Рішення № 111398035, 08.06.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1564/23

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 13 962,60 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою користь 13 962,60 грн. плати за користування вагонами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № ПР/М-19-753/НЮдч про експлуатацію залізничної під`їзної колії Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 05.12.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

25.04.2023 від представника Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, просить задовольнити клопотання відповідача щодо застосування судом положення частини 6 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, а саме роз`єднати в окремі провадження вимоги позивача, заявлені ним в межах дійсної справи.

За доводами відповідача, позивач, в порушення вимог статті 173 Господарського процесуального кодексу України об`єднав в одній позовній заяві декілька вимог не пов`язаних між собою не підставами виникнення ні поданими доказами, а саме стягнення плати за користування вагонами, нарахованої 1) за час затримки на підходах до станції призначення та 2) за час затримки та станції Кривий Ріг.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 запропонувано Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у строк до 15.05.2023 надати до Господарського суду Дніпропетровської області письмові пояснення на відзив Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", в тому числі: щодо роз`єднання справи.

19.05.2023 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшли письмові пояснення, в яких, зокрема, позивач не погоджується із доводами відповідача про порушення правил об`єднання вимог, посилаючись на те, що спір виник стосовно доставки вантажу (перевезення власних порожніх вагонів відповідачу), який затримувався на шляху прямування та на коліях станції Кривий Ріг через незабирання відповідачем вагонів з колій станції, що спричинило зайнятість колій та, відповідно, затримку вагонів на шляху прямування.

23.05.2023 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла відповідь на відзив в якій просить суд не брати до уваги обставини які відповідач виклав у своєму відзиві на позов та не підтвердив їх документально.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про роз`єднання в окремі провадження вимоги позивача, заявлені ним в межах цієї справи.

30.05.2023 від представника Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшли заперечення на письмові пояснення в яких просить в задоволенні позову відмовити.

В свої запереченнях на письмові пояснення відповідач зазначає, що: відзив на позовну заяву був отриманий позивачем особисто 08.05.2023; помилково долучений до матеріалів справи наказ №307 від 05.07.2022 свідчить необхідність здійснення перевірки правильності нарахування розміру плати за користування вагонами; позивач, не надав доказів того, що АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відмовлялось приймати спірні вагони; позивач не вірно тлумачить положення телеграмного розпорядження №ЦМ-13/693 від 05.04.2022.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (залізниця) та Акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії, Комбінат) укладений договір № ПР/М-19-753/НЮдч/2019/у/ТО/1495 від 05.12.2019 про експлуатацію залізничної під`їзної колії Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Кривий Ріг Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі договір, договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії).

Згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає до станції Кривий Ріг через спарену стрілку № 2/4 в парній горловині станції і яка обслуговується локомотивом власника колії.

Межею під`їзної колії є сигнальний знак "Межа під`їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу "Ч" станції Допоміжна власника колії на відстані 4779 м від стрілки примикання (пункт 1 договору).

Згідно з пунктом 4 договору рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України.

Пунктом 5 договору сторони узгодили, що передача (здача) вагонів на під`їзну колію здійснюється:

- порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу 1,5 год;

- передача розбірних поїздів, маршрутів завантажених аглорудою та вапняком за повідомленнями.

Повідомлення про подачу вагонів на під`їзду колію передається по телефону прийомоздавальником вантажу та багажу станції Кривий Ріг прийомоздавальнику вантажу та багажу власника колії, не пізніше ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.

Відповідно до пункту 6 договору вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-відправних колій № 1 - 11 станції Допоміжна власника колії.

Здавання вагонів у комерційному та технічному відношенні залізницею власнику колії здійснюється на одній з приймально-відправних колій № 1 - 11 станції Допоміжна власника колії.

Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.

За умовами пункту 7 договору кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить не більше 57 вагонів (228 вісей), для вагонів-обкотишовозів не більше 60 вагонів (240 вісей).

Про готовність вагонів до забирання маневровий диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ власника колії повідомляє по прямому телефонному зв`язку маневреного диспетчера станції Кривий Ріг, не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з подальшим письмовим підтвердженням за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.199 № 113, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (пункт 8 договору).

З під`їзної колії вагони повертаються:

- завантажені маршрути цілими составами, які сформовані згідно з ПТЕ і планом формування поїздів;

- порожні вагони у тій кількості, в якій були передані на під`їзну колію.

Партії вагонів, що повертаються з під`їзної колії, формуються згідно з ПТЕ і доставляються локомотивом власника колії на одну з приймально-відправних колії № 1 - 11 станції Допоміжна.

Приймально-здавальні операції у технічному та комерційному відношеннях здійснюються на одній із приймально-відправних колій № 1 - 11 станції Допоміжна (пункт 9 договору).

Пунктом 10 договору передбачено, що з під`їзної колії вагони здаються:

- навантажені маршрути через інтервал часу 1,5 год;

- інші вагони за повідомленнями по мірі готовності в кількості, не менше 40 вісей.

Середньодобова переробна спроможність вантажних фронтів по основних масових вантажах:

ВИВАНТАЖЕННЯ

ст. Концентрат (Агломераційний цех):

Аглоруда (колія № 12) 94 ваг.

Аглоруда (колія № 13) 94 ваг.

Вапняк (колія № 15) 188 ваг.

Коксова дрібниця (колія № 14) 111 ваг.

Вугілля АШ (колія № 14) 111 ваг.

НАВАНТАЖЕННЯ

ст. Агломерат:

Агломерат (колія № 19) 352 ваг.

Концентрат залізорудний (РФЗ-1, колія № 11) 120 ваг.

ст. Концентрат:

Концентрат залізорудний (колія № 11) 114 ваг.

Концентрат залізорудний (колія № 10) 114 ваг.

Концентрат залізорудний (колія № 38) 123 ваг.

Концентрат залізорудний (РЗФ-1 колія № 17) 74 ваг.

Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору).

Для під`їзної колії встановлюється загальний єдиний термін перебування усіх вагонів 25,1 година (пункт 12 договору).

Відповідно до пункту 15 договору власник колії сплачує залізниці плату:

- за подачу, забирання вагонів згідно з табл. 1, табл. 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язаних з ними послуг (Тарифне керівництво № 1);

- за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;

- за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) згідно з Правилами зберігання вантажів;

- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії, згідно з діючими нормативними документами.

Списання здійснюється з особового рахунку власника колії.

Збори і плата вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України на умовах попередньої оплати на поточний рахунок із спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".

Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 21.12.2019 до 20.12.2024 включно (пункт 20 договору).

Відповідно до повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00191000/2020-0001 від 30.06.2020 Акціонерне товариство "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від Приватного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомило останньому про присвоєні йому коди: 1. відправника/одержувача 5343; 2. платника 2557988 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером (а.с. 20)

Таким чином, 25.02.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" та Акціонерне товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" уклали договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що знаходиться у публічному доступі.

Так, на момент виникнення спору, укладені та діяли договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії та договір про надання послуг.

Згідно зі статті 29 Статуту залізниць України "Укрзалізниця має право запроваджувати, за погодженням з Мінтрансом, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення не розвантажених транспортних засобів у пунктах призначення".

Матеріалами справи підтверджується, що за накладними №№ 34656, 45257201, 45276623, 45290301, 45273786, 45292448, 45273786, 45292455, 45257219, 45257201, 45279189, 45288321, 45279189, 45290301, 45292455, 45290343, 45288321, 45276623, 45292448, 45257219, 45290343, 45292521, 45292471, 45300977, 45301009, 45292489, 45292513, 45292679, 45300993, 45302072, 45305604, 45302114, 45302148, 45313111, 45305646, 45311511, 45311479, 45313657, 45313103, 45305638, 45315512, 45315645, 45318920, 45324209, 45319969, 45319043, 45320025, 53815973, 45324241, 45327038, 45327046, 45260361, 45238813, 45205820, 45238813, 45273778, 45274008, 45238821, 45278488, 45252756, 45252756, 45263779, 45238821, 45276722, 45263779, 45276722, 45278488, 45274008, 45260361, 45205820, 45273778, 45292265, 45279114, 45294329, 45298007, 45292273, 45283272, 45294345, 45294337, 45294980, 45298106, 45298148, 45298122, 45298114, 45300787, 45305737, 45300712, 45298155, 45300571, 45305752, 45300779, 45305745, 45305786, 45305802, 45305810, 45307535, 45305828, 45305869, 45307600, 40444, 40483, 40477, 45670270, 40828493, 40828501, 40449, 40476, 40443, 40475, 40468, 40462, 40447, 40461, 40435, 40482, 40441, 40446, 40458, 40471, 40437, 40472, 40467, 40453, 40455, 40470, 40478, 40440, 45784006, 45848322, 40428 на адресу ПрАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" були прийняті до перевезення порожні власні вагони, станція призначення Кривий Ріг.

Оскільки Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не своєчасно забирало вагони на свою під`їзну колію, станцією Кривий Ріг Сортувальний були складені акти про затримку ф. ГУ- 23а №46 від 27.07.2022, що підписані представниками станції і відповідача.

Позивачем нарахована відповідачу плата за користування вагонами 13 962,60 грн, яка включена до Відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46: №№ 01089267, 01089268, 02089269, 02089270, 03089271, 05089272, 09089273, 01099012, 03099274, 03099275, 06099276, які підписані представником відповідача із застереженнями "з нарахованою платою за користування вагонами не згодні: у зв`язку із відсутністю наряда на навантаження. Про готовність до приймання повідомлено ДСЦ с. Кривий Ріг о 16:30 27.07.2022; у зв`язку з тим, що затримка вагонів виникла з причин, що не залежали від вантажовласника воєнні дії".

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" посилається на відмову Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" сплатити 13 962,60 грн. плати за користування вагонами, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 13 962,60 грн. плати за користування вагонами.

Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору надання послуг залізничного перевезення; факт надання послуг; наявність перевізних документів - залізничних накладних; наявність наказів про затримку вагонів; наявність актів форми ГУ-23а, ГУ-23, правомірність здійснення розрахунків заявлених до стягнення плати за користування вагонами.

Взаємовідносини залізниці з контрагентами визначаються Статутом залізниць України (далі Статут), Правилами перевезень вантажів та відповідними договорами. Щодо порядку і умов експлуатації залізничних під`їзних колій, подачі та забирання вагонів згідно зі статті 21 Закону України "Про залізничний транспорт" та пункту 71 Статуту - визначаються договором.

Пунктами 46, 47, 119, 125 Статуту визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо). За несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

При цьому, Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (пункт 2 Статуту).

Абзацом 2 пункту 64 Статуту визначено, що під`їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування. Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (абз. 1, 4 пункту 71 Статуту).

Відповідно до пункту 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Відповідно до пункту 46 Статуту Одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999, пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам`ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам`ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку.

Правилами користування вагонами чітко встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на підходах до станції призначення.

Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (п. 6 Правил користування вагонами і контейнерами).

Відповідно до пункту 3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів (п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами).

Розмір плати за користування вагонами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п. 14 Правил користування вагонами і контейнерами).

Згідно з пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порт, підприємства.

Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, встановлено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

За пунктом 2.7 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, для під`їзних колій, які обслуговуються власними локомотивами, порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під`їзної колії іншого підприємства свої склади або колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються безпосередньо між контрагентом і підприємством, якому належить залізнична під`їзна колія, без участі залізниці. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під`їзна колія.

Пунктом 73 Статуту встановлено, що порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під`їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під`їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під`їзна колія.

Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені пунктом 121 Статуту та пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами.

Заперечення відповідача у відомостях плати та у відзиві на позов на введений воєнний стан не є підставою для звільнення від плати за користування вагонами. Відповідач не довів яким чином саме ця обставина вплинула на неможливість своєчасного забирання доставлених залізницею вантажів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Судом розцінюються критично доводи відповідача щодо запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення як підставу для зменшення розміру нарахувань з огляду на наступне.

Правовою основою запровадження комендантської години є Конституція України, Закони України Про правовий режим воєнного стану, Про оборону України, відповідний указ Президента України, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.

Комендантська година (заборонений час) - це заборона військовим комендантом в певний час доби й на певний час перебувати на вулицях та в громадських місцях мешканцям певного населеного пункту, де встановлено Президентом України воєнний/надзвичайний стан.

Механізм здійснення заходів під час запровадження комендантської години передбачено Порядком здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573.

Відповідно до пункту 7 цього Порядку, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до пункту 11 цього Порядку, контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.

Аналогічні вимоги встановлено і розпорядженнями начальника обласної військової адміністрації Дніпропетровської області.

Рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час воєнного стану в Україні.

До підрозділів Укрзалізниці зміст рішення правління було доведено телеграфним розпорядженням № ЦМ-13/693 від 05.04.2022.

Зі змісту згаданих документів видно, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у "кинутих" поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під`їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник у випадках:

- введення перевізником тимчасових обмежень щодо станції призначення після прийняття вантажу перевізником до перевезення;

- запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції; проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями російської федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування;

- прийняття Державною митною службою України (або іншими органами державного контролю) рішення про простій працівників певних територіальних органів, у зв`язку з чим територіальні органи тимчасово не здійснюють митне та інше оформлення вантажів на станціях відправлення та призначення.

Вказані вище обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з Додатком 6 до Правил користування вагонами.

Акти загальної форми ГУ-23, складені у випадку затримки вагонів з вказаних вище підстав, мають містити конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання актів. Саме акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, зазначених вище.

Проте, акти загальної форми із зазначенням даних обставин не складались.

Також слід зазначити, що складений позивачем акт загальної форми ГУ-23 не містить жодних заперечень відповідача з проводу неможливості забирання вагонів саме у зв`язку із запровадженням комендантської години.

Правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 №573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану", Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 "Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеженні свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан".

Під час комендантської години запроваджуються певні заборони та обмеження, зокрема, перебування на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, пересування на транспортних засобах тощо.

Проте, відповідач не довів, що (1) під час дії комендантської години виробничі підрозділи і позивача, і відповідача не працюють у нічну зміну (під час комендантської години), як і до початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації, і який вплив на виробничий процес сторін має комендантська година, якщо це не пов`язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях; (2) у спірний період робота залізничних станцій та під`їзних колій відповідача, що примикають до цих станцій, припинялась на період дії комендантської години; (3) направлення на адресу позивача будь-яких повідомлень про те, що АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не здійснює свою роботу в нічний час (під час комендантської години), що в свою чергу унеможливлювало своєчасне забирання вагонів; (4) направлення позивачу пропозицій щодо внесення змін до договору в частині подавання/забирання вагонів в нічний час (під час комендантської години).

Отже, оцінивши всі обставини незабирання вагонів відповідачем на власні під`їзні колії у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що такі обставини мали місця з причин, які від нього, як від вантажовласника, не залежать, що презюмує його вину. Іншій підхід (звільнення від плати за користування вагонами, яка є зобов`язанням, а не санкцією) завдав би збитки позивачу, від дій якого не залежали ані строк, ані причини затримки вагонів.

Також суд враховує, що рішення правління АТ "Українська залізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору, а тому за відсутності складених залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, відсутні підстави не враховувати в час користування вагоном час комендантської години.

Доводи відповідача щодо неправильного застосування норм Правил користування вагонами і контейнерами в частині визначення часу користування вагонами за час затримки вагонів з вини вантажовласника з урахуванням приписів телеграмного розпорядження АТ "Українська залізниця", виданого на підставі рішення правління AT "Українська залізниця" від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т), не знайшли свого підтвердження.

З огляду на наведене та встановивши, що затримка вагонів на підходах до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (відповідачем) і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, тобто з причин, які залежать від вантажовласника (відповідача), що доводить і його вину, суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 13 962,60 грн.

Крім того, відповідачем не спростовано, що під час дії комендантської години виробничі підрозділи і позивача і відповідача, як і до початку повномасштабної воєнної агресії Російської Федерації, працюють у нічну зміну, і жодного впливу на виробничий процес сторін комендантська година не має, адже це не пов`язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях.

З огляду на зазначене, доводи відповідача щодо неправомірності нарахування плати за користування спірними вагонами без виключення часових проміжків, коли на території Дніпропетровської області діяла комендантська година, не ґрунтуються на нормах законодавства та суперечать фактичним обставинам справи.

Крім того, згідно з телеграмним розпорядженням Департаменту комерційної роботи АТ "Укрзалізниця" № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, на яке також посилається відповідач, звільнення замовника від плати за користування вагонами за час існування перелічених у ньому виняткових обставин повинно засвідчуватися актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з додатком 6 до Правил користування вагонами.

Вказаним розпорядженням передбачено, що акти загальної форми ГУ-23, складені у випадку затримки вагонів з вказаних підстав, мають містити конкретний опис обставин, що стали підставою затримки вагонів та складання акта. Акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, вказаних вище.

У той же час, інформація, яка зазначена в актах загальної форми ГУ-23, посилань на комендантську годину, не містять. Будь-яких повідомлень, щодо неможливості забирання вагонів з під`їзної колії у зв`язку з веденням воєнного стану на станцію призначення від відповідача не надходило.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.04.2023 у справі №904/2019/22.

З огляду на викладене, відповідачем наявними матеріалами справи не доведена відсутність своєї вини у спричиненні скупчення вагонів на станції призначення.

Крім того, відповідно до пункту 6.2. договору про надання послуг сторони домовились, що сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини (пункт 6.3. договору про надання послуг).

Доказів вчинення дій, передбачених вказаними вище умовами договору, відповідач суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору перевезення, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені.

Таким чином, відповідач не спростував доводів позивача, не довів наявність обставин, що є підставою для відмови у позові з огляду на положення пункту 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами, згідно з якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких, згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Інформація яка зазначена в актах загальної форми ГУ-23 вказує на те, що Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" працювало та забирало вагони на свої під`їдні колії цілодобово.

Дослідивши розрахунок плати за користування вагонами, здійснений позивачем, суд встановив, що він є таким, що виконаний у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 13 962,60 грн. плати за користування вагонами.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 13 962,60 грн задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код: 00191000) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґейдройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код: 40081237) 13 962,60 грн (тринадцять тисяч дев`ятсот шістдесят дваі гривні 60 коп.) плати за користування вагонами, 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.06.2023

Суддя Ю.А. Бажанова