Рішення № 111406747, 31.05.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7585/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., розглянувши цивільну справу за позовом Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав

У С Т А Н О В И В:

Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі за текстом - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач 1), ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач 2, разом поіменовані - співвідповідачі), про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що 02 листопада 2012 Подільським районним відділом реєстрації актів цивільного стану м. Києва було зареєстровано шлюб між співвідповідачами. Рішенням Подільського районного суду від 03 січня 2020 року вказаний шлюб було розірвано. У шлюбі в подружжя народилась донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Співвідповідачі протягом багатьох років не виконують своїх батьківських обов`язків щодо доньки, яка потребує постійного догляду та медичного забезпечення. Вихованням дитини, утриманням та забезпеченням всього необхідного займаються бабуся та дідусь дитини, співвідповідачі разом з донькою не проживають, матеріально не допомагають.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, просила долучити до матеріалів справи висновок органу опіки та піклування.

Співвідповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялися належним чином. Вчасно та у визначений законом спосіб не повідомили суд про причини неявки та їх поважність, відзив на позов не подавали. Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 є співвідповідачі (а.с.5).

Співвідповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано Рішенням Подільського районного суду від 03 січня 2020 року по справі №758/7957/18 (а.с.11-12).

Відповідно до виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 8443 від 26.01.2016, ОСОБА_3 встановлено клінічний діагноз «Дитячий аутизм», супутні захворювання та ускладнення - «Загальне недорозвинення мовлення І рівня», рекомендовано нагляд дитячого психіатра, медикаментозне лікування, психологокорекцію, планові обстеження, нагляд дитячого уролога. (а.с. 8).

Згідно висновку № 106-4204 від 29.05.2023 року, Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією як органом опіки та піклування встановлено, що співвідповідачі протягом багатьох років не виконують своїх батьківських обов`язків щодо їхньої доньки - ОСОБА_3 , яка у зв`язку із захворюванням потребує постійного догляду та медичного забезпечення. Вихованням дитини, її утриманням та забезпеченням займаються бабуся і дідусь, батьки разом з дитиною не проживають, участі в її утриманні не беруть. У зв`язку з цим, вирішено вважати за доцільне позбавити співвідповідачів батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 43-44).

Представником позивача було долучено до матеріалів справи нотаріально засвідчену заяву відповідача 1 про те, що останній не заперечує проти позбавлення батьківських прав щодо його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 33).

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України (надалі за текстом - СК України), батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

У відповідності до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 2 ч.1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати. Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Конвенцією про права дитини (надалі за текстом - Конвенція), ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст. 152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За приписом ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

У ст. 9 Конвенції зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Аналіз зазначених положень закону, практики Європейського суду з прав людини дає можливість зробити висновок, що підставою позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї обставин, коли батьки внаслідок свідомої, винної поведінки не виконують своїх обов`язків щодо виховання, утримання, розвитку дітей, їх навчання та лікування і коли таку ситуацію неможливо виправити іншими заходами.

Позбавлення батьківських прав, відповідно до ст. 166 СК України, є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька та матері, так і для дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позивачем доведено ті обставини, що співвідповідачі не піклуються про фізичний і духовний розвиток їхньої доньки, не забезпечують необхідного медичного догляду та лікування, харчування. Судом не встановлені об`єктивні перешкоди для співвідповідачів у належному вихованні дитини, що свідчить про свідоме нехтування батьківськими обов`язками.

Суд бере до уваги надані стороною позивача докази щодо ухилення співвідповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків протягом тривалого строку. Одночасно з тим, суд зазначає, що співвідповідачами не надано доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, більше того, в матеріалах справи знаходиться заява відповідача 1, в якій він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування співвідповідачами батьківськими обов`язками щодо дитини, є наслідком винної поведінки співвідповідачі та є підставою для позбавлення батьківських прав, що буде відповідати інтересам дитини.

Щодо позовних вимог про передачу малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування Служби у справах дітей і сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації для вирішення подальшої долі дитини, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 167 СК України, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не може бути передана другому з батьків, оскільки наявні підстави для позбавлення батьківських прав відносно матері та батька.

Також, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не може бути передані бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, оскільки з такими заявами жодні з указаних осіб не зверталися, а тому наявні підстави для передачі малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на опікування органу опіки та піклування.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином, взявши до уваги докази, надані позивачем в обґрунтування позову, а також висновок органу опіки і піклування, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню пропорційно зі співвідповідачів в дохід держави.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 141, 265-267, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав - задовольнити;

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Передати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації для вирішення подальшої долі дитини;

Стягнути пропорційно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок, по 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок з кожного;

Повне найменування сторін:

позивач - Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, б. 14, код ЄДРПОУ 37393756);

відповідач 1 - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач 2 - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 );

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК