Ухвала суду № 111374198, 07.06.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2308/21

1-кп/308/200/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2023 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 , обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисника обвинувачених ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020260040000434 від 02.03.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 189 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 189 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_8 звернувся в суд із клопотанням про скасування арешту майна, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Закарпатського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року на автомобіль марки «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який полягає у забороні відчуження (розпорядження) вказаним транспортним засобом.

В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_8 посилається на те, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 07 серпня 2020 року в справі № 308/7710/20 (провадження № 1 -кс/308/3524/20) задоволено клопотання органу досудового розслідування, та накладено арешт із забороною користування та розпорядження на рухоме майно, а саме на виявлені та вилучені в ході проведення огляду автомобіля марки AUDI Q7 д.н.з НОМЕР_1 : дозвіл на зброю № НОМЕР_2 .09.16 дійсний до 08.05.20 виданий на зброю Форд-201; дозвіл на зброю № НОМЕР_3 від 29.09.16, дійсний до 20.05.20; пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 , видане на ім`я ОСОБА_5 ; стартовий пакет «Київстар» з № НОМЕР_5 ; 55 порошкоподібних капсул, коричневого кольору; 5 упаковок таблеток з них марки «Кломіт», «Каптофрес», « Гемофарій», « Сітопроста», «Бруфен»; пристрій-відеокамера, для прихованої відео-фіксації, чорного кольору, з маркуванням «Android IOS»; шнур з відеокамерою та трьома штекерами; пульт чорного кольору з маркуванням « FAAC»; пульт чорного кольору, без маркування; мобільний телефон марки « SIGMA»; паспорт громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; водійське посвідчення, видане на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;банківські картки «Приватбанку»: № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу « НОМЕР_8 », « НОМЕР_9 », видані на ім`я ОСОБА_10 ; пристрій для прихованої відео-фіксації, без маркування; шнур з камерою для прихованої зйомки; рушниця з маркуванням «А-ТАС №Р14-00725»; ніж марки «Grand WRY»; три патрони калібру 12 мм; автомобіль марки « Audi Q7» державний номерний знак « НОМЕР_1 », синього кольору.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 30.11.2020 року скасовано ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 07 серпня 2020 року в справі № 308/7710/20 (провадження № 1-кс/308/3524/20), у частині накладення арешту із забороною користування та розпорядження автомобілем марки AUDI Q7 д.н.з НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_11 .

Арештований транспортний засіб марки AUDI Q7 д.н.з НОМЕР_1 повернуто власникові - ОСОБА_11 .

Обвинувачений ОСОБА_5 не є власником автомобіля марки AUDI Q7 д.н.з НОМЕР_1 .

Власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_11 , яка не обізнана із будь-якими діями ОСОБА_5 , які можуть бути кваліфіковані як злочинні, тому законних підстав для спеціальної конфіскації немає. Окрім цього, автомобіль ОСОБА_11 не має жодного відношення до даного кримінального провадження.

Адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення клопотання зважаючи на те, що на даний час вилучені у авто речі не мають відношення до кримінального провадження, з доданих доказів вбачається належність авто дружині обвинуваченого.

Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні просили задовольнити клопотання.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання з тих підстав, що дане питання вже неодноразово розглядалось судами, підстави для скасування арешту відсутні.

Заслухавши думку учасників, розглянувши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ч.1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявляти клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з`ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п. 46 рішення у справі "Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі "Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі "Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Судом встановлено, що на підставі поданих суду доказів транспортний засіб належить ОСОБА_11 на праві власності згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 , враховуючи підстави накладення арешту на майно - збереження речових доказів, на даний час необхідність в арешті майна на транспортний засіб AUDI Q7 д.н.з НОМЕР_1 - відпала.

Виходячи із вищезазначеного, враховуючи зміст клопотання та додані до нього матеріали, суд вважає клопотання про скасування арешту майна обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 9, 26, 174, 369 - 372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 30.11.2020 року (справа № 308/7710/20) на транспортний засіб марки AUDI Q7 д.н.з НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 07.06.2023.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1