Рішення № 111397987, 06.06.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1521/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз", м. Київ

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області

про стягнення 9 739 500,14 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Боваровська Г.П.

Представники:

від позивача: Катрук Євген Анатолійович, ордер, адвокат

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" 24.03.2023 через "Електронний суд" звернулося з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", в якому просить суд стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою користь суму інфляційних витрат за період вересень 2022 лютий 2023 в розмірі 2 069 037,89 грн та 3% річних за період 23.08.2022 по 15.03.2023 в сумі 464 234,61 грн. Судові витрати по справі просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" посилається на не виконання відповідачем зобов`язань за договором №19/03/02П про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2021 в частині своєчасної сплати заборгованості, яка стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2022 року у справі № 904/1613/22, що стало підставою для звернення позивача із позовом до відповідача про стягнення інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних, нарахованих на суму заборгованості, яка стягнута з відповідача на підставі даного рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023 призначено підготовче засідання на 18.04.2023.

12.04.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" надійшла заява про участь представника в засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" про участь представника в засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку "EasyCon" відмовлено.

14.04.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про зміну предмету позову в якій позивач доповнює позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором 19.03.02П про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2022 року за січень 2022 року в розмірі 143 725,55 грн на підставі чого просить сягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою користь заборгованість в розмірі 9 739 500,18 грн з яких:

- 143 725,55 грн пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором 19/03/02П про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2022 за січень 2022 року;

- 402 310,53 грн. інфляційних нарахувань на основну суму заборгованості за Договором 19/03/02П про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2022 за січень 2022 року;

- 63 771,35 грн 3 % річних, нарахованих на основну суму заборгованості за Договором 19/03/02П про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2022 за січень 2022 року;

- 3 951 567,35 грн пені за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання за Договором 19/03/02П про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2022 за лютий 2022 року;

- 4 346 140,82 грн інфляційних нарахувань на основну суму заборгованості за Договором 19/03/02П про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2022 за лютий 2022 року:

- 831 984,54 грн 3% річних, нарахованих на основну суму заборгованості за Договором 19/03/02П про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2022 за лютий 2022 року.

Частиною 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом перевірено, що позивачем дотримано вимоги статті 46 Господарського процесуального кодексу України щодо подання заяви про збільшення позовних вимог та прийнято заяву до розгляду.

При цьому господарський суд враховує, що позивачем хоч і зазначений загальний розмір суми позову 9 739 500,18 грн, однак загальний розмір позову з урахуванням уточнень складає 9 739 500,14 грн (143 725,55 грн + 402 310,53 грн. + 63 771,35 грн + 3 951 567,35 грн +4 346 140,82 грн + 831 984,54 грн).

17.04.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю представника в іншому судовому засіданні в Господарському суду міста Києві.

У судовому засіданні 18.04.2023 відкладено підготовче судове засідання у справі на 17.05.2023.

16.05.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання в якому просить господарський суд у задоволенні клопотання Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про зменшення 3% річних відмовити.

У судове засідання, яке відбулося 17.05.2023 з`явились представники позивача, представник відповідача не з`явилися, про причини неявки в судове засідання господарський суд не повідомив.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 17.05.2023 господарським судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу призначити до розгляду в засіданні на 06.06.2023.

У судове засідання, яке відбулося 06.06.2023, представник відповідача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали господарського суду від 17.05.2023) до електронної скриньки відповідача 17.05.2023 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали господарського суду від 17.05.2023), яке отримане відповідачем 24.05.2023.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.06.2023, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 06.06.2023 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2022 року у справі № 904/1613/22 встановлені такі обставини.

19.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" (далі-Постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі-Споживач) укладено Договір 19/03/02П про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до пункту 1.1 якого умови договору розроблено відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою від 14.03.2018 №312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) та є однаковими для всіх об`єктів споживача.

За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії згідно з умовами цього Договору (пункт 2.1 договору).

Обов`язковою умовою для постачання електроенергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору постачання електричної енергії Споживачу здійснюється відповідно до Комерційної пропозиції (Додаток № 1), Переліку точок комерційного обліку об`єктів ЕПС-кодів (Додаток № 2) та Договірних величин постачання електроенергії Споживачу (Додаток № 3), які є невід`ємною частиною Договору.

За приписами пункт 5.1 договору вартість цього Договору становить 415 771 500, 00 грн. (Чотириста п`ятнадцять мільйонів сімсот сімдесят одна тисяча п`ятсот грн.. 00 коп.) в т.ч. ПДВ 20% 69 295 250,00 грн.

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами та в строки, які визначено в Комерційній пропозиції (Додаток № 1) (пункт 5.2 договору).

Згідно з пунктом 5.5 договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 5.6 договору).

Згідно з пунктами 5.7. 5.8 договору оплата вартості обсягу використання електричної енергії, заявленого на поточний розрахунковий період здійснюється Споживачем, на підставі виставлених рахунків Постачальником, за схемою платежів, зазначеною в Комерційній пропозиції (Додаток № 1).

Акт приймання-передачі електричної енергії за розрахунковий місяць складається Постачальником на підставі даних комерційних приладів обліку. Постачальник зобов`язаний скласти Акт приймання-передачі електричної енергії за розрахунковий місяць та надати два його примірника на розгляд Споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Споживач зобов`язаний розглянути наданий Постачальником Акт приймання-передачі електричної енергії за розрахунковий місяць, та, за відсутності зауважень, підписати його не пізніше ніж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання такого акта від Постачальника, і повернути один примірник Постачальнику.

Згідно з пунктом 5.9 договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору (без урахування кредиту). Спецрахунок Постачальника зазначається в платіжних документах Постачальника, у тому числі в разі його зміни.

Договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов`язань по ньому - до повного їх виконання (пункт 15.1 договору).

Згідно з розділом 3 Комерційної пропозиції (Додаток №1 до Договору) оплата електричної енергії здійснюється Споживачем на підставі рахунків, виставлених Постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в наступному порядку:

- перший плановий платіж до 09 числа розрахункового періоду в розмірі 25% вартості заявленої договірної величини споживання електричної енергії;

- другий плановий платіж до 16 числа розрахункового періоду в розмірі 30% вартості заявленої договірної величини споживання електричної енергії;

- остаточний розрахунок протягом 5 (п`яти робочих днів з дати отримання остаточного рахунку на розрахунковий період за фактичну спожиту електричну енергію.

Якщо день оплати припадає на вихідний день або святковий день, платіж виконується у перший робочий день, що слідує за вказаним в дійсній комерційній пропозиції без урахування Ккр.

Розділом 4 Комерційної пропозиції встановлено, що рахунки на оплату електричної енергію виставляється та надсилаються електронною поштою на адресу Споживача (оgе@vоstgok.dp.uа) не пізніше 5-ти робочих днів до відповідного числа, що зазначено у розділі 3 Комерційної пропозиції на підставі заявлених споживачем обсягів споживання електричної енергії.

Остаточний рахунок за розрахунковий період за спожиту електричну енергію та Акт прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (далі - Акт) формується Постачальником на підставі фактичних даних про обсяги погодинного графіку споживання електричної енергії в розрахунковому періоді і відповідної ціни, в порядку, передбаченому ПРРЕЕ. ККО та інших відповідних регуляторних документів, затверджених НКРЕКП, і надаються Споживачу в строк не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Споживач зобов`язаний розглянути наданий Постачальником Акт за розрахунковий місяць та за відсутності зауважень підписати його не пізніше ніж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання такого Акта від Постачальника, і повернути один примірник Позичальнику.

Оплата рахунків Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, але не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання такого Акта від постачальника і повернути один примірник Постачальнику.

Так, 14 лютого 2022 року на електронну адресу Відповідача - оgе@vоstgok.dp.uа Позивачем були направлені:

рахунок № ЕЕ/22-02/616 Ф за спожиту електроенергію за січень 2022 року на загальну суму: 48 158 769, 55 грн ;

акт № 01-22/12 прийому-передачі електроенергії за січень 2022 року на загальну суму: 48 158 769, 55 грн.

Відповідно до положень Розділу 3 та Розділу 4 Комерційної пропозиції Відповідач зобов`язаний був 20.02.2022 року провести остаточний розрахунок за спожиту електроенергію за січень 2022 року на загальну суму 48 158 769, 55 грн.

Однак, Відповідачем була проведена часткова оплата поставленої електроенергії на загальну суму 46 830 672, 30 грн, відповідно до платіжних доручень №2057 від 09.02.2022 на суму 1 771 962,88 грн; №2058 від 09.02.2022 на суму 9 752 993,63 грн; №2002 від 09.02.2022 на суму 13 976 676,06 грн; №2056 від 09.02.2022 на суму 18 898 366,73 грн та №4512 від 25.05.2022 на суму 2 430 673,42 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості за поставлену Позивачем електроенергію за січень 2022 року складає 1 328 097, 25 грн.

Відповідач, усупереч положенням підпункту 1 пункту 7.2. Договору, неналежно виконав договірні зобов`язання та не оплатив поставлену електроенергію в лютому 2022 року згідно Акту приймання-передачі електроенергії від 28.02.2022 року на загальну суму 26 224 037,90 грн.

Оскільки згідно положень розділу 3 та розділу 4 Комерційної пропозиції строк виконання зобов`язання з оплати поставленої електроенергії настав 21 березня 2022 року, станом на момент подання даної позовної заяви Відповідач не провів жодного платежу з метою оплати поставленої електроенергію в лютому 2022 року згідно Акту №UC00-001150 від 28.02.2022 року на загальну суму 26 224 037,90 грн.

Загальна сума заборгованості Відповідача за поставлену Позивачем електричну енергію за січень та лютий 2022 року складає 27 552 134,37 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2022 року у справі № 904/1613/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" частково задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" 27 552 135,15 грн основного боргу, 915 733,26 грн інфляційних втрат, 644 628,54 грн пені та 446 356,88 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" посилається на несплату відповідачем електричної енергії за договором №19/03/02П про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2021 за січень та лютий 2022 року, яка стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2022 року у справі № 904/1613/22, просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні витрати за прострочення, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 4 095 292,90 грн. пені, 4 748 451,35 грн. інфляційних втрат, 895 755,89 грн. 3% річних а прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором 19/03/02П про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2022 за січень 2022 року та лютий 2022 року.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору №19/03/02П про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2021, строк дії договору, факт поставки електричної енергії, строк оплати, наявність прострочення оплати.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України та статті 275 Господарського кодексу України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов`язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2022 у справі №904/1613/22 встановлено, що строк оплати наданих позивачем послуг за договором договору №19/03/02П від 19.01.2021 за січень 2022 року настав 20.02.2022 (прострочення складає 1 328 097,25 грн.), за лютий 2022 року настав 20.03.2022 (прострочення складає 26 224 037,90 грн.).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2022 року у справі № 904/1613/22 стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" 27 552 135,15 грн основного боргу (заборгованість за поставлену електричну енергію за січень та лютий 2022 року), 915 733,26 грн інфляційних втрат за період з березня по квітень 2022 року, 644 628,54 грн пені за період з 20.02.2022 по 02.06.2022.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач з урахуванням прийнятої заяви про зміну предмету позову просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочення оплати за січень 2022 року за період з 21.02.2022 по 10.04.2023 у розмірі 63 771,35 грн.; за прострочення оплати за лютий 2022 року за період з 21.03.2022 по 10.04.2023 у розмірі 831 984,54 грн.

Господарським судом перевірку розрахунку 3% річних, арифметичних помилок не виявлено.

Позивач з урахуванням прийнятої заяви про зміну предмету позову просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за прострочення оплати за січень 2022 року за період з 21.02.2022 по 31.03.2023 у розмірі 402 310,53 грн.; за прострочення оплати за лютий 2022 року за період з 01.05.2022 по 31.03.2023 у розмірі 4 346 140,82 грн.

Господарським судом перевірку розрахунку інфляційних втрат за прострочення оплати за лютий 2022 року, арифметичних помилок не виявлено.

Щодо нарахування інфляційних втрат за січень 2022 року, господарський суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

Враховуючи, що строк оплати за січень 2022 року настав 20.02.2022, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за період з 21.02.2022 по 28.02.2022 у розмірі 17 182,95 грн. задоволенню не підлягають.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2022 року у справі № 904/1613/22, зокрема, стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" 915 733,26 грн інфляційних втрат за період з березня по квітень 2022 року, 644 628,54 грн.

При цьому, у справі №904/1613/22 позивачем заявлялись позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за прострочення оплати за січень 2022 року, які розраховані на суму боргу 1 328 097,25 грн. за період з березня по квітень 2022 року у сумі 102 788,09 грн.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем у справі №904/1521/23 заявлені позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за прострочення оплати за січень 2022 року у період з березня 2022 по квітень 2022 року нараховує на суму прострочення 2 430 673,42 грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.06.2023, представник позивача повідомив, що станом на 01.03.2022 заборгованість відповідача за поставку електричної енергії за січень 2022 року склала 2 430 673,42 грн., в подальшому відповідачем частково сплачена заборгованість і з 25.05.2022 заборгованість відповідача за поставку електричної енергії за січень 2022 року склала 1 328097,25 грн.

З наведеного вбачається, що позивачем нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати за січень 2022 року за період березень - квітень 2022 року на суму 1 328 097,25 грн. (інфляційні втрати у сумі 102 788,09 грн.) і у справі №904/1613/22 і у справі №904/1521/23 (у складі суми боргу 2 430 673,42 грн.).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що у справі №904/1613/22 ухвалено рішення, в тому числі й про стягнення інфляційних втрат за прострочення оплати за січень 2022 року за період з березня 2022 року квітень 2022 року 102 788,09 грн. (на суму прострочення 1 328 097,25 грн.), провадження у справі про стягнення з відповідача на користь позивача 102 788,09 грн. інфляційних втрат за березень - квітень 2022 року підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за прострочення оплати за січень 2022 року підлягають задоволенню у сумі 344 050,41 грн: 85 333,88 грн. (за прострочення суми 1 102 576,17 грн. (2 430 673,42 грн. (сума прострочення) - 1 328 097,25 грн. (сума прострочення на яку нараховані і стягнуті інфляційні втрати у справі №904/1615/22) за період з березня 2022 року по квітень 2022 року + 85 333,88 грн. (за прострочення 2 430 673,42 грн.) за травень 2022 року + 193 088,35 грн. (за прострочення суми 1 328097,25 грн.) за період з червня 2022 року по березень 2023 року.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 4 690 191,23 грн. (344 050,41 грн. + 4 346 140.82 грн.).

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Позивач з урахуванням прийнятої заяви про зміну предмету позову просить стягнути з відповідача пеню за прострочення оплати за січень 2022 року за період з 03.06.2022 по 20.08.2022 у розмірі 143 725,55 грн.; за прострочення оплати за лютий 2022 року за період з 03.06.2022 по 20.09.2022 у розмірі 3 951 567,35 грн.

Господарським судом перевірку розрахунку пені, арифметичних помилок не виявлено.

Таким чином, є правомірними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 681 240,02грн. (895 755,89 грн. - 3% річних + 4 690 191.23 грн. - інфляційних втрат + 4 095 292,90 грн. пені).

Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" просить зменшити розмір 3% річних на 90%.

Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" зазначає, що є єдиним в Україні підприємством, що здійснює видобуток уранових руд, їх переробку та виробництво закису-окису урану, з якого виготовляється ядерне паливо для атомних станцій України; віднесено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки в безпеки країни.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" росить господарський суд у задоволенні клопотання Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про зменшення 3% річних відмовити.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Доводи відповідача про віднесення Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, відхиляються господарським судом з огляду на те, що відповідач не належить до суб`єктів господарювання, до яких застосування господарських санкцій за порушення договірних зобов`язань було б обмежено.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" єдине в Україні підприємство, яке здійснює видобуток уранових руд, їх переробку та виробництво закису-оксиду урану, з якого виготовляється ядерне паливо для атомних електростанцій України; Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" є містоутворюючим підприємством м. Жовті Води Дніпропетровської області, смт. Смоліне Кіровоградської області, забезпечує роботою мешканців м. Кропивницький та Мала Виска; господарський доходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 50%.

При цьому, зменшуючи розмір пені на 50%, господарський суд, також враховує відсутність доказів понесення позивачем збитків у справі, спричинених порушенням відповідачем своїх зобов`язань, а також те, що зменшення розміру пені на 50% не знівелює правову природу пені як засобу відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги у розмірі 7 633 593,57 грн. (895 755,89 грн. - 3% річних + 4 690 191.23 грн. - інфляційні втрати + 2 047 646,45 грн. пеня).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" 102 788,09 грн. інфляційних втрат.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 9 739 500,14 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" (01015, м. Київ, вул. Лейпцигська, 3 А, код ЄДРПОУ 42601505) 895 755,89 грн. 3% річних, 4 690 191.23 грн. інфляційних втрат, 2 047 646,45 грн. пені, 145 218,60 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.06.2023

Суддя Ю.А. Бажанова