Рішення № 111397975, 06.06.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2023м. ДніпроСправа № 904/694/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання Риженко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", м. Покров, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу в розмірі 2 447 314,68 грн.

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", м. Покров, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро

про внесення змін до договору розподілу природного газу від 01.01.2016

Представники:

Від позивача (за первісним позовом): Рудницький Е.С., довіреність № 01Др-30-0223 від 13.02.2023, представник

Від відповідача (за первісним позовом): Колодочка Г.В., довіреність № 6 від 02.01.2023, адвокат

Від відповідача (за первісним позовом): Ковтуненко Р.О., довіреність № 17 від 02.01.2023, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016 № 0942005АPSBP016 у розмірі 2 447 314,68 грн., з яких:

- 1 648 111, 39 грн. - основний борг;

- 56 611, 08 грн. - 3 % річних;

- 345 277, 36 грн. - інфляційні втрати;

- 397 314, 85 грн. - пеня.

Ухвалою від 13.02.2023 позовну заяву залишено без руху.

16.02.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 17.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 14.03.2023.

13.03.2023 від відповідача надійшло клопотання про об`єднання справ № 904/694/23 та № 904/783/23 в одне провадження № 904/694/23 в порядку ст. 173 ГПК України.

Клопотання мотивоване тим, що в цих справах предметом спору є стягнення суми основного боргу згідно договору розподілу природного газу від 01.01.2016 № 0942005АPSBP016 та штрафних санкцій.

14.03.2023 позивач проти клопотання відповідача про об`єднання справ заперечив, попросив відкласти розгляд цього питання для надання своєї позиції.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився.

Клопотання відповідача про об`єднання справ № 904/694/23 та № 904/783/23 в одне провадження № 904/694/23 залишено на розгляді суду.

Ухвалою від 14.03.2023 відкладено підготовче засідання на 10.04.2023.

22.03.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позовних вимог заперечив.

Крім того, 22.03.2023 від Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про внесення змін до договору розподілу природного газу від 01.01.2016, що укладений шляхом підписання заяви-приєднання № 0942005APSBP016, шляхом коригування річної замовленої потужності об`єму газу на 2022 рік з 2 240 064,61 м3 до 1 013 875,00 м3.

Ухвалою від 27.03.2023 зустрічну позовну заяву залишено без руху. Позивачу за зустрічним позовом протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду (направленої поштовим або електронним зв`язком) запропоновано усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

28.03.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

03.04.2023 від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 03.04.2023 прийнято зустрічний позов Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про внесення змін до договору розподілу природного газу від 01.01.2016. Розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним у підготовчому засіданні на 10.04.2023.

07.04.2023 від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому він проти зустрічних позовних вимог заперечив.

10.04.2023 в підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 01.05.2023.

20.04.2023 від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про об`єднання справ №№ 904/694/23, 904/783/23, 904/1360/23, 904/1257/23 та 904/1643/23 в одне провадження № 904/694/23.

Клопотання мотивоване тим, що справи є пов`язаними між собою, оскільки вимоги одного і того самого позивача до одного і того ж самого відповідача ґрунтуються на однакових правових підставах, а предмети позовів є тотожними.

01.05.2023 відповідач за первісним позовом проти первісного позову заперечив, зустрічний позов підтримав.

Клопотання про об`єднання справ № 904/694/23 та № 904/783/23 в одне провадження відповідач за первісним позовом просив залишити без розгляду, оскільки по справі № 904/783/23 винесено рішення, клопотання про об`єднання справ №№ 904/694/23, 904/1360/23, 904/1257/23 та 904/1643/23 в одне провадження № 904/694/23 підтримав.

Позивач за первісним позовом підтримав первісний позов, проти зустрічного заперечив, надав заперечення проти об`єднання в одне провадження справ №№ 904/694/23, 904/783/23, 904/1360/23, 904/1257/23 та 904/1643/23.

Заперечення обґрунтовані тим, що справа № 904/694/23 є досить складною та об`ємною. Крім того, позивач з первісним позовом зауважує, що в даній справі прийнято зустрічну позовну заяву до сумісного розгляду.

Також позивач за первісним позовом зазначає, що в межах даної справи сторони вже обмінялися процесуальними документами по суті справи, надали всі наявні докази на підтвердження своїх позицій, тоді як по справам №№ 904/1360/23, 904/1257/23 та 904/1643/23 на адресу позивача за первісним позовом не находили відзиви на позовні заяви.

На думку позивача за первісним позовом, вказане тягне за собою ще більше затягування процесу по справі № 904/694/23.

Ухвалою від 01.05.2023 клопотання Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" про залишення без розгляду клопотання про об`єднання справ № 904/694/23 та № 904/783/23 в одне провадження задоволено. Клопотання Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" про об`єднання справ № 904/694/23 та № 904/783/23 в одне провадження залишено без розгляду.

В задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" про об`єднання в одне провадження справ Господарського суду Дніпропетровської області: №№ 904/694/23, 904/1360/23, 904/1257/23 та 904/1643/23 відмовлено.

Закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.05.2023.

05.05.2023 від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому він просив зупинити провадження до набрання законної сили рішенням по справі № 904/6410/20.

18.05.2023 від позивача за первісним позовом надійшли заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі.

22.05.2023 в судовому засіданні суд відхилив клопотання відповідача за первісним позовом про зупинення провадження, у зв`язку з пропуском строку на його подання (01.05.2023 підготовче провадження закрито).

22.05.2023 в судовому засіданні оголошувалась перерва з розгляду справи по суті позовних вимог до 06.06.2023.

06.06.2023 представник позивача за первісним позовом підтримав первісний позов, проти зустрічного заперечив.

Представники відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечили, зустрічний позов підтримали.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

06.06.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом умов договору розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016 № 0942005АPSBP016 в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ.

Відповідач за первісним позовом невиконання умов договору пояснив початком повномасштабної війни 24.02.2022 на території України, що призвело до втрати значної кількості внутрішніх споживачів.

13.09.2022 відповідач за первісним позовом звернувся до позивача за первісним позовом з листом № 175/04 із заявою про коригування річної замовленої потужності об`ємів газу на 1 226 189,60 м3.

Позивач за первісним позовом відмовив в задоволенні даної заяви, оскільки її подано після 20.10.2021 (дати можливості коригування відповідно до Кодексу газорозподільних систем).

Відповідач за первісним позовом також зазначив, що розмір штрафних санкцій становить майже 1/3 загального розміру заборгованості та просив зменшити їх розмір, у разі задоволення позовних вимог, до 1 грн., оскільки жодних збитків позивачу за первісним позовом не було завдано. У матеріалах справи, на думку відповідача за первісним позовом, відсутні обґрунтування та не надано доказів з приводу наданих позивачу за первісним позовом збитків.

ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ.

Позивач за первісним позовом зазначив, що зміна договору може мати місце виключно за домовленістю сторін, якої на даний час не досягнуто, договір розподілу природного газу укладений сторонами на підставі типового договору розподілу газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, і в силу ч. 4 ст. 179 ГК України сторони не можуть відступити від його змісту.

Наданий відповідачем висновок ТПП зводиться до аналізу істотної зміни обставин, що відбулась, яка б за наявності про це домовленості сторін та за відсутності законодавчих обмежень теоретично могла б мати наслідком зміни умов договору.

Проти зменшення штрафних санкцій позивач за первісним позовом заперечив.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ.

Зустрічні позовні обґрунтовані початком повномасштабної війни 24.02.2022 на території України, що спричинило до невиконання зобов`язань за договором розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016 № 0942005АPSBP016 в частині використання використання позивачем за зустрічним позовом обсягів річної потужності об`ємів газу на 2022 газовий рік в розмірі 1 226 189,60 м3 та неможливості оплати вартості розподілу природного газу на 2022 газовий рік об`ємом 1 226 189,60 м3.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом вважає, що наявні підстави для внесення змін до договору шляхом корегування річної замовленої потужності об`єму газу на 2022 рік з 2 240 064,61 м3 до 1 013 875,00 м3.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ.

Відповідач за зустрічним позовом проти зустрічних позовних вимог заперечив, зазначив, що споживач послуги приймав, що підтверджується оплатами з його боку та фактичним погодженням з величиною річної замовленої потужності встановленої оператором ГРМ споживачу.

Також відповідач за зустрічним позовом наголосив, що процедура визначення річної замовленої потужності для споживача на наступний рік чітко врегульована Кодексом ГРМ.

Так, споживач у 2023 році отримавши послугу у 2022 році у тому об`ємі, який замовив (акт приймання-передачі природного газу №ДГП0051233 від 30.09.2021) хоче переглянути об`єм наданої послуги, що фактично неможливо здійснити, оскільки даний об`єм газу вже був спожитий.

Відповідач за зустрічним позовом зазначив, що споживач не звертався до оператора ГРМ з вимогою розірвати договір, оплачував вартість наданих послуг, що свідчить про прийняття пропозиції оператора ГРМ на 2022 рік (в рамках величини річної замовленої потужності та вартості послуг розподілу), що потягне за собою здійснення перерахунку вартості фактично наданих послуг.

На думку відповідача за зустрічним позовом, підписання зі сторони позивача за зустрічним позовом акту наданих послуг свідчить про те, що останнім приймались послуги в замовленому об`ємі, тому посилання споживача на зменшення річної замовленої потужності є необґрунтованими.

Також відповідач за зустрічним позовом наголосив, що Кодексом ГРМ, або іншим нормативно-правовим актом не передбачено змінювати річну замовлену потужність, окрім як звернення до оператора ГРМ до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування по справам даної категорії є: обставини укладання договору, строк дії договору, наявність заборгованості, правомірність нарахування штрафних санкцій, наявність підстав для внесення змін до договору шляхом корегування річної замовленої потужності об`єму газу на 2022 рік.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Відповідно до частини другої глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498, в порядку, визначеному цим розділом.

Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI цього ж Кодексу договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (оператор ГРМ) та (Публічне акціонерне товариство Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат (Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", споживач) укладено договір розподілу природного газу для споживача що не є побутовим, шляхом підписання 01.01.2016 заяви-приєднання № №0942005АPSBP016 (надалі - договір).

Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору його умови однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженою постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494.

Цей Договір с договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов нього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до нього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 1.3 Типового договору).

Пунктом 2.1. договору визначено, що оператор ГРМ зобов`язується падати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного гачу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача його постачальником. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача за розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3. Типового договору).

Відповідно до п. 6.8. договору надання оператором ГРМ послуг з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 7.4. договору).

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 договору).

На виконання умов договору позивач за первісним позовом надав відповідачу за первісним позовом послуги з розподілу природного газу (потужності) за період грудень 2020 - жовтень 2022 на суму 4 559 248, 07грн. з ПДВ, що підтверджується наступними актами наданих послуг: № ДГП80022171 від 31.12.2020 на суму 210 329,99 грн., № ДГП81001911 від 31.01.2021 на суму 127 203,05 грн., № ДГП81002095 від 28.02.2021 на суму 127 203,07 грн., № ДГП81005618 від 31.03.2021 на суму 127 203,06 грн., № ДГП81006411 від 30.04.2021 на суму 127 203,05 грн., № ДГП81010251 від 31.05.2021 на суму 127 203,06 грн., № ДГП81010325 від 30.06.2021 на суму 127 203,06 грн., № ДГП81012778 від 31.07.2021 на суму 127 203,04 грн., № ДГП81016590 від 31.06.2021 на суму 127 203,06 грн., № ДГП81016696 від 30.09.2021 на суму 127 203,06 грн., № ДГП81019900 від 31.10.2021 на суму 127 203,05 грн., № ДГП81021196 від 30.11.2021 на суму 127 203,07 грн., № ДГП81023465 від 31.12.2021 на суму 127 203,05 грн., № ДГП82000602 від 31.01.2022 на суму 282 248,14 грн., № ДГП82002338 від 28.02.2022 на суму 282 248,14 грн., № ДГП82005641 від 31.03.2022 на суму 282 248,14 грн., № ДГП82007803 від 30.04.2022 на суму 282 248,12 грн., № ДГП82008329 від 31.05.2022 на суму 282 248,16 грн., № ДГП82011675 від 30.06.2022 на суму 282 248,14 грн., № ДГП82012869 від 31.07.2022 на суму 282 248,12 грн., № ДГП82015278 від 31.08.2022 на суму 282 248,16 грн., № ДГП82018237 від 30.09.2022 на суму 282 248,14 грн., № ДГП82018455 від 31.10.2022 на суму 282 248,12 грн.

Акти наданих послуг підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень, окрім № ДГП80022171 від 31.12.2020 на суму 210 329,99 грн., № ДГП82018455 від 31.10.2022 на суму 282 248,12 грн., які були надіслані відповідачу засобами поштового зв`язку (т.1, а.с.68-73, 98-102).

Відповідач за первісним позовом частково сплатив вартість наданих послуг у розмірі 2 911 136,68 грн., що підтвердив в судовому засіданні, яке відбулося 22.05.2023.

За розрахунками позивача заборгованість відповідача становить 1 648 111,39 грн., що і стало причиною звернення позивача за первісним позовом до суду.

Також позивач за первісним позовом відповідно до п.п.6.6, 8.2 договору нарахував відповідачу за первісним позовом та просить стягнути пеню за загальний період прострочення з 11.02.2023 по 26.12.2022 у розмірі 397 314,85грн., 3% річних з 11.01.2023 по 26.12.2022 у розмірі 56 611,08грн. та інфляційні втрати у розмірі 345 277,36грн.

Відповідач за первісним позовом надав суду докази в підтвердження направлення позивачу за первісним позовом листа від 13.09.2022 № 175/04 із заявою про коригування річної замовленої потужності об`ємів газу на 1 226 189,60 м3.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що оскільки за період дії воєнного стану у товариства суттєво зменшилось споживання природного газу через майже повне зупинення діяльності підприємства, він скористався правом, передбаченим пунктом 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем та подав позивачу заявку на уточнення (зменшення) величини замовленої річної потужності.

Проте, позивач за первісним позовом не врахував подану відповідачем заявку, перерахунок вартості послуги розподілу природного газу не здійснив, у зв`язку із чим позовні вимоги відповідач вважає безпідставними та незаконними, що і є причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Зобов`язання, що виникли між сторонами на підставі укладеного між ними типового договору, є господарськими, а тому згідно зі статтями 4, 173 - 175 та відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання зазначеного договору мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Спір між сторонами стосується розміру замовленої потужності на 2022 рік.

Пунктом 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем встановлено, що річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Абзацом восьмим пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем встановлено, що Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

Згідно з абзацом десятим пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Тобто зазначений пункт регулює порядок визначення Оператором ГРМ замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року.

У даному випадку, відповідачу, як споживачу, що не є побутовим, який мав фактичний обсяг споживання природного газу об`єктом (об`єктами) споживача за попередній газовий рік, надано право до 20.10.2021, подати Оператору ГРМ (позивачу) уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на 2022 рік.

Пунктом 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем встановлено, що у разі здійснення споживачем, що не є побутовим, замовлення річної потужності відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 цієї глави споживач, що не є побутовим, має право одноразово з 10 липня по 15 вересня розрахункового календарного року подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на поточний календарний рік.

У такому випадку Оператор ГРМ здійснює перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу відповідно до пункту 1 цієї глави за весь календарний рік.

Таким чином, право споживача подати заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини річної замовленої потужності відповідно до пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, залежить від визначення річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік за договором на розподіл природного газу від 01.11.2019 в порядку пункту 2 глави 6 розділу VI цього Кодексу.

Позивач за первісним позовом стверджує, що відповідачем за первісним позовом порушено умови спірного договору та не здійснений своєчасний розрахунок за послуги розподілу природного газу, надані позивачем у січні-жовтні 2022, вартість яких розрахована останнім відповідно до річної замовленої потужності.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом скористався правом, передбаченим пунктом 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем та у вересні 2022 подав позивачу заявку на уточнення (зменшення) величини замовленої річної потужності на 2022 календарний рік (лист від 13.09.2022 № 175/04, т.1 а.с. 232).

Позивач за первісним позовом заявку отримав та листом від 22.09.2022 № 49004.1-Сл-14190-0922 відмовив АТ «Покровський ГЗК» в коригуванні величини річної замовленої потужності (т.2 а.с. 66).

Слід зазначити, що абзацом десятим пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем не визначений період з якого у споживача виникає право подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності, проте, визначено, що така заявка повинна бути подана до 20 жовтня, тобто заявка відповідачем подана в межах вказаного строку.

За встановлених обставин, господарський суд доходить висновку про те, що відповідач набув право на зменшення величини замовленої річної потужності відповідно до пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, оскільки листом від 27.09.2021 № 1/964 подав оператору ГРМ заявку на величину річної потужності на 2022 рік за місяцями в порядку пункту 2 глави 6 розділу VI цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що відповідач за зустрічним позовом відкоригував обсяги річної замовленої потужності газу , позивачем за первісним позовом не доведено належними доказами наявність заборгованості відповідача в сумі 1 648 111, 39 грн., та, відповідно, підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошових зобов`язань зі сплати вказаної заборгованості, у зв`язку із чим позовні вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" задоволенню не підлягають.

Щодо зустрічного позову.

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що початок повномасштабної війни 24.02.2022 на території України спричинив невиконання зобов`язань за договором розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016 № 0942005АPSBP016 в частині використання позивачем за зустрічним позовом обсягів річної потужності об`ємів газу на 2022 газовий рік в розмірі 1 226 189,60 м3 та неможливості оплати вартості розподілу природного газу на 2022 газовий рік об`ємом 1 226 189,60 м3.

Підставою для внесення змін до договору шляхом корегування річної замовленої потужності об`єму газу на 2022 рік з 2 240 064,61 м3 до 1 013 875,00 м3 позивач за зустрічним позовом зазначає істотну зміну обставин, у зв`язку з чим просить суд з посиланням на ст.ст. 634, 652 ЦК України, задовольнити зустрічні позовні вимоги шляхом внесення змін до договору розподілу природного газу від 01.01.2016, що укладений шляхом підписання заяви-приєднання № 0942005APSBP016, шляхом коригування річної замовленої потужності об`єму газу на 2022 рік з 2 240 064,61 м3 до 1 013 875,00 м3.

Суд вважає зустрічний позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

При цьому дослідження факту наявності охоронюваного законом інтересу на момент звернення до суду з відповідним позовом повинно здійснюватися у взаємозв`язку з визначенням, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного інтересу тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного охоронюваного законом інтересу позивача, який, в свою чергу, не повинен суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, важливою умовою застосування судом певного способу захисту права або охоронюваного законом інтересу є його належність - встановлення судом тих обставин, що вжиття обраного позивачем способу захисту спроможне поновити порушені права або охоронювані законом інтереси особи, що звертається до суду з відповідним позовом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави- учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

В даному випадку позивач за зустрічним позовом просить внести зміни до договору шляхом внесення змін до Договору шляхом корегування річної замовленої потужності об`єму газу на 2022 рік з 2 240 064,61 м3 до 1 013 875,00 м3.

Однак, такі вимоги не можуть бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі, оскільки вимогами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів як встановлення певних фактів, дані вимоги можуть встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Спосіб захисту порушеного права має бути спрямований на реальне відновлення порушеного права. При цьому, позовна вимога сама по собі не здатна відновити право позивача у разі її задоволення судом.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

За викладеного, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом, судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу в розмірі 2 447 314,68 грн. відмовити.

Судові витрати за первісним позовом покласти на позивача за первісним позовом.

В задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про внесення змін до договору розподілу природного газу від 01.01.2016 відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 08.06.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко