Ухвала суду № 111370905, 07.06.2023, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ПОЛТАВИ

Справа №552/5748/22

Провадження № 1-кп/552/158/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2023 рокуКиївський районний суд м. Полтавиу складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

за участю прокурора- ОСОБА_2 ,

захисника ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції матеріали кримінального провадження №12022221220000564 від 12.06.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, суд, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Київського районного суду м. Полтави знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обставини, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до цього часу, не змінилися. На теперішній час існують ризики, передбачені в статті 177 КПК України такі, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженню, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_3 заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Захисник зазначив, що вимоги клопотання прокурора є незаконними, клопотання є формалізованим та не підлягає задоволенню.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Згідност. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5ст. 176 цього кодексу.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також і мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з`ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст.178КПК України,при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу враховується втому числі: тяжкість покарання,що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні;вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність його соціальних зв`язків у місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців, постійного місця роботи, навчання; репутацію, його майновий стан; наявність судимостей; повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Тобто, оскільки, обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовженні строку його дії, а також прокурор у своєму клопотанні, не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5ст. 177 КПК України, так як він, раніше судимий, не був працевлаштований, має постійне місце проживання, але обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які може бути призначено покарання від 6 до 10 років позбавлення волі, тому може переховуватися від суду, впливати на свідків, які можуть підлягати допиту в судовому засіданні, чим може перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.

При розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_4 , та встановлена наявність ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч.1ст.177 КПК України, а будь-яких об`єктивних даних, які б безумовно свідчили про зменшення ризиків або про те, що вони зникли, що раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовження строку його дії, стороною захисту не наведено.

Крім цього, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить з необхідності уникнення ризиків, що передбачені в п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, чинити вплив на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення воліна строквід шестидо десятироків зконфіскацією майна.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 372, 376, 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Продовжити запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 05.08.2023 року включно.

Копію ухвали направити для виконання в Державну установу «Полтавська установа виконання покарань (№23)».

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту проголошення.

Головуючий ОСОБА_1