Рішення № 111398277, 30.05.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/111/22-5/56/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2023 Справа № 908/2121/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянув матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна (юридична адреса: пров. Першотравневий, буд. 165, м. Бахмут, Донецька область, 84500; код ЄДРПОУ 42963180; адреса для листування: вул. Миру, буд. 41, а/с 53, 84511, м. Бахмут, Донецька область, 84500; адреса представника адвоката Незнамової Т.О.: вул. Корольова, 8/39, м. Рівне, 33024)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС (вул. Добролюбова, буд. 20, місто Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 34063592)

про стягнення 43 949,74 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Незнамова Т.О. (в режимі відеоконференцзв`язку), ордер ВК № 1056265 від 10.10.2022, посвідчення № 1276 від 26.07.2019, адвокат;

від відповідача: Кириченко А.В. (в залі суду), довіреність № 1-ІЕС/Д/2023 від 01.02.2023, керівник юридичного департаменту;

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» про стягнення 43.949,74 грн., з яких: 30.944,78 грн. заборгованість, 6.410,92 грн. пеня, 5.508,03грн інфляційні втрати, 1.086,01 грн. 3% річних. Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за виконані роботи в рамках договору №4135-ИЭС-ДЦ від 21.04.2021, внаслідок чого виникла заборгованість. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання позивач, приймаючи до уваги умови договору та приписи діючого законодавства, нарахував до стягнення пеню, інфляційні втрати та 3% річних. До позовної заяви позивачем надано клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочки його сплати до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.10.2022 позовну заяву ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна» залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою суду від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду суддею ФедоровоюО.В, та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2121/22, присвоєно справі номер провадження 28/111/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

09.12.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» заперечує проти вимог про стягнення 30.944,78 грн., оскільки дане зобов`язання було припинено 17.09.2021 внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог. Посилався на положення п. 8.8 договору, умовами якого передбачена можливість підрядника в односторонньому порядку зменшити суму, що підлягає перерахуванню за виконані роботи на суму штрафних санкцій і/або збитків. Зауважував, що на підставі отриманої від ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА» згоди ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» 17.09.2021 провело залік однорідних вимог в порядку, передбаченому ст. 203 ГК України та ст. 607 ЦК України. Заяву про припинення вищевказаних зобов`язань з оплати заборгованостей шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 30.944,78 грн. 17.09.2021 було направлено на адресу позивача цінним листом з описом вкладення. З моменту направлення даної заяви вважається, що ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» частково виконало свої зобов`язання перед позивачем по договору №4135-ИЭС-ДЦ від 21.04.2021 в розмірі 30.944,78 грн. згідно акту №1 від 30.06.2021, а ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА» повністю виконало свої зобов`язання перед ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» по відшкодуванню витрат за роботи по усуненню дефектів по договору №4135-ИЭС-ДЦ від 21.04.2021 в розмірі 30.944,78 грн. згідно листа-вимоги №2337 від 10.08.2021. Враховуючи викладене, вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

03.01.2023 на електрону пошту від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазначав, що надані відповідачем докази жодним чином не підтверджують факту зарахування будь-яких однорідних вимог по договору №4135-ИЭС-ДЦ від 21.04.2021. Посилався на неправильне трактування відповідачем положень п. 8.8 договору. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

10.01.2023 від відповідача надійшли заперечення №75 від 10.01.2023 на відповідь на відзив, в яких відповідач підтримав свою позицію про безпідставність заявлених позовних вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору. Зауважив, що після отримання позивачем заяви №2854 від 17.09.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 30.944,78 грн. жодних зауважень чи заперечень на адресу відповідача не надходило. Зазначив про допущення описки щодо зазначення у відзиві пункту договору, яким узгоджено право підрядника в односторонньому порядку зменшити суму, що підлягає перерахування за виконані роботи на суму штрафних санкцій або збитків. Щодо ненадання документів, які б підтверджували дотримання спеціальної процедури по усуненню недоліків, передбаченої п. 4.6 4.9 договору, зазначив, що відповідач не має доводити ті обставини, які не є предметом позову, а зустрічних вимог щодо стягнення витрат за роботи по усуненню дефектів відповідач не заявляє, оскільки з 17.09.2021 (з моменту направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог) зобов`язання позивача по відшкодуванню витрат за роботи по усуненню дефектів за договором №4235 від 21.04.2021 на суму 30.944,78 грн. згідно вимоги №2337 від 10.08.2021 вважаються виконаними в повному обсязі. З посиланням на ст. 119 ГПК України просив суд продовжити строк для надання заперечень на три дні, долучити до матеріалів справи заперечення, відмовити у задоволенні позовних вимог.

12.01.2023 на електрону адресу суду від позивача надійшов другий екземпляр відповіді на відзив, в якому ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА» звертає увагу суду на не отримання ним заяви про зустрічне зарахування однорідних вимог. Надані відповідачем докази направлення не можуть бути належним доказом, оскільки по-перше, в опису вкладення у цінний лист від 17.09.2021 відправником (відповідачем) зазначено про надіслання позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. №2584 від 07.09.2021, в той час, як суду надана заява №2854 від 17.09.2021. В поштовій накладній зазначена назва іншої юридичної особи та її поштова адреса, яке не відповідає реєстрації відповідача. З урахуванням викладеного наголосив про неотримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. Зазначав, що умовами пунктів 4.6-4.9 договору передбачена спеціальна процедура щодо усунення недоліків із підписанням відповідних документів. Відповідач відповідних доказів суду не надав. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

19.01.2023 на електронну адресу суду від ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» надійшла заява про поновлення процесуальних строків для надання заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідач зауважував, що дана справа не відноситься до справ незначної складності, оскільки потребує детального розгляду спору по суті та з`ясування всіх обставин, враховуючи проведення заліку взаємних однорідних вимог та збирання додаткових доказів для підтвердження належного проведення взаємозаліку та відсутності порушень відповідачем зобов`язань з оплати виконаних робіт, в тому числі шляхом звернення відповідача з запитом до третіх осіб. Через запровадження воєнного стану в Україні у відповідача до теперішнього часу залишається обмежений доступ до документів, що стосуються предмету спору, так як отримати інформацію від відповідальних осіб відповідача ускладнено у зв`язку з віддаленим режимом їх роботи в умовах постійного відключення електроенергії та засобів зв`язку. З урахуванням викладеного просив поновити процесуальний строк надання відповідачем заяви із запереченнями про розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Поновити процесуальний строк надання додаткових доказів, клопотань, заяв, пояснень у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, з викликом сторін в судове засідання.

Ухвалою від 23.01.2023р. (суддя Федорова О.В.) розгляд справи №908/2121/22 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та підготовче засідання призначено на 14.03.2023 о/об 10 год. 30 хв.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023, враховуючи наказ голови Господарського суду Запорізької області про відрахування судді Федорової О.В. зі складу суду у зв`язку з виходом у відставку на підставі рішення ВРП від 23.02.2023 №141/0/15-23, для розгляду у строки встановлені ГПК України, вказану вище справу передано на розгляд судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду (суддя Проскуряков К.В.) від 07.03.2023 справу № 908/2121/22 прийнято до провадження у порядку загального позовного провадження, вирішено перейти до повторного проведення підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 03.04.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

29.03.2023 від ТОВ ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС до суду надійшли заперечення № 1154 від 29.03.2023 (вх. № 6644/0808/23 від 29.03.2023), згідно яких відповідач заперечив проти позовних вимог та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою від 03.04.2023р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 01.05.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Задоволено усне клопотання представника позивача про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 01.05.2023 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи EasyCon.

В судовому засіданні 01.05.2023р. судом оголошено перерву до 30.05.2023р.

В судовому засіданні 30.05.2023р., технічна фіксація якого здійснювалася за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» (підрядник, відповідач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА» (субпідрядник, позивач у справі) 21.04.2021 уклали договір №4135-ИЭС-ДЦ (надалі договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що у порядку та на умовах, передбачених цим договором, субпідрядник зобов`язується своїми силами й на свій ризик виконати, а підрядник зобов`язується прийняти та оплатити такі роботи: Заміна пакетів 3-й 4-й ступені первинного пароперегрівача (далі роботи) (код Робіт згідно з державним класифікатором продукції та послуг: 33.12; Код робіт згідно з УКТ ЗЕД не зазначається) на котлоагрегаті ТП-90 ст. №15 енергоблока №9 відповідно до умов цього договору.

Безпосередній перелік, обсяг і вартість Робіт погоджується сторонами в Кошторисній документації (додаток №1 до цього договору) (п. 1.2 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що приймання виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно за Актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідками про вартість виконаних робіт (Форма КБ-3), що підписується уповноваженими представниками обох сторін. Акт приймання виконаних робіт (Форма КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних робіт (Форма КБ-3) субпідрядник надає підряднику не пізніше останнього календарного дня поточного місяця в 3 (трьох) примірниках.

Оплата робіт здійснюється підрядником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок субпідрядника протягом 30 із дати підписання сторонами Акта приймання виконаних підрядних робіт (Форма КБ-2в), Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (Форма КБ-3) і виставлення рахунку субпідрядником. Якщо останній день терміну для оплати, встановлений цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день (п. 5.4 договору).

Згідно довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2021 року (форма № КБ-3) від 30.06.2021 року, загальна вартість робіт склала 1 155 229,75 грн. (в т.ч. ПДВ).

Виконані роботи прийнято Підрядником згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт №1 та №2 (форма № КБ-2в).

У відповідності до умов договору відповідачу були виставлені рахунки на оплату №10 від 30.06.2021 на суму 535 141,44 грн. та №11 від 30.06.2021 на суму 620088,31 грн., які направлені через програму Фредо (Медок).

Підрядником частково було сплачено отримані послуги на загальну суму 1124284,97 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- №2151496 від 13 серпня 2021 року на суму 150 000 грн. 00 коп.,

- №2164276 від 20 серпня 2021 року на суму 227 000 грн. 00 коп.,

- №2179974 від 03 вересня 2021 року на суму 100 000 грн. 00 коп.,

- №2192102 від 10 вересня 2021 року на суму 127 196 грн. 66 коп.,

- №2192101 від 10 вересня 2021 року на суму 100 000 грн. 00 коп.,

- №2204502 від 23 вересня 2021 року на суму 240 000 грн. 00 коп.,

- №2216728 від 29 вересня 2021 року на суму 180 088 грн. 31 коп.

Таким чином заборгованість за виконані роботи склала 30 944,78 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати 16.09.2022 на його адресу була спрямована претензія з вимогою погасити виниклу заборгованість, сплати нараховані пеню, 3% річних та інфляційні втрати в загальному розмірі 43 949,74 грн.

Невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати виконаних робіт за договором №4135-ИЭС-ДЦ від 21.04.2021 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи доводи сторін суд враховує, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України встановлено, що у разі якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем зобов`язань щодо заміни пакетів 3-й 4-й ступені первинного пароперегрівача на котлоагрегаті ТП-90 ст. №15 енергоблоку №9.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Суд враховує, що відповідач вцілому не заперечує проти розміру визначеної позивачем суми основної заборгованості - 30 944,78 грн.

Щодо посилання ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» на відсутність у нього обов`язку як у боржника в частині боргу у зв`язку з його припиненням на підставі ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України, оскільки ним направлено стягувачу (позивачу) заяву про залік зустрічних однорідних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні приписи містяться в ч.3 ст. 203 Господарського кодексу України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є особливим способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

За змістом статті 601 ЦК України, частини 3 статті 202 ГК України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Такі висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 914/163/14, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 23.10.2018 у справі №910/18256/17, від 25.04.2018 у справі № 910/6781/17.

Крім цього у постанові від 24.01.2018р. у справі № 908/3039/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав на наступне.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Статтями 202, 203 ГК України передбачено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Дослідженими судом доказами встановлено, що листом №2357 від 10.08.2021 ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» повторно повідомив позивача про виявлення в роботі недоліків. Зазначив, що дефекти були усуненні власними силами. Вартість робіт склала 30.944,78 грн. з ПДВ. Враховуючи положення п. 4.6 договору просив позивача компенсувати понесені витрати за вказаний у листі рахунок.

У відповіді №164 від 11.08.2021 на вказаний лист позивач висловив свою згоду компенсувати відповідачу у повному обсязі витрати на усунення дефектів з суми, яка підлягає оплаті субпідряднику за виконані роботи за договором №4135-ИЭС-ДЦ від 21.04.2021.

За твердженням відповідача ним 17.09.2021 була складена та надіслана на адресу позивача заява №2854 про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 203 України, ст. 601 ЦК України, в якій відповідач зазначив, що враховуючи лист ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА» №164 від 11.08.2021 щодо надання згоди на повну компенсацію суми витрат по відшкодуванню дефектів із суми, що підлягає оплаті за виконані роботи згідно договору №4135-ИЭС-ДЦ від 21.04.2021, керуючись ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України, ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» заявив про припинення зобов`язань з оплати заборгованостей шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 30.944,78 грн. Вказано, що з моменту направлення даної заяви вважається, що ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» частково виконало свої зобов`язання перед ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна» по оплаті послуг за договором №4135-ИЭС-ДЦ від 21.04.2021 в розмірі 30,944,78 грн. згідно акту №1 від 30.06.2021, а ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА» повністю виконало свої зобов`язання перед ТОВ «ІНТРЕЕНЕРГОСЕРВІС» по відшкодуванню витрат за роботи по усуненню дефектів за договором №4135-ИЭС-ДЦ від 21.04.2021 в розмірі 30.944,78 грн., згідно вимоги №2337 від 10.08.2021.

Дослідивши у судовому засіданні подані відповідачем докази на підтвердження факту направлення вказаного повідомлення на адресу позивача суд встановив наступне.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та врегулювання відносин між ними визначаються Правилами надання послуг поштового зв`язку, які затверджені Постановою КМ України №270 від 05.03.2009, з наступними змінами та доповненнями (надалі - Правила).

Пунктом 61 Правил визначено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Відповідно до п. 2 Правил, підтвердженням надання послуг поштового зв`язку є документ (розрахунковий документ) встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція, тощо).

Наявні в матеріалах справи опис вкладення до цінного листа від 17.09.2021 року, який заповнений самим відповідачем, та копію поштової накладної суд не приймає як належні докази в підтвердження факту направлення позивачу поштової кореспонденції, оскільки вони містять суперечливі дані, а саме:

- у поштовій накладній №6900616635118 від 17.09.2021 зазначена назва іншої юридичної особи (ТОВ Єнергоремонт ТОВ) та її поштова адреса (Андріївка, Бахмутський район, Донецька обл., 84500) , яка не відповідає офіційній юридичній адресі (реєстрації) відповідача, а також зазначеній у описі вкладеного у цінний лист,

- в описі вкладеного від 17.09.2021р. у цінний лист вказано найменування отримувача "Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоремонт Україна" 84500, Донецька обл., м. Бахмут, Правулок Першотравневий, б. 165 (код за ЄДРПОУ: 42963180). Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. 2584 від 07.09.2021 (4 сторінки на 2 арк.).

Крім цього суд враховує, що суду відповідачем фактично надана заява №2854 від 17.09.2021 на 2 сторінках (1 арк.).

Обґрунтованих пояснень щодо вказаних розбіжностей відповідач суду не представив.

Отже, з вказаного неможливо достеменно встановити який саме лист було направлено відповідачем, кому та на чию адресу.

Позивач заперечує факт отримання будь-якого повідомлення від відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Листом від 16.01.2023р. № 128 відповідач звернувся до АТ "Укрпошта" з проханням підтвердити факт відправлення листа з оголошеною цінністю від 17.09.2021р. адресату ТОВ "Енергоремонт Україна" на адресу: 84500, Донецька обл., м. Бахмут, Правулок Першотравневий, б. 165 по накладній №6900616635118 від 17.09.2021.

У відповідь листом № 46 від 23.01.2023р. АТ "Укрпошта" повідомило, що надати таку інформацію неможливо, оскільки відповідно до п.п. 121-122 Правил надання послуг поштового зв`язку перевірка пересилання реєстрованих поштових відправлень в автоматизованій системі здійснюється протягом 6 місяців з дня прийняття їх до пересилання.

Встановити на дату прийняття цього рішення факт отримання позивачем вказаного листа за №6900616635118 за допомогою трекеру відправлень на загальнодоступному у мережі Інтернет сайті "Укрпошти" не вдалося, оскільки за повідомленням сайту "Дані про відправлення за номером 6900616635118 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі".

Надана відповідачем копія Журналу реєстрації вихідної кореспонденції не є належним, вірогідним та допустимим доказом на підтвердження факту поштового відправлення вказаного вище повідомлення на адресу позивача.

З огляду на викладене, суд погоджується з твердженням позивача про безпідставність доводів відповідача щодо припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог оскільки відповідачем не доведено як надання усної заяви так і факту вручення іншій стороні - позивачу у справі - повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням.

Крім цього, проаналізувавши викладені учасниками справи доводи та наявні документи, суд враховує, що відповідно до п. 4.6 договору якщо після приймання виконаних робіт підрядник виявив відступи від умов цього договору, або інші недоліки, які не могли бути встановлені під час звичайного способу їх приймання (приховані недоліки), зокрема такі, які були приховані субпідрядником навмисно, підрядник зобов`язаний негайно повідомити про це субпідряднику й додати Акт виявлених недоліків із фіксуванням переліку недоліків причин їх утворення і строків усунення. Сторони погодили, що Акт виявлених недоліків, складений підрядником, є обов`язковим для виконання субпідрядником. Субпідрядник зобов`язаний протягом 2 (двох) годин із моменту надсилання підрядником повідомлення (телеграма і/або надсилання повідомлення за допомогою технічних засобів зв`язку (факсом і/або електронним листом) про виявлення недоліків/дефектів дати відповідь (телеграма і/або надсилання повідомлення за допомогою технічних засобів зв`язку факсом і/або електронним листом) про можливість/відсутність можливості усунення виявлених недоліків/дефектів у строки визначені в Акті виявлених недоліків. У разі надання відповіді про неможливість усунення виявлених недоліків/дефектів і/або неотримання в зазначений термін відповіді від субпідрядника, підрядник має право для запобігання або ліквідації наслідків аварії, незалежно від умов цього Договору, усунути такі дефекти/недоліки своїми силами, письмово повідомивши про це субпідряднику. У цьому разі всі пов`язані з усуненням виявлених недоліків витрати компенсуються субпідрядником протягом 5 (п`яти) банківських днів із моменту надсилання відповідної письмової вимоги підрядника, шляхом перерахування на поточний рахунок підрядника суми грошових коштів, що дорівнює вартості витрат на усунення виявлених недоліків силами підрядника.

Отже, вказане свідчить про узгодження сторонами цього правочину порядку оформлення виявлених недоліків, а саме складання Акту виявлених недоліків із фіксуванням переліку недоліків причин їх утворення і строків усунення.

Проте, відповідач відповідних доказів суду не надав, у запереченнях, які містяться в матеріалах справи посилався на те, що він не має доводити ті обставини, які не є предметом позову, а зустрічних вимог щодо стягнення витрат за роботи по усуненню дефектів відповідач не заявляє, оскільки з 17.09.2021 (з моменту направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог) зобов`язання позивача по відшкодуванню витрат за роботи по усуненню дефектів за договором №4235 від 21.04.2021 на суму 30.944,78 грн. згідно вимоги №2337 від 10.08.2021 вважаються виконаними в повному обсязі.

Проте, суд не погоджується з такою позицію відповідача, оскільки лише такий Акт є належним та допустимим доказом як існування недоліків виконаної роботи, так і вартості робіт, які необхідно переробити (усунути дефекти).

Крім того, в листі від 10.08.2021 за №2337 відповідач посилався про повідомлення позивача про виявлені дефекти у листі №2161 від 26.07.2021, який суду також не наданий.

Отже, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження розміру компенсації затрат відповідача на усунення дефектів, а отже і доказів того що зустрічні зобов`язання є безспірними.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 30 944,78 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також за порушення відповідачем строків оплати наданих послуг позивач на підставі п. 8.8 договору просить суд стягнути пеню в розмірі 6 410,92 грн. за період прострочення з 02.07.2021 по 02.07.2022.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.8 договору сторони узгодили, що у разі порушення підрядником термінів оплати робіт він, на письмову вимогу субпідрядника, виплачує пеню, що діє на момент порушення зобов`язань, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасного сплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язань, але не більш ніж 5% від простроченої суми.

Проаналізувавши викладені сторонами обставини та надані докази, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування позивачем штрафних санкцій (пені) починаючи з 02 липня 2021 року, оскільки п. 5.4 договору встановлено, що оплата робіт здійснюється підрядником протягом 30 днів з дати підписання сторонами Акта приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт. Матеріали справи містять Акти приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, які підписані сторонами 30 червня 2021.

Таким чином, граничний строк оплати настає 30.07.2021, прострочення виконання підрядником зобов`язань починається з 31 липня 2021, а не як безпідставно вважає позивач з 02 липня 2021.

Крім цього, п. 8.8 договору встановлено обмеження розміру пені, а саме не більше ніж 5% від простроченої суми, що також не прийнято позивачем до уваги при здійсненні розрахунку.

Також позивач при нарахування штрафних санкцій (пені) не застосував положення п. 6 ст. 232 ГК України, положеннями якої встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного судом здійснено власний перерахунок пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та визначено її розмір у сумі 1 547,24 грн. (30.944,78 грн. х 5%), а тому в решті вимог про стягнення пені в розмірі 4.863,68 грн. слід відмовити, оскільки вони заявлені безпідставно.

Також за порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 086,01 грн. за період з 02.07.2021 по 01.09.2022 та інфляційні втрати у розмірі 5 508,03 грн. за період з липня 2021 по травень 2022.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. зазначалося, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Як вже зазначалося вище, позивач неправильно визначив дату остаточного розрахунку та, як наслідок період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Згідно з перерахунком інфляційних втрат, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", сума інфляційних втрат за період з серпня 2021 по травень 2022 (включно) складає 4 514,09 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача. В решті суми слід відмовити у зв`язку з безпідставністю.

Також суд визнав неправильним розрахунок 3% річних, оскільки позивачем не прийнято до уваги положення п. 5.4 договору, яким узгоджений строк оплати виконаних робіт

Перерахувавши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають вимоги про стягнення 3% річних за період з 31.07.2021 по 01.09.2022 в сумі 1 009,71 грн. Решта вимог про стягнення 3% річних заявлена позивачем також безпідставно і не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, застосовуючи вказані вимоги ст. 79 ГПК України у цій справі суд вважає за необхідне зазначити, що важливим є не скільки доказів буде надано за кількістю, а їх змістовна вага. Таким чином, вірогідність доказів означає їх домінування не у кількісному вимірі (тобто кількості наданих стороною документів, заяв свідків тощо), а у якісному вимірі (тобто впливі усіх доказів в їх сукупності та окремо на переконання суду у більшій ймовірності існування факту, ніж його відсутності).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що він, у разі наявності належних та допустимих доказів неналежного виконання позивачем зобов`язань за договором, не позбавлений права захистити свої права та законні інтереси шляхом звернення з позовом до суду.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 2 146,07 грн. (38.015,78 грн. (задоволено) : 43 949,74 грн. (заявлено) х 2481,00 грн. (сплачений судовий збір). Решта судового збору у розмірі 334,98 грн. залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 130, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов ТОВ «ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА» до відповідача ТОВ «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» про стягнення 43.949,74 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС» (69006, місто Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20, ідентифікаційний код 34063592) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА» (юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, пров. Першотравневий, буд. 165; адреса для листування: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 41, а/с 53, ідентифікаційний код 42963180) 30.944,78 грн. (тридцять тисяч дев`ятсот сорок чотири грн. 78 коп.) заборгованості, 1.547,28 грн. (одну тисячу п`ятсот сорок сім грн. 28 коп.) пені, 4514,09 грн. (чотири тисячі п`ятсот чотирнадцять грн. 09 коп.) інфляційні втрати, 1.009,71 грн. (одну тисячу дев`ять грн. 71 коп.) 3% річних, 2.146,07 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 07 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 08.06.2023 року.

Суддя К.В. Проскуряков