Рішення № 111406051, 27.10.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №754/15221/21

Провадження № 2/752/3804/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.10.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Ракоїд Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

в с т а н о в и в:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ТДВ «СГ «Оберіг» у якому просили стягнути з відповідача: на користь ОСОБА_1 18 000,00 грн страхового відшкодування, заподіяної моральної шкоди; на користь ОСОБА_2 18 000,00 грн страхового відшкодування, заподіяної моральної шкоди та 3 746,70 грн страхового відшкодування понесених витрат на поховання.

В обґрунтування позову зазначали, що 27.02.2021 року близько 23:46 відбулась ДТП, в якій водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем VolksWagen Polo, д.н.з. НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_4 від отриманих травм помер на місці пригоди.

Позивачі є батьками загиблого. Станом на момент ДТП, відповідальність водія була застрахована у відповідача за договором №201224641. За фактом настання ДТП було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України до ЄРДР за №1202110000000156. 30.04.2021 року слідчим ВРЗ у сфері транспорту СУ ГУНП у м. Києві Демченко О.С. було винесено постанову про закриття кримінального правопорушення, у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.

Позивачі зазначають, що відповідачем було зменшено суму страхового відшкодування на 50%, та не було здійснено відшкодування витрат на поховання.

Позивачі вважають, що оскільки обов`язок відшкодувати завдану шкоду не пов`язаний від наявності вини, з огляду на те, що це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, відповідач є особою, яка повинна здійснити відповідну виплату страхового відшкодування потерпілим.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 07.10.2021 року справу скеровано до Голосіївського районного суду міста Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.10.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

29.12.2021 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, у якому останній зазначає, що 16.06.2021 року відповідач отримав від представника позивача2 заяву на виплату страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 36 000,00 грн. Вказує, що на підставі цієї заяви позивачу2 відповідач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 18 000,00 грн. 05.07.2021 року відповідач отримав від представника позивача1 заяву на виплату страхового відшкодування у зв`язку з відшкодуванням моральної шкоди в розмірі 36 000,00 грн. Відповідач зазначає, що позивачу1 було сплачено страхове відшкодування у розмірі 18 000,00 грн. Відповідач посилається на те, що відповідно до постанови слідчого про закриття кримінального провадження, порушення ПДР пішоходом ОСОБА_4 стало основною причиною наїзду на пішохода. Таким чином, керуючись ст.1193 ЦК України, відповідач зменшив страхове відшкодування на 50%. Щодо вимог про стягнення витрат на поховання відповідачем зазначено, що відповідачу не було пред`явлено оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , у зв`язку з чим у відповідача відсутні підстави для виплати позивачу2 страхового відшкодування у зв`язку з витратами на поховання.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15.02.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Від представника позивачів надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність позивачів та їх представника.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду був повідомлений належним чином. З заявами про відкладення розгляду справи не звертався.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.02.2021 року близько 23 год. 45 хв водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Фольксваген-Поло», д.н. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул.Дегтярівська, зі сторони вул.О.Теліги в напрямку перехрестя з вул.В.Макуха, де на вказаному т-образному перехресті скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці пригоди.

В ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_4 перетинав проїзну частину вул.Дегтярівської в м.Києві на забороняючий для пішоходів червоний сигнал світлофора.

Відповідно до висновків судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-21/18054-ІТ від 23.04.2021 р. в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Фольксваген-Поло», д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 з технічної точки зору невідповідностей вимогам п.п.12.2, 12.3 Правил дорожнього руху не встановлено.

Постановою слідчого СУ ГУ НП у м.Києві Демченка О.С. від 30.04.2021 р. кримінальне провадження № 12021100000000156 від 28.02.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, закрито в зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено судом цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Фольксваген-Поло», д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг».

04.06.2021 р. ОСОБА_2 , мати померлого ОСОБА_4 , звернулась до ТДВ «СГ «Оберіг» з заявою про виплати страхового відшкодування, пов`язано з моральною шкодою в розмірі 36000 гривень та витрати на поховання в розмірі 6813,50 гривень.

29.06.2021 р. ОСОБА_1 , батько померлого ОСОБА_4 , звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» з заявою про виплату страхового відшкодування, що пов`язано з моральною шкодою в розмірі 36000 гривень.

08.09.2021 р. відповідачем надано відповідь представнику заявників про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування, пов`язаного з моральною шкодою в розмірі 18000 гривень кожному потерпілому та необхідність надання додаткових документів, що підтверджують витрати на поховання і Свідоцтва про смерть, що є обов`язковою умовою згідно спеціального закону для виплати страхового відшкодування.

У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки(пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 556/1514/16-ц (провадження № 61-26405св18).

Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п.п. 4, 7 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р., обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Поряд з цим, у вище згаданій Постанові Пленуму ВССУ зазначено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшеною (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди). Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру страхового відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (передування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1193 ЦК України встановлено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників неземних транспортних засобів» встановлено, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

В даному випадку, як встановлено судом, дорожньо-транспортна пригода сталась з вини пішохода ОСОБА_4 , який внаслідок грубого недотримання Правил дорожнього руху здійснив рух через проїзну частину на червоний забороняючий сигнал світлофора.

Отже, в даному випадку, Страхова компанія, зменшивши розмір страхового відшкодування на 50%, діяла правомірно, а отже вимоги позивачів щодо стягнення на їх користь в рахунок відшкодування моральної шкоди страхового відшкодування в розмірі 18000 гривень на кожного не підлягають задоволенню в зв`язку з їх необгрунтованістю.

Також є правомірними дії відповідача щодо витребування від позивачів додаткових документів для прийняття рішення про здійснення страхових виплат на поховання, оскільки як вбачається з матеріалів справи Страховику не надано оригіналу Свідоцтва про смерть, та платіжні документи, які підтверджують розмір таких виплат.

Оскільки Страховиком не приймалось рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування, а лише витребувані додаткові документи для здійснення виплат, права позивачів в цій частині не є порушеними, а отже вимоги про стягнення в судовому порядку витрат на поховання не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі положень ст.141 ЦПК України в зв`язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають стягненню з відповідача судові витрати у справі.

Керуючись положеннями ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя