Рішення № 111398550, 29.05.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2023Справа № 910/13937/22Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артлекс-Енерджі"

про стягнення заборгованості за Договором поставки в розмірі 1 534 558,64 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кисіль А.В., довіреність № 821 від 31.12.2021;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артлекс-Енерджі" про стягнення заборгованості за Договором поставки в розмірі 1 534 558,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки продуктів переробки зернових культур № 29/12/09 від 29.12.2021, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

03.01.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.02.2023.

09.02.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 підготовче засідання призначено на 13.03.2023.

06.03.2023 представником позивача подано відповідь на відзив.

У судове засідання 13.03.2023 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 10.04.2023.

У судове засідання 10.04.2023 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 01.05.2023.

У судове засідання 01.05.2023 представники сторін з`явились.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, зв`язку з чим відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.05.2023.

У судове засідання 29.05.2023 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився, подано заяву про відкладення судового засідання у зв`язку із тимчасовою відсутністю за місцем постійного перебування внаслідок введення воєнного стану, а також у зв`язку зі слабким та нестабільним інтернет-зв`язком у місці актуального перебування не має можливості взяти участь у засіданні шляхом проведення відеоконференції.

Суд, розглянувши у судовому засіданні 29.05.2023 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши пояснення представника позивача, відхилив його, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників справи. У частині 2 вказаної статті визначено, що учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Виходячи з викладених обставин поважність причин неявки в судове засідання представника відповідача судом не встановлена.

Господарський суд наголошує, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, питання щодо необхідності забезпечення участі свого представника в судовому засіданні, кожна сторона учасник судового процесу вирішує самостійно.

Суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

В цьому випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні відсутні.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 29.05.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2021 року між Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артлекс-Енерджі» (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки продуктів переробки зернових культур № 29/12/09 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця продукти переробки зернових культур (далі - товар) на умовах та в строки, обумовлені Договором, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару відповідно до умов Договору і специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору.

Одиницею виміру товару, що поставляється на умовах Договору, є метрична тонна (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 та п. 1.4 Договору товар за Договором поставляється (передається) партіями у строки, вказані в специфікації. Під партією товарів розуміється товар, переданий на умовах цього Договору по одній видатковій накладній.

Перелік найменувань товару, його асортимент, одиниця виміру, кількість та ціна за одиницю товару узгоджується сторонами у специфікація до Договору, що після підписання уповноваженими представниками сторін становлять його невід`ємну частину. Кожна наступна специфікація не відміняє і не припиняє дію попередніх специфікацій ні повністю, ні частково, якщо інше не передбачено у специфікаціях чи інших додатках до Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору показники якості товару визначаються відповідно до нормативної документації, встановленої для товару (ГСТУ, ДСТУ, ГОСТ, ТУ, тощо).

Сума Договору становить вартість усього поставленого товару протягом строку дії Договору, але в будь-якому випадку не може перевищувати 20 000 000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Вартість кожної окремої партії товару та ціна за одиницю товару, що поставляється згідно з Договором, визначається у специфікації, яку сторони підписують на кожну окрему партію товару (п. 3.1 та п. 3.2 Договору).

Пунктом 4.1.2 Договору визначено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору порядок розрахунків визначається у відповідній специфікації по кожній окремі партії товару.

Згідно з п. 6.1 та п. 6.4 Договору строк поставки (передачі) кожної окремої партії товару за Договором зазначається сторонами у відповідних специфікаціях, які підписують уповноважені представники обох сторін по кожній окремій поставці (передачі) товару.

Поставка товару відбувається на умовах FCA (Франко-перевізник) згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс»(в редакції 2010 року).

Пунктом 6.7 Договору узгоджено, що постачальник разом з товаром зобов`язаний передати покупцю: рахунок-фактуру (скан-копія); специфікацію (скан-копія); товарно0транспортну накладну (оригінал); посвідчення якості (оригінал).

Оригінали специфікацій до Договору та видаткових накладних до Договору, надсилаються покупцю протягом 20 календарних днів з дати підписання сторонами документів.

У відповідності до п. 6.12 Договору приймання товару за кількістю здійснюється покупцем під час приймання товару відповідно до товаросупровідних документів. Допускається відхилення по кількості товару в партії від передбаченої специфікацією кількості в межах +- 10%, що не вважається порушенням умов Договору.

Згідно з пунктами 8.1-8.5 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених Договором, якщо воно сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Під форс-мажорними обставинами в Договорі слід розуміти будь-які обставини зовнішнього щодо сторін характеру, що виникли без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна було передбачити, ні уникнути, включаючи стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин, обладнання, тощо) обставини суспільного життя (воєнні дії, громадські заворушення, епідемії, страйки, бойкоти, тощо), а також видання актів органами державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні забороні заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами зобов`язань за Договором або перешкоджають такому виконання тошо. У випадку виникнення обставин непереборної сили строк виконання зобов`язань продовжується на період аналогічний періоду існування непереборної сили.

Сторона, що не має можливості належним чином виконати свої зобов`язання за Договором внаслідок дії форс-мажорних обставин, повинна в короткий строк, але не пізніше 5 днів, повідомити іншу сторону про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов`язань. Інформація про дію обставин непереборної сили повинна бути підтверджена документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим органом.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин позбавляє сторону права посилатися на них.

Якщо обставини непереборної сили діють більше одного місяця, то кожна із сторін має право розірвати даний Договір шляхом направлення повідомлення іншій стороні про таке розірвання в односторонньому порядку, попередньо (за 10 календарних днів) повідомивши про це іншу сторону.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині виконання зобов`язань про нерозголошення конфіденційної інформації - згідно відповідних умов Договору (п. 13.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами викладено Специфікацію № 1 від 29 грудня 2021 року, відповідно до якої, сторонами узгоджено поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (ГСТУ 46.004-99) у кількості 110 т. загальною вартістю 1 298 000,00 грн. Період поставки: 29.12.2021 по 31.01.2022. Місце поставки товару: м. Кролевець, Сумська обл., вул. Андріївська, буд. 10, на умовах FCA-скл постачальника (Інкотермс 2010) - філія АТ «ДПЗКУ» «Кролевецький КХП». Порядок розрахунків: оплата протягом 30 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно видаткових накладних № 185 від 24.01.2022 на суму 259 600,00 грн., № 229 від 31.01.2022 на суму 141 600,00 грн., № 230 від 31.01.2022 на суму 118 000,00 грн., № 231 від 31.01.2022 на суму 778 800,00 грн.

Листом № 05/10 від 05.10.2022 відповідач повідомив позивача про форс-мажорні обставини та навів графік погашення заборгованості із кінцевим терміном - 29.12.2022.

У зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивач звернувся до відповідача із Претензією № 130-8-19/2811 від 20.10.2022, у якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 1 038 400,00 грн., а також 14 листопада 2022 рокуіз Претензію № 130-12-19/3023 від 11.11.2022, у якій вимагав терміново сплатити заборгованість у розмірі 1 033 400,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого товару у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим у Товариства з о обмеженою відповідальністю «Артлекс-Енерджі» виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 038 400,00 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині оплати отриманої за Договором продукції, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 23 795,23 грн., інфляційні втрати в розмірі 221 242,83 грн., пеню в розмірі 183 782,58 грн. та штраф в розмірі 72 338,00 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що відповідно до п. 8.2 Договору у випадку виникнення обставин непереборної сили строк виконання зобов`язань продовжується на період, аналогічний періоду існування обставин непереборної сили, в зв`язку з чим, ТОВ «Артлекс-Енерджі» Листом від 05.10.2022, із посилання на Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, повідомила позивача про неможливість належного та своєчасного виконання зобов`язання у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, а отже строк виконання зобов`язань продовжено на строк період існування форс-мажорних обставин.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки до 10% від заявленого розміру.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Додатком № 1 до Договору сторонами викладено Специфікацію № 1 від 29 грудня 2021 року, відповідно до якої, сторонами узгоджено поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (ГСТУ 46.004-99) у кількості 110 т. загальною вартістю 1 298 000,00 грн. Період поставки: 29.12.2021 по 31.01.2022. Місце поставки товару: м. Кролевець, Сумська обл., вул. Андріївська, буд. 10, на умовах FCA-скл постачальника (Інкотермс 2010) - філія АТ «ДПЗКУ» «Кролевецький КХП».

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Артлекс-Енерджі» товар, що підтверджується видатковими накладними № 185 від 24.01.2022 на суму 259 600,00 грн., № 229 від 31.01.2022 на суму 141 600,00 грн., № 230 від 31.01.2022 на суму 118 000,00 грн., № 231 від 31.01.2022 на суму 778 800,00 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1 Договору порядок розрахунків визначається у відповідній специфікації по кожній окремі партії товару.

У Специфікації № 1 від 29 грудня 2021 року сторонами узгоджено наступний порядок розрахунків: оплата протягом 30 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов`язку зі сплати вартості отриманого товару відповідачем виконано у визначений строк у повному обсязі не було, в зв`язку з чим, за відповідачем на момент звернення із позовом до суду обліковувалась заборгованість в розмірі 1 033 400,0 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В свою чергу, на виконання умов Договору, відповідачем після відкриття провадження у справі частково оплачено отриманий товар згідно платіжних інструкцій № 3165 від 11.04.2023 на суму 300 000,00 грн. та № 3283 від 04.05.2023 на суму 308 639,66 грн.

В свою чергу, пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Суд враховує, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 608 639,66 грн. підлягає закриттю.

Доказів на підтвердження сплати решти заборгованості в розмірі 424 760,34 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договорами, оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 424 760,34 грн.

Відносно доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, спричинених воєнними діями на території України, суд зазначає таке.

Приписами частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Аналогічне визначення форс-мажорних обставин міститься у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (далі - Регламент). Форс-мажорними можуть бути визнані ті обставини, які не зазначені у вищенаведеному переліку, проте, відповідають критеріям форс-мажорних згідно з положеннями пункту 6.9 цього Регламенту, не суперечать законодавству України і узгоджені сторонами у договорі, контракті, угоді як такі, що звільняють їх від цивільно-правової відповідальності.

Пунктом 6.9 Регламенту передбачено, що надані заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання відповідного обов`язку); невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків); причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 викладені висновки про те, що:

- статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Так, відповідно до пунктів 8.1-8.5 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених Договором, якщо воно сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Під форс-мажорними обставинами в Договорі слід розуміти будь-які обставини зовнішнього щодо сторін характеру, що виникли без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна було передбачити, ні уникнути, включаючи стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин, обладнання, тощо) обставини суспільного життя (воєнні дії, громадські заворушення, епідемії, страйки, бойкоти, тощо), а також видання актів органами державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні забороні заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами зобов`язань за Договором або перешкоджають такому виконання тошо. У випадку виникнення обставин непереборної сили строк виконання зобов`язань продовжується на період аналогічний періоду існування непереборної сили.

Сторона, що не має можливості належним чином виконати свої зобов`язання за Договором внаслідок дії форс-мажорних обставин, повинна в короткий строк, але не пізніше 5 днів, повідомити іншу сторону про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов`язань. Інформація про дію обставин непереборної сили повинна бути підтверджена документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим органом.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин позбавляє сторону права посилатися на них.

Якщо обставини непереборної сили діють більше одного місяця, то кожна із сторін має право розірвати даний Договір шляхом направлення повідомлення іншій стороні про таке розірвання в односторонньому порядку, попередньо (за 10 календарних днів) повідомивши про це іншу сторону.

Однак, жодних доказів повідомлення відповідачем позивача, в порядку п. 8.3 Договору, про виникнення обставини непереборної сили, не надано, як і не наведено обставин, які були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання із здійснення розрахунків, що свідчить про втрату права відповідача на посилання на таку обставину, у відповідності до п. 8.4 Договору.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду та умов Договору, відповідачем не застосований порядок врахування форс-мажорних обставин, не доведений їх вплив на виконання зобов`язання зі здійснення розрахунків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимоги про стягнення 608 639,66 грн. заборгованості та задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 424 760,34 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині оплати отриманої за Договором продукції, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 23 795,23 грн., інфляційні втрати в розмірі 221 242,83 грн., пеню в розмірі 183 782,58 грн. та штраф в розмірі 72 338,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати вартості товару згідно умов Договору, покупець сплачує постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, за кожен день прострочення від несплаченої суми, а за прострочення понад тридцять днів додатково струться штраф у розмірі 7% від вказаної суми.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 183 782,58 грн.

Також, оскільки відповідачем порушено строки оплати товару вартістю 1 033 400,00 грн. на понад 30 днів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 72 338,00 грн.

В свою чергу, у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 23 795,23 грн. та інфляційних втрат у розмірі 221 242,83 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки до 10% від заявленої суми, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів погіршення фінансового стану позивача, ускладнення в господарській діяльності, понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем умов Договору.

Проте, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути єдиною самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування пені за порушення зобов`язання, у даному випадку, порушення строків розрахунків.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав зменшення розміру неустойки, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру неустойки.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заборгованість за поставлений товар.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 608 639,66 грн. та задоволенням позовних вимог в іншій частині, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артлекс-Енерджі» (01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 33; ідентифікаційний код: 40113001) на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; ідентифікаційний код: 37243279) заборгованість у розмірі 424 760 (чотириста двадцять чотири тисячі сімсот шістдесят) грн. 34 коп., штраф у розмірі 72 338 (сімдесят дві тисячі триста тридцять вісім) грн. 00 коп., пеню у розмірі 183 782 (сто вісімдесят три тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 58 коп., інфляційні втрати у розмірі 221 242 (двісті двадцять одна тисяча двісті сорок дві) грн. 83 коп., 3% річних у розмірі 23 795 (двадцять три тисячі сімсот дев`яносто п`ять) грн. 23 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 23 018 (двадцять тисячі вісімнадцять) грн. 38 коп.

3. В частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артлекс-Енерджі» на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» заборгованості у розмірі 608 639,66 грн. провадження у справі закрити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.06.2023.

Суддя О.А. Грєхова