Рішення № 111398681, 31.05.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.05.2023Справа № 910/4170/23Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 182102156,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Куприянський Б.О.;

від відповідача: Пучка В.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 147870586,79 грн, з яких 144906239,60 грн основного боргу, 1088699,06 грн пені, 894821,15 грн 3% річних та 980826,98 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №2350-04015 від 01.10.2022 не здійснив оплату за придбану у позивачу електричну енергію, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 144906239,60 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1088699,06 грн пені, 894821,15 грн 3% річних та 980826,98 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 відкрито провадження у справі №910/4170/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.04.2023, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

12.04.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, так як, на думку відповідача, належним способом захисту є зобов`язання відповідача перерахувати на рахунок позивача заборгованість з рахунків відповідача із спеціальним режимом використання. Також, відповідач повідомив, що у зв`язку з систематичним порушенням рядом учасників ринку, відповідальними за небаланс, своїх фінансових зобов`язань перед відповідачем, відкритий відповідачем рахунок зі спеціальним призначенням, з якого здійснюються платежі на користь позивача, не накопичує в достатній мірі кошти для належного проведення відповідачем розрахунків перед позивачем. Крім того, відповідач вказав на необґрунтованість розрахунків штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, здійснених позивачем.

У підготовчому засіданні 19.04.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кіманти) про відкладення підготовчого засідання на 10.05.2023.

02.05.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 179037944,26 грн основного боргу, 1088699,06 грн пені, 994685,70 грн 3% річних та 980826,98 грн інфляційних втрат.

У підготовчому засіданні 10.05.2023 судом було прийнято до розгляду подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим спір у справі розглядається з новою ціною позову - 182102156,00 грн.; постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 24.05.2023.

24.05.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

24.05.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яка була залишена судом без розгляду у судовому засіданні 24.05.2023.

У підготовчому засіданні 24.05.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.05.2023.

31.05.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Представник позивача у судовому засіданні 31.05.2023 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.05.2023 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 31.05.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» є виробником електричної енергії.

За змістом п. 5 частини першої ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про участь у балансуючому ринку.

Згідно з частиною першою ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.

Балансуючий ринок електричної енергії - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії (п.п. 7, 12, 46 ч. 1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

На балансуючому ринку оператором системи передачі (ОСП) здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

Відповідно до частини третьої ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з операторами системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується НКРЕКП - Регулятором.

Умовами п. 4.2.1 глави 4.2 розділу 4 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, встановлено, що для надання послуг з балансування учасник ринку повинен подати ОСП заяву щодо приєднання до договору про надання послуг з балансування, типова форма якого наведена у додатку 7 до цих Правил, та включення до реєстру ППБ. Форма заяви оприлюднюється ОСП на власному офіційному веб-сайті.

Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» було повідомлено позивача про акцептування заяви останнього про приєднання до умов Договору про участь у балансуючому ринку та долучено до реєстру постачальників послуг з балансування; ідентифікатор договору №2350-04015, дата акцептування 01.10.2022.

За змістом пунктів 1.1 та 1.2 Договору №2350-04015 від 01.10.2022 цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому. За цим Договором ППБ зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об`єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього Договору та Правил ринку.

Загальна вартість Договору складається із суми придбаних та проданих обсягів електричної енергії на балансуючому ринку протягом дії цього Договору та відповідно до умов цього Договору (п.2.1 Договору №2350-04015 від 01.10.2022).

Пунктом 2.2 Договору №2350-04015 від 01.10.2022 передбачено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.

Для розрахунків за цим Договором використовуються обсяги електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку ППБ (п.3.1 Договору №2350-04015 від 01.10.2022).

Відповідно до п. 4.1 Договору №2350-04015 від 01.10.2022 виставлення рахунків та здійснення платежів здійснюються відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку.

Згідно з п. 4.2 Договору №2350-04015 від 01.10.2022 подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.

Відповідно до п. 4.3 Договору №2350-04015 від 01.10.2022, якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то він повинен повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП.

Згідно з п. 4.4 Договору №2350-04015 від 01.10.2022 ОСП надає ППБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП або скановану копію) два примірники Акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії (далі - Акт), підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано. Протягом двох робочих днів ППБ розглядає та повертає у паперовому або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП або скановану копію) ОСП один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони.

Відповідно до п. 9.1 Договору №2350-04015 від 01.10.2022 цей договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була подана заява-приєднання.

Якщо жодна із сторін не звернулась до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п. 9.2 Договору №2350-04015 від 01.10.2022).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №2350-04015 від 01.10.2022 не здійснив оплату за придбану у позивача електричну енергію, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 179037944,26 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1088699,06 грн пені, 994685,70 грн 3% річних та 980826,98 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, так як, на думку відповідача, належним способом захисту є зобов`язання відповідача перерахувати на рахунок позивача заборгованість з рахунків відповідача із спеціальним режимом використання. Також, відповідач повідомив, що у зв`язку з систематичним порушенням рядом учасників ринку, відповідальними за небаланс, своїх фінансових зобов`язань перед відповідачем, відкритий відповідачем рахунок зі спеціальним призначенням, з якого здійснюються платежі на користь позивача, не накопичує в достатній мірі кошти для належного проведення відповідачем розрахунків перед позивачем. Крім того, відповідач вказав на необґрунтованість розрахунків штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, здійснених позивачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання; відповідальність за баланс - зобов`язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів; небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку; сторона, відповідальна за баланс, - учасник ринку, зобов`язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс. Оператор системи передачі для забезпечення операційної безпеки має право за межами балансуючого ринку придбавати послуги із зменшення навантаження виробником, який здійснює продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом або за аукціонною ціною.

Згідно з ч. 3 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.

За результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку (ч. 7 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Судом встановлено, що у жовтні 2022 року позивач (ППБ) поставив, а відповідач (ОСП) отримав балансуючу електричну енергію на суму 20750581,21 грн, у листопаді 2021 року - на суму 83135479,91 грн, у грудні 2022 року - на суму 42284620,22 грн, у січні 2023 року - на суму 7311005,90 грн, у лютому 2023 року - на суму 21849413,77 грн, у березні 2023 року - на суму 15837286,70 грн, що підтверджується відповідними актами, які підписані сторонами (копії долучені позивачем до позовної заяви).

Згідно з приписами п. 1.8.1 Правил ринку (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідач (як адміністратор розрахунків, АР), зокрема, обчислює обсяги наданих послуг на ринку електричної енергії, виставляє рахунки та стягує та оплачує платежі, передбачені цими Правилами, і здійснює всі фінансові розрахунки відповідно до розділу V цих Правил.

Відповідно до абз. 26 п. 1.1.2 глави 1.1. розділу І Правил ринку платіжний документ - рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов`язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку.

Розділом VII Правил ринку врегульовані питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за балансуючу електричну енергію.

Відповідно до п.7.2.1 глави 7.2 розділу VII Правил ринку АР на щоденній основі надсилає через СУР (систему управління ринком) платіжний документ кожному ППБ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППБ за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії.

АР щомісяця надсилає ППБ через СУР окремий платіжний документ із зазначенням суми плати за невідповідність, що має бути сплачена ППБ за повний місяць.

ППБ щодекадно надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, що повинна бути сплачена АР за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії.

Система управління ринком (далі Система, ММS) - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені Правилами ринку.

Згідно з п. 1.11.1 - 1.11.6 Правил ринку за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, зокрема, проведення розрахунків на ринку, обмін інформацією з учасниками ринку. ОСП в якості відповідального оператора системи управління ринком (відповідач) вибирає, встановлює, експлуатує і підтримує систему відповідно до положень цих Правил. Учасники ринку (в тому числі позивач) мають право на доступ до інформації, що міститься в базах даних системи управління ринком, що їх безпосередньо стосується.

Дата формування рахунків у Системі управління ринком є датою направлення рахунків (платіжних документів).

Судом встановлено, що самим відповідачем, як адміністратором розрахунків, через систему управління ринком виставлені на оплату платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію для балансування, придбану відповідачем, а саме: 1) рахунок-фактура від 20.10.2022 №2010202200008 (1 декада жовтня 2022) на суму 1197293,14 грн; 2) рахунок-фактура від 26.10.2022 №2610202200006 (2 декада жовтня 2022) на суму 2716463,35 грн; 3) рахунок-фактура від 04.11.2022 №0411202200006 (3 декада жовтня 2022) на суму 11425831,20 грн; 4) рахунок-фактура від 16.11.2022 №1611202200004 (1 декада листопада 2022) на суму 33974742,07 грн; 5) рахунок-фактура від 24.11.2022 №24112022200005 (2 декада листопада 2022) на суму 14569338,92 грн; 6) рахунок-фактура від 06.12.2022 №0612202200005 (21-22 листопада 2022) на суму 9641798,63 грн; 7) рахунок-фактура від 06.12.2022 №0612202200020 (23-24 листопада 2022) на суму 2336258,44 грн; 8) рахунок-фактура від 06.12.2022 №0612202200030 (25-30 листопада 2022) на суму 21924165,67 грн; 9) рахунок-фактура від 15.12.2022 №1512202200005 (1 декада грудня 2022) на суму 19008552,95 грн; 10) рахунок-фактура від 26.12.2022 №2612202200005 (2 декада грудня 2022) на суму 2396907,92 грн; 11) рахунок-фактура від 26.12.2022 №2612202200582 (17-20 грудня 2022) на суму 1531316,28 грн; 12) рахунок-фактура від 05.01.2023 №0501202300570 (3 декада грудня 2022) на суму 19215009,37 грн; 13) рахунок-фактура від 16.01.2023 №1601202300201 (1 декада січня 2023) на суму 15995,14 грн; 14) рахунок-фактура від 06.02.2023 (3 декада січня 2023) на суму 7288824,96 грн; 15) рахунок-фактура від 16.02.2023 №1602202300005 (1 декада лютого 2023) на суму 9590947,78 грн; 16) рахунок-фактура від 24.02.2023 №2402202300005 (2 декада лютого 2023) на суму 8450518,72 грн; 17) рахунок-фактура від 06.03.2023 №0603202300005 (3 декада лютого 2023) на суму 3117854,87 грн; 18) рахунок-фактура від 24.03.2023 №2403202300217 (2 декада березня 2023) на суму 7401622,10 грн; 19) рахунок-фактура від 06.04.2023 №0604202300007 (3 декада березня 2023) на суму 5570761,19 грн

Відповідно до пп. 1 п. 5.3 Договору №2350-04015 від 01.10.2022 позивач (ППБ) має право: отримувати від відповідача (ОСП) оплату, визначену згідно з вимогами Правил ринку, за продану ППБ на балансуючому ринку електричну енергію.

Відповідно до пп. 1 п. 5.4 Договору №2350-04015 від 01.10.2022 відповідач (ОСП) зобов`язується: здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої позивачем (ППБ) балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим Договором.

Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківській рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунку (п. 7.7.4 гл. 7.7 розділу VII Правил ринку).

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі №910/15364/20 зазначено, що у розумінні положень Правил ринку, з урахуванням змісту укладеного договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії (пункт 13 постанови).

Враховуючи пункт 7.6.4 Правил ринку, суд зазначив, що строк на оплату платіжного документа здійснюється протягом чотирьох днів з дати направлення рахунків АР у Системі (пункт 14 постанови).

Посилання відповідача на те, що позивач не надав підтверджень отримання відповідачем надісланих йому рахунків судом відхиляються, адже ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) адміністратором розрахунків у системі розрахунків за небаланси електричної енергії (пункт 15 постанови).

Аналогічний висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2022 року у справі № 910/8901/20.

До того ж рахунки формуються в Системі самим відповідачем.

Судом встановлено, що 07.12.2022 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 192713,14 грн, 12.12.2022 - грошові кошти у розмірі 861378,53 грн, 08.12.2022 - грошові кошти у розмірі 445451,28 грн, 09.12.2022 - грошові кошти у розмірі 836715,49 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких долучено відповідачем до відзиву на позовну заяву.

При цьому, судом відхиляються доводи відповідача, що позивачем при поданні позову не були враховані вказані оплати, оскільки позивачем було зменшено суму боргу за листопад 2022 року на суму вищезазначених оплат (враховуючи призначення платежу, яке вказував відповідач).

Інших доказів сплати відповідачем балансуючої енергії у спірному періоді (жовтень 2022 року - березень 2023 року) відповідачем суду не надано.

При цьому, як вбачається з позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за жовтень 2022 року у розмірі 15339587,69 грн, заборгованість за листопад 2022 року у розмірі 80110045,29 грн, заборгованість за грудень 2022 року у розмірі 42151786,52 грн, заборгованість за січень 2023 року у розмірі 7304820,10 грн, заборгованість за лютий 2023 року у розмірі 21159321,37 грн, заборгованість за березень 2023 року у розмірі 12972383,29 грн., що разом становить 179037944,26 грн.

Тобто, позивач вказує суми, що є меншими тих, які вказані в актах купівлі-продажу.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 179037944,26 грн (у сумі, заявленій позивачем) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» за Договором №2350-04015 від 01.10.2022 у сумі 179037944,26 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» суми основного боргу у розмірі 179037944,26 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем оплати за придбану електроенергію позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1088699,06 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.1 Договору №2350-04015 від 01.10.2022 у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що 25.02.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №332, а 26.04.2022 внесено зміни до неї постановою №413, доповнивши пунктом 16 наступного змісту: «на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії».

Постанова №413 від 26.04.2022 набрала чинності з дня її прийняття (26.04.2022).

За таких обставин, нарахування позивачем пені за прострочення виконання зобов`язань за період з жовтня 2022 року по березень 2023 року є необґрунтованим, у зв`язку з чим суд відмовляє у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» пені у розмірі 1088699,06 грн.

При цьому, суд не розглядає заяву відповідача про зменшення розміру пені, яка була подана 31.05.2023, оскільки суд дійшов висновку відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» пені у розмірі 1088699,06 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 994685,70 грн та інфляційні втрати у розмірі 980826,98 грн (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних у розмірі 994685,70 грн та інфляційних втрат у розмірі 980826,98 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач повідомив, що у зв`язку з систематичним порушенням рядом учасників ринку, відповідальними за небаланс, своїх фінансових зобов`язань перед відповідачем, відкритий відповідачем рахунок зі спеціальним призначенням, з якого здійснюються платежі на користь позивача, не накопичує в достатній мірі кошти для належного проведення відповідачем розрахунків перед позивачем.

Втім, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права, в тому числі і ст. 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 18.10.2022 у справі №910/6578/21.

Що стосується тверджень відповідача про існування форс-мажорних обставин, суд зазначає, що відповідно до п. 1.15.3 глави 1.15 розділу І Правил ринку строк виконання зобов`язання учасника ринку, що зазнав впливу форс-мажору, переноситься на весь період його дії, включаючи період ліквідації наслідків. При цьому такий учасник ринку не буде нести відповідальність за прострочені зобов`язання.

Згідно з п. 1.15.4 глави 1.15 розділу І Правил ринку учасник ринку, який зазнав впливу форс-мажору, зобов`язаний негайно за допомогою будь-якого засобу зв`язку повідомити ОСП та Регулятора про настання форс-мажору не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту виникнення форс-мажору, а також надати у письмовій формі офіційне підтвердження настання форс-мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за цими Правилами зобов`язань позбавляє відповідного учасника ринку права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання вимог за цими Правилами.

Відповідно до п. 1.15.7 глави 1.15 розділу І Правил ринку наявність обставин форс-мажору підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або відповідними територіальними відділеннями.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували виникнення форс-мажорних обставин саме у правовідносинах, які склались між сторонами (зокрема, Сертифікату ТППУ).

При цьому, відповідачем також не надано суду доказів повідомлення іншої сторони про настання обставин форс-мажору.

За таких обставин суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про настання обставин форс-мажору, у зв`язку з якими строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань було продовжено.

Так само суд критично оцінює доводи відповідача про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Суд зазначає, що з огляду на правовідносини, які склались між сторонами, належним способом захисту позивача є саме подання позову про стягнення грошових коштів (суми боргу), а не зобов`язання відповідача перерахувати на рахунок позивача заборгованість з рахунків відповідача із спеціальним режимом використання.

Що стосується заяви відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача в частині зменшення 3% річних та інфляційних втрат.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» (85612, Донецька обл., м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34; ідентифікаційний код: 43594541) суму основного боргу у розмірі 179.037.944 (сто сімдесят дев`ять мільйонів тридцять сім тисяч дев`ятсот сорок чотири) грн 26 коп., 3% річних у розмірі 994.685 (дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі шістсот вісімдесят п`ять) грн 70 коп., інфляційні втрати у розмірі 980.826 (дев`ятсот вісімдесят тисяч вісімсот двадцять шість) грн 98 коп. та судовий збір у розмірі 933.783 (дев`ятсот тридцять три тисячі сімсот вісімдесят три) грн 79 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 08.06.2023.

Суддя О.М. Спичак