Ухвала суду № 11135867, 18.05.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4810/09/9/0170

18.05.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняЛюфт Ю.Є.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Талісман" - Кунчева Ірина Анатоліївна, довіреність б/н від 29.03.10,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим - Османов Ескендер Рустемович, довіреність № 457/0/10 від 24.03.10,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С. ) від 08.07.09 у справі №2а-4810/09/9/0170

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Талісман" (вул. Промислова, 3-А,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98400)

до Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АР Крим (вул. Сімферопольська, 3,Бахчисарай,98403)

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду від 08.07.2009 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Талісман" до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим .

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з 04.12.2008 по 08.12.2008 відповідачем по справі була проведена планова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Талісман»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків у частині формування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.04.2008 по 31.08.2008. За результатами перевірки було складено акт від 08.12.2008 відповідачем складено акт №311/23/23894253.

На підставі акту перевірки, 19.03.2009 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №00007923/2 про визначення податкового зобовязання з ПДВ у сумі 492327,00, з яких основного платежу 328218,00 грн., штрафних санкцій 164109,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що позивачем по справі було завищено податковий кредит з ПДВ за податковими накладними, що отримані від ТОВ «МИС КО ЛТД».

Колегія суддів встановила, що відповідачем по справі був спрямований запит до інформаційної бази ДПС «Контрагенти», станом на 04.12.2008 ТОВ «МИС КО ЛТД»не звітує по ПДВ з червня 2008 року.

Як вказано в акті перевірки враховуючи те, що до перевірки не надано документи які свідчать про транспортування товару (товарно-транспортні накладні) можливо стверджувати, що на територію АР Крим товари від ТОВ «МИС КО ЛТД»у квітні липні 2008 року не надходили. Це свідчить про відсутність фактичного отримання зазначених товарів і неможливість їх використання Покупцем у своїх господарській діяльності. На підставах викладеного, відповідачем по справі було зроблено висновок про не відповідність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «МИС КО ЛТД»п.5 ст.203 Цивільного кодексу України, оскільки він не спричинив реального настання наслідків.

Відповідно до п.7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому в підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що, 1 лютого 2008 року між позивачем та ТОВ «МИС КО ЛТД»було укладено договір №01/02-08 поставки засобів захисту рослин. Відповідно до умов договору право власності на товар переходить до покупця у момент отримання товару. Оплата здійснюється безготівковим шляхом на протязі 30 днів з моменту отримання товару.

Судом першої інстанції було встановлено, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавець був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що помилковими є доводи відповідача щодо недостатності підстав, вказаних у п.7.5.1. ст.7 Закону про ПДВ, для зарахування сум до складу податкового кредиту. Відповідно до вказаної статті Закону України "Про податок на додану вартість" імперативно вказаний момент виникнення у платника податків права на податковий кредит або дата списання коштів з банківського рахунку, або отримання податкової накладної. Інших підстав закон не містить, таким чином вільно трактування норм Закону України "Про податок на додану вартість" не засноване на законі.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Згідно первинних платіжних документів вбачається сплата позивачем належних сум на користь продавця безготівковим шляхом, платіжними дорученнями. Відповідачем не доведено факту не отримання відповідних грошових коштів продавцем.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Частиною 2 даної статті встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, і їх достовірності, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.09 у справі №2а-4810/09/9/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 травня 2010 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко