Рішення № 111359120, 01.06.2023, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21870/21

Провадження № 2/522/1143/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського національного медичного університету, треті особи Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець Дмитро Валерійович, Міністерство охорони здоров`я України, Міністерство освіти та науки України про визнання дискримінаційними та незаконними діяннь Одеського національного медичного університету у трудових відносинах,

В С Т А Н О В И В:

15.12.2021 позивачка звернулась до суду з позовною заявою про визнання дискримінаційними та незаконними діянь Одеського національного медичного університету (ОНМедУ) в трудових відносинах з нею.

В якості обґрунтування позову позивач посилається на наступні обставини, що в трудових відносинах з відповідачем мала обґрунтовані особисті правові переконання щодо організації освітнього процесу та управління підконтрольного їй підрозділу - кафедри соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права ОНМедУ, за які зазнала дискримінації з боку адміністрації ОНМедУ, була розрізненою серед інших керівників структурних підрозділів ОНМедУ аналогічного рівня, не була допущена до нормальної комунікації із керівництвом ОНМедУ; зазнала заходів із позбавлення права на працю, належних умов праці, в ході яких, у тому числі, наказом ОНМедУ прийнято рішення щодо ліквідації кафедри позивача, позбавлено позивача преміювання. Позивачем викладені обставини щодо відсутності відповідей на її службові й доповідні записки, що адресовані відповідачу, дискредитації позивача в формі поширення негативного ставлення, ворожнечі, розповсюдження неправдивої інформації щодо неї, стосовно дискримінації у формі систематичних незаконних, таємних моніторингів діяльності позивача та підконтрольного їй підрозділу, фальсифікації результатів його проведення. Також позивач посилається на наявність дискримінації відносно неї: у формі незаконних перевірок її діяльності та підпорядкованої їй кафедри соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права ОНМедУ, у формі утиску брати участь в таких перевірках, а також брати участь у органах управління стосовно питань організації й діяльності даного структурного підрозділу, посилаючись на необґрунтованість ініціативи з ліквідації вказаного підрозділу та дискримінації за особисті переконання, і фальсифікації результатів такої перевірки; у формі незаконного відсторонення від роботи та утиску в праві на інформацію; в праві брати участь в органах управління щодо оновлених освітніх програм і щодо фальсифікації рішень органів управління; у формі створення ситуації, за наявності якої порушуються законні інтереси позивача через незаконність рішення Вченої ради ОНМедУ; у формі створення та забезпечення для позивача належних умов праці й шляхом бездіяльності адміністрації ОНМедУ щодо врегулювання конфліктної ситуації; у формі утиску в преміюванні.

До позовної заяви позивачем було долучено клопотання про витребування доказів від 12.11.2021.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.11.2021 провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 16.12.2021. Також даною ухвалою постановлено витребувати у відповідача належним чином завірені копії наступних документів:

доповідної записки ОСОБА_2 «Про результати внутрішнього моніторингу стану освітнього процесу в Одеському національному медичному університеті та перевірки готовності кафедр ОНМедУ до акредитації освітньої програми зі спеціальності 222 «Медицина», який проведено відповідно до наказу ректора «Про внутрішній моніторинг підрозділів університету» № 47-о від 08.02.2021 р.» від 28 квітня 2021 року;

доповідної записки ОСОБА_3 (вхід. № 771/111) від 19 травня 2021 р.;

розпорядження ОСОБА_3 від 05.05.2021 року № 8;

акту перевірки всіх видів діяльності кафедри соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права (вхід № 731/111) від 14 травня 2021 року;

рішень Вченої ради ОНМедУ від 04 червня та 25 червня 2020 року та відповідних протоколів, стенограм засідань, проектів порядку денного засідання та підтверджень опублікування проекту;

доповідей, тез та виступів членів Вченої ради ОНМедУ на засіданнях Вченої ради ОНМедУ, що відбулися 04 червня 2020 року, 25 червня 2020 року та 17 червня 2021.

рішень Вченої ради ОНМедУ від 17 червня 2021 року, протоколу засідання, проекту порядку денного засідання та підтвердження опублікування проекту;

документів, що підтверджують оприлюднення Відповідачем рішень Вченої ради ОНМедУ від 04 червня та 25 червня 2020 року, від 17 червня 2021 року;

протоколів засідань комісій, нарад з участю ОСОБА_1 , де обговорювалось питання ліквідації кафедри соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права; документи, що підтверджують запрошення ОСОБА_1 до участі на такі засідання;

протоколу засідання Конференції трудового колективу університету про обрання виборних представників до складу Вченої ради ОНМедУ;

проекту Рішення Вченої ради ОНМедУ про ліквідацію кафедри соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права, розроблений ОСОБА_3 ; підтверджень оприлюднення вказаного проекту;

запрошень на засідання Вченої ради ОНМедУ від 04 червня та 25 червня 2020 року, 17 червня 2021 року ОСОБА_1 від Одеського національного медичного університету, документи, що підтверджують направлення запрошень ОСОБА_1

15.12.2021 до суду надійшла заява представника відповідача про відкладення судового засідання.

16.12.2021 до суду також надійшло клопотання позивача про відкладення судового розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 16.12.2021, сторони не з`явились. Суд ухвалив відкласти розгляд справи на 10.03.2022.

29.12.2021 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, до якої додано, зокрема, заяву про виклик свідка.

Також 29.12.2021 від представника відповідача до суду було направлено завірені належним чином копії документів, витребуваних на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 17.11.2021.

25.01.2022 до суду надійшло клопотання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про розгляд справи за відсутності третьої особи без самостійних вимог - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

25.01.2022 від позивача до суду надійшло повідомлення про бездіяльність Одеського національного медичного університету щодо подачі відзиву та заява про ознайомлення з матеріалами справи.

09.03.2022 до суду надійшла заява представника відповідача про відкладення судового засідання.

У судове засідання, призначене на 10.03.2022, сторони не з`явились. Суд ухвалив відкласти розгляд справи на 31.05.2022.

30.05.2022 від представника відповідача до суду надійшла заява про зупинення провадження у справі.

31.05.2022 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності учасника справи та залучення письмових пояснень та інших матеріалів до справи, до яких додано клопотання про залишення без розгляду відзиву та клопотання про витребування письмових доказів направлення відзиву ОНМедУ.

У судове засідання, призначене на 31.05.2022, сторони не з`явились. Суд ухвалив відкласти розгляд справи на 18.08.2022.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31.05.2022 відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31.05.2022 постановлено витребувати з Одеського національного медичного університету належно завірені копії опису вкладу цінних листів, якими направлялись відзив ОНМедУ, додатки до відзиву ОНМедУ та копії відзиву ОНМедУ та додатків до нього Приморському районному суду м. Одеси, позивачу, третім сторонам, платіжні доручення по сплаті відправлень цих цінних листів, розрахункові документи, що підтверджують оплату відправлення цих цінних листів.

16.08.2022 від позивача до суду надійшла заява про участь сторони позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.08.2022 було відмовлено в задоволенні заяви позивача про участь сторони позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

18.08.2022 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення судового розгляду справи, до якого додано заяву про участь сторони позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

18.08.2022 у судовому засіданні було вирішено відкласти розгляд справи на 30.11.2022.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.08.2022 вирішено задовольнити заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, призначеному на 30.11.2022.

07.09.2022 від позивача до суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

15.09.2022 від представника відповідача до суду надійшли копії документів, витребуваних на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 31.05.2022.

16.11.2022 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами цивільної справи.

29.11.2022 від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення.

30.11.2022 від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення судового розгляду справи.

30.11.2022 у судовому засіданні суд ухвалив відкласти розгляд справи на 08.02.2023.

01.02.2023 від позивача до суду надійшла заява про участь сторони позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2023 вирішено задовольнити заяву позивача про участь про проведення судового засідання за участю її представника в режимі відеоконференції.

08.02.2023 у зв`язку з відсутністю в Приморському районному суді м. Одеси електропостачання, розгляд справи відкладено на 20.02.2023.

У судове засідання, призначене на 20.02.2023, сторони не з`явились. Суд ухвалив відкласти розгляд справи на 24.03.2023.

23.03.2023 від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення.

24.03.2023 від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Також 24.03.2023 у судовому засіданні судом було визнано неповажною причину неявки представника позивача в судове засідання, відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача про виклик свідка та відкладено розгляд справи на 07.04.2023.

05.04.2023 від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення.

06.04.2023 від представника позивача до суду надійшли заява про заміну та залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог; заперечення на письмові пояснення від 03.04.2023; повідомлення про невиконання відповідачем вимог щодо подачі копій доказів позивачу та клопотання про залишення без розгляду неналежно поданих документів до суду; клопотання про долучення постанови.

07.04.2023 у судовому засіданні судом було вирішено відкласти судове засідання на 17.04.2023 для надання можливості позивачу ознайомитись з матеріалами справи.

07.04.2023 від позивача до суду надійшла заява про участь сторони позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2023 вирішено задовольнити заяву позивача про участь про проведення судового засідання 17.04.2023 за участю її представника в режимі відеоконференції.

17.04.2023 в судовому засіданні судом було вирішено відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про залишення без розгляду відзиву та неналежно поданих документів до суду. Також судом було задоволено усне клопотання представника позивача про відкладення судового засідання на 28.04.2023, з метою надання часу позивачу для надання відповіді на відзив.

21.04.2023 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

28.04.2023 у судовому засіданні судом вирішено приєднати до матеріалів справи клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи постанови, й в подальшому, у зв`язку з нестабільним підключенням до Інтернету, що унеможливлювало продовження судового засідання, суд оголосив перерву в засіданні у справі до 01.06.2023.

28.04.2023 від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судових рішень у справі № 521/10224/21, яке було задоволено судом у судовому засіданні 01.06.2023.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 07.10.2020 між Одеським національним медичним університетом та ОСОБА_1 було укладено контракт з завідувачем кафедри обраним за конкурсом (нова редакція контракту від 14.05.2019, укладеного між Одеським національним медичним університетом та ОСОБА_1 ).

Позивач стверджує, що протягом перебування у трудових відносинах з відповідачем вона зазнала дискримінації відносно неї у формі утиску в праві на комунікацію з керівництвом ОНМедУ, яка проявилась у відсутності відповідей на службові й доповідні записки.

Утиск - небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери (ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»).

Водночас позивач не наводить фактичних даних, які б підтверджували наявність дискримінації у формі утиску відносно неї. Посилання позивача на те, що в.о. проректора ОСОБА_3 відреагувала на Доповідну записку ОСОБА_2 від 28.04.2021, видавши розпорядження від 05.05.2021, не є належним доказом, який би підтвердив наявність утиску, адже суть Доповідної записки ОСОБА_2 та суть поданих позивачем записок не є аналогічними та не мають наслідком існування схожих ситуацій для позивача та даної особи.

Відносно посилань позивача про дискримінацію у формі систематичних незаконних, таємних моніторингів діяльності позивача та підконтрольного їй підрозділу - кафедри соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права ОНМедУ судом встановлено наступне.

Наказ ОНМедУ «Про внутрішній моніторинг підрозділів університету» № 47-о від 08.02.2021, з-поміж яких - кафедра соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права ОНМедУ, завідувачем якої являлась позивач, на переконання останнього, був виданий неуповноваженою особою - керівником ОНМедУ ОСОБА_4 , оскільки на час видачі наказу ОСОБА_4 не був зареєстрований як керівник ОНМедУ в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак відзначене не може свідчити про будь-які дискримінаційні прояви відносно позивача, особливо з огляду на те, що Міністерство юстиції України листом № 3167/8.4.4732-20 від 27.03.2020 повідомило міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції, що повноваження керівника юридичної особи виникають не з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а з моменту фактичного початку виконання ним своїх обов`язків, на підставі прийнятого уповноваженим органом управління юридичної особи рішення про його призначення (обрання).

Водночас, як встановлено судом, не лише кафедра, завідувачем якої являлась позивач, стала об`єктом внутрішнього моніторингу якості освіти, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, звітом про результати внутрішнього моніторингу якості освіти в Одеському національному медичному університеті за 2020-21 навчальний рік (оприлюднення якого підтверджується наявними в матеріалах справи доказами), доповідною запискою від 28.04.2021.

Крім того, відповідно до п.п. 19, 21 Плану роботи відділу моніторингу якості освіти НВК ІТНІБО на 2020-21 навчальний рік, що був наданий суду представником відповідача, передбачалось проведення дій, направлених на здійснення внутрішнього моніторингу.

Посилання позивача на те, що їй не повідомляли про проведення моніторингу не відповідають дійсності, адже 15.02.2021 відділом канцелярії та архівних справ на електронні пошти кафедр ОНМедУ, в тому числі, на електронну пошту кафедри соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права надсилався наказ «Про внутрішній моніторинг підрозділів університету» № 47-о від 08.02.2021, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Позивач стверджує, що її не ознайомлювали з результатами будь-яких внутрішніх моніторингів, проте, судом встановлено, що зазначене дійсності також не відповідає, про що свідчить акт «Про відмову ОСОБА_1 поставити підпис про отримання доповідної записки №2-0421 від 28.04.2021 про результати внутрішнього моніторингу стану освітнього процесу в ОНМедУ та перевірки готовності кафедр ОНМедУ до акредитації освітньої програми зі спеціальності 222 «Медицина», який проведено відповідно до наказу ректора «Про внутрішній моніторинг підрозділів університету» від 28.04.2021, копія якого наявна в матеріалах справи.

Судом встановлено, що надалі, в зв`язку з тим, що за результатами проведення моніторингу, виявлено, в тому числі, те, що стан освітнього процесу, методичної та іншої документації на кафедрі соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права є незадовільним, та відповідні недоліки усунені не були, згідно з розпорядженням № 8 від 05.05.2021 було призначено додаткову перевірку вказаної кафедри, завідувачем якої була позивач. 05.05.2021 складено акт «Про неможливість виконання комісією розпорядження № 8 від 05.05.2021 щодо перевірки всіх видів діяльності кафедри соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права» №1 від 05.05.2021 та подано доповідну записку на ім`я ректора ОНМедУ ОСОБА_4 , з огляду на створювані позивачем перешкоди в вигляді ненадання дозволу співробітникам кафедри щодо видачі документації для перевірки комісією.

За результатами проведеної перевірки всіх видів діяльності кафедри соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права складено відповідний акт від 13.05.2021, ознайомлюватись з яким ОСОБА_1 також відмовилась, про що складено акт № 5 від 18.05.2021. Відповідно до акту від 13.05.2021 встановлено, зокрема, що наявні незадовільний стан кафедри за всіма видами діяльності та неготовність кафедри до проведення акредитації О1П1 спеціальності 222 «Медицина»; завідувачка кафедри ОСОБА_1 не спроможна організувати освітній процес на належному рівні щодо підготовки студентів, інтернів і курсантів, та не відповідає Ліцензійним вимогам щодо завідуючого кафедри та викладача закладу вищої освіти.

11.05.2021 було прийнято наказ «Про відсторонення від роботи завідувачки кафедри соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права ОСОБА_1 » № 198-0 від 11.05.2021.

Також судом встановлено, що в травні 2021 року ОСОБА_1 , вважаючи порушеними свої права на працю, звернулась до Головного управління Держпраці в Одеській області з заявою щодо недодержання ОНМедУ вимог законодавства про працю. На підставі заяви позивача ГУ Держпраці в Одеській області ініційовано проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ОНМедУ щодо додержання вимог законодавства про працю, а саме додержання вимог законодавства про працю в частині застосування правових норм щодо використання праці, належного оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, оплати праці та з інших подібних питань.

За результатами проведеного інспекційного відвідування ГУ Держпраці в Одеській області складено акт № ОД349/356/АВ від 02.07.2021, відповідно до висновків якого не встановлено порушень законодавства про працю з боку ОНМедУ в частині прийняття наказу № 198-о від 11.05.2021 «Про відсторонення від роботи завідувача кафедри соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права».

Водночас суд критично сприймає подані представником позивача рішення у справі № 522/10224/21, в якій розглядалась позовна заява ОСОБА_1 , до Одеського національного медичного університету про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи. Оскільки обставини, встановлені у справі № 522/10224/21, не свідчать про наявність дискримінаційних дій відносно позивача в даній справі.

Як зазначає позивач у позові, 05.05.2021 ОСОБА_3 видала розпорядження № 8, згідно з яким призначалась комісія для перевірки відповідності співробітників кафедри соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права Ліцензійним вимогам та вимогам «Положення про акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» та всіх видів діяльності кафедри з 05.05.2021 по 07.05.2021». Після чого, відповідно до тверджень позивача, 19.05.2021 ОСОБА_3 подала доповідну записку від 18.05.2021 про результати роботи нелегальної комісії. Нелегальність такої комісії позивач пояснює тим, що до її складу входили голова медичної ради ОНМедУ та провідний юрисконсульт юридичного відділу ОНМедУ, а дані посади не передбачені, відповідно до Штатних розписів ОНМедУ, опублікованих на веб-сайті ОНМедУ.

Проте позивачем не надані фактичні дані, які б підтверджували, що викладене свідчить про наявність дискримінації відносно до позивача. Адже згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» і галузевих актів, відповідальним структурним підрозділом Університету за встановленою формою на підставі затвердженої Структури штатної чисельності ОНМедУ розробляються штатні розписи за відповідними бюджетними програмами та вносяться відповідні зміни до них. Враховуючи норми Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, штатний розпис установ затверджується в порядку, визначеному відповідним міністерством (п. 28). Тому суд доходить висновку про те, що встановлений законодавством механізм затвердження штатних розписів не передбачає визначення конкретних часових рамок такого затвердження, і даний факт жодним чином не впливає саме на позивача, оскільки, має відношення до всіх співробітників університету.

Також позивач стверджує, що без жодної законної підстави відносно неї проводились нелегальні, самовільні перевірки, метою та результатом яких була дискредитація позивача та підпорядкованого їй структурного підрозділу; зазначає, що її було відсторонено від роботи на підставі наказу № 198-о від 11.05.2021. Крім того, позивач відзначає, що вона зазнала дискримінації у формі утиску права брати участь в органах управління щодо питань організації та діяльності кафедри, завідувачем якої являлась, необґрунтованості ініціативи ліквідації даної кафедри та дискримінації за особисті переконання, а також стверджує про порушення порядку проведення засідання Вченої ради ОНМедУ 17.06.2021, на якому було прийнято рішення про ліквідацію вказаної кафедри. Відтак, просить суд, у тому числі, визнати незаконним та скасувати дане рішення Вченої ради ОНМедУ від 17.06.2021 щодо ліквідації кафедри соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права. Проте такі твердження не знаходять свого підтвердження та не були доведені позивачем відповідними фактичними даними, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в справі № 522/1493/22 розглядалась позовна заява особи, яка обіймала посаду декана факультету «Медичний 3», та позовною вимогою у якій було визнання незаконним рішення Вченої ради Одеського національного медичного університету № 266-о від 17.06.2021 в частині ліквідації факультету «Медичний 3» та кафедри соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права, завідувачем якої являлась позивач у даній справі - ОСОБА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.11.2022 відмовлено в задоволенні позову, постановою Одеського апеляційного суду від 13.03.2023 дане рішення залишено без змін. Дослідивши вказані судові рішення, суд дійшов висновку про те, що обставини, якими позивачі обґрунтовують позиції відносно порушення порядку організації та проведення засідання Вченої ради 17.06.2021 є аналогічними.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Проте позивачем не були спростовані обставини, встановлені рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.11.2022 та постановою Одеського апеляційного суду від 13.03.2023 в справі № 522/1493/22, якими позовна заява визнана необґрунтованою. Водночас судами було вирішено, що вказаний позов не підлягає задоволенню також з огляду на обрання неналежного способу захисту.

Водночас судом встановлено, що в Положенні про Вчену раду Одеського національного медичного університету, вбачається право голови Вченої ради давати доручення в.о. проректору з науково-педагогічної роботи і зокрема підготувати подання про ліквідацію відповідних структурних підрозділів. (п. 4.3.3. Положення). Вказана позиція позивача відносно того, що в.о. проректора не могло бути доручено здійснити подання про ліквідацію структурного підрозділу, суперечить ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про вищу освіту», відповідно до яких структура закладу вищої освіти, статус і функції його структурних підрозділів визначаються статутом закладу вищої освіти та положеннями про відповідні структурні підрозділи. Основними структурними підрозділами закладів вищої освіти (крім коледжів, які не здійснюють підготовку бакалаврів) є факультети, кафедри, бібліотека.

Безпосереднє управління діяльністю закладу вищої освіти здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов`язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом закладу вищої освіти (ч. 1 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту»).

Керівник закладу вищої освіти в межах наданих йому повноважень вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу вищої освіти, затверджує його структуру і штатний розпис (п. 2 ч. 3 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту»).

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (ч. 3 ст. 64 ГК України).

Частиною 2 статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Верховний Суд у постанові від 28.03.2019 у справі № 755/3495/16 виклав правову позицію, відповідно до якої не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення. Аналогічну правову позицію ВС було викладено й у постанові від 08.02.2021 в справі № 591/3598/19.

Велика Палата ВС неодноразово формувала правові позиції відносно того, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Великої Палати ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, постанова Великої Палати ВС від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, постанова Великої Палати ВС від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати ВС від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Більш того, судом встановлено, що згідно з наказом «Про введення в дію Рішення Вченої ради Одеського національного медичного університету від 17.06.2021» № 266-о від 17.06.2021 ліквідації зазнала не лише кафедра соціальної медицини, громадського здоров`я та медичного права, але й інші структурні підрозділи. Також відбувалась реорганізація інших структурних підрозділів ОНМедУ. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких дискримінаційних проявів відносно позивача.

Також позивач відзначає у позові про наявність дискримінації та дискредитацію відносно неї у формі поширення негативного ставлення, ворожнечі, розповсюдження неправдивої інформації щодо позивача, щодо дискримінації позивача в праві брати участь в органах управління, відносно дискримінації шляхом бездіяльності адміністрації ОНМедУ відносно врегулювання конфліктної ситуації, утиску в преміюванні. Однак позивачем на наведено фактичні дані, які б підтвердили, що дискримінація мала місце.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що доповідною запискою від 28.04.2021 було реалізовано заходи розпалу ворожнечі адміністрації ОНМедУ до неї, адже позивачем не доведено, що дана записка перебувала у вільному доступі й могла вплинути на ставлення до неї оточуючих. Позивачем не надано жодних фактичних даних, які б підтвердили факт появи ворожнечі.

В частині тверджень позивача відносно позбавлення її премії, остання посилається на те, що ОСОБА_5 у квітні 2021 року було нараховано премію, водночас, позивач була позбавлена премії в даний період. Однак суд також критично сприймає дані твердження, оскільки, як встановлено судом, ОСОБА_5 обіймала посаду декана факультету, а позивач була завідувачем кафедри.

В основі ж дискримінації лежить відмінність у ставленні до індивіда чи поводженні з ним. Відповідно, найпершою ознакою прямої дискримінації є докази несприятливого ставлення чи поводження. Несприятливе ставлення має значення для встановлення факту дискримінації, якщо воно несприятливе для однієї особи порівняно з іншою особою, що перебуває в аналогічній ситуації. Однак судом встановлено, що позивач та ОСОБА_5 не перебували в аналогічних ситуаціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦПК України, в справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних, доказування їх відсутності покладається на відповідача.

У ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» зазначено, що дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

У постанові від 01.04.2020 в справі № 804/2823/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що факт дискримінації може бути встановлений лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи вмотивоване притаманною їй певною персональною ознакою.

Невід`ємною умовою кваліфікації юридичної ситуації як дискримінації є наявність «захищених ознак» («заборонених підстав дискримінації»). «Захищена ознака» - це індивідуальна характеристика, що не повинна братися до уваги для цілей відмінного ставлення чи користування конкретним благом. Проте відповідні ознаки позивачем не наведені, й судом встановлена їх відсутність.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07.11.2013 у справі "Пічкур проти України" (заява № 10441/06), яке набуло статусу остаточного 07 лютого 2014 року, у пункті 48 указав: "Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях ( рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства", заява № 36042/97, п. 48, ECHR 2002-IV., у пункті 49 зазначив: "Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (рішення від 21.02.1997 у справі "Ван Раалте проти Нідерландів").

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Згідно з Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Посилання позивача в позовній заяві на дискримінацію відносно неї є безпідставними, оскільки останньою не наведені фактичні дані, які б підтверджували, що дискримінація мала місце, а зі змісту позовних вимог не вбачається, що позивача обмежено у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, що відповідно до положень Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визнавалось би дискримінацією.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43-44, 49, 64, 76-81, 82, 83, 89, 90, 95, 133, 141, 223, ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Одеського національного медичного університету, треті особи Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець Дмитро Валерійович, Міністерство охорони здоров`я України, Міністерство освіти та науки України про визнання дискримінаційними та незаконними діянньОдеського національного медичного університету у трудових відносинах відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 06.06.2023.

Суддя Р.Д. Абухін

01.06.23