Рішення № 111362310, 07.06.2023, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/90/23

Справа №754/5715/23

РІШЕННЯ

Іменем України

07 червня 2023 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: О. Грегуль, секретар судового засідання: І. Вакуленко,

Тимошин Ігор Георгійович - позивач

Департамент патрульної поліції - відповідач

Вимоги позивача: скасування постанови та закриття провадження

ВСТАНОВИВ:

Позивачем до суду подано адміністративний позов, який на виконання ухвали суду від 03.05.2023 подавався в новій редакції та в якому не погоджуючись із притягненням його до відповідальності, позивач просить: скасувати постанову відповідача серії ЕАС № 6877033 від 23.04.2023 за ч. 6 ст. 122 КУпАП і закрити провадження у справі.

Ухвалою суду від 30.05.2023 відкрито провадження у справі.

Про час і місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялись належним чином через повідомлені суду засоби зв`язку відповідно: поштою, електронною поштою, SMS, а також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Позивачем електронною поштою до суду подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачем суду не надано доказів про поважність причин своєї неявки.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З урахуванням викладеного і ст. 205 КАС України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Постановою відповідача серії ЕАС № 6877033 від 23.04.2023 позивача притягнуто до відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі: 1020 грн. з тих підстав, що позивач 23.04.2023 в 11:03:45 керуючи автомобілем JEEP GRAND CHEROKEE р. н. НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, пр. Академіка Палладіна, 7, здійснив зупинку на місці, що позначене дорожнім знаком 5.42. і з доданою до нього табличкою 7.17 чим порушив п. 33 ПДР.

У позові позивач не заперечує здійснення зупинку ТЗ в зоні дії дорожнього знаку 5.42 та таблиці 7.17, однак, позивач вказує на те, що він відноситься до водіїв, які перевозять осіб з інвалідністю.

Згідно ч. 6 ст. 122 КУпАП: «Зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.».

Згідно свідоцтва про народження від 28.04.2011, позивач є батьком ОСОБА_1 , 321.03.2011.

Згідно посвідчення серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 є дитиною - інвалідом до 18 років.

Згідно ст. 77 КАС України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У справах щодо застосування суб`єктом владних повноважень чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов`язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача. 3. В адміністративних справах, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу, обов`язок доказування шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішеннями Кабінету Міністрів України, покладається на позивача. 4. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. 5. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. 6. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, 5. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.07.2020 у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Будь-яких конкретних правових доказів, окрім посилання на це самого відповідача, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення про яке йдеться в спірній постанові, відповідач суду не надав.

Тому, позовні вимоги про скасування постанови відповідача є обґрунтованими.

Що ж стосується позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, то ці вимоги є безпідставними, оскільки у порядку визначеному КАС України не вирішуються питання, порядок вирішення яких урегульований нормами КУпАП, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

За таких обставин, позов задовольняється частково.

Згідно абзацу першого ч. 1 ст. 139 КАС України, 1. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позову позивачем сплачено двома платежами: 536,80 грн. + 538 грн. = 1074,80 грн. - судового збору при ставці судового збору: 1073,60.

1073,60 : 2 = 536,80 грн..

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 241-250 КАС України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАС № 6877033 від 23.04.2023 інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Лебідь Дарини Олександрівни про притягнення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно копії паспорта адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі: 1020 грн..

Відшкодувати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно копії паспорта адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департамента патрульної поліції (місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ: 40108646): 536,80 грн. - судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: