Рішення № 111398644, 05.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2023Справа № 910/1294/23Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

2. Кабінету Міністрів України.

3. Міністерства енергетики України.

про стягнення 1 096 337 479, 50 грн (з урахування заяви про збільшення або зменшення розміру позовних вимог від 12.05.2023).

За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 05.06.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення заборгованості за надані послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у розмірі 780 953 799, 37 грн, пені у розмірі 208 389 240, 85 грн, 3 % річних у розмірі 30 121 568, 50 грн та інфляційних втрат у розмірі 56 555 219, 18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2306/02/21 від 15.09.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження у справі призначено на 23.03.2023.

07.03.2023 від позивача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволені позову відмовити, провадження в частині стягнення основного боргу закрити, у зв`язку з його відсутністю.

07.03.2023 від Державного підприємства «Гарантований покупець» через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про надання тлумачення пункту договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 позовну заяву з додатками повернуто Державному підприємству «Гарантований покупець».

20.03.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

27.03.2023 від позивача через підсистему електронний суд надійшла заява про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у розмірі 917 039 273, 18 грн, пеню у розмірі 208 389 240, 85 грн, 3 % річних у розмірі 30 121 568, 50 грн та інфляційні втрати у розмірі 56 555 219, 18 грн.

В судовому засіданні 27.03.2023 протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 24.04.2023, про що сторони розписались у відповідній розписці від 27.03.2023.

12.04.2023 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на заяву про зміну предмета позову, в якому відповідач просив провадження в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 179 838 623, 53 грн закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору, відмовити позивачу в задоволені позову.

20.04.2023 від позивача через підсистему електронний суд надійшла заява про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у розмірі 1 801 826 845, 89 грн, пеню у розмірі 208 389 240, 85 грн, 3% річних у розмірі 30 121 568, 50 грн та інфляційні втрати у розмірі 56 555 219, 18 грн.

24.04.2023 від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки, 3 % річних, інфляційних втрат, в якому відповідач просив, в разі якщо суду дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, зменшити їх до 1 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінет Міністрів України та Міністерство енергетики України. Продовжено строк підготовчого провадження у справі. Розгляд справи відкладено на 15.05.2023.

10.05.2023 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому відповідач просив провадження в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 276 887 015, 62 грн закрити, у зв`язку з відсутністю предмета спору, відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

12.05.2023 від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі у розмірі 723 668 379, 30 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

15.05.2023 від позивача через підсистему електронний суд надійшли заперечення на клопотання (заяву) про зменшення розміру неустойки, 3 % річних, інфляційних втрат, в яких позивач зазначив про відсутність правових підстав для зменшення неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат.

15.05.2023 від позивача через підсистему електронний суд надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

15.05.2023 від позивача через підсистему електронний суд надійшла заява про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, яка належним чином оформлена та прийнята судом до розгляду.

За приписами ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням наведеної норми ГПК України та заяви позивача, остаточними позовними вимогами по даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у розмірі 801 271 450, 97 грн, пені у розмірі 208 389 240, 85 грн, 3 % річних у розмірі 30 121 568, 50 грн та інфляційних втрат у розмірі 56 555 219, 18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 розгляд справи відкладено на 29.05.2023.

24.05.2023 від третьої особи два через канцелярію суду надійшли пояснення щодо позовної заяви про стягнення заборгованості, в яких третя особа два просить в задоволені позову відмовити у повному обсязі.

26.05.2023 через підсистему електронний суду від позивача надійшла Заява про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 438 804 225, 28 грн.

У судовому засіданні 29.05.2023 були присутні представник позивача, відповідача та третьої особи два, які підтримали свої пояснення, що надані в попередньому судовому засіданні та зазначили про відсутність додаткових пояснень по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 05.06.2023.

02.06.2023 через підсистему електронний суду від позивача надійшла Заява про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 362 467 225, 69 грн.

Представники позивача в судовому засіданні 05.06.2023 надав пояснення суду, просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу та задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Представники відповідача в судовому засіданні 05.06.2023 надали пояснення суду та просили в задоволені позову відмовити, а в разі задоволення позову, просили задовольнити клопотання про зменшення розмірі пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних до 1 гривні.

Представник третьої особи два у судовому засідання 05.06.2023 зазначив, що повністю підтримує доводи відповідача.

Представник третьої особи один, три в судове засідання не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Крім того, за приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення учасників справи про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження сторін, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення третіх осіб один, три.

Крім того, Господарський суд міста Києва зазначає, що явка представників сторін в судове засідання 05.06.2023 обов`язковою не визнавалась.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 05.06.2023 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

15.09.2019 між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, за яким постачальник зобов`язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуги), а замовник зобов`язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою КМУ від 05.06.2019 № 483 (п. 1 Договору).

Пунктом 4 Договору передбачено, що загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість.

Згідно п. 7 Договору, оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника таким чином:

- перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

- другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

- третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

- четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

- п`ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

- шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до Акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п`яти платежів.

Пунктом 6 Договору сторони визначили, що до 15 числа місяця що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 2-5 до Договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу по одному примірнику оригіналу.

На виконання умов договору, позивач щомісячно до 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду направляв в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису інформацію за формами наведеними у додатках 2-5 до Договору з метою визначення прогнозної вартості послуг у відповідному розрахунковому місяці за період з березня по грудень 2022, що підтверджується додатками до позовної заяви № 12, 13, 15, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32 (Прогнозні розрахунки вартості послуг), а також Додатки до позовної заяви № 13, 16 (Коригування прогнозного розрахунку вартості послуг).

Відповідно до п. 10 Договору, факт надання та отримання послуг підтверджується Актом приймання-передачі послуг.

Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи Акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді.

Замовник розглядає Акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання Акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені.

На підтвердження складання, підписання та направлення позивачем Акта приймання-передачі послуг до позовної заяви додано Акти приймання-передачі послуг за кожний розрахунковий місяць з березня по грудень 2022, що підтверджується додатки до позовної заяви № 14, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33.

Крім того, до позовної заяви додані копії підписаних між сторонами Актів приймання-передачі послуг за вказаний період, що підтверджує відсутність спору між сторонами щодо визначення планових платежів та фактично наданих послуг.

Позивач вказує, що ним належним чином виконувались взяті зобов`язання за Договором в частині надання замовнику послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, проте відповідач свої зобов`язання з оплати наданих послуг виконав не в повному обсязі, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у розмірі 780 953 799, 37 грн, пені у розмірі 208 389 240, 85 грн, 3 % річних у розмірі 30 121 568, 50 грн та інфляційних втрат у розмірі 56 555 219, 18 грн.

Після пред`явлення позову, відповідач, не заперечуючи наявність основної суми заборгованості у розмірі 780 953 799, 37 грн, сплатив її у повному обсязі.

Позивач в свою чергу в заяві про збільшення/зменшення позовних вимог, що надійшла до суду 27.03.2023 також підтвердив сплату відповідачем основної заборгованості у розмірі 780 953 799, 37 грн за період березень - грудень 2022 та заявив нові позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 917 039 273, 18 грн за період січень - лютий 2023, а також підтримав первісні позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 208 389 240, 85 грн, 3 % річних у розмірі 30 121 568, 50 грн та інфляційних втрат у розмірі 56 555 219, 18 грн, що нараховані на основну суму заборгованості, яка була заявлена при первісних позовних вимогах за період березень - грудень 2022.

В обґрунтування заборгованості за надані послуги у розмірі 917 039 273, 18 грн за період січень - лютий 2023, позивач послався на те, що:

- за січень 2023, згідно підписано між сторонами Акта № 64 приймання-передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у січні 2023 позивачем були надані відповідачу послуги на зальну суму 1 086 157 968, 72 грн. Однак, в рахунок оплати наданих послуг відповідачем були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 896 480 730, 06 грн, в наслідок чого у відповідача перед позивачем за січень 2023 утворилась заборгованість за надані послуги у розмірі 189 677 238, 66 грн;

- за лютий 2023, згідно підписано між сторонами Акта приймання-передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів № 150 від 28.02.2023, позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 1 153 553 054, 74 грн. Однак, відповідачем були перераховані грошові кошти у розмірі 426 191 020, 22 грн, в наслідок чого у відповідача перед позивачем за лютий 2023 утворилась заборгованість за надані послуги у розмірі 727 362 034, 52 грн.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за січень - лютий 2013 становить 917 039 273, 18 грн.

Підтвердження надання вказаних послуг за договором позивачем відповідачу за період січень - лютий 2023 та часткова їх сплата відповідачем, підтверджується наданими позивачем відповідними доказами долученими до матеріалів справи разом із заявою про збільшення/зменшення розміру позовних вимог, що надійшла до суду 27.03.2023.

Також, позивачем було подано заяву про збільшення/зменшення розміру позовних вимог, що надійшла до суду 20.04.2023. У вказаній заяві позивач заначив, що після подання 24.03.2023 заяви про збільшення позовних вимог (яка надійшла до суду 27.03.2023 (попередня заява)) на адресу позивача повернувся підписаний зі сторони відповідача Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв`язку з чим, розмір заборгованості за розрахунковий період січня 2023 зменшився на 179 838 623, 53 грн. Копія Акту зарахування зустрічних однорідних вимог додана позивачем до даної заяви.

В свою чергу, в наступному розрахунковому періоді, а саме березні 2023 відповідач продовжив неналежним чином виконувати умови договору в частині повної та своєчасної оплати за надані послуг згідно договору, що були надані позивачем.

Так, згідно підписаного між сторонами Акта № 238 приймання-передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у березні 2023 позивачем були надані відповідачу послуги на зальну суму 1 254 733 943, 63 грн за які відповідач розрахувався у розмірі 190 107 747, 39 грн, а саме: 03.03.2023 - 59 408 671, 06 грн, 08.03.2023 - 59 408 671, 06 грн, 17.03.2023 - 59 408 671, 06 грн, 31.03.2023 - 11 881 734, 21 грн (копії платіжних доручень додані позивачем до даної зави, що надійшла до суду 20.04.2023).

З урахуванням викладеного, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за надані у березні 2023 послуги становить 1 064 626 196, 24 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, у відповідача станом на дату подання даної заяви про збільшення позовних вимог, що надійшла до суду 20.04.2023 існує непогашена заборгованість за надані у січні - березні 2023 послуги у загальному розмірі 1 801 826 845, 89 грн, у зв`язку з чим позивач заявив нові позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 1 801 826 845, 89 грн за період січень - березень 2023, а також підтримав первісні позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 208 389 240, 85 грн, 3 % річних у розмірі 30 121 568, 50 грн та інфляційних втрат у розмірі 56 555 219, 18 грн, що нараховані на основну суму заборгованості, яка була заявлена при первісних позовних вимогах за період березень - грудень 2022.

Відповідач у відзиві на заяву про збільшення позовних вимог, що надійшов до суду 10.05.2023, у зв`язку з відсутністю предмета спору, просив провадження в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 276 887 015, 62 грн закрити.

Крім того, в клопотанні про закриття провадження в частині, що надійшло до суду 12.05.2023, відповідач також просив закрити провадження у справі про стягнення боргу в сумі 723 668 379, 30 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Позивач враховуючи вказане, через підсистему електронний суд, подав до Господарського суду міста Києва заяву про збільшення або зменшення розміру позовних вимог від 12.05.2023, яка надійшла до суду 15.05.2023.

У вказаній заяві позивач зазначив, що після подання 19.04.2023 позивачем заяви про збільшення позовних вимог (надійшла до суду 20.04.2023), відповідачем в рахунок погашення заборгованості за надані послуги за договором перераховані грошові кошти в загальному розмірі 723 668 379, 30 грн.

Факт перерахування вказаних коштів підтверджується платіжними інструкціями № 291 433 на суму 40 203 798, 85 грн, № 291 458 на суму 40 203 798, 85 грн, № 292 365 на суму 40 203 798, 85 грн, № 292 389 на суму 40 203 798, 85 грн, № 292 463 на суму 40 203 798, 85 грн, № 292 439 на суму 40 203 798, 85 грн, № 292 510 на суму 40 203 798, 85 грн, № 292 535 на суму 40 203 798, 85 грн, № 292 561 на суму 40 203 798, 85 грн, № 292 584 на суму 40 203 798, 85 грн, № 292 631 на суму 18 071 846, 68 грн; № 292 632 на суму 22 131 952, 17 грн, № 292 608 на суму 40 203 798, 85 грн, № 292 682 на суму 40 203 798, 85 грн, № 292 659 на суму 40 203 798, 85 грн, № 292 706 на суму 40 203 798, 85 грн, № 292 730 на суму 40 203 798, 85 грн, № 292 801 на суму 40 203 798, 85 грн та № 292 778 на суму 40 203 798, 85 грн.

Крім того, позивач вказав, що 11.05.2023 на його адресу повернувся підписаний зі сторони відповідача Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.04.2023, у зв`язку з чим, розмір заборгованості за розрахунковий період січня - лютого 2023 зменшився на 276 887 015, 62 грн.

Наведені вище платіжні інструкції та Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.04.2023 долучені до матеріалів справи, як позивачем так відповідачем.

З урахуванням викладеного, позивач заявою про збільшення або зменшення розміру позовних вимог від 12.05.2023, що надійшла до господарського суду 15.05.2023, зменшив позовні вимоги щодо основної суми боргу, а саме просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги у розмірі 801 271 450, 97 грн, а також підтримав первісні позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 208 389 240, 85 грн, 3 % річних у розмірі 30 121 568, 50 грн та інфляційних втрат у розмірі 56 555 219, 18 грн, що нараховані на основну суму заборгованості, яка була заявлена при первісних позовних вимогах за період березень - грудень 2022.

За приписами ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після зменшення позовних вимог, до Господарського суду від позивача надійшла Заява про закриття провадження у справі від 26.05.2023, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 438 804 225, 28 грн.

У вказаній заяві позивач вказав, що після подання позивачем 12.05.2023 заяви про зменшення позовних вимог, відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором перераховані грошові кошти в загальному розмірі 113 775 423, 47 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 15.05.2023 № 292 903 на суму 40 203 798, 85 грн, від 15.05.2023 № 292 927 на суму 40 203 798, 85 та від 16.05.2023 № 293 872 на суму 33 367 825, 77 грн.

Також позивача вказує, що 25.05.2023 на його адресу повернувся підписаний зі сторони відповідача Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.05.2023, у зв`язку з чим, розмір заборгованості за розрахунковий період березня 2023 зменшився на 325 028 801, 81 грн. Копія Акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.05.2023 додана позивачем до Заяви про закриття провадження у справі від 26.05.2023.

Крім того, після зменшення позовних вимог та подання позивачем Заяви про закриття провадження у справі від 26.05.2023, до Господарського суду від позивача надійшла ще одна Заява про закриття провадження у справі від 02.06.2023 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 362 467 225, 69 грн боргу.

У Заяві про закриття провадження у справі від 02.06.2023 представник позивача вказав, що після подання 26.05.2023 позивачем Заяви про закриття провадження по справі в частині вимог, відповідачем в рахунок погашення залишку заборгованості за надані послуги перераховані грошові кошти в загальному розмірі 362 467 225, 69 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 30.05.2023 № 295 786 на суму 41 490 475, 17 грн, від 30.05.2023 № 295 763 на суму 41 490 475, 17 грн, від 01.06.2023 № 298 335 на суму 82 980 950, 34 грн, від 01.06.2023 № 298 360 на суму 82 980 950, 34 грн, від 02.06.2023 № 298 383 на суму 82 980 950, 34 грн, від 02.06.2023 на суму 30 543 424, 33 грн. Просив закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості у розмірі 362 467 225, 69 грн, стягнути з відповідача на користь позивача: пеню у розмірі 208 389 240, 85 грн, 3 % річних у розмірі 30 121 568, 50 грн та інфляційних втрат у розмірі 56 555 219, 18 грн нарахованих за неналежне виконання умов договору в частині своєчасної оплати за надані послуги.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником.

За таких обставин, оскільки відповідачем сплачено позивачеві заборгованості за договором у розмірі 362 467 225, 69 грн, провадження у справі в частині стягнення вказаної суми також підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Отже, з урахуванням заяв позивача про закриття провадження у справі від 26.05.2023 та 02.06.2023, загальна сума, що підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України становить 801 271 450, 97 грн (438 804 225, 28 грн (Заява від 26.05.2023) + 362 467 225, 69 грн (Заява від 02.06.2023)).

З урахуванням Заяви позивач про збільшення або зменшення розміру позовних вимог від 12.05.2023, що надійшла до господарського суду 15.05.2023 та Заяв позивача про закриття провадження у справі від 26.05.2023 та від 02.06.2023, остаточними позовними вимогами по даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 208 389 240, 85 грн, 3 % річних у розмірі 30 121 568, 50 грн та інфляційних втрат у розмірі 56 555 219, 18 грн, що нараховані на основну суму заборгованості, яка була заявлена при первісних позовних вимогах за період березень - грудень 2022.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача надати послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, який породжує обов`язок відповідача прийняти вказані послуги та оплатити їх в строки визначені договором, які як встановлено господарським судом відповідачем порушені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивачем заявлено до стягнення 208 389 240, 85 грн пені за порушення відповідачем умов договору щодо вчасного погашення заборгованості.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з приписами ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання

Частиною 1 ст. 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно п. 16 Договору, у разі порушення замовником зобов`язань щодо строків оплати наданих послуг, визначених у порядку, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від розміру платежу, за яким допущено прострочення оплати (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на день розрахунку), за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, суд вважає слушними посилання відповідача на застосування положень постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 в частині стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

У подальшому Законами України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, від 21.04.2022 № 02212-ІХ, від 22.05.2022 № 2263-ІХ, від 15.08.2022 № 2500-IX, від 16.11.2022 № 2738- IX, від 06.02.2023 № 58/2023, від 02.05.2023 № 3058-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено відповідні укази Президента України, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Судом встановлено, що НКРЕКП прийнято Постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332.

26.04.2022 Постанову НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 доповнено пунктом 16, за яким на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», у зв`язку з чим вказана постанова НКРЕКП (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) підлягає застосуванню до спірних правовідносин в частині нарахування пені за період, який входить в період дії воєнного стану.

Враховуючи приписи п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені у сумі 208 389 240, 85 грн, що є підставою для відмови в задоволені позову про стягнення з відповідача на користь позивача пені у вказаному розмірі.

Позивач у відповіді на відзив від 17.03.2023 вказує, що п. 16 вказаної постанови було передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії. Перелік видів договорів, які укладаються учасниками ринку для забезпечення функціонування ринку електричної енергії, наведений в ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії». Серед зазначеного переліку, спірний договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг відсутній. Спірний договір було укладено сторонами на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019, про що зазначено у п. 1 Договору, у зв`язку з чим, обмеження щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій, встановлені в п. 16 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, не розповсюджуються на спірні правовідносини, які виникли між сторонами.

Вказані доводи позивача, господарський суду, вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів: двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір); про участь у ринку «на добу наперед» та/або внутрішньодобовому ринку; про купівлю-продаж електричної енергії на ринку «на добу наперед»; про купівлю-продаж електричної енергії на внутрішньодобовому ринку; про участь у балансуючому ринку; про врегулювання небалансів; про надання послуг з розподілу; про надання послуг з передачі; про надання допоміжних послуг; про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління; про приєднання до системи передачі; про приєднання до системи розподілу; про участь у розподілі пропускної спроможності; про постачання електричної енергії споживачу; про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг; про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії; про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом; про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку; про надання послуги із забезпечення стабільності ціни на електричну енергію та інші договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Згідно ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 62 Закону України «Про ринок електричної енергії», з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема виконання функцій постачальника універсальних послуг.

Частиною 3 вказаного Закону визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії Кабінетом Міністрів України у передбачених цією частиною випадках та на визначений строк на учасників ринку (крім споживачів) можуть покладатися спеціальні обов`язки.

05.06.2019 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії».

Дане Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків учасниками ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - спеціальні обов`язки), що передбачають, зокрема, надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів з метою забезпечення стабільності, належної якості та доступності електричної енергії, підтримання належного рівня безпеки її постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку електричної енергії, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів прозорості та недискримінації.

Пунктом 11. Постанови КМУ № 483 від 05.06.2019 зобов`язано постачальникам універсальних послуг, Державному підприємству «Гарантований покупець», Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Приватному акціонерному товариству «Укргідроенерго» до 15 вересня 2021 укласти договори про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг та гарантованим покупцем, передбачених додатками 2 та 4 до Положення, затвердженого цією постановою.

На виконання вимог вказаної постанови, між сторонами було укладено Договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, який регулює між сторонами відносини, що відповідно склалися на ринку електричної енергії, який і передбачений приписами ст. 4 Законом України «Про ринок електричної енергії», а саме для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів зокрема як договори, що передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (п. 19 ст. 4 вказаного Закону).

Таким чином, доводи позивача, що пункт 16 Постанови НКРЕКП № 332, яким зупинено нарахування штрафних санкції на період дії військового стану не застосовується до спірних правовідносин є безпідставним.

Щодо вимого позивача про стягнення 30 121 568, 50 грн 3 % річних та 56 555 219, 18 грн інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 46 890 145, 19 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 30 121 568, 50 грн.

Щодо доводів відповідача, що на даний час відповідно до умов договору та підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 483, існує відкладальна обставина, яка звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані послуги, господарський суд зазначає наступне.

Підпунктом 2 п. 8 Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затверджений постановою КМУ № 483 від 05.06.2019 (Положення про ПСО) передбачено, що Гарантований покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.

У відповідності до вимог п. 5 Положення про ПСО, до спеціальних обов`язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у ДП «НАЕК «Енергоатом» стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України» («бази») за період M-3, де M-розрахунковий місяць.

З аналізу зазначених норм вбачається, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів.

Матеріали справи не містять доказів, що позивач має перед ДП «НАЕК «Енергоатом» заборгованості за електричну енергією закупованої за результатами проведення електронних аукціонів.

В листі ДП «НАЕК «Енергоатом» за вих. № № 01-9158/10-вих від 10.05.2023 зазначило, що відповідно до Наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 № 114 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг» (надалі - Наказ) встановлено, що на час дії воєнного стану і до останньої доби місяця (включно), наступного за місяцем, в якому воєнний стан припинено або скасовано учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням, покладені спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, зобов`язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інших вимог Положення у частині, що не суперечать цьому наказу.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 Наказу, ДП «НАЕК «Енергоатом» має забезпечити на визначений період постачання, продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об`єднання торгових зон була територія торгової зони «Острів Бурштинський ТЕС», за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.

Таким чином, виконання спеціальних обов`язків в частині купівлі-продажу електричної енергії у визначений період, а саме з наступного розрахункового періоду (періоду постачання) після прийняття Наказу та до поточного розрахункового періоду між ТОВ «ООЕК» та ДП «НАЕК «Енергоатом» забезпечувалося шляхом укладення додаткових угод до основного договору без проведення процедури електронного аукціону.

Викладене свідчить про те, що з квітня 2022 позивач не закуповував електричну енергію у ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів у відповідності до вимог пункту 5 Положення.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів заборгованості позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за придбану за результатами проведення електронних аукціонів електричну енергію, у відповідача відсутні підстави для посилання на положення підпункту 2 п. 8 Положення про ПСО, як на відкладальну обставину.

Щодо листа ДП «НАЕК «Енергоатом», який було додано відповідачем до відзиву на позовну заяву та додатків до даного листа, позивач вказує, що у нього дійсно існує заборгованість перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за електричну енергію куповану за двосторонніми договором без проведення електронних аукціонів. Однак, зазначена заборгованість утворилася у зв`язку із несвоєчасним отриманням коштів по ПСО від відповідача. При цьому, свої обов`язки по оплаті на адресу ДП «НАЕК «Енергоатом» в межах коштів, отриманих від відповідача, позивач виконує у повному обсязі.

Крім того, господарський суд зазначає, що в силу ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, факт наявності чи відсутності коштів в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати за отримані послуги, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

Щодо інших доводів викладених у відзиві на позов, вони не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовують доводів позивача та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат від 24.04.2003, в якому відповідач просить, в разі якщо суду дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних - зменшити розмір пені, інфляційних втрат та 3 % річних до 1 грн.

Господарський суд розглядає вказане клопотання лише в частині зменшення інфляційних втрати та 3 % річних, оскільки в задоволені стягнення пені судом вже відмовлено.

Відповідачем до клопотання про зменшення розміру неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат, додано Сертифікат ТПП України № 3100-22-1222, на який відповідач посилається у своєму клопотанні як на підставу зменшення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорними, додатковими до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю, тобто, інфляційні втрати та 3 % річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, а тому відмова в їх задоволенні за наявності форс-мажорних обставин буде необґрунтованою. Вказаний висновок викладений в постанові КГС ВС від 23.03.2023 № 920/505/22.

Крім того, в п. 43. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 по справі № 910/4590/19 вказано, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю.

Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення 3 % річних та інфляційних трат до 1 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 602 047, 61 грн відповідно до положень статті 129, 130 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/1294/23 в частині стягнення 801 271 450, 97 грн (вісімсот один мільйон двісті сімдесят одна тисяча чотириста п`ятдесят) грн 97 коп. закрити.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (65007, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ МАЛА АРНАУТСЬКА, будинок 88, ідентифікаційний код 42114410) 3 % річних у розмірі 30 121 568 (тридцять мільйонів сто двадцять одна тисяча п`ятсот шістдесят вісім) грн 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 46 890 145 (сорок шість мільйонів вісімсот дев`яносто тисяч сто сорок п`ять) грн 19 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 602 047 (шістсот дві тисячі сорок сім) грн 61 коп.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 08.06.2023.

Суддя І.В. Алєєва