Ухвала суду № 111406719, 05.05.2023, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/720/23

Номер провадження 1-кс/298/114/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2023 року смт. Великий Березний

Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника -адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Березний клопотання начальника слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Мукачево Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, пенсіонера, в силу ст.89 КК України несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №12023071070000108 від 29 березня 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

5 травня 2023 року начальник слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12023071070000108 від 29 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.332 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів за попередньою домовленістю спільно із невстановленою на даний час досудовим розслідуванням особою, а також ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , здійснили злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон через державний кордон України всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з корисливих мотивів.

Вказується, що 17 січня 2023 року начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_9 в системі Єдиного реєстру досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №42023072030000007 за кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, яке в прямому порядку стосується вищевказаного злочину, а саме: в частині того, що громадянин, який представляється « ОСОБА_10 », планує організувати повторне незаконне переправлення через державний кордон України осіб у зв`язку із невдалою першою спробою за грошові кошти, які були сплачені під час першої спроби.

19 січня 2023 року начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_9 кримінальні провадження №42022072030000158 та №42023072030000007 були об`єднані в одне кримінальне провадження за №42022072030000158 за кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Посилається, що 8 грудня 2022 року при реалізації свого злочинного плану невстановленою досудовим розслідуванням особою, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , останні, здійснюючи супровід ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , отримавши за їх незаконну переправу через кордон грошові кошти, в силу обставин не зуміли реалізувати свій злочинний умисел, оскільки були виявлені та затримані працівниками поліції. В подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомлено про підозру та останні утримуються в УВП №9.

9 лютого 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи у змові з невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка так і не була викрита, на виконання раніше задуманого плану щодо незаконної переправи через кордон ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , винайняв автомобіль ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 , яким перевозив останніх до державного кордону з метою подальшого його незаконного перетину поза пунктом пропуску вказаними особами.

Маючи на меті закінчити злочинний умисел, ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_14 грошові кошти в сумі 1000 доларів СІІІА в якості оплати за свої послуги, інструктував останніх з приводу часу і місця перетину кордону, та в смт.Вилок Берегівського району поблизу АЗС «Чіпо» на автодорозі М23 о 07:05 год. був затриманий працівниками поліції, о 07 годині 05 хвилин ОСОБА_4 було затримано в порядку ст.208 КПК України та 9 лютого 2023 року о 18:55 год. останньому повідомлено про підозру про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Стверджується, що у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, тимчасово непрацюючий, неодружений, із середньою спеціальною освітою, в силу положень ст.89 КК України не судимий.

Слідчий в клопотанні зазначає, що обставини, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та доводять, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності, і під час досудового розслідування встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідчий вказує на необхідність обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вказується, що підозрюваний ОСОБА_4 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, оскільки злочин, який інкримінують йому є тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкримінований йому злочин для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, в будь-який момент може покинути територію України, у тому числі поза межами пунктів пропуску через державний кордон України, оскільки його злочинна діяльність безпосередньо була пов`язана саме з такою діяльністю. Ризик, передбачений п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України існує через те, що у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою неможливо буде запобігти контактам ОСОБА_4 з іншими невстановленими співучасниками вчинення злочину, з якими ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі, зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії щодо приховування слідів та засобів вчинення кримінальних правопорушень, вчинення тиску на інших підозрюваних та свідків, з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань та узгодження їх з метою ухилення від кримінальної відповідальності та введення в оману сторону обвинувачення. Кримінальне правопорушення, вчинене підозрюваним, здійснювалося з невстановленим на даний час колом осіб, яким підозрюваний може повідомити форми і методи роботи правоохоронних органів України, що стали йому відомі у зв`язку із набуттям статусу підозрюваного. Крім того, з метою ухилення від кримінальної відповідальності він зможе як сам, так і на його вимогу, використовуючи інших осіб, шляхом вмовлянь, погроз видати інформацію про інших учасників злочину чи підкупу впливати або вимагати впливу на свідків та очевидців вчиненого злочину, відомості про які він може отримати, як з копій матеріалів кримінального провадження, так із інших джерел. Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України виражається у тому, що на даний час невстановлені усі спільники ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а тому ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом. Підозрюваний ОСОБА_4 офіційно ніде не працює, немає законних джерел для існування, протиправна діяльність була єдиним його джерелом доходів, тому останній, з метою особистого збагачення може вчиняти інші корисливі кримінальні правопорушення (злочини), що доводить ризик, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_4 , хоча відповідно ст. 89 КК України вважається не судимим, проте неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення майнових злочинів, що свідчить про його кримінальне минуле та спосіб збагачення злочинним шляхом, нехтуванням нормами моралі та небажанням стати на шлях виправлення.

Зазначається також, що 27 жовтня 2021 року Мукачівською окружною прокуратурою скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021071040001020 від 20 жовтня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України, а 14 жовтня 2022 року Мукачівською окружною прокуратурою скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022071040000690 від 15 серпня 2022 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309 та ч.2 ст.310 КК України. Вказані факти свідчать про те, що ОСОБА_4 схильний до вчинення кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів або інші кримінальні правопорушення про здоров`я населення.

Стверджується, що зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України; ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, то ж тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (злочині), у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; підозрюваний ОСОБА_4 не має постійного місця роботи або навчання.

Будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вказується, що Виноградівським районним судом Закарпатської області ОСОБА_4 було продовжено строк тримання під вартою до 6 травня 2023 року.

З об`єктивних причин досудове розслідування неможливо закінчити у зазначений строк у зв`язку з тим, що у кримінальному провадженні необхідно виконати слідчі та процесуальні дії: оперативним шляхом встановити місце перебування іншого учасника вказаного злочину - особу, яка представляється як « ОСОБА_10 »; особі « ОСОБА_10 » підготувати та оголосити підозру у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України; у встановленому ст. ст. 290 - 291 КПК України порядку надати доступ до матеріалів кримінального провадження, скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування; при необхідності виконати інші необхідні слідчі дії, необхідність в яких може виникнути в ході досудового розслідування по даному кримінальному правопорушенню.

З огляду на викладене вище, слідчий просить продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування, тобто до 9 червня 2023 року.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 подала письмові заперечення на клопотання про продовження строку тримання під вартою, в яких просить відмовити у продовженні строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 та обрати щодо останнього менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на ОСОБА_4 одного або декількох обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України, а у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, визначити мінімальний розмір застави, зважаючи на важкий матеріальний стан підозрюваного ОСОБА_4 .

Захисник зазначає, що слідчим порушено норми ч.1 ст.199 КПК України, відповідно до яких клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вказує, що клопотання про продовження строку тримання під вартою за своїм змістом не відповідає вимогам, які встановлені п.п. 5, 6 ч.1 ст.184, п.п.1, 2 ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою не містить належних та достатніх обгрунтувань того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Щодо ризиків, передбачених ст.177 КПК України, стороною обвинувачення не надано суду належного обґрунтування неможливості запобігання ризиків шляхом застосування іншого запобіжного заходу, наприклад цілодобового домашнього арешту з покладанням на підозрюваного одного або декількох обов`язків, передбачених відповідним пунктом ч.5 ст.194 КК України. Всі речові докази по даному кримінальному правопорушенні вилучені та на даний час знаходяться в сторони обвинувачення, також проведені огляди місця подій. Органом досудового розслідування не доведено існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

На рахунок вказаних у клопотанні відомостей, що 27.10.2021 Мукачівською окружною прокуратурою скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021071040001020 від 20.10.2021 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України та 14.10.2022 скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022071040000690 від 15.08.2022 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309 та ч.2 ст.310 КК України, захисник вказує, що в даних кримінальних провадженнях відсутні вироки суду, які набрали законної сили.

Захисник проситьврахувати,що підозрюваний ОСОБА_4 зареєстрованийта проживаєза адресою: АДРЕСА_1 .За вказаною адресою проживає разом з дружиною померлого брата ОСОБА_15 , інших родичів не має. ОСОБА_4 має середню спеціальну освіту за професією музикант, є пенсіонером, особою 69-ти річного віку, отримує пенсію за віком у розмірі 2100 грн., яку на даний час не має змоги отримувати, оскільки банківська картка, на яку ОСОБА_4 отримує пенсію арештована на підставі ухвали Великоберезнянського районного суду від 10.02.2023 року, підозрюваний часто хворіє та перебуває на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого, де йому діагностовано атеросклероз артерій кінцівок. Продовження строку тримання під вартою погіршує здоров`я підозрюваного. Відповідно до ухвали Виноградівського районного суду від 6 квітня 2023 року щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 (тридцять) днів до 6 травня 2023 року включно, з визначенням розміру застави у 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 107 360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень 00 коп., сума даної застави не внесена підозрюваним у зв`язку з його важким фінансовим станом.

Сторона захисту вважає, що для виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків буде повністю достатнім запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного. Просив продовжити строк тримання ОСОБА_4 під вартою в межах строку досудового розслідування до 9 червня 2023 року, посилаючись на тяжкість злочину, у вчиненні якого останній підозрюється, та наявність ризиків, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які не зменшились та не перестали існувати. Просив врахувати, що до закінчення строку тримання під вартою закінчити досудове розслідування у даному кримінальному провадженні неможливо в зв`язку з необхідністю виконання ряду слідчих і процесуальних дій.

Підозрюваний ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, посилаючись на недоведеність зазначених у клопотанні ризиків. Крім того, повідомив, що дуже погано почуває себе, має серйозні проблеми зі здоров"ям, зазначив про відсутність належного лікування його хвороб в умовах тримання під вартою. Просив застосувати нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 -адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заявила клопотання про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту, заперечуючи при цьому щодо задоволення клопотання прокурора, посилаючись на значну тривалість перебування ОСОБА_4 під вартою та відсутність на даний час будь-яких доказів існування зазначених у клопотанні ризиків. Вказала, що тяжкість кримінального правопорушення, з урахуванням пред`явлення стороною обвинувачення підозри не може саме по собі бути єдиною підставою для продовження застосування до ОСОБА_4 найбільш суворого запобіжного заходу, останній є пенсіонером, особою похилого віку, має тяжкі хвороби, впродовж місяця тримання ОСОБА_4 під вартою жодних слідчих дій в кримінальному провадженні не здійснювалось.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, надані прокурором в судовому засіданні матеріали кримінального провадження ,а також долучені стороною захисту до заперечення документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12023071070000108 від 29 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

9 лютого 2023 року о 7-ій годині 05 хвилин в рамках кримінального провадження №42022072030000158 від 8 листопада 2022 року ОСОБА_4 затриманий в порядку ст.208 КПК України.

9 лютого 2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України в рамках кримінального провадження №42022072030000158 від 8 листопада 2022 року.

10 лютого 2023 року в рамках кримінального провадження №42022072030000158 від 8 листопада 2022 року ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 9 квітня 2023 року включно, визначено заставу в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 107360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень.

3 березня 2023 року ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022072030000158 від 8 листопада 2022 року до шести місяців, тобто до 09.06.2023.

Постановою начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_9 від 29 березня 2023 року з матеріалів досудового розслідування за №42022072030000158 від 8 листопада 2022 року виділено матеріали кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, відносно ОСОБА_4 із присвоєнням нового номеру кримінального провадження №12023071070000108. Досудове розслідування виділених матеріалів кримінального провадження №12023071070000108 направлено до СВ ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області.

6 квітня 2023 року ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_4 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на строк 30 днів, тобто до 6 травня 2023 року включно з визначенням розміру застави у сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 107360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень.

Постановою першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 від 27 квітня 2023 року СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023071070000108 від 29 березня 2023 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Положеннями ч. 3 ст.199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст.199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, що підтверджується долученими до клопотання доказами, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071070000108 від 29 березня 2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 9 лютого 2023 року, протоколом пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 9 лютого 2023 року зі свідком ОСОБА_14 , протоколом повторного допиту свідка ОСОБА_11 від 9 лютого 2023 року, протоколом пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 9 лютого 2023 року зі свідком ОСОБА_11 , іншими матеріалами досудового розслідування, матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, що надані прокурором в ході судового розгляду клопотання та досліджені слідчим суддею.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на наявність обґрунтованої підозри містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно зазначає, що вказане було встановлено слідчими суддями при ухваленні рішень про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу та продовження строку дії такого.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та в доданих матеріалах, а також з того, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а тому з огляду на наведені у клопотанні слідчого обставини, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і хоча на даному етапі не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Так, слідчим суддею на виконання ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання слідчого про продовження відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме: в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Згідно ч.5 ст.199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких послався слідчий у клопотанні, слідчий суддя приходить до висновку, що на даний час існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від слідства та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Таким чином, в ході судового розгляду клопотання знайшов своє підтвердження ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Оцінюючи можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від вказаних осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Оцінюючи наявність інших ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, слідчий суддя виходить із такого.

Слідчий суддя вважає, що прокурор не довів існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Слідчий суддя зазначає, що прокурором, всупереч вимогам ст.ст.184, 199 КПК України, не подано до суду документальних доказів наявності зазначених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також того, що ці ризики виправдовують подальше тривале тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою. В судовому засіданні жодних доказів на підтвердження вказаних ризиків слідчому судді надано не було.

Твердження сторони обвинувачення щодо можливості підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки наведені слідчим аргументи в цій частині клопотання є доволі абстрактними, а під час судового засідання слідчому судді прокурором не надано жодних обґрунтувань вказаному ризику. Прогнозування слідчого у своєму клопотанні ймовірності підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не ґрунтується на матеріалах справи, інших достовірних відомостях, а тому не може сприйматись судом як об`єктивне та використовуватись при вирішенні клопотання, оскільки воно побудоване на самих лише припущеннях.

При розгляді клопотання слідчий суддя також враховує, що сама тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення не може виправдовувати його тривале ув`язнення. Поряд з цим, слідчий суддя також приймає до уваги засаду верховенства права, закріплену у ст. 8 КПК України та практику Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов`язковому застосуванню під час кримінального провадження. Так, у п.219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.

Слідчий суддя також враховує, що підозрюваний ОСОБА_4 в силу ст.89 КК України не судимий.

Слідчий у клопотанні наводить доводи щодо наявності ризику вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в обґрунтування яких слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні зазначили про схильність ОСОБА_4 до вчинення злочинів та скерування Мукачівською окружною прокуратурою до суду двох обвинувальних актів про обвинувачення ОСОБА_4 .

Оцінивши доводи клопотання в цій частині слідчий суддя враховує, що стороною обвинувачення у клопотанні та в судовому засіданні не надано доказів застосування щодо ОСОБА_4 запобіжних заходів у інших кримінальних провадженнях та недотримання їх умов підозрюваним. Крім того, слідчий суддя враховує, що інкриміноване ОСОБА_4 діяння, передбачене ч.3 ст.332 КК України, є закінченим, що свідчить про відсутність ризику його продовження.

Разом з тим, слідчий суддя вважає за необхідне констатувати, що постановою першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 від 27 квітня 2023 року СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023071070000108 від 29 березня 2023 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. За змістом вказаної постанови прокурора, з часу скерування кримінального провадження до слідчого відділення відділення поліції № 1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, слідчим не проведено жодної слідчої дії з метою прийняття кінцевого рішення у провадженні. Зокрема, стороною обвинувачення не вжито жодних заходів з метою встановлення та подальшого допиту осіб, з якими контактував підозрюваний під час вчинення вказаного кримінального правопорушення, не вжито жодних заходів з метою отримання в Закарпатському апеляційному суді ухвал, на підставі яких в подальшому проводились негласні слідчі (розшукові) дії, не встановлено та не проведено аналіз маршруту руху підозрюваного із розробленням графічної схеми для подальшого долучення до матеріалів кримінального провадження, не проведено і ряд інших слідчих (розшукових) та процесуальних дій задля встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні. У зв`язку із цим, прокурор постановив доручити здійснення подальшого досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, зокрема, слідчому відділенню відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Слідчим суддею встановлено, що в даному кримінальному провадженні після постановлення 6 квітня 2023 року слідчим суддею Виноградівського районного суду Закарпатської області ухвали про продовження ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, жодних слідчий та процесуальних дій органом досудового розслідування не здійснено. Вказану обставину також підтвердив в судовому засіданні прокурор. Отже, впродовж зазначеного строку перебування підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, орган досудового розслідування жодних дій, на необхідності вчинення яких вказував з посиланням на неможливість завершення досудового розслідування в кримінальному провадженні, не здійснив.

Викладені обставини справи, навіть з огляду на тяжкість інкримінованого злочину, на переконання суду, не дають підстав для подальшого тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою.

Вирішуючи порушене слідчим питання, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, те, що підозрюваний є особою похилого віку, пенсіонером за віком, отримує пенсію в сумі 2100 грн., має зареєстроване місце проживання, за яким фактично постійно проживає, є неодруженим, не судимим в силу ст.89 КК України.

У роз`ясненнях, що наведені у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» зазначено, що врахування стану здоров`я підозрюваного при вирішенні питання про обрання, продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має важливе значення для забезпечення гарантування права особи на свободу і права на життя.

При обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно переконатися, що його застосування не призведе до погіршення стану здоров`я особи. Коли підозрюваний, обвинувачений тяжко хворий і в умовах слідчого ізолятора не має можливості здійснювати необхідне лікування, до нього не варто застосовувати такий запобіжний захід.

У своєму рішенні від 16.05.2013 у справі «Барило проти України» Європейський суд з прав людини встановив порушення п. 1 ст. 5 з тих підстав, що у заявниці було наявне тяжке захворювання (третя група інвалідності), у зв`язку з чим вона потребувала спеціального лікування, дієти і постійного медичного нагляду. За результатами огляду заявниці було призначено 4 ін`єкції інсуліну на день. Вона була змушена вводити собі інсулін самостійно, оскільки медичний працівник ІТТ перебував у відпустці, а працівники швидкої допомоги відмовлялися приїжджати до ІТТ.

У рішенні від 14.03.2013 у справі «Салахов та Іслямова проти України» Європейський суд з прав людини встановив порушення ст. 2 Конвенції в контексті матеріального аспекту з огляду на недотримання державою позитивного обов`язку щодо захисту здоров`я та життя заявника. Зокрема, йому було відмовлено в терміновій госпіталізації, яку він вимагав протягом двох тижнів; він тримався під вартою без будь-якого обґрунтування, перебуваючи при цьому в критичному стані, і всупереч рекомендаціям лікарів під час перебування в лікарні його постійно тримали в наручниках, що спричинило погіршення стану здоров`я.

Разом з цим, ВССУ наголошує, що наявність різноманітних захворювань має бути належним чином підтверджена медичною документацією. Слідчий суддя повинен переконатися у наявності підтвердної медичної документації про стан здоров`я та оцінити можливість надання ефективної допомоги в лікуванні захворювання обвинуваченого в умовах СІЗО.

Сторона обвинувачення стверджує, що стан здоров`я ОСОБА_4 дозволяє утримуватися йому під вартою, однак на підтвердження цієї обставини до матеріалів клопотання не додано жодного документу.

В свою чергу, стороною захисту надано медичну документацію ОСОБА_4 . Згідно з лікарськими консультативними висновками, виписками із медичних карток, ОСОБА_4 страждає атеросклерозом артерій кінцівок з болем у стані спокою, атеросклерозом артерій кінцівок з гангреною, ішемією лівої нижньої кінцівки, облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок, оклюзія стегново-підк.сементу зліва, ішемією лівої нижної кінцівки ІІ ст., абсцес шкіри, фурункул, карбункул стопи.

Оцінивши надані стороною захисту документи щодо стану здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя вважає, що в умовах слідчого ізолятора останній, з урахуванням тяжкості та характеру наявних у нього хвороб, не зможе отримати кваліфіковану медичну допомогу, що в тому числі унеможливлює його подальше тримання під вартою.

Слідчий суддя вважає достатніми встановлені в ході судового розгляду клопотання обставини для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з покладенням обмежень, визначених ч.5 ст.194 КПК України.

На думку слідчого судді, застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання існуючим ризикам та буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар та не суперечитиме КПК України та практиці Європейського суду з прав людини.

В клопотанні слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що інші, більш м`які запобіжні заходи не забезпечать можливості запобігти існуючим ризикам.

Як видно, відомостей про те, що підозрюваний ОСОБА_4 у будь-який спосіб перешкоджав досудовому розслідуванню чи перешкоджає йому в даний час у матеріалах провадження немає і слідчому судді не надано.

Зважаючи на наведене вище, за наслідками встановлених обставин за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше притягався до кримінальної відповідальності, беручи до уваги недоведення прокурором недостатності застосування в даному конкретному випадку більш м`якого запобіжного заходу, відсутність належного обґрунтування підстав для втручання у право ОСОБА_4 на свободу, шляхом застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, а також те, що Європейський суд з прав людини та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права зазначають, що існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти, тобто, утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом і, коли відсутні конкретні дані, які б дозволяли дійти ґрунтованого висновку, що особа з великою ймовірністю вчинить дії, передбачені ст.177 КПК України, слід вважати, що такі ризики взагалі відсутні, або є настільки мінімальними, що не дають виключних підстав для застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя приходить до висновку, що відносно підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що сам по собі факт підозри ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину не є достатньою підставою для застосування до нього найбільш суворого виняткового запобіжного заходу. Слідчий суддя враховує, що твердження прокурора про тяжкість вчиненого злочину, не є достатнім для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, у справі «Мамедова проти Росії» 7064/05 від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, вказав на недостатність посилань на тяжкість злочину та ймовірне покарання, так як суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, але потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Отже, на підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні, з урахуванням вищевикладеного, встановленим слідчим суддею ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, можливо дієво запобігти шляхом застосування іншого запобіжного заходу, який не є виключним за своєю суворістю.

Відповідно ч.ч.1, 2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

За таких умов слідчий суддя вважає, що можливе застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, а саме цілодобового домашнього арешту.

У п.104 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 зазначено, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції. Цей спосіб позбавлення свободи вимагає існування відповідних і належних підстав, як і тримання під вартою під час досудового слідства. Він уточнив, що поняття «рівень» і «напруженість» у його практиці, як критерії застосовності статті 5 Конвенції, стосується тільки рівня обмеження свободи пересування, а не відмінностей за рівнем комфорту або у внутрішньому режимі у різних місцях позбавлення волі. Тому Суд застосовує ті самі критерії щодо позбавлення свободи незалежно від місця тримання заявника під вартою (104, 113, 114 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 та п. 212 рішення у справі Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії від 19.11.2019.

Таким чином, з урахуванням обставин, що встановлені у ході розгляду клопотання слідчий суддя вважає, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання існуючим ризикам та буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме КПК України, оскільки саме цей запобіжний захід дасть можливість уникнути настання існуючого ризику та забезпечить виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов`язків.

Згідно з ч.6 ст.181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців (ч. 7 ст. 194 КПК України).

З урахуванням викладеного, з урахуванням строку досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту, шляхом заборони залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово по 08.06.2023.

Керуючись ст.ст.176-178, 181, 193, 194, 196, 199, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання начальника слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №12023071070000108 від 29 березня 2023 року, - відмовити.

Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 - задовольнити.

Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , по 08.06.2023.

На цей же строк покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , передбачені ч.5 ст.194 КПК України обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (у разі наявності).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 КПК України підозрюваного ОСОБА_4 негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , і звільнити з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Копію ухвали для забезпечення контролю виконання надіслати до ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП України в Закарпатській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1