіль прибув на територію якихось складів, з іншої машини вийшов ОСОБА_10 та знову, погрожуючи, вимагав віддати грошові кошти та наніс удари залізною палкою 2 рази по голові та 3-4 удари по спині. Після цього ОСОБА_10 наніс сильний удар по ногам потерпілому. Удари наносив також і ОСОБА_12 , а ОСОБА_13 забрав у нього сумку. ОСОБА_41 вийшов з машини, проте бігти через побиття вже не міг, впав та втратив свідомість. Потім вони на цьому ж автомобілі виїхали з території складів, поїхали по місту, і на одному із світлофорів, коли машина зупинилася, потерпілий відштовхнув ОСОБА_13 , вибіг з автомобіля та згодом звернувся до поліції.

Отже, показання потерпілого ОСОБА_42 узгоджуються з письмовими доказами у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_24 , а відтак сукупністю доказів підтверджується вина останніх у вчиненні злочинів по незаконному переправленню осіб через державний кордон України.

Щодо провокації злочинів.

Для перевірки заяви сторони захисту відносно провокації кримінальних правопорушень, щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, які згідно з висунутим обвинуваченням вчинялися обвинуваченими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_24 , суд першочергово має з`ясувати: чи були підстави для початку провадження стосовно обвинувачених; чи обґрунтовано та під контролем застосовано НС(Р)Д щодо обвинувачених; чи мала особа, яка повідомила про протиправні дії обвинувачених, будь - які приховані мотиви; яка була поведінка ОСОБА_42 та обвинувачених; який рівень участі правоохоронних органів у вчиненні обвинуваченими кримінальних правопорушень (активність/ пасивність).

Щодо того, чи були підстави для початку прокурором кримінального провадження.

Прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування (ч.1 ст. 214 КПК України).

Дослідивши обставини, віднесені до предмету доказування у цьому провадженні, суд прийшов до висновку про доведеність факту підставності внесення відомостей, оскільки оперативно-розшуковим управлінням Західного регіонального управління було отримано інформацію щодо здійснення протиправної діяльності пов`язаної з незаконним переправленням осіб через державний кордон України на ділянці Західного регіонального управління, зокрема в межах Львівської області. Так, в ході роботи за оперативно-розшуковою справою № 10/2018 встановлено, що громадянин Королівства Норвегії, спільно у змові з іншими особами, створили канал та здійснили незаконне переправлення трьох громадян В`єтнаму через державний кордон України до Республіки Польща, в межах Львівської області. Виходячи з вищевикладеного в діях вказаних осіб вбачаються ознаки злочину передбаченого ч. З ст. 332 КК України «Незаконне переправлення осіб через державний кордон України»».

Щодо того, чи обґрунтовано та під належним контролем відносно обвинуваченого застосовано НС(Р)Д. Враховуючи специфіку вчинення кримінальних правопорушень, отримати докази в цьому кримінальному провадженні без допомоги комплексу НС(Р)Д було б дуже складним. За клопотанням слідчого, слідчим суддею року було постановлено ухвали про проведення НС(Р)Д. Окрім того, 15 березня січня 2018 року прокурор прийняв постанову про проведення контролю за вчиненням злочину.

Отже, контроль на етапі ініціювання надання дозволу на проведення щодо обвинувачених НС(Р)Д (проведення яких здійснюється з дозволу слідчого судді) та санкціонування проведення дій, що імітують злочинну поведінку, здійснювався прокурором, а в частині надання дозволу на інші НС(Р)Д, забезпечувався слідчим суддею. Водночас, процедура надання дозволу на проведення НС(Р)Д була зрозумілою та передбачуваною, застосування таких заходів повністю ґрунтувалось на нормах КПК України і переслідувало легітимну мету.

За результатами проведення НС(Р)Д, зустрічі і розмови обвинувачених, які відбувались у межах кримінального провадження, зафіксовані на аудіо- та відеозаписах, здобутих за допомогою технічних засобів під час проведення НС(Р)Д, що дає можливість суду безпосередньо сприймати обставини зустрічей та перемовин (зміст розмов, контекст і характер висловлювань та фраз обвинувачених) і надати об`єктивну та незалежну оцінку діям учасників зустрічей і перемовин.

Таким чином, НС(Р)Д стосовно обвинувачених були застосовані обґрунтовано та під належним контролем.

На підставі записів зустрічей за результатами проведення НС(Р)Д встановлено, що ОСОБА_39 не вчинялося жодних дій щодо створення обставин та умов вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень.

Із наведених вище обставин вбачається, що на момент звернення до правоохоронних органів та початку проведення НС(Р)Д обвинуваченими вже була розпочата злочинна діяльність, а правоохоронці у пасивний спосіб лише здійснювали фіксування протиправної поведінки обвинувачених та фактично приєднались до злочинної діяльності, а не ініціювали її.

Поведінка органів досудового розслідування та ОСОБА_42 не вплинули на виникнення умислу обвинувчених вчиняти вказані злочини. Тобто, вчинення злочину ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_24 відбулося незалежно від факту проведення досудового розслідування.

Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність у діях правоохоронних органів по відношенню до обвинувачених провокації у даному кримінальному провадженні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, використання таємних методів розслідування не є порушенням права на справедливий суд, за наявності адекватних процесуальних гарантій (Рішення у справі «Раманаускас проти Литви №2», п. 52).

Судовим розглядом встановлено, що дійсно ОСОБА_41 відбував покарання з іспитовим терміном на момент вчинення злочинів обвинуваченими, однак вирок суду не ґрунтується тільки на його показах. Вони є не єдиними, що дозволили зробити висновок про винуватість ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Проаналізувавши доводи сторони захисту щодо не вчинення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_24 злочинів, суд вважає їх непереконливими та спробою уникнення кримінальної відповідальності за їх скоєння.

Так, сторона захисту стверджувала, що ОСОБА_41 не міг належним чином приймати участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, розуміти зміст процесуальних документів. Про це свідчить факт, що йому під час підготовчого засідання було залучено перекладача. Суд вважає за необхідне вказати, що під час досудового розслідування обов*язкове залучення перекладача передбачене саме для обвинуваченого - для забезпечення належного здійснення ним права на захист. Потерпілий ОСОБА_41 приймав участь у процесуальних діях, не заявляючи такого клопотання. Оскільки судовий процес передбачає використання складної юридичної термінології, ОСОБА_41 заявив відповідне клопотання і таке було задоволене судом з метою повного всебічного з*ясування обставин у справі. При цьому, суд знову акцентує увагу, що його покази не є єдиними та вирішальними під час постановлення даного вироку.

Щодо клопотань сторони захисту про визнання доказів неналежними та недопустимими.

1). Покази свідків, отримані в порядку ст.225 КПК України, суд вважає належними та допустимими доказами. На момент їх допиту слідчим суддею існувала вірогідність неможливості допиту громадян Республіки В*єтнам, які незаконно перетнули кордони України, в подальшому судовому розгляді. Крім того, оскільки на момент допиту вказаних свідків не було ще нікому повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, їх допит і був здійснений без захисників підозрюваних, які ще не були встановлені слідчим у передбаченому законом порядку.

2). Щодо відсутності ухвали слідчого судді на обшук. В матеріалах справи міститься ухвала від 20 березня 2018 року, згідно якої слідчий суддя ОСОБА_80 задоволила клопотання слідчого СВ Галицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_81 у кримінальному провадженні № 12018140050001335 та надано дозвіл на проведення обшуку в автомобілі марки «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_10 , який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_11 належить ОСОБА_82 , який проживає за адресою: АДРЕСА_8 . Обшук був проведений слідчим в ході безпосереднього переслідування та затримання причетних до вчинення злочину осіб. Таким чином, протокол обшуку, як джерело доказів є належним та допустимим доказом.

3). Відповідно до ст. 106 КПК України протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення. До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

Суд не погоджується з позицією сторони захисту щодо неналежного упакування додатків до протоколів слідчих дій, оскільки в ході дослідження встановлено належне упакування речових доказів. Крім того, речові докази вилучені у ході проведеного обшуку у встановленому законом порядку, порушень судовим розглядом не було встановлено.

4). Стороною захисту було заявлене клопотання про визнання недопустимими та неналежними доказами протоколів пред`явлення осіб для впізнання громадянами В*єтнаму. Підставою були зазначені та надані письмові пояснення іноземців (з додатками). Дійсно, під час притягнення іноземців до адміністративної відповідальності такі пояснення ними були надані та вони вказали на обвинувачених, як на осіб, які допомагали їм у незаконному перетину кордонів України. Оскільки адміністративна процедура проводилася в установленому законом порядку, факт впізнання під час її проведення не може бути підставою для задоволення вказаного клопотання захисників у даному кримінальному провадженні. Істотних порушень під час пред`явлення осіб для впізнання судом не було встановлено, а відтак протоколи є належними та допустимими доказами винуватості обвинувачених.

5). Щодо незаконності дій слідчих при відібранні змивів з рук обвинувачених та порушенні вимог ст.241 КПК України. Суд зазначає, що КПК України не містить прямої вказівки на процесуальну дію, в рамках якої може відбуватися відібрання змивів з рук затриманої особи. Під час проведення досудового розслідування може використовуватися декілька підходів до вирішення питання процесуального оформлення відібрання змивів з рук осіб. Так, зазначена діяльність здійснюється в трьох напрямах: 1) проведення освідування затриманої особи; 2) здійснення її обшуку; 3) відібрання її біологічних зразків. Кожен з вказаних вище підходів має своє обґрунтування та правові особливості проведення. При цьому, необхідність отримання змивів з рук в рамках здійснення такої слідчої (розшукової) дії, як освідування, зводиться до наступного. Згідно ч. 1 ст. 241 КПК України, слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. Відібрання змивів в ході проведення обшуку - це отримання змивів як відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, з метою виявлення та фіксації яких і проводиться обшук. Суд не вбачає порушень законодавчих приписів під час відібрання змивів з рук обвинувачених в процесі збирання доказів у кримінальному провадженні.

6). Разом з доказами у кримінальному провадженні були досліджені пов*язані з ними процесуальні документи. Так, згідно ухвали cлідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21 березня 2018 року, був накладений арешт на тимчасово вилучене майно, а саме, паперовий конверт в якому знаходяться 79 купюр номіналом по 100 доларів США.

В судовому засіданні було з*ясовано, що 16 березня 2018 року в приміщенні службового кабінету №64 СУ ГУ НП у Львівській області, за адресою: м. Львів, вул. Степана Бандери, 1, було оглянуто несправжні (імітаційні) засоби, які імітують автентичні грошові купюри номіналом по 100 (сто) доларів США кожна в загальній кількості 79 (сімдесяти дев`ять) штук на загальну суму 7900 доларів США та одну купюру номіналом 100 доларів США серії LB №43110279V. Вказані імітаційні засоби виготовлені ОРУ ЗРУ ДПС України, а також одна купюра номіналом 100 доларів США серії LB №43110279V, надана ОСОБА_39 для проведення слідчих, розшукових та процесуальних дій у кримінальному провадженні за №12018140000000160 від 26.02.2018. Несправжні (імітаційні) засоби, які імітують грошові кошти в сумі 7900 доларів США та одну купюру номіналом 100 доларів США серії LB №43110279V, яку надав ОСОБА_41 , - передано ОСОБА_40 для подальшого використання їх під час проведення заходів з підтвердження фактичних даних протиправної діяльності ОСОБА_9 , ОСОБА_60 та ОСОБА_26 ..

З ухвали вбачається, що старшим слідчим СВ Галицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області ОСОБА_83 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140050001335 від 17.03.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України. Встановлено, що «органом досудового розслідування, 16.03.2018 року, приблизно о 23 год. 23 хв., невідомі особи, перебуваючи на куті вул. С. Бандери та вул. Генерала Чупринки у м. Львові, з метою заволодіння майном ОСОБА_42 , вчинили напад на останнього, застосувавши насильство, що є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, внаслідок чого заволоділи сумкою потерпілого, в якій знаходились гроші у сумі 8000 доларів США (що станом на 16.03.2018 року відповідно до офіційного курсу валют НБУ в еквіваленті становить 210181 гривня), 2 мобільних телефони, зарядні пристрої до них, браслет та особисті документи, чим заподіяли потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму у розмірі 220000 гривень. 17.03.2018 року слідчим СВ Галицького ВП ГУ НП у Львівській областів ході огляду місця події вилучено вищевказані речі та документи, які постановою старшого слідчого СВ Галицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_83 від 17.03.2018 року визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки такі містять на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а також містять на собі інші відомості, які на даний час встановлюються розслідуванням. Таким чином, оскільки на вказаних речах та документах збереглися сліди вчинення злочину та існує загроза їх знищення та зміни у випадку передачі власнику, з метою забезпечення арешту майна…клопотання в цій частині було задоволено слідчим суддею.

На думку захисту, оскільки арешт був накладений на 8000 доларів США, то слід визнати протоколи виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів від 15 березня 2018 року та протокол ідентифікації та помічені несправжніх (імітаційних) засобів від 16 березня 2018 року недопустимими доказами. Однак, суд не погоджується з позицією захисту, так як у кримінальному провадженні були використані таємні методи розслідування, і на момент звернення з вказаним клопотанням слідчий ОСОБА_83 об*єктивно могла не знати, що вилучені під час обшуку грошові кошти є імітаційними.

7). Щодо порушення правил підслідності. У постанові Касаційного кримінального суду від 23 листопада 2021 року у справі № 332/1189/18 вказано, що відповідно до частин 1, 2 ст. 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. При цьому слід зауважити, що КПК не передбачає обов`язкової вимоги щодо дотримання правил підслідності при внесенні відомостей до ЄРДР. Стаття 214 КПК не містить вказівки і на можливість не вносити відомості, якщо кримінальне правопорушення не підслідне відповідному органу розслідування. Водночас, на переконання суду, несвоєчасне проведення слідчим відповідних процесуальних дій може призвести до безповоротної втрати важливих доказів, а отже, і до неможливості забезпечення основних завдань кримінального судочинства. Чинне кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема ч. 2 ст. 218 КПК, не містить посилання на час, в межах якого прокурором має бути визначено підслідність за іншим органом досудового розслідування. При цьому природно, що на початкових етапах розслідування відомості про подію злочину є фрагментарними, а комплексність умов норм КПК, якими визначається підслідність кримінальних проваджень, зокрема підслідність НАБУ, іноді унеможливлює точне та беззаперечне встановлення належного органу досудового розслідування одразу на початку розслідування з огляду на недостатність необхідних фактичних даних (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 520/2989/16-к).З урахуванням наведеного,суд не встановив порушень правил підслідності під час розслідування цього кримінального провадження, а тому доводи сторони захисту в цій частині вважає необґрунтованими, а посилання на недопустимість доказів через ці порушення - безпідставними.

8). Стосовно доводів про порушення вимог КПК в ході проведення впізнання за фотознімками суд вбачає наступне.

Положеннями ч. 6, 7 ст. 228 КПК України визначено вимоги щодо проведення впізнання особи за фотознімками. Зокрема там вказано, що за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред`явленні особи для впізнання.

Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред`являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Як вбачається зі змісту вказаної норми закону, чинний КПК України не визначає конкретного порядку отримання органом досудового розслідування фотознімків, за якими буде проводитись впізнання, а також необхідності відображення у протоколі слідчої дії даних про походження таких фотознімків. Тому відсутність таких даних не може розглядатися як порушення процесуального закону. Зазначене узгоджується з позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловленій у постанові від 02 жовтня 2019 року (справа № 591/2374/17, провадження 51-2751км19).

Відповідно до ст. 22 КПК України, судом були створені всі умови для реалізації принципу змагальності сторін в судовому засіданні, які передбачають самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України; рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів.

З метою дотримання рівності сторін судом було задоволено клопотання сторони захисту про проведення технічної та трасологічної експертиз імітаційних коштів, які були використані під час досудового розслідування. Однак, результати цих експертиз не спростовують винуватість обвинувачених, встановлену сукупністю узгоджених між собою доказів. Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_84 пояснив, що близько 4 років назад він працював у прикордонній службі України. Працівниками прикордонної служби були виявлені ознаки незаконного перетину кордону України, про що вони повідомили працівників поліції. Свідок вказав, що виконував доручення прокурора та виготовив 79 копій купюри номіналом 100 доларів США. Вказав, що детально обставини складання протоколу про виготовлення імітаційних засобів не пам`ятає за спливом часу. Додатково зазначив, що у той час використовувались різні способи виготовлення копій купюр та використовувались різні технічні прилади для подальшого їх розрізання, однак яким саме способом ним це було здійснено, - він сказати не може.

Оцінюючи позицію захисника обвинуваченого ОСОБА_24 суд робить наступний висновок.

Так, захисник обвинуваченого ОСОБА_24 стверджував, що у його діях відсутній склад злочину, обвинувачення є необґрунтованим. ОСОБА_24 не входив до складу організованої групи та не знав про її діяльність, не приймав участь у розробленні плану, не мав відведеної ролі у співучасті. Злочинність його дій не доведена належними та допустимими доказами. Те що він допоміг дістатися ОСОБА_9 з іншими людьми до м.Старий Самбір з оплатою його витрат на пальне - не є корисливим мотивом, а відтак обвинуваченого слід виправдати.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_24 обвинувачується в тому, що своїми умисними діями вчинив кримінальні правопорушення, які виразилися в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, вчиненому повторно, щодо кількох осіб, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, тобто за ч. 3 ст. 332 КК України.

Однак, вказане твердження захисника частково спростовується вищезазначеними доказами сторони обвинувачення. Невизнання вини у вчиненому злочині, суд вважає намаганням уникнути кримінальної відповідальності. Покази ОСОБА_24 суд вважає неспроможними, оскільки останній чітко усвідомлював, що до нього у автомобіль сіли іноземці - громадяни В*єтнаму, супровід яких здійснювала ОСОБА_9 , і він їх перевозив до лісистої місцевості Львівської області, де вони пересіли до іншого автомобіля. В подальшому громадяни В*єтнаму впізнали його в установленому законом порядку.

Згідно даних обвинувального акту та не заперечувалося обвинуваченим ОСОБА_24 в судовому засіданні перевезення іноземців відбулося 21 лютого 2018 року. При цьому, з вироку Республіки Польща від 27 лютого 2019 року, яким був засуджений ОСОБА_85 , вбачається, що 23 лютого він, разом з ОСОБА_86 та ОСОБА_87 організував нелегальний перетин україно-польського кордону трьом громадянам Демократичної Республіки В`єтнамі перетнув кордон разом з ними. З показань свідків ОСОБА_28 ( ОСОБА_43 ) та ОСОБА_30 (ОСОБА_44), ОСОБА_46 (ОСОБА_47) вбачається, що зі Львова їх на білому мікроавтобусі (де з ними перебувала жінка, та сама, що й зустріла їх у Львові), а згодом на зеленому автомобілі (в супроводі невідомого чоловіка) привезли до державного кордону України для подальшого незаконного його перетину.

Отже, ОСОБА_24 , по суті, є співвиконавцем, оскільки своїми діями разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 безпосередньо частково виконав склад інкримінованого йому злочину.

Суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст. 337 КПК України, які передбачають наступне. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно з рекомендаціями, викладеними у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на статті кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист.

Отже, суд вважає, що така кваліфікуюча ознака в діях обвинуваченого ОСОБА_24 як «вчинення злочину з корисливих мотивів» не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, у зв`язку з чим дії обвинуваченого слід перекваліфікувати з ч.3 на ч.2 ст. 332 КК України.

На підставі викладеного, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_24 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю.

В судовому засіданні стороною обвинувачення також не було доведено належними та допустимими доказами існування такої кваліфікуючої ознаки дій ОСОБА_24 як повторність і прокурор в судовому засіданні визнав, що ця ознака зазначена помилково, внаслідок технічної описки.

Таким чином, з урахуванням досліджених доказів по справі, правильною слід вважати кваліфікацію злочинних дій ОСОБА_24 за ч.2 ст. 332 КК України як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

В той же час, як вбачається з обвинувального акту, у формулюванні обвинувачення ОСОБА_24 не зазначена його роль у співучасті.

При цьому при вирішенні питання про кваліфікацію діяння конкретного співучасника необхідно брати до уваги те, яку роль у спільному вчиненні злочину він виконав. Аналізуючи об*єктивні ознаки( характер участі у вчиненні злочину, функції які були виконані) фактичних дій обвинуваченого ОСОБА_24 , суд приходить до висновку, що його дії, а саме надання транспортного засобу та безпосереднє перевезення іноземців свідчать про його участь у незаконному переправленні осіб через державний кордон України. Тобто, він у співучасті з іншими суб*єктами злочину, безпосередньо приймав активну участь. Здійснюючи перевезення іноземців для незаконного перетину кордону України у лісистій місцевості поза пунктами пропуску, ОСОБА_24 виконував об*єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що між співвиконавцями може бути розподіл ролей у виконанні злочину. Але цей розподіл завжди має «технічний» характер - у межах виконання об*єктивної сторони одного й того ж складу злочину.

У зв*язку з цим, суд вважає за необхідне доповнити формулу кваліфікації злочинних дій ОСОБА_24 статтею 27 КК України. Вказане не погіршує становища обвинуваченого та не виходить за межі пред*явленого обвинувачення.

Таким чином, правильною слід вважати кваліфікацію злочинних дій ОСОБА_24 за ч.2 ст.27 - ч.2 ст. 332 КК України як незаконне переправлення осіб через державний кордон України,щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Також, з урахуванням наведених мотивів, суд вважає за необхідне доповнити формулу кваліфікації злочинних дій ОСОБА_9 ч.3 ст. 27 КК України та ОСОБА_10 ч.2 ст.27 КК України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновків, що у кримінальному провадженні стороною обвинувачення повністю доведено поза розумним сумнівом, що:

1). ОСОБА_9 , з початку листопада 2017 року по 23 лютого 2018 року, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_24 , ОСОБА_27 та ОСОБА_26 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, організувала 23 лютого 2018 року незаконне переправлення трьох громадян Демократичної Республіки В`єтнам через державний кордон України поза пунктами пропуску неподалік с. Шандровець Турківського району Львівської області на територію Республіки Польща; в період часу з лютого по березень 2018, діючи в складі організованої групи із ОСОБА_10 та ОСОБА_26 , відповідно до розробленого нею злочинного плану, виконуючи відведену їй роль організатора, реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, 14 та 16 березня 2018 року організувала незаконне переправлення громадян Туреччини та Іраку через державний кордон України поза пунктами пропуску неподалік с. Шандровець Турківського району Львівської області, тобто вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.27 - ч.3 ст.332 КК України.

2). ОСОБА_10 , в період часу з лютого по березень 2018, діючи в складі організованої групи із ОСОБА_9 та ОСОБА_26 , відповідно до розробленого ОСОБА_9 злочинного плану, виконуючи відведену йому роль виконавця, реалізовуючи спільний злочинний умисел, 16 березня 2018 року вчинив незаконне переправлення чотирьох громадян Туреччини та Іраку через державний кордон України поза пунктами пропуску неподалік с. Шандровець Турківського району Львівської області на територію Республіки Польща та керівництво їх діями, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.27 - ч.3 ст.332 КК України.

.

3). ОСОБА_24 , з листопада 2017 по 23 лютого 2018 року, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_9 , ОСОБА_27 та ОСОБА_26 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, 23 лютого 2018 року незаконно переправив трьох громадян Демократичної Республіки В`єтнам через державний кордон України поза пунктами пропуску неподалік с. Шандровець Турківського району Львівської області на територію Республіки Польща, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.27 - ч.2 ст.332 КК України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін кримінального провадження на наступне. Вимоги до мотивування судових рішень засновані на положеннях ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання про те, чи виконав суд свій обов`язок, може бути визначено тільки з урахуванням конкретних обставин справи. Зважаючи на позиції ЄСПЛ про неможливість тлумачення п. 1 ст. 6 цієї Конвенції як такого, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа «Салов проти України»), в цьому кримінальному провадженні, суд вважає, що такі стандарти дотримано. Також, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною кримінального провадження.

Крім того. суд зауважує, що істотних порушень КПК України, які б суттєво обмежували фундаментальні права і законні інтереси учасників кримінального провадження, - під час судового розгляду встановлено не було.

Щодо обвинувачення за ч. 2 ст. 187 та ч.2 ст.146 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується в тому, щодіючи умисно, за попередньою змовою в групі з ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, спланувала, організувала та координувала розбійний напад на ОСОБА_88 , у період часу орієнтовно з 23 год. 30 хв. 16.03.2018 по 00 год. 20 хв. 17.03.2018, під час якого ОСОБА_10 , після зустрічі по вулиці Князя Романа, 9 у місті Львові, про яку вона попередньо домовилась, насильно утримуючи ОСОБА_88 в салоні автомобіля «Mercedes 220Е», державний номерний знак НОМЕР_6 , наносячи йому удари металевою палицею по тулубу та кінцівках, висловлюючи погрози насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я ОСОБА_88 , які той сприймав реально, висловив вимогу про передачу йому сумки з грошовими коштами у сумі 8000 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 16.03.2018 становило 210160 грн.) та іншими особистими речами потерпілого.

У подальшому, даний транспортний засіб здійснив зупинку у центральній частині м.Львова, точне місце якої досудовим розслідуванням не встановлено, куди також під`їхав автомобіль «DaewooLanos», державний номерний знак НОМЕР_7 , в салоні якого знаходились ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , який пересів у автомобіль «Mercedes 220Е», де в той час у відповідь на відмову ОСОБА_88 виконати вимоги нападників та його намагання покинути салон вказаного автомобіля ОСОБА_10 та невстановлена досудовим слідством особа наносили удари руками по голові та тулубу потерпілого.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_10 пересів у автомобіль «DaewooLanos» до ОСОБА_9 , а решта нападників залишились із потерпілим у автомобілі «Mercedes 220Е» та обидва транспортні засоби продовжили рух до вулиці Професорської у місті Львові, де зупинились неподалік від будівлі під №1, після чого ОСОБА_10 , відчинивши двері автомобіля «Mercedes 220Е», повторно висунув ОСОБА_89 вимогу про передачу зазначеного вище майна, а у відповідь на відмову, намагаючись вирвати сумку з рук потерпілого, разом із невстановленою слідством особою почали наносити потерпілому металевою палицею та руками удари по голові, тулубу та кінцівках, в той час як ОСОБА_13 утримував потерпілого за шию рукою, здушуючи її. Відбившись від нападників, ОСОБА_90 вибіг з автомобіля «Mercedes 220Е» та намагався втекти, однак ОСОБА_13 наздогнав його та охопивши шию рукою почав душити його, в той час як ОСОБА_10 , підбігши до них, наніс потерпілому декілька ударів металевою палицею по ногах від чого той впав на землю та обидва нападники почали наносити йому удари руками та ногами по голові, тулубу та кінцівках, після чого ОСОБА_90 втратив свідомість, а ОСОБА_10 вирвав з його рук сумку вартістю 333 грн. 33 коп., в якій знаходилися грошові кошти у розмірі 100 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 16.03.2018 становило 2627 грн.) та імітовані грошові кошти у вигляді 79 купюр номіналом 100 доларів США, чотки вартістю 886 грн. 66 коп., мобільний телефон «Samsung A5» вартістю 1300 грн., мобільний телефон «Samsung GT-E1050» вартістю 166 грн. 66 коп., та сівши в автомобіль «DaewooLanos» разом з ОСОБА_9 покинув місце події.

У свою чергу, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 посадивши ОСОБА_88 у салон автомобіля «Mercedes 220Е», розпочали рух у напрямку вказаному ОСОБА_9 , однак неподалік від місця вчиненого злочину потерпілому вдалося втекти з автомобіля, зазнавши під час нападу, згідно висновку судово-медичної експертизи № 367 від 28.03.2018, легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді струсу головного мозку, а також легких тілесних ушкоджень у вигляді гематом на обличчі, в ділянці лівої ключиці, на лівій руці, садна на обличчі.

Ці дії ОСОБА_9 стороною обвинувачення кваліфіковані як злочин, передбачений, ч.3 ст.27-ч.2 ст.187 КК України, а саме організація нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя особи та застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9 , діючи умисно, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, спланувала, організувала та координувала розбійний напад на ОСОБА_88 та задля заволодіння сумкою потерпілого у якій, на їх думку, знаходились 8000 доларів США та інші особисті речі, розподіливши ролі між учасниками групи, забезпечила зустріч потерпілого з ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та невстановленою слідством особою поблизу будинку №9 по вулиці Кн.Романа у місті Львові, які у період часу орієнтовно з 23 год. 30 хв. 16.03.2018 по 00 год. 20 хв. 17.03.2018 незаконно, всупереч волі потерпілого, утримували його в салоні автомобіля «Mercedes 220Е», державний номерний знак НОМЕР_6 , що рухався центральною частиною м.Львова до вулиці Професорської у місті Львові, застосовуючи до нього насильство, спричинивши йому згідно висновку судово-медичної експертизи №367 від 28.03.2018, легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді струсу головного мозку, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді гематом на обличчі, в ділянці лівої ключиці, на лівій руці, садно на обличчі.

Ці дії ОСОБА_9 стороною обвинувачення кваліфіковані як злочин, передбачений ч.3 ст.27 - ч.2 ст.146 КК України, а саме організація незаконного позбавленні волі людини, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням особі фізичних страждань.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_10 , діючи умисно, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_9 , яка спланувала, організувала та координувала вчинення даного правопорушення, а також ОСОБА_13 та ОСОБА_12 ,з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, вчинив напад на ОСОБА_88 та у період часу орієнтовно з 23 год. 30 хв. 16.03.2018 по 00 год. 20 хв. 17.03.2018, під час якого, після зустрічі по вулиці Князя Романа, 9 у місті Львові, про яку попередньо домовилась ОСОБА_9 , насильно утримуючи ОСОБА_88 в салоні автомобіля «Mercedes 220Е», державний номерний знак НОМЕР_6 , наносячи йому удари металевою палицею по тулубу та кінцівках, висловлюючи погрози насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я ОСОБА_88 , які той сприймав реально, висловив вимогу про передачу йому сумки з грошовими коштами у сумі 8000 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 16.03.2018 становило 210160 грн.) та іншими особистими речами потерпілого.

У подальшому, даний транспортний засіб здійснив зупинку у центральній частині м.Львова, точне місце якої досудовим розслідуванням не встановлено, куди також під`їхав автомобіль «DaewooLanos», державний номерний знак НОМЕР_7 , в салоні якого знаходились ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , який пересів у автомобіль «Mercedes 220Е», де в той час у відповідь на відмову ОСОБА_88 виконати вимоги нападників та його намагання покинути салон вказаного автомобіля ОСОБА_10 та невстановлена досудовим слідством особа наносили удари руками по голові та тулубу потерпілого.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_10 пересів у автомобіль «DaewooLanos» до ОСОБА_9 , а решта нападників залишились із потерпілим у автомобілі «Mercedes 220Е» та обидва транспортні засоби продовжили рух до вулиці Професорської у місті Львові, де зупинились неподалік від будівлі під №1, після чого ОСОБА_10 , відчинивши двері автомобіля «Mercedes 220Е», повторно висунув ОСОБА_89 вимогу про передачу зазначеного вище майна, а у відповідь на відмову, намагаючись вирвати сумку з рук потерпілого, разом із невстановленою слідством особою почали наносити потерпілому металевою палицею та руками удари по голові, тулубу та кінцівках, в той час як ОСОБА_13 утримував потерпілого за шию рукою, здушуючи її. Відбившись від нападників, ОСОБА_90 вибіг з автомобіля «Mercedes 220Е» та намагався втекти, однак ОСОБА_13 наздогнав його та охопивши шию рукою почав душити його, в той час як ОСОБА_10 , підбігши до них, наніс потерпілому декілька ударів металевою палицею по ногах від чого той впав на землю та обидва нападники почали наносити йому удари руками та ногами по голові, тулубу та кінцівках, після чого ОСОБА_90 втратив свідомість, а ОСОБА_10 вирвав з його рук сумку вартістю 333 грн. 33 коп., в якій знаходилися грошові кошти у розмірі 100 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 16.03.2018 становило 2627 грн.) та імітовані грошові кошти у вигляді 79 купюр номіналом 100 доларів США, чотки з янтаря вартістю 886 грн. 66 коп., мобільний телефон «Samsung A5» вартістю 1300 грн., мобільний телефон «Samsung GT-E1050» вартістю 166 грн. 66 коп., та сівши в автомобіль «DaewooLanos» разом з ОСОБА_9 покинув місце події.

У свою чергу, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 посадивши ОСОБА_88 у салон автомобіля «Mercedes 220Е», розпочали рух у напрямку вказаному ОСОБА_9 , однак неподалік від місця вчиненого злочину потерпілому вдалося втекти з автомобіля, зазнавши під час нападу, згідно висновку судово-медичної експертизи № 367 від 28.03.2018, легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді струсу головного мозку, а також легких тілесних ушкоджень у вигляді гематом на обличчі, в ділянці лівої ключиці, на лівій руці, садна на обличчі.

Ці дії ОСОБА_10 стороною обвинувачення кваліфіковані як злочин, передбачений ч.2 ст.187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя особи та застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 , діючи умисно, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_9 , яка спланувала, організувала та координувала вчинення даного правопорушення, а також ОСОБА_13 ОСОБА_91 , з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, задля заволодіння сумкою ОСОБА_88 у якій, на їх думку, знаходились 8000 доларів США та інші особисті речі, зустрівшись з потерпілим поблизу будинку №9 по вулиці Кн. Романа у місті Львові, у період часу орієнтовно з 23 год. 30 хв. 16.03.2018 по 00 год. 20 хв. 17.03.2018, незаконно, всупереч волі потерпілого, утримували його в салоні автомобіля «Mercedes 220Е», державний номерний знак НОМЕР_6 , що рухався центральною частиною м.Львова до вулиці Професорської у місті Львові, застосовуючи до нього насильство, спричинивши йому згідно висновку судово-медичної експертизи №367 від 28.03.2018, легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді струсу головного мозку, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді гематом на обличчі, в ділянці лівої ключиці, на лівій руці, садно на обличчі.

Ці дії ОСОБА_10 стороною обвинувачення кваліфіковані як злочин, передбачений ч.2 ст.146 КК України, а саме позбавленні волі людини, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням особі фізичних страждань.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_13 , діючи умисно, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_9 , яка спланувала, організувала та координувала вчинення даного правопорушення, а також ОСОБА_10 та невстановленою слідством особою, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, брав участь у нападі на ОСОБА_88 , що відбувався у період часу орієнтовно з 23 год. 30 хв. 16.03.2018 по 00 год. 20 хв. 17.03.2018, за обставин коли ОСОБА_10 , після зустрічі по вулиці Князя Романа, 9 у місті Львові, про яку попередньо домовилась ОСОБА_9 , насильно утримуючи ОСОБА_88 в салоні автомобіля «Mercedes 220Е», державний номерний знак НОМЕР_6 , наносячи йому удари металевою палицею по тулубу та кінцівках, висловлюючи погрози насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я ОСОБА_88 , які той сприймав реально, висловив вимогу про передачу йому сумки з грошовими коштами у сумі 8000 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 16.03.2018 становило 210160 грн.) та іншими особистими речами потерпілого.

У подальшому, даний транспортний засіб здійснив зупинку у центральній частині м.Львова, точне місце якої досудовим розслідуванням не встановлено, куди також під`їхав автомобіль «DaewooLanos», державний номерний знак НОМЕР_7 , в салоні якого знаходились ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , який пересів у автомобіль «Mercedes 220Е», де в той час у відповідь на відмову ОСОБА_88 виконати вимоги нападників та його намагання покинути салон вказаного автомобіля ОСОБА_10 та невстановлена досудовим слідством особа наносили удари руками по голові та тулубу потерпілого.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_10 пересів у автомобіль «DaewooLanos» до ОСОБА_9 , а решта нападників залишились із потерпілим у автомобілі «Mercedes 220Е» та обидва транспортні засоби продовжили рух до вулиці Професорської у місті Львові, де зупинились неподалік від будівлі під №1, після чого ОСОБА_10 , відчинивши двері автомобіля «Mercedes 220Е», повторно висунув ОСОБА_89 вимогу про передачу зазначеного вище майна, а у відповідь на відмову, намагаючись вирвати сумку з рук потерпілого, разом із невстановленою слідством особою почали наносити потерпілому металевою палицею та руками удари по голові, тулубу та кінцівках, в той час як ОСОБА_13 утримував потерпілого за шию рукою, здушуючи її. Відбившись від нападників, ОСОБА_90 вибіг з автомобіля «Mercedes 220Е» та намагався втекти, однак ОСОБА_13 наздогнав його та охопивши шию рукою почав душити його, в той час як ОСОБА_10 , підбігши до них, наніс потерпілому декілька ударів металевою палицею по ногах від чого той впав на землю та обидва нападники почали наносити йому удари руками та ногами по голові, тулубу та кінцівках, після чого ОСОБА_90 втратив свідомість, а ОСОБА_10 вирвав з його рук сумку вартістю 333 грн. 33 коп., в якій знаходилися грошові кошти у розмірі 100 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 16.03.2018 становило 2627 грн.) та імітовані грошові кошти у вигляді 79 купюр номіналом 100 доларів США, чотки з янтаря вартістю 886 грн. 66 коп., мобільний телефон «Samsung A5» вартістю 1300 грн., мобільний телефон «Samsung GT-E1050» вартістю 166 грн. 66 коп., та сівши в автомобіль «DaewooLanos» разом з ОСОБА_9 покинув місце події.

У свою чергу, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 посадивши ОСОБА_88 у салон автомобіля «Mercedes 220Е», розпочали рух у напрямку вказаному ОСОБА_9 , однак неподалік від місця вчиненого злочину потерпілому вдалося втекти з автомобіля, зазнавши під час нападу, згідно висновку судово-медичної експертизи № 367 від 28.03.2018, легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді струсу головного мозку, а також легких тілесних ушкоджень у вигляді гематом на обличчі, в ділянці лівої ключиці, на лівій руці, садна на обличчі.

Ці дії ОСОБА_113 стороною обвинувачення кваліфіковані як злочин, передбачений ч.2 ст.187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя особи та застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_13 , діючи умисно, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_9 , яка спланувала, організувала та координувала вчинення даного правопорушення, а також ОСОБА_10 та невстановленою досудовим слідством особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, задля заволодіння сумкою ОСОБА_88 у якій, на їх думку, знаходились 8000 доларів США та інші особисті речі, утримували його в салоні автомобіля «Mercedes 220Е», державний номерний знак НОМЕР_6 , у період часу орієнтовно з 23 год. 30 хв. 16.03.2018 по 00 год. 20 хв. 17.03.2018, після зустрічі поблизу будинку №9 по вулиці Кн.Романа у місті Львові та під час руху центральною частиною м.Львова до вулиці Професорської у місті Львові, застосовуючи до нього насильство, спричинивши йому згідно висновку судово-медичної експертизи №367 від 28.03.2018, легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді струсу головного мозку, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді гематом на обличчі, в ділянці лівої ключиці, на лівій руці, садно на обличчі.

Ці дії ОСОБА_13 стороною обвинувачення кваліфіковані як злочин, передбачений ч.2 ст.146 КК України, а саме позбавлення волі людини, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням особі фізичних страждань.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_12 , діючи умисно, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_9 , яка спланувала, організувала та координувала вчинення даного правопорушення, а також ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, брав участь у нападі на ОСОБА_88 , що відбувався у період часу орієнтовно з 23 год. 3о хв. 16.03.2018 по 00 год. 20 хв. 17.03.2018, за обставин коли ОСОБА_10 , після зустрічі по вулиці Князя Романа, 9 у місті Львові, про яку попередньо домовилась ОСОБА_9 , насильно утримуючи ОСОБА_88 в салоні автомобіля «Mercedes 220Е», державний номерний знак НОМЕР_6 , за кермом якого знаходився ОСОБА_12 , наносячи йому удари металевою палицею по тулубу та кінцівках, висловлюючи погрози насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я ОСОБА_88 , які той сприймав реально висловив вимогу про передачу йому сумки з грошовими коштами у сумі 8000 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 16.03.2018 становила 210160 гри.) та іншими особистими речами потерпілого.

У подальшому, даний транспортний засіб здійснив зупинку у центральній частині м.Львова, точне місце якої досудовим розслідуванням не встановлено, куди також під`їхав автомобіль «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_12 , в салоні якого знаходились ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , який пересів у автомобіль «Mercedes 220Е», де в той час у відповідь на відмову ОСОБА_88 виконати вимоги нападників та його намагання покинути салон вказаного автомобіля ОСОБА_10 та ОСОБА_12 наносили удари руками по голові та тулубу потерпілого.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_10 пересів у автомобіль «Daewoo Lanos» до ОСОБА_9 , а решта нападників залишились із потерпілим у автомобілі «Mercedes 220Е» та обидва транспортні засоби продовжили рух до вулиці Професорської у місті Львові, де зупинились неподалік від будівлі під №1, після чого ОСОБА_10 , відчинивши двері автомобіля «Mercedes 220Е», повторно висунув ОСОБА_89 вимогу про передачу зазначеного вище майна, а у відповідь на відмову, намагаючись вирвати сумку з рук потерпілого, разом із ОСОБА_12 почали наносити потерпілому металевою палицею та руками удари по голові, тулубу та кінцівках, в той час як ОСОБА_13 утримував потерпілого за шию рукою, здушуючи її. Відбившись від нападників, ОСОБА_90 вибіг з автомобіля «Mercedes 220Е» та намагався втекти, однак ОСОБА_13 наздогнав його та охопивши шию рукою почав душити його, в той час як ОСОБА_10 , підбігши до них, наніс потерпілому декілька ударів металевою палицею по ногах від чого той впав на землю та обидва нападники почали наносити йому удари руками та ногами по толові, тулубу та кінцівках, після чого ОСОБА_90 втратив свідомість, а ОСОБА_10 вирвав з його рук сумку вартістю 333 грн. 33 коп., в якій знаходилися грошові кошти у розмірі 100 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 16.03.2018 становило 2627 грн.) та імітовані грошові кошти у вигляді 79 купюр номіналом 100 доларів США, чотки з янтаря вартістю 886 грн. 66 коп., мобільний телефон «Samsung А5» вартістю 1300 грн., мобільний телефон «Samsung GT-E1050» вартістю 166 грн. 66 коп., та сівши в автомобіль «Daewoo Lanos» разом з ОСОБА_9 покинув місце події.

У свою чергу, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 посадивши ОСОБА_88 у салон автомобіля «Mercedes 220Е», розпочали рух у напрямку вказаному ОСОБА_9 , однак неподалік від місця вчиненого злочину потерпілому вдалося втекти з автомобіля, зазнавши під час нападу, згідно висновку судово-медичної експертизи № 367 від 28.03.2018, легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді струсу головного мозку, а також легких тілесних ушкоджень у вигляді гематом на обличчі, в ділянці лівої ключиці, на лівій руці, садна на обличчі.

Таким чином, ОСОБА_12 обвинувачується у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя особи та застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 187 КК України.

Крім цього, ОСОБА_12 , діючи умисно, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_9 , яка спланувала, організувала та координувала вчинення даного правопорушення, а також ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, задля і оволодіння сумкою ОСОБА_88 у якій, на їх думку, знаходились 8000 доларів США та інші особисті речі, зустрівшись з потерпілим поблизу будинку №9 по вулиці Кн.Романа у місті Львові, у період часу орієнтовно з 23 год. ЗО хв. 16.03.2018 по 00 год. 20 хв. 17.03.2018, незаконно, всупереч волі потерпілого, утримували його в салоні автомобіля «Mercedes 220Е», державний номерний знак НОМЕР_6 , за кермом якого знаходився ОСОБА_12 та який рухався центральною частиною м.Львова до вулиці Професорської у місті Львові, застосовуючи до нього насильство, спричинивши йому згідно висновку судово-медичної експертизи №367 від 28.03.2018, легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді струсу головного мозку, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді гематом на обличчі, з ділянці лівої ключиці, на лівій руці, садно на обличчі.

Ці дії ОСОБА_12 стороною обвинувачення кваліфіковані як злочин, передбачений ч.2 ст.146 КК України, а саме позбавленні волі людини, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням особі фізичних страждань.

На обґрунтування винуватості обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень (злочинів), сторона обвинувачення посилається на наступні докази, які були ретельно досліджені під час судового розгляду, а саме:

- дані які містяться в заяві (повідомленні) про злочин, від 17 березня 2018 року, з якого вбачається, що 16 березня 2018 року, близько 23 год. 00 хв. на куті вул. Чупринки та вул. С. Бандери, невідомі особи нанесли ОСОБА_41 тілесні ушкодження та відкрито заволоділи сумкою, в якій знаходились грошові кошти в розмірі 8000 доларів США, два мобільних телефони «Самсунг А5» білого кольору, та «Самсунг GT-E1050», браслет, зарядні пристрої, особисті документи. Вказав, що у вчиненні вказаного злочину він підозрює ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , та чоловіка на ім`я ОСОБА_94 , які були на автомобілі «DaewooLanos» світлого кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_7 та автомобілі «Mercedes» з номерним знаком НОМЕР_6 ;

- дані протоколу обшуку від 17 березня 2018 року, в якому зафіксований обшук автомобіля марки DAEWOOLANOS, реєстраційний номер НОМЕР_7 та особистий обшук ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 . В автомобілі було виявлено та вилучено конверт, в якому знаходиться 79 купюр номіналом по 100 доларів США, чорну чоловічу сумку;

- дані, які містяться в протоколах затримання ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 від 17 березня 2018 року, з яких вбачається, що затримання було здійснено на території заправки «ОККО», що за адресою: м.Львів, вул. Замарстинівська;

- дані протоколу пред`явлення особи до впізнання від 17 березня 2018 року (з фототаблицею), де зафіксовано, що у ході проведення слідчої дії потерпілий ОСОБА_41 впізнав особу під № 3 - ОСОБА_13 , який 16 березня 2018 року з 23 год. 20 хв., перебуваючи в автомобілі MERCEDES, тримав його за шию, щоб останній не втік, поки інші особи ОСОБА_12 та ОСОБА_10 забирали у нього сумку, наносили йому удари. В його сумці знаходилися грошові кошти у сумі 8000 доларів США, два мобільних телефона, зарядні пристрої до них та браслет з бурштину, особисті документи;

- дані протоколу пред`явлення особи до впізнання від 17 березня 2018 року (з фототаблицею), де зафіксовано, що у ході проведення слідчої дії потерпілий ОСОБА_41 впізнав особу під № 2 - ОСОБА_10 , який 16 березня 2018 року з 23 год. 20 хв., перебуваючи в автомобілі MERCEDES, погрожував йому фізичною розправою, вимагав віддати сумку з грошовими коштами, мобільні телефони; наніс декілька ударів залізною палицею. В сумці знаходилися грошові кошти у сумі 8000 доларів США, два мобільних телефони, зарядні пристрої до них, браслет та особисті документи. Після цього ОСОБА_10 викинув його з автомобіля за землю і разом із ОСОБА_12 почав бити ногами по тілу, а ОСОБА_95 притиснув його колінами до землі;

- дані висновку судово-медичної експертизи № 367 від 28 березня 2018 року, у підсумках якого зазначено, що 19 березня 2018 року ОСОБА_40 був діагностований струс головного мозку, гематоми на обличчі, в ділянці лівої ключиці, на лівій руці та спині. На момент проведення експертизи у потерпілого виявлена пляма на шкірі обличчя - слід загоєного садна. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів та могли виникнути 17 березня 2018 року. Струс головного мозку відноситься до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, а гематоми та садно - до легкого ступеня тяжкості;

- дані, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 23 березня 2018 року(з фототаблицями), за участю потерпілого ОСОБА_42 , з якого вбачається, що останній повідомив обставини вчинення відносно нього кримінального правопорушення, а саме, що ОСОБА_41 сів в автомобіль марки «Mercedes-Benz», зеленого кольору, в якому також знаходився обвинувачений ОСОБА_10 та водій на ім`я ОСОБА_78 . Останні почали розпитувати у ОСОБА_42 чи приніс він грошові кошти з собою, на що він дістав їх з сумки та показав. В цей час, він почув як двері автомобіля замкнулись, а ОСОБА_10 попросив його дістати мобільні телефони та вимкнути їх, що він і зробив. Після цього, обвинувачений ОСОБА_10 в агресивній формі наказав потерпілому віддати йому мобільні телефони та сумку. ОСОБА_41 відмовився та просив зупинити автомобіль, щоб вони могли вийти і поговорити, на що ОСОБА_10 сказав, що вони їдуть до квартири та будуть спілкуватись там. Потерпілий попросив ОСОБА_10 зателефонувати ОСОБА_96 , на що він погодився. В телефонній розмові ОСОБА_97 сказала ОСОБА_40 , щоб той робив все так, як говорить ОСОБА_78 та ОСОБА_10 . Після телефонної розмови, потерпілий побачив як ОСОБА_10 дістав з дверцят металеву трубу синього кольору, приблизно 40-50 см та почав наносити йому удари, погрожуючи при цьому, та вимагаючи віддати сумку. Через декілька секунд автомобіль зупинився, і потерпілий намагався пересісти на переднє пасажирське сидіння, однак, ОСОБА_10 схопив його за плече та почав тягнути назад, а ОСОБА_78 в цей час наніс йому удар кулаком в ліву сторону обличчя, і він сів назад.

Після цього, ОСОБА_41 розпочав штурханину з ОСОБА_10 та намагався ліктем вибити вікно. В цей час на переднє пасажирське сидіння сів обвинувачений ОСОБА_13 , який почав заспокоювати потерпілого. ОСОБА_10 вийшов з автомобіля, а ОСОБА_13 , сів на ліве пасажирське сидіння біля нього та просив щоб той віддав йому сумку, на що він відповів відмовою. Через якийсь час підійшов ОСОБА_10 , відкрив передні пасажирські дверцята та запитав в ОСОБА_13 чи він забрав в потерпілого сумку. Після того, як він почув негативну відповідь, - закрив передні пасажирські дверцята, підійшов до дверцят біля ОСОБА_42 , та схопив його за куртку, тримаючи в правій руці металеву трубу. В цей момент ОСОБА_41 хотів вийти з автомобіля, однак ОСОБА_10 відштовхнув його назад та почав наносити удари трубою по правій нозі. ОСОБА_13 в цей час схопив його за горло, а ОСОБА_10 продовжив наносити удари, намагаючись забрати сумку, яку потерпілий не віддавав. ОСОБА_78 також намагався забрати сумку та спільно з ОСОБА_13 наносив потерпілому удари по голові, плечах та тулубу. ОСОБА_10 тримав шлейку сумки та намагався її вирвати, нанісши ОСОБА_40 один удар кулаком в обличчя, тримаючи в руках металеву трубу. Під час вказаних подій ОСОБА_9 сиділа в сусідньому автомобілі «DaewooLanos».

Оскільки потерпілий був вже знесилений, ОСОБА_10 вирвав сумку, а ОСОБА_41 вийшов з автомобіля. В цей час ОСОБА_13 схопив потерпілого за куртку та намагався посадити його на задні сидіння автомобіля. Потерпілому вдалось вирватись, та він почав бігти в напрямку вул. Бандери, однак ОСОБА_10 та ОСОБА_13 його наздогнали. ОСОБА_13 тримав його за шию, а ОСОБА_10 металевою трубою почав наносити удари по ногах вище коліна та в живіт. Тоді потерпілий впав на землю, а ОСОБА_10 наніс йому ще декілька ударів металевою палицею в область живота, через що потерпілий на якийсь час втратив свідомість. Потім пригадав, що коли він лежав на землі, ОСОБА_10 продовжив наносити удари металевою трубою по ногах вище коліна та в область живота, а ОСОБА_13 , в цей час будучи з лівої сторони від нього прижав коліна до землі та наніс три удари кулаком лівої руки в область правої сторони обличчя. Окрім того, до них підійшов ОСОБА_78 , та теж наніс декілька ударів ногою по животі;

- дані, які містяться в висновку експерта №1832/1833, за результатами проведення судової товарознавчої експертизи по кримінальному провадженні №12018140050001335 від 04 травня 2018 року, з якого вбачається, що вартість представленої на дослідження чорної шкіряної сумки, яка знаходиться в поліетиленовому пакеті №14, станом на 16.03.2018 року з урахуванням її зношення, становить 333,33 грн. Вартість представлених на дослідження чоток, які знаходяться у вищевказаній сумці, яка знаходиться в поліетиленовому пакеті №14, станом на 16.03.2018 року з урахуванням їх зношення, становить: 886,66 грн.

Вартість представленого на дослідження мобільного телефону марки «Samsung A5», поміщеного в опечатаний паперовий конверт з відтиском печатки «для пакетів Галицького ВП ГУНП України у Львівській області» станом на 16.03.2018 року з урахуванням його зношення, становить: 1300,00 грн. Вартість представленого на дослідження мобільного телефону марки «Samsung GT-Е1050», поміщеного в опечатаний паперовий конверт з відтиском печатки «для пакетів Галицького ВП ГУНП України у Львівській області» станом на 16.03.2018 року, з урахуванням його зношення становить 166,66 грн;

Крім того, сторона обвинувачення посилається на докази у кримінальному провадженні № 12018140000000160 від 26.02.2018 року, які вже були досліджені вище по епізоду обвинувачення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_24 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2,3 ст.332 КК України а саме: протокол огляду предмета від 23.03.2018 року, протокол ідентифікації та помічення несправжніх (імітаційних засобів)від 16.03.2018 року, протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 27.03.2018 року, протокол за результатами проведення візуального спостереження за ОСОБА_9 від 27.03.2018 року.

Обвинувачена ОСОБА_9 в судовому засіданні не визнала своєї вини та відмовилася надавати покази.

Обвинувачений ОСОБА_10 надав покази, згідно яких бійку в автомобілі спровокував ОСОБА_98 . Також повідомив, що в силу неприязнених відносин наніс йому 2-3 удари йому по голові, в руку і ногу, після чого сварка припинилася. Більше фактичних обставин не пам*ятає, винним себе не визнає.

Обвинувачений ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що працював у службі таксі. Йому зателефонувала ОСОБА_9 , яку він раніше знав та попросила відвезти її у певне місце. Коли вони туди під*їхали (адреси він не пам*ятає) у темному дворі він побачив, що ОСОБА_41 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 голосно розмовляють. ОСОБА_9 не виходила з машини, а він спробував відтягнути ОСОБА_42 , який голосно кричав та заспокоїти. В подальшому конфлікт припинився. Через 20 хвилин він з ОСОБА_9 поїхали на заправку, де їх затримали працівники поліції. Винним себе у вчиненні злочинів не визнав.

Обвинувачений ОСОБА_12 в судовому засіданні повідомив, що йому зателефонувала знайома ОСОБА_9 та попросила ввечері на машині забрати на вул.Князя Романа у місті Львові ОСОБА_99 . З ним разом поїхав ОСОБА_10 . Під*їхавши до району «Підзамче» ОСОБА_10 та ОСОБА_41 вийшли з машини та розмовляли на протязі 10 хвилин. Після цього, ОСОБА_41 знову сів у його автомобіль і вони поїхали в центр міста. Там де ОСОБА_41 просив зупинитися, не було такої можливості, т.я. стояли автомобілі. Він довіз його до вулиці Стрийської та зупинився. Вважає себе не винуватим у вчиненні злочинів.

Суд зазначає, що завданням кримінального провадження є, зокрема, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений (стаття 2 КПК України).

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

При цьому, згідно з вимогами ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

При оцінці доказів суд виходить із визначення предмета доказування у кримінальному провадженні - це сукупність передбачених кримінальним процесуальним законом обставин, які необхідно встановити у кожному кримінальному провадженні і які мають правове значення для правильного його вирішення по суті.

Так, відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на прокурора.

Аналізуючи обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , передбачене ч.2 ст.187 КК, суд виходить з наступного.

Родовим об*єктом злочинів проти власності, в тому числі розбою, є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини власності як частина економічних відносин, як основа економічної системи держави. Юридичним вираженням відносин власності є право власності, яке відповідно до ст.316, 317 Цивільного Кодексу України є правом власника на володіння, користування і розпорядження своїм майном за своєю волею незалежно від волі інших осіб. На підставі статей 324-327 ЦК України суб*єктами права власності виступають народ України, фізичні та юридичні особи, держава, територіальні громади.

Крім родового об*єкта, який об*єднує злочини проти власності, є також предмет - майно, що характеризується сукупністю певних ознак. Такими ознаками є: 1) юридична-право на майно належить певному власнику на законній підставі, для суб*єкта злочину воно є чужим; 2) економічна - майно має певну вартість, що вимірюється вкладеною в нього працею людини; фізична - майно це предмети матеріального світу. Предметом злочинів цієї категорії можуть бути також гроші, цінні папери, документи, які є еквівалентом вартості.

Суд констатує, що розбій належить до найбільш небезпечних корисливо-насильницьких злочинів. Він посягає на два об`єкти: право власності й особу (її здоров`я і життя).

З об`єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. Насильство при розбої застосовується до особи, яка зазнала нападу. Під такою особою слід розуміти власника майна, особу, у володінні чи під охороною якої перебуває майно, на яке здійснюється посягання, а так само інших осіб, які перебувають на місці вчинення розбою і можуть, на думку винного, перешкодити йому у заволодінні чужим майном.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном.

Отже, в разі вчинення розбою посягання відбувається на два об`єкти - власність та життя і здоров`я потерпілої особи, тобто на основний безпосередній об`єкт - право власності, на який насамперед спрямований цей злочин, та на додатковий безпосередній об`єкт, у зв`язку із посяганням на право власності, - життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу.

Щодо вчинення обвинуваченими злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, суд керується такими правовими нормами.

Основним безпосереднім об`єктом злочину є воля, честь і гідність особи.

Волю людини слід розуміти як право ніким не бути примушеним робити те, що не передбачено законодавством, право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей (статті 19 і 23 Конституції України), як гарантовану можливість реалізації нею таких конституційних прав і свобод як, зокрема: свобода та особиста недоторканність, право на невтручання в її особисте життя, свобода пересування і право на вільний вибір місця проживання (статті 29, 32, 33 Конституції України). Згідно зі статтями 271 - 272 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя; фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно, в інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники. Відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" кожна людина має право на свободу пересування, під якою розуміється право вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

З об`єктивної сторони злочин може бути вчинений у двох формах: 1) незаконне позбавлення волі людини; 2) викрадення людини.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, тобто особа усвідомлює, що за законом вона не має права позбавляти волі чи викрадати іншу особу, але бажає це зробити. Мотиви незаконного позбавлення волі можуть бути різними, крім суспільно корисних.

Мотив та мета, як факультативні ознаки суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, в даному діянні можуть бути різними, проте суд відмічає, що при незаконному позбавленні волі, на відміну від викрадання людини, є мета позбавити волі потерпілого.

Способами незаконного позбавлення волі можуть бути будь-які - обман, зловживання довір`ям, відібрання засобів пересування, ключів чи інших необхідних засобів тощо.

Викрадення людини означає заволодіння нею і незаконне переміщення її з одного певного місця, де вона вільно перебувала згідно з власною волею, до іншого, і може виразитися у формі: а) відкритого заволодіння нею; б) таємного заволодіння; в) заволодіння людиною, вчиненого шляхом обману чи зловживання довірою; г) заволодіння людиною в результаті вимушено-добровільної передачі її винному під погрозою насильства над її батьком, усиновителем, опікуном, піклувальником, вихователем тощо, або під погрозою насильства над особами, близькими для останніх, або розголошення відомостей, що ганьблять їх, пошкодження чи знищення їхнього майна.

З обвинувального акту прокурора про вчинення злочинів, передбачених ч.2,3 ст.332 КК України в об*єднаному кримінальному провадженні вбачається, що «… під час готування до злочину ОСОБА_9 , змінивши свій злочинний план, доручила ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , які не були обізнані в повному об`ємі з діяльністю організованої групи, отримати грошові кошти від ОСОБА_42 до початку переправлення нелегальних мігрантів через кордон. ОСОБА_41 , в свою чергу, не погодившись на умови зміни злочинного плану, відмовився передавати кошти до початку переправлення нелегальних мігрантів через кордон, після чого ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 заволоділи грошовими коштами, які були у ОСОБА_42 в сумі 8000 доларів США та іншим його майном, а саме мобільними телефонами, шкіряною сумкою з особистими речами…». Висновки за даним обвинувальним актом суд зробив вище.

Згідно обвинувального акту за ч.2 ст.187 КК України ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 обвинувачуються в організації та нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя особи та застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а також у позбавленні волі людини, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням особі фізичних страждань( ч.2 ст.146 КК України) - за тих же самих фактичних обставин.

Допитаний у якості потерпілого ОСОБА_100 , крім відомостей зазначених вище, повідомив суд, що приблизно на протязі півтора року він був знайомий з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Під час їх зустрічі вони домовилися про незаконний перетин кордонів України і його завданням було знайти бажаючих іноземців. Вартість послуги визначили у розмірі 2500 доларів США. Звернув увагу, що домовленість з ОСОБА_9 була наступного плану. Оскільки посередник знаходився в Іраку, після того як іноземці з України перейдуть до Польщі, цей посередник передасть йому гроші, а він їх ОСОБА_9 . Однак, остання зателефонувала йому та сказала, що треба перевірити у нього наявність грошей, для чого приїде ОСОБА_101 . Не дивлячись на те, що він їй зазначив, що гроші у нього, вона йому відповіла: «Покажи гроші і будемо працювати». Тобто, на його думку, вони змінили попередні домовленості. Він перерахував та поклав гроші в сумку. В машині, до якої він сів, ОСОБА_10 почав його бити, вимагаючи віддати йому гроші до перетину іноземцями кордону України. Він телефонував ОСОБА_9 , яка перебувала в іншій машині, щоб з*ясувати що відбувається та зазначив, що намагався вийти з машини, але ОСОБА_10 та ОСОБА_102 його везли в невідомому напрямку. При цьому, ОСОБА_13 протягом усього часу його заспокоював. Звернув увагу, що адресу, де перебували 4 іноземця, які бажали перетнути кордон, він повідомив ОСОБА_9 та поліції. Планувався їх перехід до Польщі саме вночі вказаного дня.

В подальшому, під час повторного допиту, потерпілий ОСОБА_41 чітко зазначав, що грошові кошти, які знаходилися у нього, були гарантією що вони переведуть нелегалів через кордон і, виконуючи вказівки поліції, він не віддавав їх обвинуваченим. Крім того, потерпілий змінив свої попередні покази відносно дій ОСОБА_13 , зазначивши що останній не спричиняв йому тілесних ушкоджень, а заспокоював його та виконував роль перекладача.

Оцінюючи вказані покази потерпілого щодо фактичних обставин за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187 та ч.2 ст.146 КК України суд вбачає наявність протиріч в частині зазначення ним послідовності дій обвинувачених, кількості та спрямованості нанесених ударів та хто конкретно які йому наносив. Так, з протоколу проведення слідчого експерименту та протоколів пред*явлення осіб для впізнання, наданих стороною обвинувачення, вбачається, що потерпілий ОСОБА_103 зазначав що «… ОСОБА_13 тримав його за шию…поки ОСОБА_12 та ОСОБА_10 забирали у нього сумку та наносили йому удари…», «… ОСОБА_13 притиснув його колінами до землі…», «… ОСОБА_13 наніс три удари кулаком лівої руки в область правої сторони обличчя…»

Крім того, судом враховується позиція потерпілого, чітко зазначена перед допитом, що у нього з ОСОБА_9 існують неприязні відносини, а відтак керується принципами належності та допустимості письмових та речових доказів у даних кримінальних провадженнях.

Сторона обвинувачення на підтвердження винуватості посилається на дані протоколу обшуку від 17 березня 2018 року, в якому зафіксований обшук автомобіля марки DAEWOOLANOS, реєстраційний номер НОМЕР_7 та особистий обшук ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 . Під час обшуку в автомобілі було виявлено та вилучено конверт, в якому знаходились 79 купюр номіналом по 100 доларів США; чорну чоловічу сумку та мобільні телефони. В той же час, виявлені та вилучені під час обшуку 79 купюр номіналом по 100 доларів США були виготовлені в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12018140000000160 від 26.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, про що було складено відповідний протокол ідентифікації та помічення несправжніх (імітаційних) засобів від 16 березня 2018 року та який визнаний судом належним та допустимим доказом за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, яке суд вважає доведеним та про що зазначено вище у вироку.

Згідно протоколів затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину від 17 березня 2018 року, вбачається лише, що затримання обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 було здійснено безпосередньо на території заправки «ОККО».

Аналіз наданих стороною обвинувачення протоколів пред`явлення осіб до впізнання від 17 березня 2018 року, свідчить, що у ході проведення слідчої дії потерпілий ОСОБА_41 впізнав ОСОБА_13 та ОСОБА_10 . При цьому ОСОБА_41 зазначав, що ОСОБА_12 та ОСОБА_10 наносили йому удари та намагалися забрати у нього сумку з грошовими кошами, які ОСОБА_41 отримав від іноземців за незаконний перетин кордону України, однак він вирішив їх поки не віддавати, оскільки попередні домовленості передбачали, що гроші він віддасть після фактичного перетину іноземцями кордону з Республікою Польща.

Отже, з показань потерпілого та встановлених судом фактичних обставин, вбачається, що під час реалізації єдиного злочинного наміру ОСОБА_9 , як організатор злочину за ч.3 ст. 332 КК України, засумнівалася у належному виконанні співучасником ОСОБА_39 (який діяв на умовах конфіденційного співробітництва в межах контролю за вчиненням злочину) покладених злочинних обов*язків згідно розподілених між ними ролей. Виконуючи вказівки ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 запросили ОСОБА_42 на вказану зустріч. Останній погодився та взяв з собою грошові кошти на підтвердження виконання ним домовленості, згідно якої він підшукав чотирьох іноземних громадян Туреччини та Іраку для незаконного переправлення через державний кордон України поза пунктом пропуску. Після телефонних переговорів з ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 намагалися силою забрати у ОСОБА_42 8000 доларів США, отриманих за переправлення нелегальних мігрантів через кордон. Розуміючи, що гроші є імітаційними, ОСОБА_41 почав чинити опір, внаслідок якого отримав легкі тілесні ушкодження. Поки ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 з*ясовували у ОСОБА_9 в телефонному режимі що робити з ОСОБА_39 та намагалися відібрати сумку з грошима, вони переміщалися разом з ним містом, утримуючи його в автомобілі.

Під час примусового вилучення грошей за переправлення нелегальних мігрантів, які по суті були злочинною винагородою, у ОСОБА_99 , якому не довіряли інші співучасники, були вилучені також особисті речі, в т.ч. телефони для унеможливлення його спілкування.

Таким чином, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів зворотнього, суд приходить до переконання, що спричинення ОСОБА_40 , якого сприймали як співучасника спільної злочинної діяльності, легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров*я, є по суті, ексцесом виконавців ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . Вчинені ними злочинні дії, не охоплюються ані прямим, ані непрямим умислом інших співучасників та їх дії суттєво відрізняються від дій, запланованих іншими учасниками. Тобто, при ексцесі виконавців, ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 вчинені такі дії, які явно виходять за межі домовленості, яка відбулася між співучасниками злочину за ч.3 ст.332 КК України щодо перевірки наявності грошових коштів у ОСОБА_104 .

Про вказане свідчить зміст розмов, які містяться в протоколі від 27.03.2018 про результати проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру мобільного телефону, яким користується ОСОБА_9 .

Так, ОСОБА_9 у телефонній розмові з ОСОБА_10 (вихідний виклик) запитує його: «І що?», на що ОСОБА_10 відповідає: «Гроші є, телефон він не хоче виключати», після чого ОСОБА_9 говорить:«*незензурна лайка», повідбирав і повитягав ці, батареї. Батарейки позабирав, телефони можеш йому дати». На що відповідь ОСОБА_10 відповів: «Я поняв, добре, зараз зроблю, чекай секунду»;

- 16.03.2018, о 23 од. 49 хв., ОСОБА_9 у телефонній розмові (телефонний дзвінок був здійснений з телефону ОСОБА_10 ) заспокоює ОСОБА_42 , говорить: «Все нормально», «все буде гуд, все буде окей»;

- 16.03.2018, о 23 од. 53 хв., ОСОБА_9 у телефонній розмові з ОСОБА_10 говорить останньому: «Зрівняйтесь, так чтоб ти ОСОБА_111 передав сумку з грошима»;

- 17.03.2018, о 00 од. 15 хв. та о 00 од. 27 хв.,, ОСОБА_9 у телефонній розмові (вихідний виклик) з ОСОБА_12 говорить: «ОСОБА_110, е-е-е, десь завези його за «Ашан» і висади просто, хай собі топає, все кукли, все сувеніри», згодом додає: «Можеш на Арену випустити»; також говорить :«Тогда его к ОСОБА_109 не везите, просто отпустите его, отвезите куда подальше, чтобы он пешком прогулялся»;

- 17.03.2018, о 00 од. 40 хв., ОСОБА_9 у телефонній розмові (вхідний виклик) з ОСОБА_26 говорить «ОСОБА_114 там все, це саме, все сувеніри, прикинь. Ціла пачка сувенірів, зараз привезу до ОСОБА_112, хай діти бавляться». У подальшій розмові ОСОБА_9 зазначає: «Та він так получив від пацанів, що мало йому не показалось»… «…вони мені принесли його сумку, я в його сумці, всяка *використовується нецензурна лайка* є, телефони ми повикидали, він получив, а я тут катаюся з цими фальшивими бабками»…«Тупо вот так в конверті дали і все. В конверті білому, він показав шо то в конверті білому, витягнув, перерахував, та перерахував тою стороною, що не видно де сувеніри, каже ОСОБА_64 і все. Ну а тут ОСОБА_64 , а він сумку не хотів давати, *використовується нецензурна лайка*, ну ніяк. Пацани йому дали по печінках, відібрали, дубінки дали».

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що самі по собі факти перебування особистих речей ОСОБА_42 в автомобілі марки «DAEWOO LANOS», звідки вони були вилучені під час обшуку та переміщення по місту останнього в автомобілі під час з*ясування стосунків по виконанню зобов*язань по переправленню нелегальних мігрантів, не можуть бути підставою для визнання обвинувачених винними у інкримінованих їм злочинах згідно вищезазначених приписів законодавства. Нанесення обвинуваченими потерпілому ОСОБА_40 тілесних ушкоджень не охоплювалося спільним умислом в рамках попередньої змови обвинувачених на вчинення розбою та позбавлення волі.

Ні об`єктивна сторона, ні суб*єктивна сторона злочинів( прямий умисел та корисливий мотив), передбачених за ч.2 ст. 187, ч.2 ст.146 КК України не доведені прокурором під час розгляду даних кримінальних проваджень, як і обов`язкова ознака суб`єктивної сторони розбою - мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном. По суті, під час з*ясування «належного виконання злочинних домовленостей» між учасниками відбулася сварка та примусово відбиралися спільні злочинні грошові кошти з спричиненням ОСОБА_40 тілесних ушкоджень.

Суд враховує також, що інтелектуальні ознаки умислу проявляються в тому, що винний, протиправно вилучаючи майно, чітко усвідомлює незаконний характер своїх дій, розуміє, що не має на майно, яке він вилучає, жодного права. Вилучаючи майно, винний усвідомлює той факт, що воно вибуде з володіння власника чи законного володільця майна, розуміє, що власник чи законний володілець будуть позбавлені можливості реалізувати свої правомочності щодо цього майна.

Вольова ознака прямого умислу характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків: винний бажає незаконно вилучити відповідне майно і позбавити власника чи законного володільця можливості володіти, користуватися чи розпоряджатися відповідним майном.

У випадку звернення винним чужого майна у свою користь або в користь третіх осіб у діях винного є корислива мета, яку винний досягає самим фактом звернення майна.

Отже, зусилля нападника при розбої спрямовані насамперед проти особи, метою такого насильства є намір відразу подолати опір, упередити протидію потерпілого задля досягнення мети заволодіти чужим майном. При цьому, корисливий мотив є первинним та вирішальним, тобто таким, наявність якого та його гострота обумовлює обраний спосіб заволодіння майном потерпілого, або шляхом грабежу, або шляхом розбою. Якщо застосування до особи фізичного насильства не продиктоване реалізацією корисливого мотиву, вчинене охоплюються складом кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи. Подальші корисливі дії особи, не поєднані із застосування насильства, утворюють, в залежності від обставин, відповідний юридичний склад крадіжки чи ненасильницького грабежу.

Також, виходячи з вищезазначених правових приписів, вилучені у ОСОБА_42 грошові кошти не належать йому саме як власнику на законній підставі, не перебувають як майно, на яке здійснюється посягання, у володінні чи під охороною.

При цьому, судовим розглядом було встановлено та підтверджено висновком судово-медичної експертизи № 367 від 28 березня 2018 року показання потерпілого ОСОБА_42 , що йому були спричинені тілесні ушкодження, оскільки він відмовився порушити попередні домовленості та віддати грошові кошти ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 за незаконний перетин кордону до здійснення його фактичного перетину іноземцями.

Дані заяви та протоколу слідчого експерименту містять відомості про нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, ступінь яких був визначений вищевказаною експертизою. В часткових показаннях обвинувачений ОСОБА_10 визнав нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_105 . Не дивлячись, що ОСОБА_13 та ОСОБА_12 заперечували свою вину у нанесенні тілесних ушкоджень, суд вважає, що поданими доказами винуватістьОСОБА_10 ОСОБА_13 та ОСОБА_12 є повністю доведеною.

За таких встановлених у даному кримінальному провадженні фактичних обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів обвинувачення, дослідивши всі обставини провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, вважає, що за результатами даного судового розгляду не було доведено поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами наявність:

- у ОСОБА_9 умислу на організацію нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя особи та застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб;

- у ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 умислу на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя особи та застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а тому через невірно надану органом досудового розслідування кримінально-правову оцінку їх діям за ч.2 ст.187 КК України, такі дії ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 слід перекваліфікувати на ч.2 ст.125 КК України, а ОСОБА_9 виправдати.

Суду також не надано доказів існування умислу ОСОБА_9 на організацію незаконного позбавленні волі людини, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням особі фізичних страждань, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.3 ст.27 - ч.2 ст.146 КК України та умислу ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 напозбавлення волі людини, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням особі фізичних страждань, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.146 КК України. Відтак, з урахуванням приписів законодавства їх слід виправдати.

Суд зазначає, що склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК є менш тяжким, аніж той, що передбачені обвинувальним актом. Оскільки існують підстави для перекваліфікації дій обвинувачених судом, зазначене виправдовує легітимні очікування особи, яка зазнала шкоди і не узгоджується із завданнями кримінального судочинства. Відмова держави від кримінального переслідування особи за наявності у її діях ознак іншого кримінального-караного діяння (менш тяжкого, ніж те, у якому їй пред`явлено обвинувачення) суперечитиме таким засадам як верховенство права, законність та диспозитивність, що призведе до безкарності винного, а особу, якій завдано шкоду, поставить у становище правової незахищеності і створить умови для повторної віктимізації. Наведене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 03 липня 2019 року (справа №288/1158/16-к, провадження №13-28кс19).

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_10 суд у підсумку кваліфікує:

- за ч. 2 ст. 125 КК України як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, вчинене умисно;

Дії обвинуваченого ОСОБА_13 суд у підсумку кваліфікує:

- за ч. 2 ст. 125 КК України як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, вчинене умисно;

Дії обвинуваченого ОСОБА_12 суд у підсумку кваліфікує:

- за ч. 2 ст. 125 КК України як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, вчинене умисно;

Така зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення, яке інкримінувалося обвинуваченим, покращує становище осіб, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження, та відповідає межам судового розгляду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 18 та 19 своєї постанови № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суди при розгляді кримінальних справ мають суворо додержуватись закріпленого у ч. 1ст. 62 Конституції принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Визнати особу винною у вчиненні злочину можливо тільки за умови доведеності її вини. При цьому необхідно мати на увазі, що в силу ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь обвинуваченого.

Враховуючи викладене, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що участь обвинуваченої ОСОБА_9 у даних складах злочинів є недоведеною, а тому суд вважає за необхідне її виправдати за ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України, оскільки у зв*язку з відсутністю доказів, підстав для перекваліфікації її дій суд не вбачає.

Призначення покарання за обвинуваченням, визнаним судом доведеним.

Суд зазначає, що згідно положень статей 50, 65 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_9 , суд враховує наступні обставини:

- ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_9 злочину за ч.3 ст.332 КК України, яке Кримінальним законом віднесене до категорії тяжких злочинів;

- обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_9 згідно ст. 66,67 КК України в ході судового розгляду не встановлено;

- особу обвинуваченої, яка за місцем проживання характеризується позитивно (скарг від сусідів на неї не надходило), на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, психічними розладами не страждає, раніше судима, на шлях виправлення не стала та вчинила злочин під час відбування іспитового строку за вироком Галицького районного суду м. Львова від 29.6.2017 року, яким її було визнано винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та призначено покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 було звільнено від відбування покарання з випробуванням та призначено їй іспитовий строк тривалістю 1 рік.

Оскільки ОСОБА_9 вчинила даний злочин під час іспитового строку, остаточне покарання за сукупністю вироків відповідно до вимог ст.ст.78, 71 КК України слід визначити, приєднавши частково до покарання, призначеного за цим вироком, невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

З огляду на викладене та враховуючи конкретні обставини справи, те, що обвинуваченою вчинено тяжкий злочин під час іспитового строку, що свідчить про відсутність позитивних змін в особистості обвинуваченої, не створення у неї готовності до самокерованої законослухняної поведінки у суспільстві, що вказує на стійку злочинну спрямованість та її небезпечність для суспільства. характер та спосіб його вчинення, поведінку обвинуваченої після вчинення злочину, особу обвинуваченої, схильність до вчинення корисливих злочинів, її ставлення до вчиненого, для досягнення мети покарання, передбаченої ч. 2 ст. 50 КК України, суд дійшов висновку, що обвинуваченій слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 332 КК України з фактичним відбуттям такого, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому,судом встановлено, що у обвинуваченої ОСОБА_9 на утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей, в тому числі дитина з інвалідністю, яких вона виховує самостійно, тому суд приходить до переконання, що їй слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі ближче до мінімальної межі, передбаченої санкцією вищевказаної статті.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд враховує наступні обставини:

- ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, які Кримінальним законом віднесені до категорій: кримінального проступку за ч.2 ст.125 КК та тяжкого злочину за ч.3 ст.332 КК України;

- обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_10 згідно ст. 66,67 КК України, в ході судового розгляду не встановлено.

Вчинення обвинуваченим ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, також не може бути розцінено судом як рецидив злочинів, оскільки вказане кримінальне правопорушення є кримінальним проступком;

- особу обвинуваченого, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, зокрема скарг від сусідів на нього не надходило, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, психічними розладами не страждає, раніше судимий, а саме, засуджений вироком районного суду м. Лєску Республіка Польща від 07 серпня 2018 року за вчинення злочинів, передбачених ст.18 §3 КК Республіки Польща у сукупності зі ст.264 §2 КК Республіки Польща до покарань у виді позбавлення волі на строк 8 місяців та позбавлення волі на строк 6 місяців. На підставі ст.69 § 1 і §2 КК Республіки Польща та ст.70 §1 КК Республіки Польща, для виконання накладеного на обвинуваченого ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі, встановлено випробувальний термін 2 роки.

Враховуючи конкретні обставини справи, те, що обвинуваченим вчинено тяжкий злочин, характер та спосіб його вчинення, схильність до вчинення корисливих злочинів, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, для досягнення мети покарання, передбаченої ч. 2 ст. 50 КК України, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_10 слід призначити покарання:

- у виді арешту в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України;

-у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 332 КК України з реальним відбуттям такого, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При цьому, відповідно до положень ч.1ст. 49 КК України - особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку. Відповідно до ч.5 ст. 74 КК України - особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу. Ураховуючи, що з дня вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, яке є кримінальним проступком, минуло більше трьох років, а також з огляду на відсутність в ході судового розгляду клопотань від учасників судового провадження про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_10 від покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України на підставі положень ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_24 суд враховує наступні обставини:

- ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_24 злочину за ч.2 ст.332 КК України, який Кримінальним законом віднесений до категорії тяжких злочинів;

- обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_24 згідно ст.66,67 КК України, в ході судового розгляду не встановлено;

- особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, психічними розладами не страждає; має на утриманні малолітню дитину; за місцем проживання позитивно характеризується; в силу ст.89 КК раніше не судимий.

Відтак, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_24 злочину, який кримінальним законом віднесений до категорії тяжких злочинів, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого покарання у вигляді позбавлення волі.

При цьому, оскільки обвинувачений ОСОБА_24 не становить високої небезпеки для суспільства, є особою молодого віку, раніше в силу ст.89 КК України не судимий,суд вважає за доцільне надати останньому можливість виправлення та перевиховання шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені обов`язки згідно статті 76 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_13 суд враховує наступні обставини:

- ступінь тяжкості вчинененого ОСОБА_13 кримінального правопорушення за ч.2 ст.125 КК України, яке Кримінальним законом віднесене до категорій кримінальних проступків:

- обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання згідно ст. 66,67 КК України, в ході судового розгляду не встановлено;

-особу обвинуваченого, який в силу ст.89 КК раніше не судимий, одруженого, який за місцем проживання характеризується нейтрально (скарг від сусідів на нього не надходило), на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, психічними розладами не страждає; має на утриманні малолітню дитину; є волонтером в період війни з Російською Федерацією.

При цьому, відповідно до положень ч.1ст. 49 КК України - особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку. Відповідно до ч.5 ст. 74 КК України - особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу. Ураховуючи, що з дня вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, яке є кримінальним проступком, минуло більше трьох років, а також з огляду на відсутність в ході судового розгляду клопотань від учасників судового провадження про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_13 від покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України на підставі положень ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_12 , суд враховує наступні обставини:

- ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_12 кримінального правопорушення за ч.2 ст.125 КК України, яке Кримінальним законом віднесене до категорій кримінальних проступків:

- обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання згідно ст. 66,67 КК України, в ході судового розгляду не встановлено;

-особу обвинуваченого, який в силу ст.89 КК раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно (скарг від сусідів на нього не надходило), на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, психічними розладами не страждає.

При цьому, відповідно до положень ч.1ст. 49 КК України - особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку. Відповідно до ч.5 ст. 74 КК України - особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу. Ураховуючи, що з дня вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, яке є кримінальним проступком, минуло більше трьох років, а також з огляду на відсутність в ході судового розгляду клопотань від учасників судового провадження про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_12 від покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України на підставі положень ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України.

Призначення судом додаткових покарань.

Стосовно передбаченого санкціями ч. 2,3 ст. 332 КК України додаткового покарання ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_24 у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Як передбачено пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7, зі змінами від 06.11.2009, якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов`язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів. У такому випадку посилатися на статтю 69 КК України не потрібно.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що оскільки вчинений обвинуваченим злочин не був пов`язаний з будь-якою діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в даному випадку не застосовується.

В той же час, додаткове покарання у виді конфіскації майна підлягає до застосування щодо обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 згідно положень ч.3 ст.332 КК України.

На переконання суду, призначення обвинуваченим такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для їх виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самими обвинуваченими, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Вирішення судом процесуальних питань.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 19.03.2018 року відносно обвинуваченої ОСОБА_9 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_9 було фактично затримано 17.03.2018 р. в порядку ст.208 КПК України. Вказаний запобіжний захід було змінено на цілодобовий домашній арешт за адресою її фактичного місця проживання відповідним рішенням від 03.10.2019 року. На момент постановлення вироку запобіжний захід на обраний.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 19.03.2018 року обвинуваченому ОСОБА_10 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_10 було фактично затримано 17.03.2018 р. в порядку ст.208 КПК України. Вказаний запобіжний захід було змінено на цілодобовий домашній арешт за адресою її фактичного місця проживання відповідним рішенням від 21.03.2018 року. На момент постановлення вироку запобіжний захід на обраний.

На підставі ч.5 ст.72 КК Кодексу України, попереднє ув`язнення підлягає зарахуванню до строку покарання, призначеного ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за даним вироком, яке слід відбувати реально.

Також слід зарахувати попереднє ув`язнення обвинуваченим ОСОБА_13 та ОСОБА_12 з подальшим звільненням від покарання.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21 березня 2018 року зі змінами(зі змінами), було накладено арешт на автомобіль марки «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_10 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 належить ОСОБА_82 , який підлягає скасуванню.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку, передбаченому положеннями ч. 6 ст. 100 КПК України

Витрати на проведення експертиз згідно ст. 124 КПК України, стягуються з обвинувачених з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_24 на користь держави, окрім витрат на проведення судової товарознавчої експертизи №1832/1833 від 04 травня 2019 року у зв*язку з виправданням ОСОБА_9 та перекваліфікацією дій ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 .

До набрання вироком законної сили підстав для обрання запобіжних заходів обвинуваченим суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.27-ч.2 ст.187 КК України та виправдати її у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_9 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.146 КК України та виправдати її у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_9 визнати винною у скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.27 - ч. 3 ст. 332 КК України та призначити покарання - сім років позбавлення волі з конфіскацією усього належного їй майна.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вирокомГалицького районного суду м. Львова від 29.06.2017 року та визначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 07(сім) років 06 ( шість) місяців з конфіскацією усього належного їй майна.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_9 на виконання вироку.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_9 не обирати.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_9 зарахувати її попереднє ув`язнення(тримання під вартою) з 17 березня 2018 року по 03 жовтня 2019 року у строк покарання з розрахунку день за день.

ОСОБА_10 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.146 КК Українита виправдати його у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбачених ч.2 ст27 - ч. 3 ст. 332 КК України та призначити покарання - сім років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_10 на виконання вироку.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_10 не обирати.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_10 зарахувати його попереднє ув`язнення(тримання під вартою) з 17 березня 2018 року по 21 березня 2019 року у строк покарання з розрахунку день за день.

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді шести місяців арешту.

Відповідно до положень ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_10 від покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_24 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 - ч. 2 ст. 332 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_24 призначити покарання за ч.2 ст.27 - ч. 2 ст. 332 КК України - п*ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_24 звільнити від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення з покладенням на засудженого ОСОБА_24 обов`язків передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

ОСОБА_13 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.146 КК України та виправдати його у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення(проступку), передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді шести місяців арешту.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_13 зарахувати його попереднє ув`язнення(тримання під вартою) з 13 березня 2018 року по 31 липня 2018 року у строк покарання з розрахунку день за день

Відповідно до положень ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_13 від покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_12 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.146 КК України та виправдати його у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити покарання у виді шести місяців арешту.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_12 зарахувати його попереднє ув`язнення(тримання під вартою) з 10 грудня 2018 року по 07 лютого 2019 року у строк покарання з розрахунку день за день

Відповідно до положень ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_12 від покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Судові витрати, які становлять: 5148 грн. 00 коп. за проведення судово-криміналістичної експертизи звуковідеозапису №4973/4974/4975/4976 від 16.10.2018 року стягнути з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_24 на користь держави.

Арешт, що накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21 березня 2018 року (зі змінами) на автомобіль марки «DaewooLanos», д.н.з. НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_10 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 належить ОСОБА_82 , - скасувати.

Речові докази:

-DVD-R диски,- зберігати в матеріалах справи;

-змиви з пальців та долоні правої руки ОСОБА_13 ,

-змиви з пальців та долоні лівої руки ОСОБА_13 ,

-гумові рукавиці, в яких проводились змиви з долонь та пальців правої і лівої руки ОСОБА_13 ,

-гумові рукавиці, в яких проводився особистий обшук ОСОБА_13 ,

-змиви з пальців та долоні правої руки ОСОБА_106 ,

-змиви з пальців та долоні лівої руки ОСОБА_10 ,

-рукавиці, в яких проводились змиви з долонь та пальців правої і лівої руки ОСОБА_10 ,

-рукавиці, в яких проводився особистий обшук ОСОБА_10 ,

-змиви з пальців та долоні правої руки ОСОБА_9 ,

-змиви з пальців, та долоні лівої руки ОСОБА_9 ,

-гумові рукавиці, в яких проводились змиви з долонь та пальців правої і лівої руки

ОСОБА_9 ,

- гумові рукавиці, в яких проводився особистий обшук ОСОБА_9 ,

- паперовий конверт в якому знаходяться 79 виготовлених купюр номіналом по 100 доларів США,

-гумові рукавиці, в яких проводився огляд автомобіля марки «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_7 , - знищити;

-чорну сумку, в якій знаходяться документи на автомобіль марки «Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_13 (польської реєстрації) та національний паспорт громадянина України, для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_107 , номер НОМЕР_14 ,

-паспорт громадянина України виданий на ім`я ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_12 , серії НОМЕР_15 ,

-два договори із ломбарду «Скарбниця» № 18008810, 485-18006475 від 10.03.2018, згідно яких ОСОБА_9 є позичальником,

-мобільний телефон марки «Айфон 6S», серійний номер: НОМЕР_9 ,

-мобільний телефон марки «Номі» ІМЕІ1: НОМЕР_16 , ІМЕІ2: НОМЕР_17 ,

-чорну чоловічу сумку в якій знаходяться чотки,

-мобільний телефон марки «SamsungGT-E1050» білого кольору ІМЕІ НОМЕР_18 ,

-мобільний телефон марки «SamsungDuos» білого кольору, прямокутної форми ІМЕІ НОМЕР_19 ,

-скрейдж картку від сім-картки мобільногооператора «Водафон Україна» із мобільним номером « НОМЕР_20 »,

-скейдж-карту від сім-картки мобільного оператора « Водафон» із мобільним номером « НОМЕР_21 », - повернути власникам.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя ОСОБА_1