Рішення № 111373432, 07.06.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/14607/22

Провадження № 2/761/2836/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савицький О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Борейко Максим Валерійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2022 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Авансар», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус КМНО Остапенко Є.М., приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Борейко М.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у якому просить визнати виконавчий напис, вчинений 31.05.2021 р. приватним нотаріусом КМНО Остапенком Є.М. та зареєстрований в реєстрі за № 75057, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авансар», яке є правонаступником ПАТ «Банк Михайлівський», заборгованості за кредитним договором № 200079333, укладеним 10.05.2016 р. між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено з порушенням встановленого законом порядку, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 05.08.2022 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви разом з копіями доданих до неї документів відповідачем отримано, про що свідчить відповідна відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, у встановлений в ухвалі строк відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 31.05.2021 р. приватним нотаріусом КМНО Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 75057, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авансар», яке є правонаступником ПАТ «Банк Михайлівський», заборгованості за кредитним договором № 200079333, укладеним 10.05.2016 р. між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , яка виникла за період з 10.05.2016 р. по 28.05.2021 р. в сумі 68830,92 грн., а разом з платою за вчинення цього виконавчого напису загальна сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 69680,92 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи судом не встановлено, що кредитний договір № 200079333 від 10.05.2016 р., який був укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , нотаріально посвідчувався.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. за № 1172 (далі - Перелік № 1172).

Із моменту прийняття цієї постанови і до 10.12.2014 р. була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п.1 Переліку № 1172).

10.12.2014 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік № 1172 був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями (п.2 Переліку № 1172).

Саме цю норму застосував приватний нотаріус, вчиняючи оскаржуваний виконавчий напис.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п.1 та п.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 р., визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на кредитному договорі, який не посвідчено нотаріально, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено, що оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи те, що виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчувався, що свідчить про порушенням ним вимог Закону України «Про нотаріат» та Переліку № 1172, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає необхідним визнати виконавчий напис, вчинений 31.05.2021 р. приватним нотаріусом КМНО Остапенком Є.М. та зареєстрований в реєстрі за № 75057, таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси сторони позивача представляв адвокат Кірюшин А.А., повноваження якого підтверджуються ордером від 26.07.2022 р.

Так, на підтвердження факту надання і отримання професійної правничої допомоги, позивачем подано до суду договір про надання правової допомоги та акт виконаних робіт, відповідно до яких загальний розмір отриманої професійної правничої допомоги складає 11200,00 грн.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 137 ЦПК України).

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р. «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 4 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 137 ЦПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 р. у справі № 910/906/18.

Представник відповідача подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому, як на підставу для такого зменшення, або для відмови у їх стягненні, посилається на неспівмірність цих судових витрат, які заявлені до стягнення іншою стороною.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 р.) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Надаючи оцінку наведеному в акті виконаних робіт, де викладено об`єм виконаних адвокатом робіт та витрачений ним на це час, суд зазначає, що витрачання, серед іншого 4 год. на консультацію, 5 год. на аналітичну роботу та 5 год. на підготовку позовної заяви, є надмірним для такого фахівця в галузі права, а розумний і реальний час, який був би витрачений на вчинення таких дій та підготовку даних документів з врахуванням складності справи, не повинен перевищувати загалом 5 год., що складає 4000,00 грн.

Суд, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що заявлена позивачем сума є надмірною. При цьому, суд частково погоджується з доводами представника відповідача про необґрунтованість та неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу, з реальним обсягом такої допомоги в суді, витраченим часом на надання таких послуг, критерію реальності таких витрат.

Враховуючи викладене, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним зі складністю справи і обсягом наданих адвокатом послуг, а тому приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, з врахуванням заперечень його представника, підлягає зменшенню та стягненню в загальній сумі 4000,00 грн.

Крім того, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 1488,60 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Борейко Максим Валерійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 31.05.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за № 75057, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», заборгованості за кредитним договором № 200079333, укладеним 10.05.2016 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5488 (п`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 60 коп., з яких: 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 60 коп. - витрати по сплаті судового збору; 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: