Постанова № 11135872, 31.03.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-8252/08/6/0170

31.03.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКурапової З.І.,

суддів Ілюхіної Г.П. , Лядової Т.Р. секретар судового засіданняЯіцкова К.М.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2 - не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомила,

представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Керч АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 21.04.09 у справі № 2а-8252/08/6

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Управління Пенсійного фонду України в м.Керч АР Крим (Шосе Героїв Сталінграду, 60/1,Керч,Автономна Республіка Крим,98329)

про зобов`язання до нарахування щомісячної державної соціальної допомоги

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.04.2009 у справі №2а-8252/08/6 позов задоволений частково.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим ( 98300, АР Крим, м. Керч, вул. Шосе Героїв Сталінграда, 60\1) нарахувати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у сумі 1710,90 грн., з яких 975,60 грн. щомісячна державна соціальна допомога за квітень грудень 2006 року, 735,30грн. за липень - грудень 2007 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) з Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку)) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.04.2009 року, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим мотивована тим, що фінансове забезпечення соціальних гарантій відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України”. Пункт 9 Положення “Про Пенсійний фонд України” та частина 1 ст. 73 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” передбачають вичерпний перелік напрямків використання коштів Пенсійного фонду України. Згідно частини 2 ст.72 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” відповідних коштів на виплату підвищення “Дітям війни” не передбаченою. Апелянт вважає, що судом невірно застосований розмір мінімальної пенсії за віком, оскільки згідно ст. 28 Закону України № 1058 від 09.07.2003. “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” мінімальна пенсія за віком не застосовується при визначенні розміру підвищення пенсії дітям війни.

У судове засідання 31.03.2010. представники сторін не зявилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлени належним чином.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим до відповідача про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни” з 2006 рік по 2007 рік, мотивуючи тим, що вона має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. За період з 2006 року по 2007рік ця щомісячна соціальна допомога виплачувалась не в повному обсязі та просила поновити строк звернення до суду.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1, виданим Керченським МУ ГУ МВС України в Криму 18 січня 2000р., тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років (а.с. 2).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і має право на підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність Із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-1V "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 2 квітня 2006 року.

Тобто з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися.

З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, підстави для виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відсутні.

Дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та\або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня 380 грн., з 1 квітня -406 грн., з 1 жовтня 411 грн.

Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003. № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом пятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007. по 30.09.2007. - 410,06 грн.; з 01.10.2007. по 31.12.2007. 415,11 грн.

Судова колегія зазначає, що при визначенні розміру підвищення пенсії повинні застосовуватися вимоги ч.3 ст. 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У розмір пенсії повинен бути збільшений на 1 %.

Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що щомісячна державна соціальна допомога відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений частиною 1 статті 28 Закону “України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”. Дійсно, згідно з частиною 3 статті 28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 року № 2505-IV.

Але, судова колегія враховує, що згідно з частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до частини 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судова колегія зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Така позиція висловлена у рішення Європейського Суду у справі Y van Duym v. Home Office ( Case 41\74 van Duym v. Home Office).

Крім того, мінімальний розмір пенсії за віком встановлений також частиною 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, відповідно до якої для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Зазначена норма введена в дію Законом України від 15.03.2007 року № 749-V, який набрав чинності після прийняття Закону України від 25.03.2005 року № 2505-IV, яким встановлені обмеження в частині 3 статті 28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV, тому відповідно до принципу дії закону в часі застосуванню підлягає закон, який набрав чинності пізніше.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002року №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є Пенсійний фонд України (у 2006 році - бюджетна програма КПКВ 64881030 "Відшкодування на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд", у 2007 році бюджетна програма КПКВ 3508100 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами").

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим.

Судова колегія вважає, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, не передбачено обмеження виплат наявністю певних коштів чи фінансування з бюджету. Крім того, статтею 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, тому, відсутність коштів на виплату надбавок до пенсій не позбавляє особу, якій повинна бути здійснена доплата до пенсії, права на отримання такої допомоги. Відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Доводи апелянта, що Положенням про Пенсійний фонд України визначений вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ і в бюджеті пенсійного фонду не передбачено виплати надбавок дітям війни, не можуть бути прийняти до уваги, тому що відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

При цьому, судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно до якої суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивач звернулася з позовом в суд згідно штампу на конверти 30 листопада 2008 року, отже строк звернення в суд з вимогами про перерахунок щомісячної державної допомоги за 2006 рік і по жовтень 2007 року позивачем пропущений. Доказів поважності причин пропуску строку для звернення в суд позивач не надав. Позивач мав дізнатися про порушення його прав саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007р.

Але суд першої інстанції помилково встановив, що позивачем пропущений строк звернення до суду за листопад 2008р.

Фактично ОСОБА_2 підлягає нарахуванню підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за листопад - грудень 2007 року включно в сумі 249,06грн. (415,11 грн. х 30% х 2 = 249,06грн.).

У позовної заяві позивач просила зобовязати відповідача нарахувати недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу, але вимоги про виплату такої допомоги не висувала.

Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Судова колегія вважає, що прийняте судом першої інстанції рішення щодо зобовязання відповідача нарахувати на користь ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу без зобовязання відповідача здійснити виплату допомоги не забезпечує повний захист прав та інтересів позивача, тому судова колегія вважає за необхідне прийняти рішення також про зобовязання відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, помилково зобовязав Управління Пенсійного фонду України в м.Керч АР Крим нарахувати на користь позивача недоплачену щомісячну допомогу, оскільки позивач, відповідно до положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення до пенсії, а не на соціальну допомогу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 195,196, п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ч.1 ст.202 п.3 ч.1 ст.205,207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Керч АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.04.2009 у справі №2а-8252/08/6 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.04.2009 у справі №2а-8252/08/6 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Зобовязати відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Керч АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” за листопад - грудень 2007 року у розмірі 249,06 грн.

В інший частині позову відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1691-VI від 18.02.2010 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 квітня 2010 р.

Головуючий суддяпідписЗ.І.Курапова

Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис Т.Р.Лядова З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова