Ухвала суду № 111388422, 05.06.2023, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 577/3239/22

Провадження 1-кп/574/73/2023

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря: судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення прокурору обвинувального акта в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.10.2020 року за №12020200080000938 по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч.3, ст. 27, ч.4 ст.246, ч.3 ст. 27, ч.2 ст.364, ч.1 ст. 272, ч.2 ст. 296 КК України,

в с т а н о в и в:

До Буриснського районного суду Сумської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, ст. 27, ч.4 ст.246, ч.3 ст. 27, ч.2 ст.364, ч.1 ст. 272, ч.2 ст. 296 КК України,

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_8 заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору через його невідповідність вимогам КПК України, зокрема на його думку формулювання обвинувачення, що пред`явлене ОСОБА_7 є не конкретним, оскільки в обвинувальному акті не зазначено дані щодо часу та місця скоєння злочину, способу та форми вчинення злочину, а також в який спосіб була вчинена порубка, які інструменти та техніка для цього використовувались, кому вони належать. Під час формулювання обвинувачення із застосуванням положень ч.3 ст.27 КК України, прокурор не конкретизує, в чому полягає співучасть дій обвинуваченого з керівниками та спеціалістами структурних підрозділів Буринської міської ради і комунальних підприємств, що перебувають в управлінні міської ради та єдиний результат, якого прагнули досягнути всі співучасники.

Також, не заначено з яких підстав, керуючись якими даними прокурор визначив статус виконавчих органів Буринської міської ради, що були вигодонабувачами порубки, їх взаємозв`язки, не зазначено інформації та її обґрунтування, що ОСОБА_7 як фізична особа чи як посадова особа місцевого самоврядування є роботодавцем, при тому, що згідно норм діючого законодавства міський голова не є роботодавцем працівників виконавчих органів місцевого самоврядування та комунальних підприємств , а тому не зрозуміло чому ОСОБА_7 інкримінується ст.364 КК України.

В обвинувальному акті не вказані безпосередні виконавці порубки, та їх взаємозв`язок ОСОБА_7 , не відмежовані безпосередні виконавці порубки від інших учасників порубки та не визначені їх взаємні відносини, а також не зазначено конкретної норми права якою встановлено, що особисто ОСОБА_7 зобов`язаний контролювати дотримання лісового законодавства та законодавства з охорони праці на всій території Буринської міської ради чи всіма працівниками Буринської міської ради чи у її виконавчих органів.

Крім того, в усьому обвинувальному акті не значено ким є начальник відділу житлово-комунального господарства апарату виконавчого комітету Буринської міської ради, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження і направлені до суду з обвинувальним актом, не вказано які статті йому інкримінуються, чи заявлявся у тому кримінальному провадженні цивільний позов та стан розгляду цього провадження.

З обвинувального акту не вбачається, що сталось в подальшому з матеріалами порубки, які виявило слідство у жовтні 2019 року для опалювального сезону 2019- 2020, та чи були вони використані ОСОБА_7 , або іншими особами, хоча прокурором заявлено цивільний позов про стягнення збитків.

Вважає, що оскільки, як зазначено в обвинувальному акті ОСОБА_7 пред`являв вимоги до ОСОБА_4 з посиланням на необхідність виконання рішення Верховного Суду, то стороною обвинувачення не обгрунтовано хуліганський мотив ОСОБА_7 та неповагу до суспільства, оскільки рішення суду є обов`язковим для всіх.

В реєстрі матеріалів досудового розслідування в розділі прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення відсутні інформація про клопотання слідчого від 28.04.2022 року про дозвіл на проведення обшуку та ухвалу прийняту за результатом його розгляду слідчого судді Конотопського районного суду від 28.04.2022р. у справі 577/1799/21, а також посилання на виділення матеріалів відносно начальника відділу житлово-комунального господарства апарату виконавчого комітету Буринської міської ради в окреме провадження і направлення їх до суду з обвинувальним актом.

На підставі викладеного адвокат ОСОБА_8 просив повернути обвинувальний акт прокурору для приведення у відповідність з вимогами діючого Кримінального процесуального кодексу України.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 підтримали вказане клопотання про повернення обвинувального акта та просили його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акта, зазначивши, що викладене формулювання обвинувачення відповідає вимогам ст.291 КПК України та зауважив, що викладені в обвинувальному акті обставини будуть доводитися під час судового розгляду.

Інші учасники судового провадження при вирішенні клопотання про повернення обвинувального акта поклались на розсуд суду.

Заслухавши доводи захисника ОСОБА_8 та думку інших учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для розгляду клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Вичерпний перелік вимог, які ставляться до обвинувального акта, наведений у ст.291 КПК України, згідно з якою, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Інші норми КПК України не містять вимог до змісту та форми обвинувального акта.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Отже, із вищенаведеного випливає, що з огляду на засади законності та диспозитивності, суд на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України вправі ухвалити рішення про повернення обвинувального акта лише за умови, що він не відповідає вимогам, встановленим ст.291 КПК України.

У свою чергу, особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред`явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі. Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об`єктивності позиції сторони обвинувачення у змагальному кримінальному процесі. Дослідження обвинувального акта під час підготовчого судового засідання спрямоване виключно на встановлення відповідності його форми і змістовного наповнення вимогам ст.291 КПК України, та відсутності в ньому положень, що суперечать одне одному, усунення яких є неможливим в процесі повноцінного судового розгляду.

Оскільки п.3 ч.3 ст.314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов`язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК України, без усунення яких даний акт неможливо призначити до розгляду.

Судом встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки містить відомості, що передбачені п.1-9 ч.2 ст.291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.

В обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які, як стверджує сторона обвинувачення, були вчинені ОСОБА_7 , а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

При цьому, визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються в обвинувальному акті, і формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані мають в своїй сукупності лише давати уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. У свою чергу, суд шляхом дослідження представлених сторонами доказів приходить до висновку про відповідність чи невідповідність викладеної в обвинувальному акті позиції підтвердженим обставинам справи. Проте, така компетенція суду з`являється вже під час судового розгляду кримінального провадження.

У цьому контексті суд звертає увагу на правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 по справі №273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Більше того, хоча визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочину в обвинувальному акті належить до повноважень прокурора, однак, зміст та спосіб викладення вказаних обставин повинні давати можливість обвинуваченим в повному обсязі розуміти суть висунутого проти них обвинувачення, що є необхідним для підготовки до захисту.

Так, про обізнаність обвинуваченого із суттю обвинувачення повинні свідчити не лише наявність в тексті обвинувального акта правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються особи, а й описової частини обвинувального акта, в якій простою та зрозумілою для обвинувачених мовою повинні зазначатися деталі вчинення злочину та інші обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Необхідність зазначати повну та детальну інформацію щодо пред`явленого обвинувачення є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

Суд вважає, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні відповідає вказаним вимогам, оскільки у достатній мірі інформує обвинуваченого про обставини та характер інкримінованих йому кримінальних правопорушень та забезпечує можливість реалізації права на захист.

Посилання ж сторони захисту на недостатню деталізацію в обвинувальному акті дій, які на думку сторони обвинувачення, вчинено ОСОБА_7 , не свідчить про формулювання обвинувачення не в повному обсязі чи його неконкретність, а фактично зводяться до непогодження сторони захисту з висунутим обвинуваченням, зокрема правовою кваліфікацією дій обвинуваченого, в зв`язку з його недоведенням, що підлягає встановленню судом виключно під час дослідження доказів у ході судового розгляду.

Водночас, нормами КПК України прокурор наділений повноваженнями змінювати обвинувачення в суді, висувати додаткове обвинувачення, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення (ч.2 ст.337, ст.ст.338-340 КПК України).

Сторона ж захисту під час судового розгляду зможе самостійно обстоювати правову позицію щодо невинуватості обвинуваченого та надати суду відповідні докази, як це передбачено правилами ст.22 КПК України.

Окрім того, ч.3 ст.337 КПК України передбачено право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, зміст та спосіб викладення формулювання обвинувачення в обвинувальному акті не створює перешкоди для судового розгляду, оскільки доводи сторони захисту не свідчать про наявність таких недоліків та невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, без усунення яких даний акт неможливо призначити до судового розгляду.

Посилання сторони захисту на недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування, як на підставу повернення прокурору обвинувального акта, є необґрунтованими, оскільки зміст додатків до обвинувального акта, визначених ч.4 ст.291 КПК, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акту прокурору.

Не зазначення в обвинувальному акті даних про особу начальника відділу житлово-комунального господарства апарату виконавчого комітету Буринської міської ради, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, відповідає принципу презумпції невинуватості, яка гарантується ст.62 Конституції України, та не може бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору. Така позиція суду узгоджується з висновками, які викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 18 травня 2020 року у справі №639/2837/19.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що стороною захисту не наведено, а судом не встановлено невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, яка б слугувала беззаперечною підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КПК України якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

З матеріалів справи вбачається, що потерпілий ОСОБА_4 , який був у встановленому законом порядку викликаний в судове засідання, призначене на 22.03.2023 року, до суду не з`явився направивши клопотання про відкладення судового засідання в зв`язку з неможливістю його прибуття до суду за сімейними обставинами. При цьому в клопотанні не було зазначено конкретних причин неприбуття потерпілого та до нього не було додано жодних доказів наявності поважних причин неявки в судове засідання.

22.03.2023 року судом було відкладено судове засідання на 13.04.2023 року та письмово повідомлено ОСОБА_4 про необхідність надання доказів поважності причин його неприбуття в судове засідання, а також останньому було роз`яснено можливість застосування до нього грошового стягнення у випадку не надання таких доказів.

Однак, до даного часу доказів поважності причин неприбуття в судове засідання 22.03.2023 року потерпілим ОСОБА_4 так і не надано. Крім того, назвати конкретні причини неможливості його прибуття у вказане судове засідання останній відмовився, пославшись на те, що вони є особистими, що унеможливлює встановлення судом, чи були ці причини поважними.

Враховуючи викладене, оскільки потерпілий ОСОБА_4 , будучи у встановленому КПК України порядку викликаний в судове засідання, не прибув в до суду та не надав докази, що причини його неявки були поважними, суд вважає за необхідне накласти на потерпілого грошове стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 291, 314, 369, 372, 376 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору відмовити.

Накласти на потерпілого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , грошове стягнення у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн., яке стягнути на користь Державної судової адміністрації України (ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/21081100, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007, код класифікації доходів бюджету 21081100.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Строк пред`явлення ухвали до виконання в частині накладення грошового стягнення становить три місяці.

Повний текст ухвали оголошено о 8-й годині 30 хвилин 08.06.2023 року в приміщенні Буринського районного суду Сумської області.

Суддя ОСОБА_1