Рішення № 111398531, 29.05.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2023Справа № 910/10648/22Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Посібл Солюшн»

про стягнення 420 375, 96 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 29.05.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 420 375, 96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 було відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, одночасно встановивши відповідачу строк який становить п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позов та доказів направлення відзиву позивачу; встановивши позивачу строк, який становить п`ять днів з дня отримання відзиву на позов, для подання до суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу.

23.11.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Посібл Солюшн» надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 було здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.03.2023

10.03.2023 від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

У судовому засіданні 13.03.2023 представником відповідача було долучено додаткові пояснення по справі, представник позивача у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 було відкладено розгляд справи на 10.04.2023.

У судовому засіданні 10.04.2023 представник позивача та відповідача надали усні пояснення по справі та на рахунок заявлених клопотань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 24.04.2023.

14.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Посібл Солюшн» надійшли додаткові пояснення.

24.04.2023 від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшли заперечення на додаткові пояснення до клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні 24.04.2023 представник позивача та відповідача надали усні пояснення по справі та на рахунок заявлених клопотань, представник відповідача просив задовольнити подані клопотання про залучення третіх осіб та витребування доказів, представник відповідача проти їх задоволення заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «Посібл Солюшн» про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел - Трейд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - відмовлено, у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Посібл Солюшн» про витребування доказів - відмовлено, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 29.05.2023.

У судовому засіданні 29.05.2023 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Посібл Солюшн» (далі - Замовник/Відповідач) та Акцонерним товариством «Українська залізниця» (далі - Перевізник/Позивач) було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом за № 99-42174050/2021-0001. Згідно даного Договору Залізниця зобов`язується здійснювати перевезення та надавати додаткові послуги Замовнику, а Замовник (Відповідач) у свою чергу здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів.

Згідно пункту 1.1. Договору, предметом цього Договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги, де Перевізник акціонерне товариство "Українська залізниця", а Замовник (вантажовласник, вантажовідправник, вантажоодержувач, платник) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Посібл Солюшн».

Відповідно до п. 1.5. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У відповідності до п 2.1.7. вказаного Договору Відповідач зобов`язаний підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ- 46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.

З позовної заяви вбачається, що 18.02.2022 згідно відправки № 42082719 на станцію Броди Львівської залізниці для Відповідача прибуло 50 власних порожніх вагонів під навантаження зерном кукурудзи.

Як вбачається з Акта загальної форми ГУ-23 № 262 від 18.02.2022, з вини Відповідача (Клієнта) вагони були затримані у зв`язку із зайнятістю вантажного фронту під`їзної колії. Вказаний акт підписано директором ТОВ «Посібл Солюшн» Василенком Д.В. без будь - яких зауважень.

О 11 год. 30 хв. 29.03.2022 на 14 вагонів-зерновозів №№58513490, 58518911, 58525916, 58528266, 58537010, 58556820, 95089413, 95100335, 95472320, 95562476, 95739371, 95745832, 95745865, 95779781 складено акт загальної форми ГУ-23 №431 про закінчення затримки та вагони відповідно до листа №29/22/1 від 29.03.2022 за підписом Відповідача в кількості 14 шт. подано під навантаження на підставі Письмової угоди № 7 від 06.01.2022 на під`їзну колію ТОВ «Агро Фонд» (пам`ятка форми ГУ-45 від 29.03.2022 №31 про подачу вагонів, яка підписана представником ТОВ «ПОСІБЛ СОЛЮШН» Василенко Д.В. у відповідності до вимог п.4 розділу 6 Правил користування вагонами і контейнерами).

02.04.2022 представником Відповідача надано лист від 02.04.2022 №04/22 про подачу під навантаження 10 порожніх вагонів №№58510488, 58514589, 58524687, 58524851, 58526104, 58556879, 58557489, 95474276, 95591863, 95597431 на під`їзну колію ТОВ «Агро Фонд», а після завантаження усі 24 вагони - зерновози забрано на колію станції що очікували оформлення перевізних документів.

04.04.2022 складено акт загальної форми ГУ-23 №459 затримку вагонів на коліях станції в очікуванні оформлення перевізних документів відправником (Відповідачем), а також митного оформлення (пам`ятка №35 та акт №459 підписані представником ТОВ «ПОСІБЛ СОЛЮШН» Василенко Д.В. у відповідності до вимог п.4 розділу 6 Правил користування вагонами і контейнерами).

07.04.2022 дані вагони прийнято до перевезення на підставі СМГС накладної №37438207 станція призначення Воля Барановська Республіка Польща.

У зв`язку із зберіганням вантажу власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях відповідачу нараховано збір на підставі вказаних актів загальної форми, на загальну суму 420 375, 96 грн.

Відповідно до накопичувальної картки форми ФДУ-92 №18040217 відповідачем було внесено запис, де останній визнав зберігання вантажу.

Судом встановлено, що позивач з метою досудового врегулювання спору, 15.09.2022 на адресу Відповідача направив претензію № ДН-3-03/1091, проте така залишена без відповіді та задоволення.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду міста Києва

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного:

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.

Згідно із частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).

На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно зі статтею 6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Згідно частини 1 статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.02 №3342 акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Згідно п. 4.14. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, що затверджено наказом Міністерства інфраструктури України 29.01.2015 № 17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за № 168/26613 перевезення власних вантажних вагонів із заводськими номерами (від вагонобудівного підприємства до покупця, на утилізацію тощо) здійснюється за погодженням із відправником і залізницею як "вантаж на своїх осях".

Порядок нарахування збору за зберігання вантажу визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.

Відповідно до статті 46 Статуту Залізниць України, п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Мін`юсті 24.11.2000 за № 866/5087, нарахування збору за зберігання вантажів в разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

При цьому, у разі затримки вантажу на одній станції (призначення чи на шляху прямування) з вини одержувача (відправника) оформленій декількома актами загальної форми, термін безоплатного зберігання визначається виходячи із загального часу затримки по всім актам станції, при цьому враховується одна пільгова доба терміну безоплатного зберігання вантажу.

Відповідно до розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у в межах України та пов`язані з ними послуги:

п. 2.1 Термін безоплатного зберігання обчислюється згідно з відповідними Правилами.

Після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі:

-4,0 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах (у тому числі контейнерах);

-2,5 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів в критих складах;

-1,6 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів на відкритих складах ( у тому числі контейнерах).

За зберігання небезпечних вантажів нараховується збір за кожну добу в розмірі:

-3,4 грн за одну тонну - при зберіганні в критих складах;

-2,1 грн за одну тонну - при зберіганні на відкритих складах ( у тому числі у контейнерах).

Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях, а також за зберігання тварин (з голови ) справляється в розмірі 5,9 грн за добу.

У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округлюється до повної.

Відповідно до п.9 Правил зберігання вантажів, встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Позивачем доведено суду належними та допустимими доказами, факт затримки відповідачем (з вини вантажовласника, відповідача) та зберігання позивачем власного рухомого складу на своїх осях на підставі актів загальної. Як вказано вище, обставини вини відповідача визнані відповідачем, шляхом проставлення підпису, без будь - яких зауважень директора Василенка Д.В. на таких Актах загальної форми.

Щодо розрахунку нарахованого збору, суд зазначає що він виконаний арифметично вірно.

Суд акцентує увагу, що відповідачем не заперечується сума нарахованого позивачем збору, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Також, відповідачем і не подано контррозрахунку.

Щодо посилань відповідача на настання форс - мажорних обставин, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, з огляду на що наявні обставини для звільнення його від відповідальності за зберігання вантажу у вигляді сплати нарахованого позивачем збору, суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договірні зобов`язання мають виконуватися належним чином, а одностороння відмова від зобов`язань не допускається. Цивільним законодавством передбачено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, зокрема, сплата штрафних санкцій.

Проте, статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Судом встановлено, що Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Поряд з цим, суд зазначає, що за змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що Касаційний господарський суд у складі Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 зазначив: "форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21."

Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс- мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто, в даному конкретному випадку відповідачу слід довести суду зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Також, у постанові від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21 Касаційний господарський суд у складі Верховний Суд зазначив: "Цивільний та Господарський кодекси України не містять чіткої регламентації підстав звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Суди повинні у кожному конкретному випадку, за наслідками встановлення змісту правовідносин сторін, оцінки обставин справи, дослідження доказів, встановити порушення зобов`язання особою, правові наслідки такого порушення, неможливість виконання внаслідок, зокрема дії форс-мажорних обставин (непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин), відсутності вини особи та встановити наявність обставин для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання."

Посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, зацікавленій стороні (у даному випадку Відповідачу) обов`язково потрібно довести, як саме проявився форс-мажор у конкретному зобов`язанні. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору буде однозначно недостатньо.

З огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилається відповідач не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Суд зазначає, що Відповідачем не доведено у встановленому нормами чинного законодавства порядку, що саме введення в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 воєнного стану спричинило порушення ним свого зобов`язання в частині своєчасності термінів забирання вагонів, встановлених Договором.

Додатково щодо погоджених умов договору в розрізі форс - мажору, суд зазначає таке.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, доводи відповідача про існування конвенційної заборони ЦЦО/99 від 24.02.2022, не є підставою для звільнення від плати за користування вагонами, оскільки даною конвенцією введено обмеження з технічних причин у області призначення: Донецька Дон (48), Купянська дирекція залізничних перевезень (ДН-2), Сумська дирекція залізничних перевезень (ДН-3), Харківська дирекція залізних перевезень (ДН-2), Київська дирекція залізничних перевезень (ДН-1), Конотопська дирекція залізничних перевезень (ДН-5), Коростенська дирекція залізничних перевезень(ДН-4), Одеська дирекція залізничних перевезень ДН-1, Порт. Припорт. Дирекція залізничних перевезень (ДН-5), забороняється приймання до перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів. Тобто, зазначена конвенція стосується окремих напрямків відвантаження готової продукції.

В той же час, як вбачається з накладних, за якими прийнято вагони до перевезення, станцією призначення є станція, яка не входить до переліку станцій, на які розповсюджується обмеження перевезення, доказів направлення вантажів за наведеними у відзиві напрямками Відповідач не надав, у зв`язку з чим посилання Відповідача на конвенцію ЦЦО/99 від 24.02.2022 є безпідставними.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, доводи Позивача, викладені у його позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, а Відповідачем не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної суми боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Посібл Солюшн» (01004, м. Київ, вул. Толстого Льва (Шевч., Солом., Голос., р-н), буд. 9; ідентифікаційний код 42174050) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Львівська залізниці» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1; ідентифікаційний код 40081195) заборгованість у розмірі 420 375 (чотириста двадцять тисяч триста сімдесят п`ять) грн 96 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 305 (шість тисяч триста п`ять) грн 64 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.06.2023.

Суддя І.В. Алєєва