Ухвала суду № 111396123, 07.06.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/7306/23

2/760/6910/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омелько Г.Т.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло Комфорт Сервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло Комфорт Сервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

26.05.2023 до суду від відповідача надійшла заява в якій повідомив, що станом на 25.05.2023 заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг перед ТОВ "Житло Комфорт Сервіс" відсутня.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо відсутній предмет спору.

Постановою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року в справі № 638/3792/20 конкретизовано висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а саме зазначено, що закриття провадження у справі можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судового рішення, з огляду на таке.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості.

Так, у позовній заяві позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 48 418,92 грн..

Згідно наданої відповідачем платіжної інструкції №0.0.3017548994.1 від 25.05.2023, відповідачем сплачено "Житло Комфорт Сервіс" заборгованість у розмірі 53 019,56 грн.

Таким чином, сплата відповідачем заборгованості під час знаходження справи в провадженні суду свідчить про те, що між сторонами відсутній спір, а тому є визначені процесуальним законом підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

З огляду на наведене, враховуючи відсутність предмету спору, провадження у справі слід закрити.

Щодо повернення судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Питання повернення судового збору у разі закриття провадження у справі регулюється статтею 142 ЦПК України.

Вказаною нормою не передбачено повернення позивачу (заявнику) судового збору у разі подання та задоволення судом заяви про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2 684,00 грн. за звернення до Солом`янського районного суду м. Києва із позовом.

Провадження в справі закрито судом за відсутністю предмету спору в зв`язку з погашенням відповідачем заборгованості після звернення позивача до суду.

За таких обставин, враховуючи підстави закриття провадження у справі, суд приходить до висновку про повернення сплаченого позивачем до суду судового збору при поданні позовної заяви.

Що стосується стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 142 ЦПК України вбачається, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 199/9188/16-ц.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви позивачем було надано договір №011 (КМС) про надання правової допомоги від 16.03.2023, укладений між АО «ЛЕКСІЗ» та ТОВ «Житло Комфорт Сервіс», додаток №03 від 20.03.2023 до договору №011 (КМС) про надання правової допомоги від 16.03.2023, рахунок на оплату №03 від 20.03.2023, платіжну інструкцію №9572 від 28.03.2023, згідно якої позивачем на користь АО «ЛЕКСІЗ» сплачено 6 091,16 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Клименка М.С., ордер від ТОВ «Житло Комфорт Сервіс» виданий АО «ЛЕКСІЗ» на адвоката Клименка М.С..

Вбачається, що позивачем наданий суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, як це передбачено статтею 137 ЦПК України.

Згідно з частинами 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стороною відповідача не заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 6 091,16 гривень.

Керуючись ст.ст.13, 142, 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло Комфорт Сервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Житло Комфорт Сервіс" (код ЄДРПОУ 35932425) 2 684,00 грн. судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 9393 від 23.02.2023.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло Комфорт Сервіс" (код ЄДРПОУ: 35932425, адреса: 03035, м.Київ, вул.Митрополита Василя Липківського, 45) 6 091,16 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: І.А. Усатова